– Світлано, я такого наробила, ти навіть уявити собі не можеш, і не знаю, що з цим тепер робити. А час іде, годинник цокає.
– Ну, давай, розповідай, що там у тебе.
Марина сиділа на дивані, дивилася у вікно і не знала – відкритися найкращій подрузі чи не треба? Світлана ніколи не була помічена в зраді, секретів не видавала, але це такий секрет, така таємниця, що вона має бути за сімома печатками. І все ж таки сил немає носити цей камінь на душі, хотілося комусь виговоритися, порадитися. Братів і сестер у неї немає, мамі неможна сказати – не зрозуміє, а Світлана Марині як сестра.
– Світлано, я вагітна! Вже другий місяць пішов.
– О, так це ж чудово, я вас з Денисом вітаю від щирої душі!
– Це ще не все. Можливо, дитина не від Дениса.
– А чия ще? – здивувалася Світлана, вона знала свою подругу як дуже вірну дружину свого чоловіка.
– Можливо, батько дитини – це Микола, друг Дениса.
– У тебе що – був роман на стороні?
– Та якби! Не було жодного роману. Так, безглузда інтрижка. Сама себе за це картаю і не знаю, що робити з дитиною.
Марина стиснула губи і зітхнула. Вона згадала той вечір, коли зрадила чоловіка. Денис приїхав тоді з відрядження та запросив гостей. Їх було багато і серед них – той самий Микола. Марині він подобався суто зовні, дуже симпатичний, але вона навіть не дозволяла собі й думки, щоб зрадити чоловіка. Відзначили вечір із розмахом, Марина тоді прийшла з роботи, дуже втомилася, підняла декілька келихів ігристого і не усвідомлювала своїх дій. Гості поступово розходилися, на кухні залишилися тільки вона, Денис та Микола. Через деякий час Денис зник. Начебто просто в туалет збирався, а куди зник – невідомо. Марина перевірила – зрозуміло, він ліг, вже спить на дивані.
Сиділи на кухні з Миколою, про щось говорили. Микола зробив їй кілька компліментів і сказав, що Марина йому дуже подобається, і він навіть трохи заздрить своєму другові. Сиділи поряд, Микола обійняв Марину за плечі, і помчали – поцілунки, пристрасть. Вже наступного дня Марина була з важкою головою та докорами сумління – як вона могла взагалі таке зробити? Це ж не в її правилах. Навіть тоді, коли Денис їхав у тривалі відрядження, зокрема й закордонні, вона не дозволяла собі навіть подивитися на сторону! Микола зателефонував їй, коли Денис ще спав.
– Вибач мені! – прошепотів він. – Не знаю, чому я вчора не стримався. Найгірше, що я торкнувся дружини друга, це неприпустимо!
– Що сталося, те вже сталося. Забудемо про це і крапка! Ніби нічого не було.
І все одно було дуже соромно перед Денисом: він, як чоловік, просто чудовий. Забезпечує її всім, добру зарплату має, лагідний, добрий, із чудовим почуттям гумору, душа компанії. Як такому зрадити? Але вийшло ж! Соромно як!
І все б нічого, але через місяць Марина помітила, що її по ранках зле, і немає циклу. Взяла тест – так воно й є! Вони з Денисом два роки мріяли про дитину та нічого не виходило, хотіли навіть до спеціалістів йти, перевірятись. Але ось тест показав дві смужки, і це помітив Денис. Його радості не було межі, та й Марина вдала, що теж щаслива, а на душі було погано. Від кого ця дитина? Якщо зробити процедуру, то Денис, звичайно, щось запідозрить, адже вони так цього хотіли! А якщо дитина народиться схожою на Миколу? Тому так складно було одній розібратися, пішла радитись до найкращої подружки.
– Ось що, – сказала Марина. – Народжуй і все! Потім може і не вийти!
– А якщо він буде схожий на Миколу?
– А Денис із Миколою сильно один від одного відрізняються?
– Та не так, щоб дуже. Обидва брюнети.
– От і добре! А чоловіки особливо не вдивляються в обличчя дітей, вони впевнені, що це їхня дитина, тим більше тобі Денис повірить з твоєю бездоганною репутацією. Та й на тебе дитина може бути схожою.
– Страшно мені.
– Не переживай, а думай тепер про дитину. Раді, що все-таки ти завагітніла.
Була все ж задумка зробити процедуру, а чоловікові сказати, що трапилася біда, коли він буде в черговому відрядженні. І все-таки вона цього не зробила. А коли дитина заворушилась у її животику, то вона навіть зраділа, що не зробила непоправного. Було відомо, що народитись дочка, і Денис розвеселився ще більше – він хотів саме доньку! Він привозив фрукти, оберігав дружину, і якщо він вдома – брав усю домашню роботу на себе, від прибирання до приготування.
Дочка Настя народилася тоді, коли Денис був у відрядженні. Марина уважно придивилася до її обличчя – поки що нічого незрозуміло, але щось схоже на її саму. А може, їй так здається? Але, начебто, від Дениса взагалі нічого!
З пологового будинку її зустрічала мама та Світлана зі своїм чоловіком Ігорем. Таємницю знали тільки Світлана та Марина. Вони переглядалися між собою і знизували плечима – мовляв, зовсім незрозуміло, у кого пішла дитина. Начебто навіть на Миколу несхожа, дивна ситуація.
Денис повернувся з оберемком іграшок та дитячого одягу. Він не спускав Настю з рук, твердив, що тепер має дві схожі дівчинки – дружину і дочка. Він ні краплі не сумнівався у своєму батьківстві і тішився дитині щодня. Так пройшов рік. На день народження Насті запросили друзів, у тому числі й Миколу із дружиною – за рік він встиг одружитися. Чомусь сам Микола не міг відвести очей від іменинниці, пильно на неї дивився. А потім відвів Марину вбік і тихо спитав у неї:
– Це ми з тобою примудрилися зробити це диво? Це моя дочка?
– З чого ти взяв?
– За термінами зрозуміло. А ще вона схожа на мою молодшу сестру, а та копія мами. І Настя — копія моєї мами. Виходить, що вона вся у бабусю. Я в батька пішов.
– Миколо, я сама не знаю. Але не розкривай Денису таємницю, благаю тебе. Він Настю неймовірно любить.
– Не розкрию, звичайно, але який же я негідник!
Настало літо – час пікніків. Зібралися кілька друзів, поїхали відпочивати та смажити шашлики. Марина зібрала в сумку салати в контейнерах та одноразовий посуд. Накрили стіл, Світлана дістала скляні тарілки.
– Навіщо псувати стіл цим пластиком? Давай посидимо по гарному.
– Та ну навіщо, нам із Денисом і такі тарілки зручні. Ми будемо з них їсти.
Так і вчинили. Час йшов до вечора стали збиратися. Марина переїла шашликами і не могла підвестися з розкладного крісла.
– Марино, підемо до озера посуд мити, його тут багато, – сказала Світлана.
– Та закинь його в сумку, як я свої контейнери, вдома помиєш.
– Ось цю гору я сама митиму? Ти що – смієшся? Ми тут лише дві жінки, ходімо. Є губки та засіб, щоб посуд мити.
– Світлано, я переїла і не хочу вставати. Я спочатку пропонувала тобі пластикові тарілки поставити. Ми з Денисом взагалі нічого не чіпали з твого, салати свої поїли та шашлики. Ну чому я мити повинна? Мені важко вставати, а тим більше нагинатися.
Здавалося б – нісенітниця, але між подруг почалася сварка. Світлана демонстративно зібрала посуд у пакет, і вони з Ігорем поїхали, не сказавши жодного слова. Чесно кажучи, після народження Насті вони не так часто спілкувалися – Світлана насолоджувалась свободою, а Марина займалася Настею. Ось і на пікніку чомусь здалося, що Світлана вже не має особливого бажання спілкуватися, ніби чорна кішка пробігла між подругами. Але не хотілося сваритися, адже Світлана знала її страшну таємницю. До речі – Марина промовилася подрузі про слова Миколи, щодо того, що Настя схожа на матір Миколи.
Світлана більше не йшла на контакт, та й Марина не мала великого бажання спілкуватися, вона теж вважала, що вона має рацію. Минув місяць, у Дениса зламалася машина, і він відвіз її Ігореві в гараж, той майстер на всі руки. Вирішили присісти, випити по чарочці, поговорити про життя, і ось раптово, добряче засидівшись, Ігор сказав:
– От дивуюсь тобі, Денисе, донька на тебе не схожа, ти спокійно виховуєш чужу дитину. Чому ти такий і нічого не помічаєш?
– З чого це ти взяв?
– Дітей у вас довго не було, так? Твоя неблаговірна закрутила з твоїм другом, дитину зробив, а ти й радий цьому. Я б так не зміг.
– Що ти несеш? Що це за нісенітниця?
– Відкрий очі! Дружини наші раніше подружками були, так? І ось коли твоя завагітніла, вона прийшла до Світлани і розповіла історію, як ти після відрядження друзів додому привів, і доки ти там спав, у них шури-мури на кухні почалися з Миколою. Друга, здається, Микола звуть, так? А коли вона зрозуміла, що завагітніла, то вирішила не робити процедуру, а народжувати. І ось ти, нянькаєш чужу дитину. Це мені моя Світлана після сварки з твоєю дружиною розповіла, а до цього мовчала! А ще сказала, що Марина з цим Миколою говорила, і він сказав, що Настя схожа на його матір. Порада тобі хороша – зроби тест, доведи, що ти не батько, розлучайся і не плати цій зрадниці аліменти.
У Дениса все попливло в очах. Так, була тоді вечірка. Але як могла його дружина, якій він повністю довіряв, так обманути і зрадити його? І друг зрадив! І донька не його, кохана донечка! Це було неприпустимо! Він взяв таксі та поїхав додому.
– Ти звідки такий «веселий»? – запитала Марина.
Денис сів навпроти дружини і довго дивився на неї.
– Та що з тобою, Денисе?
– Давай відразу начистоту, щоб не розводити демагогію: – Настя не моя дочка? Ти народила її від Миколи?
Марина вся змінилася на обличчі і мовчала.
– Значить, таки Микола, так?
– Вибач, Денисе. Це було випадково, один раз, і я себе за це дуже картаю. Але зрозумій, батько не той, хто зробив, а той, хто виховує її.
– Нісенітниця яка! Казочка для не розумних. Та якби я взяв тебе заміж вже з дитиною, знаючи, що вона не моя, я хоч би розумів свою відповідальність. Але ти мене зрадила, а потім обманула. Як я можу з тобою жити? Я просто зневажаю тебе!
До Дениса підійшла Настя та попросилася на ручки. Денис її взяв. Він довго дивився на дочку – вона така маленька, всього півтора роки, і ні в чому не винна, але це не його дочка! Вона створена обманним шляхом і це неприпустимо! І все одно він її любить, але залишатися у цій родині не може.
– Ось що, – спокійно сказав Денис. – Сваритися я не люблю. Загалом, я йду. Нічого, поки десь перекантуюся. Я подам на розлучення, зроблю тест.
– Нічого робити не треба, я на аліменти подавати не буду.
– Я все одно зроблю. Мені самому хочеться дізнатися – чи є шанс, що Настя – моя дочка. Хоч якийсь шанс.
– Денис, коханий, ну не йди.
– Я все вже для себе вирішив. Речі потім заберу.
Денис пішов, Марина залишилася плакати наодинці. Спочатку Денис вирішив заїхати до Миколи.
– О, брате, заходь! – привітав його Микола. – Який гість!
– Брате? – посміхнувся Денис. – Який я тобі братик?
З цими словами Денис не втримався. Микола опинився на підлозі та опустив голову, він усе зрозумів.
Пізніше Денис таки зробив тест, дитина не його. Але, проте, він заходив до Насті, дарував їй щось, грав із донькою. Марина робила багато спроб повернути чоловіка, але все ж таки розлучення відбулося. Ось так, через не розумну, легковажну інтрижку Марина залишилася одна – без чоловіка і без кращої подруги. А, може, не варто було їй довіряти свою страшну таємницю? Чи краще було б все одразу розповісти Денису? А взагалі – у всьому вона сама винна, настав час відповідати за свій гріх.
