Життєві історії

Максим повернувся додому після виписки з лікарні. Він одужав і був у хорошому настрої, тож вирішив порадувати свою дружину Василину. Чоловік запропонував їй купити собі якийсь подарунок. З надією у голосі Василина попросила чоловіка оплатити їй якісь онлайн-курси. Максим насупився. – Все це нісенітниця! – сказав він. – Краще купи собі щось потрібне. Наприклад, чоботи. Весна не за горами, а твої вже зовсім зносилися. – Добре, – важко зітхнула Василина. – Тільки давай на хороші… Максим витяг з кишені гроші і відправив її в магазин… Минуло кілька днів, і чоловік раптом помітив, що нові чоботи не з’явилися! І тут Максим запідозрив недобре

– Як хочеш, так і крутись тепер! – роздратовано сказала Дарина Павлівна, коли дізналася про наміри сина одружитися. – Я не навчила, то життя тебе навчить, як жити… Точніше, твоя дружина…

– Ми кохаємо один одного! – обурювався у відповідь Максим.

– Кохання минає, а їсти хочеться завжди! Вона в тебе ніколи не працювала і не буде!

…Її власний син Максим виріс у достатку, але коли одружився з Василиною, його життя різко змінилося.

Дарина Павлівна ніколи не схвалювала вибір Максима, вважаючи дівчину недостатньо гарною парою для своєї єдиної дитини.

І хоча сама вона була дуже забезпеченою жінкою, але ні копійки не давала молодятам, вважаючи, що таким чином допоможе синові усвідомити різницю між життям з матір’ю та дружиною.

Життя подружжя було непростим. Василина не працювала, і все фінансове навантаження лягло на плечі Максима.

Зарплата чоловіка була скромною, ледь дозволяла звести кінці з кінцями. Але, незважаючи на труднощі, Василина мріяла знайти спосіб покращити їхнє становище.

Багато часу дівчина проводила в інтернеті, читаючи історії успіху інших людей та поради щодо саморозвитку.

Якось вона натрапила на рекламу курсів, що обіцяли швидкий шлях до фінансової незалежності.

Цю пропозицію Василина сприйняла як рятівну. Максим же ж бачив світ інакше.

Для нього такі курси були тільки марною тратою часу та грошей. Він вважав, що справжні гроші заробляються важкою працею, а не якимись сумнівними онлайн-заняттями.

У їхньому будинку постійно звучали суперечки на цю тему, і щоразу Максим залишався непохитним.

Василина сперечалася з чоловіком, плакала, але це не діяло на чоловіка.

Все змінилося, коли Максим серйозно занедужав. Його стан погіршувався з кожним днем, і незабаром стало ясно, що без медичної допомоги йому не обійтися.

У розпачі Василина звернулася до свекрухи по допомогу. На превеликий подив, Дарина Павлівна проявила милосердя і виділила гроші на лікування сина.

– Харчуєшся незрозуміло як, ось тебе шлунок і підвів, – зітхнула жінка.

Тридцять тисяч гривень стали справжнім порятунком для молодої сім’ї. Повернувшись додому після виписки, Максим вирішив порадувати дружину.

Він запропонував їй купити щось на гроші, що залишилися. Василина відразу згадала про курси, які давно привернули її увагу.

З надією у голосі дівчина попросила чоловіка сплатити онлайн-навчання.

– На курси даси? Я в інтернеті бачила, щоб заробляти багато, треба вчитися, – сказала вона, дивлячись на Максима з благанням в очах.

Чоловік підібгав губи і насупився. Він завжди вважав подібні пропозиції нерозумними і пустою розвагою.

У його розумінні, гроші слід витрачати на щось конкретне та корисне, а не на пусті надії.

– Щоб були гроші, їх треба заробляти, а не сидіти вдома! – обурено сказав він.

– Ти зараз дорікаєш мені, що я сиджу на твоїй шиї?! – обурилася Василина. – Я прагну заробляти гроші, але ти не даєш мені цього робити!

– Своїми курсами? Все це нісенітниця! Краще купи собі щось потрібне. Наприклад, чоботи. Весна не за горами, а твої вже зовсім зносилися.

– Добре, – важко зітхнула Василина, розуміючи, що сперечатися з чоловіком марно. – Тоді давай на чоботи. Тільки давай на хороші…

Максим витяг із кишені гроші і простягнув дружині три тисячі. Однак потім, подумавши, додав ще дві тисячі і відправив у магазин.

Чоловік сподівався, що цей вчинок трохи покращить настрій дружини та згладить напругу, що панувала останнім часом у їхніх стосунках.

Минуло кілька днів, і Максим помітив, що нові чоботи не з’явилися.

Натомість Василина почала проводити ще більше часу за комп’ютером, занурена в якісь незрозумілі заняття. Запідозривши недобре, чоловік вирішив з’ясувати правду.

– Ти ж купила чоботи? — спитав він одного вечора, коли вони сиділи за вечерею. – Я нічого не помітив у коридорі…

– Ні, – чесно зізналася Василина. – Я витратила гроші на курси. Мені здається, це найкращий спосіб заробити!

– А як же ж весняні чоботи?

– Вони мені не потрібні! – сказала у відповідь дівчина.

Максим почервонів. Він не міг повірити в те, що дружина не послухалася його і витратила гроші на те, що він вважав непотрібним.

– Як ти могла? – обурився чоловік. – Я тобі довіряв! У нас і так грошей майже немає.

– Пробач, – тихо сказала Василина, опустивши очі. – Але я вірю, що це допоможе нам вибратися з бідності.

Максим не зміг стримати емоцій. Він вискочив з-за столу і попрямував до шафи в коридорі, де стояли старі чоботи Василини.

Тримаючи їх у одній руці, іншою він повів дружину до виходу.

– Якщо чоботи тобі не потрібні, то й носити їх ти не будеш! – гукнув він.

Зрештою Максим зупинився біля контейнера для сміття і кинув взуття туди. Василина заплакала.

Максим рішуче попрямував до під’їзду. Дружина пленталася слідом за ним.

Коли вона нарешті добралися до під’їзду, двері виявилися закритими. Дівчині довелося дзвонити домофоном сусідам і просити впустити її всередину.

Піднявшись на свій поверх, Василина постукала у двері, але відповіді не було.

Вона зробила ще кілька спроб достукатися до чоловіка. Через деякий час вона почула глухий звук кроків, і двері відчинилися.

– Я більше не хочу тебе бачити, – видав він, дивлячись повз неї. – Ти мене зрадила. Я не збираюся й надалі тягнути тебе на своїй шиї. Ти не знаєш, як заробляються гроші, тож не цінуєш їх!

– Ой, ну треба ж! Ти взагалі маєш радіти з того, що я жила стільки часу з таким безперспективним мужиком, як ти! – видала на емоціях Василина.

Після цих слів стало зрозуміло, що примирення між ними точно ніколи не буде.

Василина зібрала свої речі і, викликавши таксі, переїхала з орендованої квартири до матері.

Дізнавшись про розлучення, Дарина Павлівна дуже зраділа.

Жінка була рада тому, що в Максима нарешті відкрилися очі на молоду дружину.

Вам також має сподобатись...

Вітя прокинувся після святкування Нового року. Випив стакан води, відкрив холодильник і здивувався – стільки їжі залишилося. – І що тепер робити? Зіпсується ж, – видихнув чоловік і пішов у спальню. – Рито, ти бачила, скільки всього залишилося після вчорашнього застілля? – запитав він у дружини. – Угу, – пробурчала жінка. – І що з усім цим робити? – запитав Віктор. – Щось зʼїмо, а щось викинемо, – відповіла Рита. – Слухай Рито, у мене тут виникла одна ідея, – якось підозріло сказав чоловік. – Яка ідея? – Рита сіла на ліжку. І Віктор розповів дружині свій задум. Рита вислухала чоловіка і застигла від почутого 

Леся з чоловіком вирішили збудувати будинок. Ділянка вже була – на місці старої хати діда. Так і вирішили. Будинок збудували. Леся почала розбирати мотлох у старій хаті. Дійшло діло до горища. Чого там тільки не було! Залізні ліжка, старі простирадла й фіранки, банки, величезні двадцятилітрові пляшки. У найдальшому кутку Леся знайшла ​​велику іржаву скриню. – Що ж там може бути? – здивовано подумала вона. Леся відкрила скриню. Всередині лежав тільки зошит і маленький залишок олівця. Це був щоденник її покійної матері. Леся читала й не помічала часу. Вона відкрила передостанню сторінку і не повірила своїм очам! Вона прочитала ім’я свого батька

Володимир тільки-но встиг зайти додому після роботи, як пролунав дзвінок телефону. – Алло, – чоловік узяв слухавку. Далі він відповідав коротко й однозначно. Хтось на іншому кінці говорив довго і плутано… Коли Володимир поклав слухавку, його мати запитливо глянула на нього. – Володю, що трапилося?! – ахнула вона. – Хто дзвонив?! Володимир в задумі сів у крісло й обхопив голову руками… Його дочка Леся підійшла до нього й обійняла. – Тату, не засмучуйся, будь ласка, – сказала вона. – Я допомагатиму тобі… Опустивши руки, Володимир запитливо глянув на неї, а потім пригорнув до себе. Мати чоловіка не розуміла, що відбувається

Ольга, замішувала тісто на пиріжки, як раптом у двері подзвонили. Вона витерла руки від борошна і пішла відкривати. На порозі з валізами стояв Іван! Її колишній чоловік Іван, якого вона не бачила вже купу років… – Можна? – нарешті сказав він. Ольга не знала, що й думати