Життєві історії

Катя з чоловіком Євгеном вирішили якийсь час пожити в його батьків. Дівчина зазирнула в холодильник і взялася готувати вечерю. Продуктів у свекрухи було мало. Через сорок хвилин запіканка з макаронів і фаршу була готова. Щойно Катя дістала її з духовки, як пришов Євген і його батько. – А що це в нас пахне? – принюхався свекор. – Здрастуйте, Іване Петровичу, – вийшла з кухні Катя. – Я вечерю приготувала. – Привіт, Катерино, ну зараз оцінимо! Іринко, виходь! – гукнув він дружину. – Подивимося, чим нас нова господиня годуватиме, – Ірина Анатоліївна зайшла на кухню. Вона глянула на стіл і руками сплеснула від побаченого

– Євгене, а нам обов’язково їхати до твоїх? – Катя неохоче складала свої речі у валізу.

– Катрусю, ти ж розумієш, що нормального ремонту не вийде, якщо ми тут житимемо, – чоловік присів перед нею навпочіпки і взяв її за руки. – Потерпи трохи. Я постараюся закінчити якнайшвидше.

– Ну гаразд, – вона зітхнула. – Потерплю, хай вже.

Катя не бачила батьків чоловіка із самого весілля. Там вони здалися їй зарозумілими людьми з недоречною іронією і навіть сарказмом. І тепер вона навіть уявити не могла, як житиме з ними якийсь час. А жити в них все одно доведеться.

Вони спробували з чоловіком робити ремонт у квартирі і жити там, але це було великою помилкою. Всі речі, весь одяг, все було в пилюці, як не вкривай. Тому переїхати до батьків чоловіка було єдиним правильним рішенням, адже батьки Каті жили в іншому місті.

Хазяїв удома не було, коли Євген і Катя приїхали до них. Син заздалегідь обговорив з батьками, яку кімнату вони займуть, і Катя спокійно розпаковувала речі. Можна було, звичайно, приїхати на вихідних і не брати на роботі відгул, але Каті дуже не хотілося, щоб у цей момент вдома хтось був.

Вона вже розкладала одяг у шафі, як з роботи повернулася свекруха, Ірина Анатоліївна. Євген поїхав по комп’ютер, тож Катя зустрічала свекруху вдома одна.

– Катрусю, привіт! Ви вже приїхали? – запитала вона очевидну річ, чим збентежила невістку.

Якщо вони тут, значить, приїхали. А як інакше?

– Здрастуйте, Ірино Анатоліївно, ми, справді, вже приїхали, – зітхнула Катя, відчуваючи, що буде їй тут нелегко.

– А що ти нічого не приготувала? Весь день вдома, а вечеря не готова! – свекруха зайшла на кухню і зазирнула у порожні каструлі.

– Вибачте, я якось і не подумала хазяйнувати на вашій кухні, – Катя трохи здивувалася від такої заяви.

– Ну-у, – промовила Ірина Анатоліївна. – Мені здалося, що мій син взяв за дружину дівчину, яка думає. Це ж елементарно – приготувати вечерю на всю родину, коли ти маєш вільний час.

– А він в мене був? Ми тільки перестали розбирати речі. От і маєш – тільки приїхали і одразу з претензій починають! – здивувалася Катя, але нічого вголос не сказала.

– Я можу зараз щось приготувати, – Катя прийшла до свекрухи на кухню.

– От і чудово! Бо я так втомилася. Піду, відпочину. А кухня у твоєму повному розпорядженні, – Ірина Анатоліївна розвернулася й залишила невістку куховарити.

– Що це таке?! – обурено бурмотіла собі під ніс Катя. – Не встигли приїхати, як одразу роботу дали. Могли б і накрити стіл до нашого візиту.

Вона зазирнула в холодильник. Прикинула, що можна приготувати з наявного набору продуктів, і взялася за справу. Провівши ревізію кухонних шафок, вона зрозуміла, що готувати тут не дуже то й люблять. Зі спецій – тільки чорний перець і сіль.

Через сорок хвилин запіканка з макаронів і фаршу, посипана тертим сиром, була готова. Тільки вона дістала її з духовки, як повернувся Євген і його батько.

– Ось, зустрілися внизу біля під’їзду, – свекор поплескав сина по плечу й принюхався. – А що це в нас пахне?

– Здрастуйте, Іване Петровичу, – вийшла з кухні Катя. – Я вечерю приготувала.

– Привіт, Катерино! – здавалося, він був радий бачити невістку. – Пахне смачно! Зараз оцінимо! Іринко, виходь! – гукнув він дружину. – Чоловік повернувся з роботи! Ти чого не зустрічаєш?

– Та ось, хотіла вечерю приготувати, а Катерина вже кухню зайняла, – свекруха незадоволено вийшла з кімнати. – Доброго дня, любий!

Вона поцілувала чоловіка в щоку.

– Привіт, синку! – поцілувала вона сина.

Катя так і стала від почутого. Мало того, що їй сказали, що байдикує, а потім сказали готувати вечерю, а тепер ще й, виявляється, вона сама зайняла кухню.

– Ну, ходімо, подивимося, чим нас нова господиня годуватиме, – Ірина Анатоліївна перша зайшла на кухню.

Вона глянула на стіл і руками сплеснула від побаченого.

– Ох ти ж! Їжа бідняків! – жінка понюхала запіканку.

– Зробила з того, що в хаті знайшла, – знизала плечима Катя.

– Так треба було в магазин сходити. Чи знову не подумала? – з ноткою єхидства сказала свекруха.

– А я поїм! – Іван Петрович, потираючи руки, сів за стіл. – Катрусю, дай мені шматочок.

– Я теж буду! – підтримав батька Євген. – Пахне смачно!

Катя поклала на тарілки по шматку запіканки і поставила перед чоловіком і свекром.

– Непогано живуть бідняки, якщо так харчуються, – сміявся батько. – Ірино, їж, бо ми з Євгеном зараз все зʼїмо і тобі не залишиться.

– Ну гаразд, спробую шматочок, – свекруха сіла за стіл, чекаючи своєї порції.

Каті нічого не залишалося робити, як обслужити і її. Ірина Анатоліївна з побоюванням, наче їй підсунули невідому страву, відламала шматок, розжувала.

– Ну, їсти можна, – сказала вона. – Але краще б у магазин сходила.

– Мамо! – Євген з докором глянув на матір і похитав головою.

– А що я? Я нічого! – знизала та плечима, доїдаючи макарони.

Катя вирішила поки не вступати в суперечку, і подивитися, як будуть іти справи у цій сім’ї далі.

А далі було нічим не краще!

Ірина Анатоліївна всіляко намагалася підкинути невістці всі домашні справи та обов’язки.

– Катрусю, – ласкаво починала вона вранці, коли Катя збиралася на роботу. – Зайди після роботи у супермаркет, купи за списком.

І давала їй довжелезний список. Катя спочатку поклала папірець у кишеню не дивлячись. Але потім, читаючи нескінченний список того, без чого, виявляється, не можна прожити, хоча раніше якось жили, надіслала його Євгену.

– Катю, це що? – зателефонував він їй, коли вперше отримав повідомлення.

– Це те, що твоя мама попросила мене купити й принести після роботи, – спокійно пояснювала Катя чоловікові.

Євген обурювався і привозив усе це сам.

Далі – більше. Катя не могла побути у ванній зайвих дві хвилини. Причому вона завжди чекала, коли свекруха звільнить її, а вже потім заходила. І обов’язково через п’ять хвилин, тій прямо необхідно було потрапити всередину.

– Катрусю, мені на секунду, забрати дещо, я поспішаю! – стукала вона у двері, коли Катя стояла в душі.

Каті доводилося вилазити, загортатися в рушник і відчиняти двері свекрусі. Та заходила, дивилася докірливо на мокру підлогу, вдавала, що щось шукає.

– Ой, я ж зовсім забула! Я ще вчора переклала в сумку. Можеш продовжувати. Так, тільки не забудь протерти підлогу, не вистачало ще сусідів залити, – і задоволена виходила з ванної, залишаючи там сердиту невістку.

Могла також Ірина Анатоліївна зайти вранці в кімнату до молодих без запрошення, коли Катя була там одна.

– Ось, вирішила штори випрати, – збентеживши невістку, лізла вона на стілець.

Потім, ніби одумавшись, поверталася до Каті.

– Катрусю, ти візьми сама, попери. Чого це я у вашу кімнату лізтиму?!

І виходила з кімнати. Катя, як стояла з однією ногою в панчохах, так і лягала здивовано на ліжко.

Іван Петрович теж не відставав: взяв звичку відправляти Катю до холодильника по напої.

– Тату, та я принесу, – Євген поривався встати з дивана, де вони сиділи з батьком і дивилися футбол чи якусь спортивну передачу.

– Ти що, синку, сиди! Зараз найцікавіше розпочнеться! А Катрусі нецікаво дивитися, як купа мужиків за одним м’ячем по всьому полю бігає. Так, Катрусю? – свекор підморгував Каті, і вона йшла до холодильника.

А потім Каті набридло. Зрештою, не з власної волі вони захотіли жити у батьків чоловіка. Вони самі запропонували, хоча можна було орендувати на час ремонту невелику квартирку, але Ірина Анатоліївна строго сказала:

– Ви що?! У нас що, куточка для дітей не знайдеться? Ось ще, гроші витрачатимете на орендоване житло. Поживете у нас, ми посунемося.

От і сунулися. Каті казали робити все по господарству, заходили в особистий простір, критикували майже все, що вона робила. Євген заступався за неї, але не завжди був свідком витівок матері. А Катя скаржитися не любила. Але терпінню, навіть такому, як у неї, теж приходить кінець.

Отримавши вкотре список покупок, вона розгорнула його, пробігла очима і повернула свекрусі.

– Вибачте, Ірино Анатоліївно, я не зможу купити все це. Чому б вам самій не прогулятися в магазин? – Катя була абсолютно серйозна.

– Катрусю, я втомлююся після роботи, – свекруха здивувалася від такої заяви.

– А ким, нагадайте, ви працюєте? – невістка насупилася, вдаючи, що намагається згадати. – А, згадала! Адміністраторкою в перукарні! Справді, втомлюєтеся! Бо ж цілий день слухавку піднімати, і по клавішах на комп’ютері стукати треба.

А що я? Подумаєш, цілий день на ногах, по заводах і будовах бігаю! Чого б і в магазин не піти? Я ж не втомлююся зовсім.

Свекруха мовчки забрала список. І навіть якось шанобливо подивилася на невістку.

Іншим разом, коли Ірина Анатоліївна почала лізти у ванну, коли там була Катя, невістка гукнула їй з душу:

– У сумці! Шукайте все у сумці! Інакше я заллю сусідів!

Свекруха і на це не відреагувала. Але коли Катя зайшла у кімнату до батьків чоловіка без запрошення й почала знімати штори, Ірина Анатоліївна не витримала.

– Катерино, ти що собі дозволяєш?! – натягнувши ковдру до підборіддя, обурилася вона.

– Та ось, думаю, чого це я, у нашій кімнаті штори випрала, а у вашій ні. Вирішила виправити ситуацію, не чекаючи, коли ви мене скажете.

– Ти чому лізеш не постукавши у нашу кімнату?!

– А хіба ви не так робите? – здивувалася Катя. – У мене хороший вчитель!

– Гаразд, я зрозуміла, – Ірина Анатоліївна посміхнулася. – Ну, молодець! Нічого не скажеш. А чого раніше терпіла?

– Сподівалася, що у вашого чоловіка жінка, яка думає, – усміхнулася теж Катя.

– Катерино, не будь єхидною! – засміялася свекруха.

Увечері Іван Петрович за звичкою хотів відправити Катю до холодильника.

– Катрусю, баночку пінного мені не принесеш? А то тут зараз наші гратимуть.

– Вибачте, Іване Петровичу, мені дуже подобається дивитися, як купа мужиків ганяє м’яч по полю. Ось якби ви не акцентували на цьому увагу раніше, я так і носила б вам напої, як безкоштовний офіціант. А тепер – вибачте. Або не пийте, або йдіть самі. У мене – футбол! А у вас ще один офіціант є, – вона кивнула на Євгена, який щосили намагався не розсміятися.

– Я сходжжу! – засміявся Євген. – Катю, тобі теж принести?

– Ні, дякую, нам з Іриною Анатоліївною краще ігристого. Так, Ірино Анатоліївно? – переможно посміхнулася Катя.

Свекруха жартівливо закотила очі, розуміючи, що краще більше ніколи не сваритися…

Вам також має сподобатись...

Марина вирішила зробити генеральне прибирання в будинку. Першим ділом жінка познімала всі штори й тюлі, щоб їх перепрати. Марина поставила кошик зі шторами біля пральної машини і раптом сплеснула руками. – От же ж! – пробурмотіла вона. – В Микити в кімнаті забула штори зняти. Ледь не поставила вже все у пралку… Марина поспішила в кімнату свого сина Микити. Вона, не постукавши, відкрила двері й увійшла всередину. – Це що ще таке?! – Марина оторопіла від побаченого

Лариса приїхала допомогти своїй подрузі Аліні зібрати речі для переїзду. Раптом до Лариси підійшла мама Аліни, Наталя Іваніна. – Ти б не лізла в цю справу, Ларисо, – несподівано сказала жінка. – Ви про що Наталя Іванівна? – не зрозуміла маму подруги Лариса. – То ти не знаєш всього?  По очах бачу, що не знаєш! – якось єхидно посміхнулася Натяла Іванівна. – А що ж я повинна знати? – округлила очі Лариса. І Наталя Іванівна все розповіла про свою доньку. Лариса вислухала її і застигла від почутого

У Миколи оселилася сестра його тещі, Вікторія Федорівна. Її син не хотів жити з матірʼю, і Микола з дружиною вирішили прихистити стареньку. – Миколо, нам треба обговорити одне питання, – якось підійшла до зятя своєї сестри Вікторія Федорівна. – Це стосується мого сина Петра. Микола скривився, Петра він не любив і чути про нього не хотів. Але вигляд у Вікторії Федорівни був дуже таємничий. – Миколо, у мене дещо є… З цими словами Вікторія Федорівна полізла в свою валізу, дістала якийсь згорток і простягнула Миколі. Чоловік здивовано розгорнув його і остовпів від побаченого

Денис прийшов в гості до своєї бабусі не сам. Біля нього на порозі стояла якась худенька дівчина. – Бабусю, познайомся, це Ліза! Ліза, це моя бабуся Лілія Вікторівна. – Здрастуйте, – посміхнулася Ліза. – Дякую вам величезне! – Ну, проходьте, – відповіла бабуся. – От тільки я не зрозуміла, а за що ви мені дякуєте?! Денис із Лізою переглянулися