Юрко тихо відкрив двері, побачив, що мама на кухні, і хотів так само тихенько прошмигнути в свою кімнату.
Але вона почула і гукнула:
– Юрко! Ану йди сюди, чого ховаєшся?
Юрко підійшов боком, побачив, що мама місить тісто, одразу зрадів:
– Мамо, а з чим пиріжки будуть? А з м’ясом будуть чи з маком? Будь-які?! – він так зрадів, що відразу втратив пильність, і мама побачила, що у нього щось під оком.
– Господи, Юрко, ну що знову? Батько сьогодні має повернутися, а ти в такому вигляді, ану ходімо!
Вона відліпила від своїх рук м’яке й податливе тісто, дістала мазь, спритно наклала Юркові навколо ока.
Юрко не відповів і хотів побігти у кімнату, але вона його взяла за руку:
– Кажи, поки батька нема!
– Це Василько, мамо, він знову почав казати, що ти від тата гуляєш і сміявся неприємно так!
– А ти?
– А я сказав “брешеш” ну і от пішло-поїхало. І я втік. Він же ж бреше все, ти тату пиріжки печеш і чекаєш його, так мамо? Ну, коли тобі гуляти?
– Все вірно, нісенітниці говорить цей Василько, не слухай його і не лізь, він за тебе старший і сильніший. Кому треба, той правду знає.
Наталка погладила сина по голові, а сама подумала, що з чоловіком треба поговорити.
І взагалі може поїхати краще звідси? Андрій їй життя не дасть, так всякі наклепи через пасинка свого й передаватиме. Може, він все ще думає, що Наталя готова з ним, за спиною чоловіка?
По собі міряє, негідник…
…З Андрієм Наталя ще зі школи дружила, любила його і він їй в коханні присягався. З бузку їй робив букети і приносив оберемками. Наталя на нього чекала зі служби. Діло до весілля йшло, Андрій уже й гостей покликав.
Жити вони збиралися в нього, якось зайшли, коли його матері з батьком не було. Андрій показував, як він кімнату для них відремонтував. Обійняв і цілувати почав Наталю.
– Ну що ти, ми ж майже чоловік та дружина! Ти ж моя, Наталко, – шепотів їй Андрій, і вона здалася під його ласкою.
І справді, вони ж майже одружені!
А за тиждень до весілля йшла Наталя повз будинок Андрія, а в його відчиненому вікні світло тьмяне і голоси чиїсь чути.
Вона спочатку хотіла у вікно постукати, щоб коханий визирнув.
Але раптом впізнала другий голос. Та це ж Валя, сусідка Андрія!
Вона за ним давно бігала, відвести у Наталки намагалася. Андрій сміявся, що вона йому набридла, що йому, окрім Наталі його, ніхто не потрібен. Потім вона народила невідомо від кого.
Дивно, і що ця Валя в його кімнаті так пізно робить?
Наталка взяла пеньок, стала на нього і зазирнула у віконце.
Жінка аж очі вирячила від побаченого. Краще б вона цього взагалі не бачила…
Там були Андрій і Валя. Він цілував її і шепотів усе те, що й Наталі…
– Та це випадковість, вона зайшла поговорити, а потім так вийшло, – виправдовувався Андрій, але Наталка його й слухати не хотіла.
Тоді Андрій розлютився:
– Ну так, ти ж у нас гордовита, ти особлива, теж мені цяця! А я мужик, мені чекати стільки тебе не хочеться!
Наталя від розчарування мало не злягла. Хотілося «віддячити» Андрію, більше, аніж він їй! І вона наважилася…
Наталя знала, що Ігор у неї давно і безнадійно закоханий. Він був її другом тоді, коли Наталя чекала Андрія, поки той служив.
І взагалі Ігор ще зі школи до неї намагався залицятися і казав, що любить. А ще жартував, що відведе Наталю з весілля, і вона буде його дружиною. Тому що тільки він по-справжньому любить її і вона з ним буде щаслива.
– Ігорю, я згодна бути твоєю дружиною, – у Наталі був такий вираз обличчя, що Ігор все зрозумів.
Він не став її ні про що розпитувати, а просто пообіцяв:
– Ти про це ніколи не пошкодуєш, Наталко! Ти ж мене знаєш!
Коли Андрій дізнався, що його Наталка виходить заміж за Ігоря, він спочатку розлютився.
А потім вирішив краще Наталці влаштувати.
На Валі вирішив Андрій одружитися, вона жінка весела, жвава, щоправда, сина народила була від якогось приїжджого. Ну так це таке, головне жінка буде під боком, та й Наталці на все життя вистачить таке бачити!
Весілля з Ігорем для Наталі пройшло як у тумані. Жити в неї стали, у Ігоря були мати з батьком, бабця й сестра з чоловіком і двома дітьми. А невдовзі Наталя зрозуміла, що вона вагітна і ахнула – а раптом це Андрія дитина, що буде, що вона наробила!
Коли Юрко народився, вона все вдивлялася в нього. Але раптом заспокоїлася, впевненість прийшла, що ні, це Ігоря син. Андрій до них якось веселий зайшов, став нести повну нісенітницю, Ігоря за руку взяв:
– Чужого сина ростиш.
Ігор спокійно випроводив непроханого гостя:
– Іди проспись і не лізь у чужу родину, за своєю краще дивись.
А якось Андрій на вулиці до неї підійшов:
– Наталю, коли нудно з Ігорем стане, ти заходь, ти ж пам’ятаєш мене ще, га?
Наталка дивилася на Андрія і їй було гидко, невже вона любила його колись?! Слава Богу, що так сталося, і вона не його дружина!
– Дай пройти, Андрію, я вірна чоловіку дружина, а ти мені ніхто, запам’ятай це!
Андрій розлютився, але вигляду не показав, хоч досі говорить все підряд при Васильку, пасинку. Спеціально, щоб той потім на вулиці бовкнув погані слова про Наталю.
А з Ігорем вона раптом себе відчула тією самою, коханою та єдиною. І припала до нього, вже чекала на нього з його поїздок у район на роботу.
Ось і двері гримнули, Ігор повернувся!
– Заходь, втомився мабуть? Давай переодягайся, ось я чисте приготувала. Ти мийся, а я пиріжки дістану. А ти чого такий загадковий?
– Та Андрій сьогодні заїжджав по будматеріали для будинку і проєкти подивитися. Побачив один проєкт, то віддай, каже, за будь-які гроші. А я його засмутив, що цей проєкт я для родини своєї приготував. У нас син, а скоро говорю, донька буде, новий будинок потрібен.
Наталя сперлася об одвірок і раптом залюбувалася чоловіком.
Він відчув її погляд, обернувся:
– Ти чого, Наталю? Думаєш я нісенітниці говорю, так?
– Та ні, просто дивлюся на тебе і думаю, що люблю тебе і така я щаслива, що твоя дружина!
– Ой, тато приїхав, раптом вискочив із кімнати Юрко і кинувся до батька.
– А це що таке під оком? – здивувався Ігор.
– Це твій син маму захищав від наклепів, – Наталя посміхнулася і обійняла їх обох.
– Одні мужики в домі, мабуть треба доньку народжувати! Тим більше, скоро новий будинок буде.
І нікуди не треба їй їхати, діла їй немає до якогось Андрія.
У Наталі своє щастя і вона одружена з найкращою людиною на світі!
