Життєві історії

Вікторія думала, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв. Те, що ніколи не вів розмов про майбутнє, то Вікторія теж вважала плюсом. – Не фантазер, – думала вона. Роман уже був якось одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав. Вікторія рахувала, що це добре. Не говорить про людей значить погано… Роман переїхав до неї. Якось Вікторія занедужала. Перший день чоловік просто не заходив у кімнату дружини. А наступного дня влаштував сварку: – Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Як я можу сина в такі умови привезти? Вікторія аж поперхнулася від почутого

Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання.

Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери.

Ось як любила чоловіка шалено, так зараз хотілося зтерти спогади про його присутність у цій квартирі.

Два роки тому здавалося, ось воно щастя. Зараз же ж Вікторія розуміє, що Роман і не любив її зовсім.

Йому просто було зручно з Вікторією. Дівчина з квартирою, любить його, обслуговує усі його бажання.

А він просто людина така: мовчазний, скромний і домашній. Все, що від нього можна почути:

– Їсти хочу. Де сорочка. Там посуд брудний.

І Вікторія підскакувала, готувала, прибирала, подавала. На запитання Вікторії, як пройшов день, чоловік завжди відповідав одне слово:

– Нормально.

Зараз вона думає:

– Де мої очі були? Мабуть, кохання застилало.

Не було й гарних залицянь.

Напевно, Вікторія сама вигадала те, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв, а те, що ніколи не підтримував розмов про майбутнє, то Вікторія це теж за плюс вважала.

– Не фантазер, – думала вона.

Роман уже був одного разу одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав.

Вікторія вважала, що це добре, не говорить про людей погано.

Роман мав сина, який жив з матір’ю в іншому місті. Він спілкувався із сином по телефону. Те, що чоловік не забував свого сина, також добре, вважала Вікторія. Загалом плюсів у Романі було багато.

Вікторія розраховувала на довге щасливе життя у шлюбі. Квартира їй дісталася у спадок. Ще до шлюбу Вікторія зробила ремонт. Просто заходь і живи. Загалом Роман так і вчинив, зайшов і жив. Усіх все влаштовувало.

Якось Вікторія занедужала. Перший день Роман просто не заходив до кімнати дружини, щоб не злягти теж. А другого дня влаштував сварку:

– Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Посуд відучора немитий. Як я можу сина в такі умови привезти?

Вікторія аж поперхнулася і запитала:

– У сенсі, сина привезти? Ти мені про це не казав. Ми з тобою про це не домовлялися.

– Хіба ти не знала, що я маю сина? Про що я з тобою мав домовитися? Його мати вийшла заміж, переїжджає із чоловіком за кордон, передає опіку над сином мені. Що тут незрозуміло?

– А в мене ти запитав, чи я згодна на це?! – ахнула жінка.

– Я повинен був у тебе питати, як мені вчинити зі своїм сином? – нервував чоловік.

– Як мінімум, чи я згодна на те, що твій син житиме в моїй квартирі.

– Ти моя дружина, яку згоду ти вимагаєш?! Хіба мало того, що я зараз тобі сказав?!

І на цьому терпець Вікторії урвався.

Вона виставила чоловіка із квартири. А коли він вивіз свої речі, Вікторія розлючена робила у квартирі генеральне прибирання…

Вам також має сподобатись...

Олена Юріївна вирішила зробити в своїй квартирі ремонт. Вона найняла робітників по-знайомству. Хлопці швидко демонтували все старе. – Ну все, хазяйко, наступного разу прийдемо, то вивеземо будівельне сміття! – сказав бригадир Віктор Михайлович. Олена Юріївна стала думати, що вона ще й штори замінить. Купить тканину і сама вже пошиє… Жінка так розмріялася, що від несподіваного гуркоту в коридорі мало не підскочила. – Господи, що там знову відвалилося?! – ахнула вона. Олена Юріївна увімкнула світло й оторопіла від побаченого

Валерій повертався додому раніше. Він поспішав до своєї коханої дружини Оксани й синочка Дмитрика. Ще здалеку він побачив їх на дитячому майданчику. – Так, я пам’ятаю, що ти мені казав! – раптом почув Валерій роздратований голос дружини, яка розмовляла з кимось по телефону. – Але ж не можна ось так від нас відмовитися?! Валерій зупинився, спостерігаючи за Оксаною, яка сиділа на лавці. – Так, Сашко! – раптом вигукнула Оксана. – Так і є! – Оксано, все нормально? – підійшов Валерій до дружини. Та здригнулася від несподіванки і різко скинула дзвінок. – Господи, як же ж ти мені набрид! – раптом сказала дружина. Валерій побілів від таких слів

Юля сиділа на кухні й пила каву. До неї зайшла донька Світлана. – Мамо, мені треба з тобою поговорити, – сказала вона. – Що трапилося? – запитала Юля. – Мамо, а ти знаєш, що тато й тітка Оля постійно спілкуються? – раптом сказала Світлана. – Так, а що? – здивувалася Юля. – Ти ж разом із її донькою Мариною ходиш на танці й гуляти. Тато тебе супроводжує, а вона супроводжує твою подругу. – Мамо, скажи йому, що я маю плани! Марина не моя найкраща подруга! Ходити до них додому я не хочу. Юля так і застигла від почутого

Алла вирішила зустрітися з нареченою сина, та обговорити майбутнє весілля. – Іване, дай мені номер Ганни, хочу зустрітися з нею, – сказала сину жінка. Іван залюбки дав номер дівчини матері. Алла призначила зустріч у кафе. – Доброго дня! Що ви хотіли обговорити? – усміхнулася Ганна, підійшовши до столика, за яким сиділа майбутня свекруха. – Сідай, – рішуче сказала Алла. – Ось, це тобі! Ганна сіла за столи, і побачила перед собою якийсь конверт. – Що це? – не зрозуміла вона. – Відкрий, сама все зрозумієш, – якось єхидно сказала Алла. Ганна взяла конверт, відкрила його і застигла від побаченого