– Їдемо чи ні? – запитав Марко, запитливо подивившись на дружину Ольгу. – Мама вже дзвонила з самого ранку.
– Їдемо, даремно я торт готувала, чи що? – посміхнулася у відповідь жінка і зняла фартух.
Напередодні увечері Галина Миколаївна зателефонувала Ользі й запропонувала приїхати на вихідні на дачу.
– Я приготую кілька салатів і запечу картоплю, а ви купите м’ясця на шашлик і курку-гриль.
Після цієї фрази Галина Миколаївна одразу поспішила уточнити, що м’ясце – недешеве задоволення.
– Ну, ти знаєш, дорого виходить, – сказала вона. – Ми потім разом порахуємо скільки витратили і розділимо. До речі, озирнися в магазині, може, ще щось купиш на свій розсуд.
Ольга погодилася і, окрім м’яса, вирішила захопити в магазині ще й кавун і приготувати торт.
Вранці в суботу молоді вирушили у магазин, де купили все необхідне – курку, м’ясце для шашлику, свіжі овочі й фрукти, а також інгредієнти для торта.
Увечері, завантажені сумками, вони під’їхали до дачі.
Галина Миколаївна з усмішкою на обличчі вискочила зустрічати гостей.
Жінка схопила онука на руки і почала кружляти з ним на одному місці. Заспокоївшись, вона покликала всіх до хати.
На столі вже стояли тарілки з нарізкою ковбаси та сиру, два простих салати: один зі свіжих овочів із часником, інший – із квасолі та сухариків.
– Чим багаті! – задоволено усміхнулася Галина Миколаївна, кружляючи навколо столу.
– Шашлика привезли? – з кімнати вийшов свекор Степан Іванович.
– Ну так, – радісно кивнув йому у відповідь Марко.
Чоловіки схопили відро з шашликом і вислизнули з дому розпалювати мангал.
Поки чоловіки готували м’ясце, жінки на кухні завершували останні приготування.
Хоча переважно всім займалася Ольга, оскільки Галина Миколаївна бавила внука.
– Ви нічого більше не хочете, щоб я зробила? – Запитала невістка.
– Ні-ні, люба, дякую. У мене все готове. А ось твій торт… М-м-м… Виглядає апетитно!
За годину вся родина сіла за стіл вечеряти. Ольга про себе з образою відзначила, що свекруха не надто й старалася в бажанні накрити стіл.
Всі основні великі витрати лягли на її плечі. Галина Миколаївна із задоволенням наминала шашлик з куркою, а потім усе це заїдала кавуном і тортом, але мови про свій внесок не заводила.
Ольга вирішила трохи почекати і не заводити розмови про поділ витрат на стіл.
Наступного ранку жінка прокинулася раніше за всіх. Вона зайшла на кухню і побачила, що там залишилося чимало їжі – половина торта, кілька тарілок із салатами та ковбаса.
– Напевно, запропонують нам забрати додому, – подумала Ольга, але ніхто нічого не запропонував.
Натомість Галина Миколаївна зайнялася господарськими справами, не кажучи ні слова про вчорашні витрати.
Коли настав час їхати, Ольга вирішила поговорити зі свекрухою відверто.
– Галино Миколаївно, я забула вам учора віддати чеки на продукти, – сказала вона, намагаючись розпочати розмову.
Галина Миколаївна з подивом подивилася на невістку і награно сплеснула руками.
– Які ще чеки? Для чого вони мені?
– Щоб порахувати, хто скільки витратив на продукти, – посміхнувшись, відповіла Ольга.
– Та облиш ти! – весело озвалася та. – Я зовсім нічого не витратила. Мені грошей не потрібно!
Ольга здивувалася, зрозумівши, що свекруха вирішила викрутитися і не ділити витрати. Відчувши легке роздратування, вона строго сказала:
– Ви розумієте, я багато грошей вклала у цей стіл? – напівпошепки сказала Ольга. – М’ясо на шашлики, курка, кавун…
– Ой, ну що ти верзеш! – розсміялася у відповідь Галина Миколаївна. – У мене, якщо все порахувати, теж приблизно стільки ж вийшло. Не будемо розмінюватися на дрібниці, зараз все дорого. Ніхто нікому нічого не винен.
Слова свекрухи змусили Ольгу замислитись. Чи справді витрати Галини Миколаївни можна порівняти з її власними?
І чому ніхто не запропонував їй взяти їжу, що залишилася, з собою?
Ледь взявши себе в руки і не влаштувавши свекрусі сварку, жінка перевела тему розмови.
Повернувшись додому, Ольга довго розмірковувала над цією подією. Вона мала стійке відчуття, що її обманули.
Бо ж Галина Миколаївна спочатку говорила про спільне покриття витрат, але зрештою відмовилася фінансово брати участь в оплаті вечері.
Більше того, більшість продуктів залишилася на дачі у свекрухи, хоча Ольга розраховувала, що їм запропонують забрати хоча б частину.
Не витримавши, вона вирішила поділитися своїми думками з Марком.
– Ти не вважаєш, що нас трошки використовували? – замислено запитала вона у чоловіка. – Галина Миколаївна, коли запрошувала нас, говорила про те, що витрати ділитимемо порівну, а в результаті… Сказала, що у нас вийшло приблизно однаково… А що в неї там вийшло? Пачка сиру, палка ковбаси й сухарики з квасолею.
– Ну, мама завжди така. Вона любить приймати гостей, але не любить витрачати зайві гроші, – Марко з подивом знизав плечима.
Ольга замислилась. Вона не хотіла ображати чоловіка, але й відчувати себе обманутою їй хотілося ще менше.
Не знаючи, що робити, вона не придумала нічого кращого, як обмежити спілкування зі свекрухою до мінімуму.
Вони стали рідше відвідувати батьків Марка, воліючи проводити час із дитиною.
Згодом стосунки між Ольгою та Галиною Миколаївною стали ще прохолоднішими.
Коли свекруха дзвонила невістці, та не брала слухавку й ігнорувала її повідомлення, посилаючись на зайнятість.
Тепер Галина Миколаївна та Ольга лише зрідка зустрічалися на сімейних святах, але особисте спілкування жінок звелося до мінімуму.
Невістка більше не купувала продукти для спільних вечерь, а якщо вони й були, то приносила тільки невеликий десерт або фруктовий набір.
Кілька разів Галина Миколаївна натякала невістці на те, що було б непогано привозити щось ситніше, але та ігнорувала всі її слова.
На Великдень свекруха навіть прямо попросила Ольгу привезти м’яса на шашлик.
Однак та пообіцяла, але надвечір вони приїхали з порожніми руками. Коли Галина Миколаївна нагадала їй про цю обіцянку, Ольга зобразила награну забудькуватість.
– Ой, а ми тільки овочі та фрукти взяли. Я зовсім забула про шашлик, – захихотіла у відповідь невістка.
Зрозумівши, що Ольга робить це спеціально, Галина Миколаївна перестала просити її щось купувати…
