Кілька днів тому чоловік здивував Діану бажанням розлучитися, тепер підкинув новий сюрприз, від якого вона намагалася оговтатися.
– Ми двадцять років прожили у шлюбі, і тепер дійшли до такого, – не могла заспокоїтись жінка. – З’ясовуємо стосунки та ділимо майно.
– Ну, з’ясовувати особливо нічого, – ходив по кімнаті Максим. – По суті, ми давно стали чужими людьми і єдиною сполучною ланкою залишався син. Але Сашку вже сімнадцять, він дорослий і все зрозуміє правильно. Тепер у кожного з нас своє життя і залишилося залагодити все офіційно.
Про наявність у кожного свого життя Діана дізналася в середу, коли чоловік буденно і спокійно повідомив про своє рішення розлучитися з нею.
– Далі не бачу сенсу це приховувати, я маю іншу жінку, скоро в нас народиться спільна дитина, і нам треба поставити крапку в нашому шлюбі, – спокійно говорив Максим.
– Коли ти встиг завести другу родину? – не знала, як поводитися від розгубленості Діана.
– Це неважливо, важливо те, що я подаю на розлучення і сьогодні з’їжджаю з квартири, а пізніше обговоримо деталі та матеріальний бік питання, – збирав речі чоловік.
Діана намагалася усвідомити суть того, що відбувається, але давалося це не дуже добре. У свої сорок п’ять років вона виглядала добре, стежила за собою і форму підтримувала. Вони з Максимом сина вирощували, планували за кілька років у його квартирі ремонт зробити, а тепер було зовсім незрозуміло, як жити далі. Квартиру сину Сашку вони купили сім років тому, продавши будиночок батьків Максима, який дістався йому у спадок.
Тоді подружжя вирішило вкласти гроші в нерухомість, щоб у майбутньому дати синові стартовий майданчик. Грошей на покупку однокімнатної не вистачало, довелося трохи позичити і сімейну заначку в хід пустити. Потім в куплену квартиру пустили квартирантів, і весь цей час отримували додатковий дохід. Думали згодом зробити ремонт та відселити Сашка після досягнення повноліття. Це все здавалося правильним і логічним до злощасного моменту, коли Діана почула від чоловіка історію окремого особистого життя в кожного.
– Я спеціально дав тобі кілька днів прийти в себе і прийняти те, що сталося, – розповідав Максим, завітавши до дружини в суботу. – Ти з сином поговорила?
– А чому я маю це робити? – Не розуміла Діана. – Ти ж нас залишаєш, тобі й треба порозумітися з сином.
– Гаразд, отже, зараз з тобою обговоримо другу частину історії, а потім я поговорю з Сашком, – зітхав Максим.
– Що ще? – не розуміла жінка.
– У нас з Вірою скоро буде дитина і стоїть питання, де нам жити, – почав здалеку Максим. – Я подумав і прийняв рішення: ця двокімнатна залишається вам із сином, а куплену однокімнатну я забираю для своєї нової родини.
– Але ж ми купували її для Сашка, – розгубилася від такої новини Діана. – Ти хочеш забрати квартиру сина заради якоїсь мадам, яку знаєш менше року?
– Ми з Вірою скоро одружимося, і прошу поважно про неї відгукуватися, – невдоволено відповів Максим. – Поки що вона живе зі своїми батьками, але після народження нашої дитини такий варіант нам не підходить.
– І ти вирішив забрати квартиру у старшої дитини, щоб віддати її молодшій? – Не розуміла Діана. – Ми ж Сашку обіцяли окреме житло! І взагалі, якщо ти нас кидаєш, то й починай усе з нуля!
– Але квартира куплена в рахунок моєї спадщини, та й в цю двокімнатну я вклав чимало, – нагадував Максим. – Мені здається чесним та правильним поділити наше майно таким чином. Якщо ти не хочеш жити разом із дорослим сином, сама вирішуй це питання.
– А як саме мені його вирішити? – Не розуміла Діана.
– Можеш розміняти цю квартиру на дві маленькі квартири і розділитися з Сашком, – пропонував Максим. – Але з приводу однокімнатної питання вирішено, і ми хочемо зробити до народження дитини ремонт і переїхати туди.
Діану у всій цій історії найбільше засмутило не своє розлучення з чоловіком, а ситуація з квартирою для сина. Вона поки що не особливо розуміла, як далі житиме одна і намагалася про це не думати. А ось ставлення чоловіка до їхнього спільного сина здавалося вельми образливим і неправильним. Діана тут же кинулася надзвонювати сестрі Максима, з якою була в добрих стосунках.
– Та я не набагато більше тебе насправді знаю, – виправдовувалася Марія. – Максим нам сказав лише після розмови з тобою.
– І що ти думаєш? – Запитала Діана.
– Ми всі шоковані, – чесно зізнавалася Марія. – Знаю тільки, що цій Вірі тридцять три роки, вона не була заміжня і живе з батьками. Роман начебто трапився швидко і через п’ять місяців народиться дитина.
– Ага, при цьому твого старшого племінника Максим хоче залишити без помешкання, – обурювалася Діана. – Гаразд, я не потрібна більше твоєму братові, але ж Сашко його син.
– Тут вибач, нічого сказати не можу і не маю морального права, – чесно зізналася Марія. – Дуже сподіваюся, що ми з тобою спілкуватимемося, як раніше, і ніколи ми не відмовимося від Сашка, але Максим мій рідний брат і вам самим потрібно у всьому розібратися.
Діана і не чекала на особливу участь від сестри чоловіка, просто сподівалася на диво і хотіла заручитися її підтримкою в боротьбі за квартиру. Але Марія очікувано стала на сторону брата, тому Діана вирішила діяти через сина.
– Ти розумієш, що батько не просто кидає нас заради іншої сім’ї, а й забирає для неї обіцяну тобі квартиру, – налаштовувала хлопця на розмову з батьком Діана.
– Ну гаразд, значить, ця квартира буде моєю, – не дуже засмутився Сашко.
– Вона буде моєю, а твоєю лише років через тридцять після мого відходу, – не розуміла такого спокою жінка.
– Мені Сашко розповів, як ти намагаєшся на нього тиснути, – дорікав дружині Максим телефоном. – Я вчинив чесно: зізнався у наявності іншої жінки і залишив вам велику квартиру, а собі беру меншу.
– Якщо вирішив піти, значить, йди в нове життя без усього нажитого, – наполягала Діана.
– Не чекав від тебе такої меркантильності, – образився Максим. – У тебе тепер своє життя, живи, як знаєш, а з Сашком я хочу й далі спілкуватися і підтримуватиму його. Не потрібно так сильно зациклюватись на квартирному питанні. Все-таки син ще у школі вчиться.
Але Діана не могла зупинитися і не бачила іншого способу відігратися на чоловіка, крім боротьби за квартиру. Їй здавалося образливим його поверхневе ставлення і відчайдушно хотілося поквитатися з ним. Якби не була суперниця вагітною, Діана влаштувала б їй сварку, але поводитися так з вагітною здавалося низько і безглуздо.
– Доню, ну раз усе так склалося, може, не потрібно акцентувати увагу на поганому і якось жити далі? – переживала мати Діани. – Звичайно, тобі прикро через зраду чоловіка, але на цьому життя не закінчується, і треба прийняти це.
– Та не прикро мені через вчинок Максима, нехай йде, куди хоче, тільки квартиру Сашка нехай не чіпає, – наполягала жінка.
– Не хвилюйся, дочко, і ти ще встигнеш своє власне життя влаштувати, – намагалася заспокоїти дочку Віра.
– Ну, звичайно, як я його влаштую, якщо житиму в квартирі з дорослим сином? – майже заплакала Діана. – Хлопець через пару років може і одружиться вже, наречену приведе. Яке вже тоді мені особисте життя?
– Але якщо підеш на принцип, вам доведеться продавати цю двокімнатну або віддавати Максимові його половину, – нагадувала Віра. – Подумай, чи готова ти зараз робити ремонт не тільки в однокімнатній Сашка, але і в своїй новій однокімнатній квартирі? І то, якщо грошей на неї вистачить.
Діана була не готова ні морально, ні матеріально це робити, тільки йшла на принцип і не могла зупинитися. Їй чомусь здавалося, що Максим з появою перших труднощів кине свою Віру, повернеться назад і все буде, як і раніше.
Тільки він чомусь не поспішав повертатися, на розлучення подав і папери на поділ майна на підставі мирової угоди готував. Діані довелося все підписати і залишитися у своїй квартирі із сином, відпускаючи чоловіка у нове життя.
Вона нікому не розповідала про свої почуття, прикриваючись образою за вчинок із квартирою для Сашка. Просто так було простіше і легше, оскільки правда про її особисті переживання нікому не була цікавою, а історія з квартирою одразу робила Максима негідником, і якось притупляла пережиття.
