Життєві історії

Тетяна поверталася з роботи увечері. Її сусід Роман вже чекав на неї в під’їзді. – Тетянко, який теплий вечір! – сказав чоловік. – Додому йти не хочеться! Може прогуляємось перед сном? Подихаємо свіжим повітрям? І тут Роман раптом дістав з-за спини букетик улюблених квітів Тетяни… Вони собі прогулялися. – А в мене зовсім випадково вечеря готова! – сказав сусід. – Звичка, я ж один живу… Може складеш мені компанію, Тетянко? Тетяна погодилася, а Роман дуже зніяковів. Вечеря була і справді смачна – салат і печеня з яловичини. Роман смішив Тетяну і розповідав анекдоти… Пройшло кілька тижнів і він не витримав

– Та мені взагалі ніякий чоловік не потрібен, навіть найпрекрасніший. Я дивлюсь усім спокою не дає, що я щаслива. Живу собі, як мені хочеться, що ще треба? – І Тетяна Андріївна з апетитом відкусила свіжого пирога з індичкою.

У неї сьогодні день народження, і вона в обід на роботі проставляється.

Замовила пироги з рибою, з індичкою та з малиною. Отакі різні, щоб кожному було до смаку – так у них давно заведено.

– Ну що, за тебе, Таню, щастя тобі, ну і мужика хорошого, хоч ти й вибаглива, – по–доброму посміхнулася найстарша з усіх Тамара Василівна.

Їй суперечити було не прийнято, вони мали дружний колектив.

– Ось мій учора порадував, так порадував, що веселий прийшов, хоча домовлялися піти в кіно чи ще кудись, – зовсім не до місця раптом сказала Лариса.

Тетяна засміялася, – Ну от і справді життя, щодня чую то від Марини, то від Лариски, як вони з чоловіками живуть. Нічого хорошого, одні неприємності!

– Ну чому ж, я не все ще розповіла, – з ноткою образи в голосі відповіла Лариса, і за солодким пирогом потяглася.

– Та годі тобі, не все вона нам розповіла, краще солоденьким заїж, – скептично посміхнулася Тетяна Андріївна, і продовжила:

– Щодня від вас чую те саме. Про ці постійно розкидані брудні шкарпетки, і що у мужиків завжди одна шкарпетка з пари кудись зникає. Про те, що вечерю треба бігти додому готувати. Про те, що чоловік всю ніч хропів і спати не давав. І багато інших речей, коли треба терпіти! Та навіщо мені це треба?!

– Та не так зовсім, ну буває, але не завжди! – Засміялася Марина. – А до речі, мій вчора кота в дивані закрив випадково. Додому приходжу – немає кота! Кажу, куди кіт подівся? Почали шукати, всі шафи з ним оглянули, наш кіт любить туди залазити.

Під ванною дивилися з ліхтариком, пилюки там повно було, заразом і помили.

Але кота нема!

Думали на балкон проскочив – теж ні.

Я вже зневірилася, мій Микола себе вважає уважним, мовляв повз нього миша не проскочить.

А насправді забуде щось, то кине не на місці. Я вже вирішила, що кіт міг вибігти з квартири, коли мій з роботи прийшов, і все, пропав мій кіт красень.

Сиджу на дивані, мало не плачу, раптом чую – начебто піді мною хтось шкребеться і приглушено начебто м’явкає.

І що ви думаєте – Микола мій з роботи прийшов і став домашню майку шукати. Згадав, що коли ліжко прибирали, він її в диван поклав, тут кіт туди й заліз непомітно. А мій закрив і не побачив. Кіт весь вечір носом намагався диван відкрити, ну не розтяпа хіба мій Миколка?

– Ну ось, це ще одне підтвердження, що від мужиків одні неприємності, а ви мені все чоловіка нав’язуєте. Ні дівчатка, нізащо я заміж не піду. Нема за що, ніякої радості в цьому я не бачу дивлячись на вас! Давайте краще за нас, за жінок, розумних, красивих та енергійних! – запропонувала Тетяна Андріївна.

І її подруги звичайно згодні були, що це чудовий тост.

Увечері Тетяна Андріївна, сама того не бажаючи, раз у раз згадувала цю балаканину з подругами.

Дивно, розповідають такі неприємні речі про своїх чоловіків, а самі веселі ходять, прикро навіть. Брешуть напевно, не хочуть показувати, як вони погано живуть.

Ну і їй, звичайно, заздрять, не інакше!

Звичайно, Тетяна двічі на рік відпочивати їздить куди сама хоче. Купує собі дорогий одяг, і їй ніхто не указ. Виставки іноді відвідує, а от наприклад Ларискин чоловік із нею взагалі нікуди не ходить і їй не дає. Або тягне кудись до друзів, а нещодавно водив її на виставку якоїсь техніки, бачите це тільки тому, що йому так захотілося.

А у Тетяни Андріївни є доросла дочка, дуже хороша та самодостатня дівчина.

І, до речі, вона не прагне обов’язково заміж вискочити. Оксанка цікаво живе, у неї друзів багато, молодець, не заміжня щастя.

Тетяна Андріївна пройшлася своєю світлою квартирою, де все вона на свій смак влаштувала. Вдома у неї порядок, готує вона прості та корисні страви і не купує ні ковбасу, ні чіпси, ні будь–яке інше шкідливе. І часу на себе їй вистачає, на відміну від подруг, які своє життя псують, догоджаючи невдячним чоловікам!

Але тим не менш, як себе Тетяна не вмовляла, якийсь шкідливий неприємний голос у голові їй нашіптував,

– “А чому тоді твої дівчата з роботи так весело про свої труднощі розповідають? Ага, не знаєш? Тому що ти не пробувала сама ніколи!”

А що тут пробувати?

Ось Лариска ж так вже не любить свого Бориса, а сама при цьому вся сяє, ніби їй скарб якийсь дістався. Подумаєш, його виявляється підвищили, і він тому з друзями погульбанив. А вона радіє, видно радощів у Лариски інших немає.

Думки ці останнім часом все більше дратували та заважали Тетяні насолоджуватися вільним життям.

І тут вона згадала про Романа Дмитровича…

То був її сусід, вони багато років знайомі. Роман живе один, колись давно він був одружений, потім розлучився і більше не одружився.

До Тетяни він не раз намагався залицятися, але вона давала зрозуміти, що їй і одній добре.

Роман на якийсь час залишав її а спокої, але потім знову показув їй знаки уваги, схоже і справді вона йому подобалася. Та й він, загалом, симпатичний.

Нічого поганого вона не помітила, бабусі біля під’їзду про багатьох всяке розповідали, а про Романа ні слова поганого не сказали. Дівчат він до себе не водить, сам удома ночує і веселим його ніхто не бачив.

Ця думка засіла в голові у Тетяни Андріївни.

«Не спробувавши не зрозумієш, давай, Таню, Роман слушний варіант, потім пізно буде, скоро пʼятдесят на горизонті!»

І в черговий раз зустрівши Романа Дмитровича, Тетяна посміхнулася йому, чого раніше ніколи не робила.

Їй було приємно, що Роман її одразу зрозумів і того ж дня відновив свої спроби позалицятися.

Увечері, коли Тетяна поверталася з роботи, він уже чекав на неї в під’їзді.

– Тетянко, вечір який теплий, додому йти не хочеться. Може прогуляємось перед сном, подихаємо повітрям? – запропонував Роман, і раптом дістав з-за спини букетик її улюблених квітів.

Треба ж і звідки він дізнався, що Тетяна любить такі?

– А в мене зовсім випадково вечеря готова, звичка, я ж один, може складеш мені компанію, – після прогулянки запропонував Роман.

І дуже зніяковів, зрозумівши, що Таня нарешті погодилася.

Вечеря була і справді смачна, салат і печеня з яловичини. Але справа була не в їжі, Роман смішив Таню і розповідав анекдоти, а очі його були сповнені радості і… Таємної надії. Адже він так давно її запримітив.

За кілька тижнів Роман не витримав, і запропонував Тані залишитися в нього.

Вона погодилася, а він прямо шаленів від щастя.

Таня навіть і не уявляла, що так буває…

А потім Роман приніс їй сік, до речі, теж здивував, це був її улюблений сік манго. І вони довго один одному розповідали щось про своє дитинство, адже вони й знали, і не знали один одного.

Вранці Таня прокинулася від яскравих променів сонця.

– Каву хочеш? Я зараз принесу, – Роман уже ніс тацю, частину кави він правда пролив, а вони сміялися.

– Я взагалі-то в ліжку їсти не люблю, крихти потім, але з тобою так захотілося, – зізнався Роман, і Таня розсміялася: – Ну ти прямо, як і я, такий правильний!

…На роботу Таня у понеділок запізнилася.

– Ти чого сьогодні така гарна, Таню? – здивувалися її подруги. – У салоні чи була у вихідні чи масаж робила?

– Ні, не робила я нічого, я виходжу заміж, – розсміялася Таня.

Смішно й справді вийшло, її колеги навіть не придумали, що й сказати, вони так і стояли оторопівши. Ось вже чого-чого, але того, що Тетяна Андріївна може заміж ось так раптом вийти ніхто не очікував…

Тепер за чаюванням на роботі Тетяна Андріївна іноді теж розповідає,

– Учора мій Роман навдивовижу, зібрав у рюкзак їжі і замість кіно потягнув мене до друга за місто.

У друга три собаки та дві кішки, він нам кошеня подарував.

Вдома тепер повний безлад, ці мужики завжди придумають, а потім дружини мають вирішувати все!

Повернулися пізно, кошеняті купили лоток і їжу, про себе забули, Роман звідкись дістав чіпси і ковбасу і ми це їли, ох як смачно!

А ця маленька «шкода» надзюрила на підлогу, тепер до лотка її треба привчати, одна морока!

Лягли пізно, та ще й Ромко мені спати не давав, ох уже ці мужики!

…Тетяна довго бурчала на свого чоловіка Романа, але при цьому обличчя її сяяло від щастя.

Тепер Таня теж знає, чому заміжні жінки сваряться до своїх чоловіків, бурчать до них, а самі так сильно люблять і щасливі з ними…

Тим більше, що такого, як її Роман, точно ні в кого немає.

Тепер Таня в цьому впевнена і сама дуже щаслива…

Вам також має сподобатись...

– Доброго дня, я по оголошенню, – на порозі стояла молода дівчина з сумкою через плече. Баба Оля розгублено дивилась на неї. Вона показала квартирантці кімнату. Старе ліжко, старезна шафа, а на подушці вишита серветка. – Тут навіть телевізора нема, – сказала баба Оля. – Ой, як мені у вас подобається, як затишно! – відповіла Настя. – Дивна дівчина! – думала баба Оля. – Подобається, каже, затишно. А все ж старе в мене! Та згодом вона все зрозуміла

Леонід поспішав на роботу, запізнюючись вже на сорок хвилин. Сьогодні на нього чекає дві співбесіди. Чоловік вже підходив до офісу, як раптом побачив претендентку на місце у його магазині. Леонід застиг на місці побачивши її. – Проходьте, – поважно промовив він. – Сідайте. Чому до нас…Ганно Романівно? – неохоче запитав Леонід, зазирнув в анкету і застиг від здивувавння. – Цього неможе бути, – тільки й промовив він

Микола з батьками був у селі в своєї бабусі. Вони з батьком взялися будували сарайчик для кроликів, а бабуся з матір’ю поралися на городі. Раптом відчинилася хвіртка і на подвірʼя зайшла… Його колишня дівчина, Марина! З нею вони не спілкувалися вже досить довгий час. – Здрастуйте! – весело привіталася несподівана гостя. – Здрастуйте, – здивовано відповів батько Миколи. – Це до мене, – пояснив Микола і вивів Марину за хвіртку. – Що ти тут робиш?! – запитав він. – Для чого приїхала? – Ти навіть не запросиш мене в дім? – запитала Марина. – Ні, а навіщо? – Микола не розумів, що відбувається

В Сашка не стало дружини. Заслабла була його Валентина і от залишився він один… – Ми тебе не залишимо, діду! – сказала йому названа дочка. – Ти стільки для матері зробив! – обіцяла Галя. Вони з чоловіком продовжували приїжджати на вихідні. Везли дідові гостинці. А незабаром дід Сашко заслаб. – З ним треба щось вирішувати! – сказав Сергій своїй дружині. Галина мовчала. В душі вона була згодна з чоловіком. Так більше не могло продовжуватися. Галина взяла телефон і вирішила діяти