– Так, коханий, добре…, – Інна поклала слухавку і засмучено подивилася на плиту, на якій щойно приготувалася паста з креветками.
Всі знають, що гаряча, свіжоприготовлена їжа смачніша, ніж знову розігріта. Але сьогодні лише Інні вдасться поїсти її гарячою. Адже щойно зателефонувала чоловік і повідомив, що затримається.
Останнім часом він часто почав приходити пізніше. Говорив, що дуже багато роботи. Інна засмучувалася через це, їй подобалося вечеряти разом із коханим. Але також вона розуміла, що Михайло працює, старається зробити їхнє життя кращим, тому не сварила його.
Повечерявши на самоті, Інна почала думати, чим би себе зайняти, поки Михайло не повернувся додому. Вона прибрала на кухні, вивісила білизну, яка якраз випралася, а потім увімкнула свій улюблений серіал.
Минула година після дзвінка, потім інша. Інна почала переживати, зазвичай Михайло не затримується більше, ніж на дві години.
Вона зателефонувала йому, але телефон вимкнено.
Інна намагалася вгамувати у собі занепокоєння. Мало що. Може, телефон сів, а Михайло цього просто не помітив. І ось-ось, він подзвонить у двері, а вона видихне з полегшенням. Потім розігріє чоловікові їжу, вони обговорять, як пройшов їхній день, а потім ляжуть спати.
Такий позитивний настрій трохи заспокоїв Інну, але до того моменту, як задзвонив її телефон. Спершу вона вирішила, що це Михайло, але схопивши мобільний, побачила на ньому незнайомі цифри.
– З вашим чоловіком трапилася біда, коли він їхав на машині, зараз він у палаті.
Все життя промайнуло перед очима. Інна схопилася, почала збирати якісь речі. Зрозуміла, що не знає, що можна принести і що йому знадобиться. Потім подумала, що Михайло взагалі не зможе викарапкатися, і від цього стало так важко.
Через півгодини метушні, Інна вибігла з дому. Вона все переживала, що пролунає дзвінок, і їй скажуть, що її коханого не стало.
Але її заспокоїли. Сказали, що надали допомогу, все пройшло цілком успішно, і є добрі шанси, що все буде добре.
– До речі, з дівчиною все гаразд, – поміж справою повідомив спеціаліст.
– З якою дівчиною? – не зрозуміла Інна. Вона взагалі подумала, що він щось переплутав.
– Разом із вашим чоловіком у машині була дівчина.
Один шок змінився іншим.
“Можливо, це колега” – заспокоювала себе Інна.
Але потім вона почала згадувати всі його затримки на роботі, згадала, що він встановив новий пароль на телефон, який вона не знає. Він пояснив це тим, що у його мобільному багато робочої інформації, а старий пароль був ненадійним. Але чомусь Інні новий він так і не повідомив.
Одного разу вона прокинулася серед ночі і побачила, що Михайло не спить. Що він щось друкує у телефоні.
– Ти чого? – сонно запитала тоді вона.
– Та нотатки роблю, – відповів Михайло. – Завтра нарада. А ти спи, я теж скоро ляжу.
Щоправда, чомусь як Інна розплющила очі, Михайло перестав друкувати, але тоді вона не звернула на це уваги. А ось зараз згадала.
Інна сіла на стілець у коридорі. Вона ніяк не могла привести свої почуття до ладу. Це були сильні емоційні гойдалки. Спочатку вона дізналася про біду з чоловіком, потім її обнадіяли спеціалісти, а тепер вона дізналася про дівчину.
Інна розуміла, що їй треба все з’ясувати. Вона дуже сподівалася, що дуже помиляється, адже вони з Михайлом одне одного люблять! По-справжньому люблять! І їй тоді навіть стане соромно перед чоловіком, адже він лежить після такої біди, а вона собі тут такого нафантазувала.
Не давши собі можливості передумати, вона пішла до тієї палати, де лежала та дівчина.
Пасажирка Михайла відбулася відносно легко. Її залишили на добу у палаті, щоб спостерігати.
Інна сподівалася, що, побачивши її, вона зрозуміє, що це не коханка Михайла. Що там буде якась жінка, яка явно не в його смаку.
Але в палаті була дуже мила і красива дівчина, явно молодша за Інну.
– Здрастуйте, – тихо промовила Інна.
Дівчина глянула на неї і одразу змінилася на обличчі. І тоді Інна зрозуміла, що вона не помилилася. Що ця дівчина точно не колега Михайла. І що він затримувався не на роботі.
– Здрастуйте, – відповіла вона, старанно відводячи погляд.
– Ви були у машині з моїм чоловіком.
– Як він? – Запитала дівчина.
– Поки що нічого не відомо, – відповіла Інна. – Але процедура пройшла добре.
– Це чудово, – видихнула незнайомка.
– Чому ви їхали з ним? Хто ж ви йому?
Інна вирішила, що не варто витрачати час на світські бесіди і спитала просто в лоба. Пасажирка Михайла явно не очікувала, що Інна до неї зайде і була не готова до цієї розмови. Але Інні це було лише на руку.
– Я… Я знайома…
– Знайома … – Протягнула Інна. – І як давно ви спілкуєтеся з Михайлом?
Якби між ними нічого не було, незнайомка відразу прояснила б це. Сказала, хто вона, чому вона їхала із чоловіком Інни. Але дівчина не могла цього сказати, бо все було очевидно.
– Мені шкода… – пробурмотіла вона, опустивши голову.
– Як давно? – повторила Інна запитання.
– Кілька місяців.
Інна кивнула головою і вийшла з палати. Її хотілося плакати від образи та розчарування. А ще вона не знала, що робити. Якби вона просто дізналася про б зраду, все було б очевидним. Розлучення, і крапка.
Але зараз Мирон пережив таке, і вона просто не може піти.
Усю ніч Інна провела в коридорі. Вранці їй дозволили відвідати Михайла. Він все ще не прийшов в себе.
Інна дивилася на свого чоловіка і не розуміла, що вона відчуває. З одного боку, вона, звичайно, хотіла, щоб він прийшов в себе. З іншого боку, вона розуміла, що все не буде, як раніше. Що тепер вона все знає і просто не може з цим миритися.
Немов за помахом чарівної палички, Михайло почав приходити в себе, коли з ним поряд була дружина. Спеціалісти на якийсь час вигнали Інну з палати, але за півгодини знову дозволили зайти.
– Тільки недовго, – попередив спеціаліст.
Інна навіть не знала, чи варто туди йти. Михайло явно не готовий зараз до відвертої розмови. Але потім вона все ж таки зважилася. Їй треба з ним побачитись.
– Кохана, – простяг Михайло, намагаючись посміхнутися. – Вибач, що розхвалював тебе і так і не приїхав до вечері.
– Нічого, – через силу посміхнулася Інна, – головне, що все нормально. Ну тримайся тут. А я піду, бо в мене безсонна ніч видалася.
Вдома Інна намагалася заснути, але не могла. Хотілося плакати, вона відчувала сильну образу, розчарування в їхньому, здавалося б, прекрасному шлюбі. А ще їй було важко від того, що вона навіть зараз емоції виплеснути на зрадника не може. Просто тому, що він пережив таке. Коли їхав розважатися зі своєю коханкою.
Наступного дня Інна не пішла в палату. Просто не змогла. Але вона подзвонила, переконалася, що з Михайлом все добре.
Через день, коли вона прийшла трохи в себе, Інна поїхала відвідати чоловіка.
Тому було явно краще. Варто було Інні зайти, як він тут же посміхнувся. Але Інна помітила хвилювання у його очах. Мабуть, коханка теж заходила і розповіла про їхню розмову.
– Кохана, як ти? Я такий радий, що ти прийшла.
– Я повинна, я ж дружина, – криво посміхнулася Інна. – Як почуваєшся? Я тобі привезла речі.
– Спеціалісти кажуть, що обійшлося…
Інна кивнула, не знаючи, що сказати. Але поговорити треба було, інакше вона себе на той світ зажене цими думками.
– Ти був із коханкою…
Михайло сіпнувся.
– Інно… Я…
– Не пояснюй, не треба. Таке все одно не пояснити.
– Я тебе кохаю. Правда! Не знаю, що на мене найшло! Зараз, коли мене майже не стало, я зрозумів, що дуже помилявся. Що поводився погано! Пробач мені, будь ласка! Клянуся, я більше ніколи тебе не зраджу.
Інна дивилася на Михайла і не вірила йому. Зрадив одного разу, зрадить і вдруге. А ще вона не вірила, що можна любити людину і так її при цьому ображати. Або любові як такої немає, або Михайло така людина, для якої зрада – це нормально. І перший, і другий варіант зовсім невигідний для Інни.
Але вона Михайла любила. І вона хотіла, щоб йому стало краще. Тому обманула його.
– Я подумаю, що робити далі, – сказала вона, хоч усе вже вирішила.
Інна зустріла Михайла у день виписки. Вона приготувала вдома легку вечерю, вони разом поїли. А потім вона повідомила його про те, що йде.
– На розлучення я вже подала.
– Але як же? Я думав, ти змогла мене пробачити! Інно, я люблю тебе! – здивовано промовив чоловік.
Інна хмикнула.
– Ти так думаєш. Але той, хто любить, не зрадить. Йому буде важко лише від думки, як переживатиме його кохана людина. Я відразу прийняла це рішення, просто переживала, що тобі важче буде одужувати. Вже нічого не змінити, Михайле.
Інна пішла. Чоловік залишився сам. Коханка після того випадку зникла, та й не було між ними нічого серйозного.
Він згадував, як Інна його доглядала, як приїжджала в палату. Навіть незважаючи на те, що вона вже вирішила піти, вона все одно дочекалася, коли йому стане краще.
Мабуть, вона має рацію. Любляча людина чинить, як Інна. І вже точно не зраджуватиме, завдаючи такого сильного хвилювання. Жаль, що він так пізно це усвідомив.
