— Може, годі вже вбиратися? Для кого стараєшся? — Олег невдоволено глянув на Ірину.
— Коханий, у мене на роботі є певний дрес-код.
— Раніше ходила у джинсах.
– А тепер не можу. Ти ж знаєш, що нова моя робота зобов’язує!
– Це все відмазки! Просто ти хочеш скоріше піднятися кар’єрними сходами, тому одягаєш спідниці, що облягають! Скажи чесно, бос пропонував тобі зустрічі поза роботою? — вилиці Олега напружилися, а Ірина засміялася. – Не бачу нічого смішного!
– Крім того, що мій “бос” – жінка! Немає в мене чоловіків у начальниках, як ти не можеш зрозуміти? — переставши сміятися, відповіла Іра.
– Я прийду до тебе в офіс і особисто подивлюсь!
– Добре. Приходь. Тільки ось як я маю тебе представити, га? Друг? Співмешканець? Наречений?
— Не починай, Ірино. Ми з тобою вже мільйон разів обговорювали тему весілля. Обов’язково одружимося, як тільки накопичимо на квартиру.
— Загалом спочатку люди одружуються, а вже потім беруть житло. Інакше потім нічого не розділиш.
– Ось! Ми ще не одружилися, а ти вже думаєш про поділ майна! У люблячої жінки, яка не має наміру піти від коханого, навіть думки такої не виникне, — Олег схопився за голову.
Безглузді причіпки чоловіки вже набридли жінці. Як тільки Іра перейшла на нову роботу, у Олега наче знесло дах. Він ретельно дивився, скільки макіяжу вона почала накладати на обличчя, в які речі одягалася, і як укладала волосся.
Ірина й раніше намагалася стежити за собою, але з новою посадою їй довелося оновити гардероб: купити спідниці, блузки, туфлі на підборах.
Спочатку Олег мовчки дивився на Ірину. Але через тиждень не витримав:
— Чому ти так виглядаєш? Закохалася? Відповідай!
– Виглядаю?! А що раніше? Все було настільки погано? Ти мене ображаєш, Олеже!
— Просто… Мені здається, що ти занадто стараєшся! Занадто багато часу приділяєш роботі. І схудла навіть…
– Так, я стараюся для тебе! Як ти не розумієш?!
Зазвичай на цьому Олег заспокоювався, але цього разу на нього наче щось найшло. Чоловік вихопив із рук Ірини ланцюжок із підвіскою, який сам же їй подарував якийсь час тому.
— Що ти робиш?
— Жодних прикрас! На шию пов’яжи хустку, щоб не було видно зону декольте! І взагалі, завтра ми йдемо в магазин, щоб вибрати тобі скромніший одяг!
Ірина знизала плечима. Якщо чоловік пропонував шопінг, то хіба можна було відмовити?
Щоправда, похід магазинами пройшов зовсім не так, як хотіла Іра.
– Це тобі не підходить! Ні, поклади! І це плаття теж не чіпай!
— Але воно нижче за коліно!
— Нижче за коліно хай студентки носять! А тобі ось, — Олег простяг об’ємний балахон, який був Ірині не за розміром і зростом.
— Ти хочеш, щоб з мене сміялися? Я схожа на капусту! І колір такий… салатовий! Просто жах!
– Оверсайз зараз у моді!
– Так, я знаю. Але це не оверсайз, а костюм гусениці. Я в такому з дому не вийду!
— З дому ти не вийдеш у тому, що собі накупила! — вигукнув Олег, привертаючи увагу інших відвідувачів. На парочку почали коситися продавці.
– Вам допомогти?
— Навряд чи зможете допомогти! Тут у вас немає нічого для пристойних скромних дівчат! У вашому магазині лише нічних метеликів одягати!
Продавець нічого не відповіла, а Олег буквально вивів Іру з крамниці.
– О! Ось те, що треба. — У далекому кінці торгового центру Олег побачив туніки.
— Але ж це національний одяг! Я не можу носити таку! — ахнула Іра, з подивом дивлячись на Олега, в якого аж очі засвітилися. — Та й мене в цьому не пустять на роботу!
– Ще й як пустять! Скажеш, що твій чоловік сказав одягнути.
– Олег! Перестань! — Іра розвернулася і пішла, ще сильніше розізливши Олега. Тепер він точно не сумнівався, що в Ірини з’явився хтось на стороні. Інакше вона одягла б що завгодно.
І все ж таки Олег не міг пред’явити молодій жінці нічого, крім своїх домислів, тому він вирішив причаїтися.
А Іра зітхнула з полегшенням.
Відчувши послаблення, вона зраділа. Жінка вирішила, що випадок в магазині переконав Олега переосмислити свою поведінку. Що він усе зрозумів і перестав ревнувати. Тому Іра захотіла зробити щось для нього, щоб простимулювати ще більшу довіру та вивести стосунки на новий рівень.
За два роки стосунків Іра так і не дочекалася пропозиції. Усі подруги вже були одружені, а батьки Іри давно чекали на онуків. Але Олег твердо наполягав, що без житла одружуватися безглуздо.
– Досить чекати, візьми та й запропонуй йому сама! – Сказала подруга.
– Як сама?! Може, йому ще й обручку подарувати?
– А чому б і ні? Хочеш заміж, бери ініціативу до своїх рук. Інакше будеш вік чекати, поки Олег наважиться. Спочатку квартира, потім виплата іпотеки, потім накопичення на весілля, потім на платні пологи, потім на няню… Такі чоловіки завжди мають якесь “але”.
Іра задумалася і зрозуміла, що подруга має рацію. А якщо так, то треба брати ініціативу до своїх рук. За винятком ревнощів і нерішучості Олег був цілком нормальним чоловіком: щедрим, дбайливим і дуже добре ладнав з дітьми друзів, через що Іра вирішила, що він стане чудовим батьком та чоловіком.
Але щоби це перевірити, залишалося головне: стати його дружиною. А значить, час діяти.
Ірина ґрунтовно підготувалася: сходила в салон білизни, прийшла з роботи раніше, нафарбувалася яскравіше і сервірувала легку вечерю. Ось тільки в останній момент молода жінка зрозуміла, що забула про напої. На щастя, у будинку був магазин.
Іра накинула пальто на корсет і вийшла надвір. Там як на зло “чатувала” сусідка. Баба Зіна зазвичай сиділа на лавочці. Як вона не мерзла взимку, було загадкою для всіх мешканців багатоквартирного будинку.
— Ірино, це ти?! — баба Зіна, яка любила обговорювати всіх і вся, дивилася на молоду жінку. По очах бабусі було ясно, що новий штамп вона поставила відразу. – Куди зібралася?
– До магазину.
– У такому вигляді?!
— Так…
— Ясно… — простягла баба Зіна, відзначивши:
“А начебто з інтелігентної родини. І мама у неї така… в окулярах. Треба господині квартири сказати, що орендарі погані. Поки чоловік на роботі, напевно водить усіх поспіль. Поспостерігаю”.
Ірині було ніколи вести бесіди: взимку в тонкому корсеті під шубкою було холодно. Тому вона кивнула бабі Зіні та втекла до магазину.
Ось тільки там не виявилося улюбленого ігристого Олега, а догодити чоловікові дуже хотілося. Тому Іра пішла до іншого магазину, подалі.
За іронією долі Олег того дня теж пішов із роботи раніше. Він хотів простежити за дружиною та прийти до неї на роботу. А там… Охоронець сказав ревнивцю, що Ірина пішла після обіду.
— Значить, ходить на побачення з чоловіками, а мене тримає за не розумного, — стиснувши кулаки, процідив Олег. Дзвонити Ірині він, зрозуміло, не став. Вирішив вистежити її за геолокацією у телефоні. Та показала, що молода жінка перебуває вдома, що розлютило Олега ще більше. — Водить чоловіків до нас додому! Ну постривай, Іро… зловлю, мало не здасться!
Олег викликав таксі і поїхав виховувати дружину. Біля під’їзду він побачив бабу Зіну.
— Олеже, привіт! Я Іру твою бачила… Хотіла спитати, чи не підробляє вона в тебе манекенницею, — упіймала його за рукав сусідка.
– Що? – не зрозумів Олег.
– Намалювала обличчя так, що з космосу видно! Не моя ця справа, звичайно, але хіба взимку в такому одязі ходять?
– У якому? — усередині Олега наростала злість.
– Коротка спідничка, колготи в сітку, шубка! Без головного убору Іра поспішала кудись. Я думала на побачення з тобою, а ні… Ти працюєш цілими днями?
— Баба Зіна, ви б у чужі стосунки не пхали носа! — Олег вчасно схаменувся, розуміючи, що ця історія розійдеться на весь район.
– А що? Я з добрими намірами, ти нічого не подумай… Взагалі, ось що хотіла сказати: я Іру вже не вперше бачу вдень. Її червоною машиною до будинку підвозять. Я, звичайно, номери не запам’ятала, але якщо треба…
– Не треба! — гаркнув Олег.
— Ну, ти чого так грубо. Не віриш, чи що? Ой, а ось і машина… Дивись! — баба Зіна кивнула на парковку і витріщила очі. – Ох, нічого собі! Голубки милуються, навіть не соромляться, під твоїм вікном… Ну й Ірина, не чекала я від неї такого…
Олег і сам був у шоці. У салоні незнайомого йому автомобіля щось діялося. Водія Олег не бачив, але край шубки, такий, як у його Іри, був чітко помітний у лобове скло. Та й волосся у дами було таке ж світле.
Щоправда, облич за обіймами закоханих було не видно, але Олегу вже й так було досить слів сусідки. Вона ж бачила Іру. Бачила неодноразово. Те, що баба Зіна погано бачить і не розгледіла обличчя, Олег на той момент не думав.
Хвилин вистачило Олегу на те, щоб підбігти до машини і різко смикнути ручку дверцят авто. На біду водія, вона була не заблокована, через що бідолаха виявився витягнутим із салону та опинився на снігу.
— Ах ти, негідник! Жінку мою лапаєш! — Олег не вибирав слів.
– Ой, баба Зіна! Що це таке? Потрібно патрульних викликати? — Іра йшла зі зворотного боку будинку і вийшовши з арки, побачила цю сцену і бабу Зіну, яка із задоволенням дивилася, як чоловіки катаються снігом.
— Викликай Ірино. У мене телефон вдома залишився… — не зважаючи на Іру, відповіла бабця. І раптом її осяяло. – Іра?! — вона повернула голову і втупилась у сусідку. – А ти як? І тут, і там одночасно?
– Там? — Іра не зрозуміла, про що каже баба Зіна..
– У машині! Там твій чоловік розбирається з твоїм коханцем! – заголосила баба Зіна, вводячи в ступор Іру. Втім, ступор був недовгим. Ірина побачила в снігу Олега та кинулася до нього.
— Ану, припини! Що ти робиш? — голос коханої жінки спрацював як тригер. Олег ще дужче розлютився. Іра постаралася відтягнути нареченого, але той відштовхнув її, і вона невдало приземлилася, упустивши пляшку дорогого ігристого.
— Дівчино, ви в нормі? — повз ішов чоловік із собакою. Він допоміг Ірині підвестися і швидко відтягнув чоловіків..
– Олег! Як ти міг?! —вигукнула вона.
— Це як ти могла? Правильно про тебе баба Зіна сказала…
– Що сказала?
— Що ти з чоловіками… — далі йшли потоки звинувачень у невірності.
— Та ти нормальний! Кинувся на мене! – подав голос другий учасник сварки. — Я твою дружину вперше бачу. У мене є своя. У машині сидить.
– Як це в машині? Там же Іра була… — Олег перевів погляд і побачив схвильовану жінку, яка вже викликала патрульних.
Іра зрозуміла все швидше за інших. Не звертаючи уваги на Олега, вона пішла у квартиру. Вона не думала залишатися в ній хвилини. Хто знав, що в голові у ревнивця і що ще йому наговорила сусідка.
Ірина швидко накидала речі у сумку та викликала таксі. На щастя, патрульні приїхали швидко і Олега затримали. Він не зміг завадити Ірині піти.
– Ірино, стривай! – вигукнув він услід. — Я був неправий!
Іра не відповіла. Сіла у таксі та поїхала до мами.
Що було з Олегом далі, Іра не знала. На його дзвінки та повідомлення молода жінка не відповідала. Після того випадку вона твердо зрозуміла, що далі буде лише гірше. Що Олег ніколи не зможе їй довіряти, адже набагато простіше повірити сусідці, ніж коханій жінці.
— Отже, ти вирішила піти від нього? — спитала подруга, коли Іра наважилася розповісти їй цю історію за кілька місяців.
– Так. І це було найкращим рішенням за два останні роки, — сказала Іра. У її сумочці лежали ключі від нової квартири, яку Іра за підтримки батьків взяла в іпотеку. — Я зробила відразу дві важливі справи: позбавилася поганих відносин і нарешті обзавелася власним житлом. Я тепер сама собі господиня: хочу в спідниці ходжу, хочу взагалі не одягаюся! — засміялася Іра і, заплативши за каву, пішла на роботу. Обід закінчився, а її нове життя тільки-но почалося.
