– Олено, мені треба тобі щось сказати, – обережно і несміливо промовив Михайло, міцно притискаючи до вуха телефон, – Справа в тому, що я не зможу відзначити з тобою Новий рік.
– Як? – голосно вигукнула збентежена від несподіванки Олена. – Адже ти обіцяв, що приїдеш перед самим святом, і ми разом проведемо новорічну ніч. Я так до цього готувалася, а ти…
– Так, я пам’ятаю, але обставини складаються так, що я повинен затриматись у чужому місті. Ти зрозумій, рідна, від мене нічого не залежить. Адже я не можу наказати вітрам заспокоїтися, щоб погода стала ідеальною. Мені доведеться залишитись тут. Я й сам не радий такому повороту подій. Кохана моя, душею та думками я з тобою, ти ж знаєш. Коли я повернуся додому, ми з тобою відзначимо разом Новий рік, хоч і трохи пізніше, ніж треба… Я ще порадую тебе, ось побачиш!
Михайло почув тихий плач нареченої після цих слів. Він помітно засмутився, відчувши, що його слова завдали Олені переживань і перетворили на пил її передноворічні очікування. Михайло відчував себе винним, але нічого не міг вдіяти з обставинами, що складаються не на його користь. Чоловік провів у відрядженні три тижні і за цей час дуже скучив за коханою дівчиною. Він мав поїхати додому до рідного міста напередодні Нового року, але він не встиг закінчити свої справи через погодні умови.
– Тоді ніякого свята в мене і зовсім не буде, – розчаровано й засмучено заявила Олена, – Я просто ляжу спати о десятій вечора і не встану з ліжка до самого ранку. Що за несправедливість! Чому я така невезуча? Я залишуся одна на Новий рік!
Після важкої телефонної розмови з нареченою Михайло ще довго перебував у пригніченому настрої. Він дав собі обіцянку після повернення додому влаштувати для Олени незабутнє, грандіозне свято. Ця обіцянка трохи заспокоїла чоловіка і надало йому трохи сили. Михайлу довелося зняти номер у маленькому готелі, щоб не ночувати на вулиці в новорічну ніч. До Нового року залишалося дві години, коли він вирішив знову зателефонувати нареченій і дізнатися, в якому вона перебуває настрої, а також привітати її з Новим роком.
– Оленко, як ти? – заклопотано запитав Михайло, почувши в трубці рідний, улюблений голос, – Я сподіваюся, ти не сердишся на мене і не збираєшся лягати спати, коли Новий рік стукає в двері. Я завжди думаю про тебе.
– Я не сержуся на тебе, Михайло, – відсторонено і холодно відповіла Олена, – Я в порядку. Звичайно, я ляжу спати. Навіщо мені без тебе свято? Без тебе і свято не свято.
У цей момент Олена, сама того не помічаючи, натиснула на значок відеозв’язку в лівому верхньому кутку телефону, і перед очима Михайла постала картина, яка привела чоловіка в повне здивування. Він побачив свою наречену, одягнену у яскраво-блакитну святкову сукню, яку він купив для неї перед відрядженням, спеціально для Новорічного вечора. Олена сиділа на колінах незнайомого чоловіка, який тримав у руці пляшку ігристого. Михайлу на мить здалося, що все це йому ввижається. Як тільки Олена зрозуміла, що випадково натиснула на значок відеозв’язку, і її наречений побачив те, що вона не збиралася йому показувати, дівчина натиснула на закінчення виклику. Михайло був не просто вражений побаченим, усередині все судомно перекинулося. Він не чекав від коханої жінки такого віроломного, аморального вчинку. Михайло з невдоволенням і розпачем подумав про те, що, поки він у чужому місті місця собі не знаходить, звинувачуючи себе в тому, що не виправдав надії нареченої, його кохана в цей час ніжиться в обіймах чужого чоловіка, причому в його ж власній квартирі.Чоловіка охопила справжня лють.
Михайло, жодної секунди не роздумуючи, набрав номер охоронного підприємства, з яким кілька місяців тому уклав договір. Незабаром у слухавці пролунав голос людини, яка відповідала за безпеку його житла, і Михайло сердитим, металевим голосом заявив:
– До моєї квартири проникли сторонні люди. Я прошу, щоб ви негайно розібралися з цим і прозвітували мені.
Михайло назвав свою адресу і скинув виклик. Наближався Новий рік, а він сидів один у непоказному, незатишному номері і місця собі не знаходив від неприборканих ревнощів. Йому не давала спокою думка про те, що його нареченій добре і спокійно далеко від нього, що вона наважилася привести в його будинок зовсім стороннього чоловіка. То чому Михайло має переживати та зустрічати новий рік, наповнений негативною енергетикою? Чоловік вирішив негайно виправити цю жахливу несправедливість і, схопивши портмоне, стрімко вискочив із номера. Він поспішив до найближчого супермаркету та купив пляшку ігристого, а також не забув узяти з собою вже готові, гарячі новорічні святкові страви та салати. Михайло дав собі слово жити повним життям та не дозволяти нікому впливати на його настрій. Повернувшись у готель і відчинивши двері свого номера, він остовпів від несподіванки. Чоловік побачив у кімнаті незнайому жінку років тридцяти, яка сиділа на його ліжку і тихо схлипувала, витираючи сльози. На той момент до настання Нового року залишалося лише тридцять хвилин.
– Вибачте, ви випадково номером не помилились? – збентежено спитав він, збентежено дивлячись на миловидну незнайомку.
Молода жінка, побачивши Михайла, стрепенулась і схвильовано схопилася з ліжка. Вона округлила очі від подиву і здивовано вигукнула:
– Я прийшла до свого номера. Ви хто такий і що тут робите?
– Взагалі цей номер! Не ваш, а мій, – твердо заявив Михайло, дивуючись нахабства та самовпевненості незнайомки.
Після цих слів жінка дістала телефон і почала дзвонити адміністратору готелю. Її дзвінок не приніс жодних результатів. Адміністратор лише спантеличено розвів руками і вибачився за безглузду помилку, пообіцявши як компенсацію за моральну шкоду пляшку гарного ігристого.
– Що ж, схоже, нам з вами доведеться розділити один з одним цей номер у новорічну ніч, – констатував факт Михайло, пильно розглядаючи почервонілу від невдоволення жінку і відзначаючи про себе, що та цілком симпатична і цікава, – Давайте хоча б познайомимося. Мене звуть Михайло, а вас як звати, люба пані?
– Маргарита, – тихо відповіла жінка, розчаровано опустивши погляд.
Михайло подивився на годинник і здивовано свиснув. Новий рік був уже на порозі. До нього залишалося лише десять хвилин. Він відключив свій мобільник і недбало кинув його на ліжко, не бажаючи ні з ким по ньому розмовляти, а потім бадьорим, добродушним голосом сказав:
– Думаю, ніхто добровільно не відзначатиме Новий рік у готелі. Очевидно, що ми обоє опинилися у складному становищі. Нам з тієї чи іншої причини не пощастило. Але не будемо впадати у відчай. Адже попереду Новий рік, який принесе нам нові надії та можливості. Чи не бажаєте підняти келих за це? Особисто я не відмовлюся, бо в горлі пересохло.
Михайло взяв два келихи і налив у них ігристе. Один келих він з незворушним виглядом простяг Маргаритові, яка перебувала в розгубленості, а інший підсунув до себе. Чоловік швидко осушив келих, після чого з цікавістю став спостерігати за Маргаритою, котра не поспішала за ним повторити.
– У кожної людини свої уявлення про невдачу і провал, – задумливо промовила жінка, взявши келих з ігристим, – Іноді те, що здається нам повним крахом чи бідою, в результаті виявляється добрим знаком долі або її мудрою підказкою, застереженням, новою, прекрасною можливістю . Але ми не одразу бачимо істину.
– Складно з вами не погодитись, – кивнувши, сказав здивованим тоном Михайло, – Взяти, наприклад, мене. Цього вечора я був упевнений у тому, що я – найбільший невдаха на світі, але зараз розумію, що мені пощастило. Мені реально пощастило. Мої очі нарешті розплющилися.
Михайло розповів Маргариті про те, як випадково побачив справжнє обличчя колишньої нареченої. Перебуваючи в шоці, чоловік справді називав себе невдахою через зраду коханої дівчини, але заспокоївшись, він зрозумів, що це сама доля змусила Олену натиснути на значок відеозв’язку. Якби Олена тоді не натиснула на той доленосний значок, Михайло так і жив би в обмані, свято вірячи в те, що в них із нареченою ідеальні взаємини.
– Я вас розумію, – сумним, співчутливим тоном пробурмотіла Маргарита, зробивши невеликий ковток. – Насправді моя ситуація не так сильно відрізняється від вашої. Адже я теж зіткнулася зі зрадою. Тільки мені зрадила людина, з якою я прожила у шлюбі кілька років. Я вважала його своєю сім’єю, сенсом життя, а він віддав перевагу моїй близькій подругі. Подвійна зрада. Я думала, що цього не переживу. Я просто втекла від них, щоб більше ніколи їх обох не бачити. Я теж була у відрядженні, але змогла приїхати додому на кілька днів раніше, ніж планувала. Вирішила зробити сюрприз чоловікові та повернулася без попередження. Виявилось, що сюрприз зробив він, а не я. Я побачила їх разом у своїй спальні. У результаті зібрала речі та втекла. Сьогодні переночую тут, а завтра поїду до батьків.
Михайло здивувався, дізнавшись про те, що Маргарита збирається поїхати до його рідного міста. Він, затамувавши подих, слухав історію жінки. Михайло з образою і злістю думав про те, що немає на світі нічого гіршого за зраду і лицемірство. А молодій жінці довелося зіштовхнутися із зрадою одразу двох близьких людей. Михайло тепер зрозумів, чому душі багатьох людей згодом стають байдужими та холодними. Він поділився з Маргаритою своїми думками, і та його охоче підтримала, доповнивши, що можна пробачити багато коханій людині, але тільки не зраду. За цікавою, відвертою розмовою непомітно пролетіли хвилини, що залишилися. Михайло квапливо накрив на стіл і запросив Маргариту до нього приєднатися. Він був радий тому, що зустрічає Новий рік у компанії чарівної, хоч і трохи сумної жінки.
– Піднімемо келихи за тих, хто ніколи не зраджує і для кого слово “вірність” священне, – голосно і з почуттям промовив Михайло, піднявши келих із ігристим.
– За цих прекрасних людей, – знову підтримала чоловіка Маргарита і незабаром осушила келих. – Щасливого нам Нового року і вірних людей поруч.
Вранці Михайло і Маргарита разом вирушили додому, де кожен із них мріяв здобути щастя та умиротворення. Михайло взяв у Рити номер телефону і через кілька днів після повернення додому зателефонував їй. Він запропонував жінці зустрітися і прогулятися сніжним, сонним містом. Маргарита із задоволенням погодилася.
Після довгої захоплюючої прогулянки на свіжому повітрі Михайло та Рита зайшли у невелике кафе, де зігрілися та випили по чашці гарячої кави. Пізнього вечора Михайло йшов додому, наспівуючи собі під ніс стару пісню про кохання. Він залишився задоволеним зустріччю з Маргаритою. Ця приваблива, розумна, смілива жінка напевно подобалася йому. Чоловік був упевнений у тому, що доля сама відправила до його номера Риту, і не збирався не діяти. Наступного дня Михайло запросив Маргариту до ресторану, а після вишуканої вечері провів її додому. Перед відходом чоловік отримав свій заповітний, чарівний поцілунок, з якого почався їхній роман. Дві самотні, віддані душі знайшли один одного, щоб стати одним цілим і разом здобути справжнє щастя. Через рік Михайло і Маргарита одружилися, і їхній міцний союз ставав з роками тільки міцнішим і надійнішим.
