– Щойно дітки з’являться, я вам подарую свою другу квартиру.
Цю фразу свекруха Ангеліни вперше виголосила на весіллі. Якщо чесно, Ангеліна не сприйняла її всерйоз. Мало що, на весіллі багато чого наобіцяти можна, а там вже як піде.
З Олегом, новоспеченим чоловіком, вони поки що винаймали житло. Цінник на квартири зараз надто високий. Не було у них таких грошей, тому навіть не замислювалися про власну квартиру.
А ось у свекрухи їх справді було дві. В одній вона жила, а іншу здавала. Сама вона вже давно не працювала, чоловіка не стало, от і жила на ті гроші, які йшли зі здачі житла.
– Чула, що мама сказала, – весело промовив Олег після весілля. – Як тільки дитину народимо, мама нам квартиру віддасть.
– Облиш, – махнула Ангеліна рукою, – а жити твоя мама за рахунок чого буде?
– Не знаю, – знизав він плечима, – на пенсію. Вона саме на неї вийшла. Ну і, мабуть, має якісь накопичення. Вона ж ще гараж тата у оренду здає.
– Мені здається, це просто слова, – посміхнулася Ангеліна. – Не варто надто на них розраховувати.
Але чоловік думав інакше. І вже буквально за місяць після весілля почав просити дитину.
– Олеже, ну куди поспішати? – дивувалася Ангеліна. – Ми ще досить молоді, встигнемо. А так можемо помандрувати, пожити на втіху. Зрештою, насолодитися один одним. Ти ж розумієш, що з народженням дитини багато чого зміниться.
– Зате ми житимемо у своїй квартирі! – не вгамовувався він.
– І що? Так, за оренду платити не будемо. Але ж ти пам’ятаєш, що і я працювати два роки мінімум не буду, отримуватиму якісь копійки. Та й на дитину грошей треба чимало.
– І все одно, це набагато краще, ніж бовтатися по орендованих квартирах, – не переставав сперечатися чоловік.
– Послухай, – м’яко намагалася пояснити Ангеліна, – дитину треба заводити, коли ми будемо до неї готові. Коли розумітимемо, яка це відповідальність. А не просто через житло.
– Особисто я готовий, – знизав він плечима.
– Готовий? – Усміхнулася Ангеліна. – Та тебе вранці не добудишся, а до дитини треба буде вночі вставати. І не думай, що тільки я це робитиму.
Олег якось зам’явся, але потім все ж таки заявив, що він впорається.
І хоч Ангеліна і була проти, чоловік все ж таки її умовив. Перед цим вони з’їздили в гості до свекрухи, щоб переконатися, що її пропозиція все ще чинна.
– Звісно! Як з’явиться онук чи внучка, я вам одразу квартиру і віддам. Розумію, що з дитиною буде важко знімати.
– А як ви? – спитав Ангеліна, натикаючись на невдоволений погляд чоловіка. Мабуть, тільки її цікавило, як викручуватиметься її свекруха.
– А що, я? У мене є пенсія, накопичення теж є. Та й мені не потрібно багато.
Загалом, Олег остаточно вмовив Ангеліну. Хоч їй і хотілося якийсь час пожити вдвох із чоловіком, вона погодилася. Розуміла, що він не відчепиться. Та може й правий Олег. А що зволікати? Вони вже одружилися, створили сім’ю. Залишилася лише дитина.
Завагітніла Ангеліна досить швидко. І вже через два місяці Ангеліна та Олег повідомили своїм батькам радісну новину: вони чекають на дитину.
Усі були за них раді. Свекруха ще раз сказала, що після пологів вони можуть переїжджати до її квартири. Навіть мешканців попередила наперед, коли їм потрібно буде з’їхати.
Вагітність Ангеліни протікала не найкращим чином. Вона навіть кілька разів лежала у палаті.
Олег не надто переймався своєю дружиною і майбутнім малюком. Мовляв, із багатьма таке буває, не варто хвилюватися.
Його більше цікавила квартира. Він навіть туди з’їздив, щоб продумати, який ремонт зробити, які меблі купити.
Ангеліні часом здавалося, що Олег, насправді, не має відношення до дитини. Він не ходив із нею на УЗД, казав, що роботи багато, ніяк не вирватися. Коли довідалися, що це буде хлопчик, Олег начебто й зрадів, але ніби награно.
Він не думав над ім’ям, сказав, що Ангеліна сама може його вибрати. І походи до дитячих магазинів його зовсім не тішили. Ангеліна мало не плакала, коли дивилася на крихітний одяг, колиски, іграшки. Все це викликало у неї розчулення. А Олег лише поглядав на годинник, мріючи швидше втекти.
Коли Ангеліна народила, насамперед, природно, вона зателефонувала своєму чоловікові. Той запитав, чи добре пройшло, а потім почав розповідати, що вже забрав ключі від мами, і зараз все почне облаштовувати до їх виписки.
За весь той час, що Ангеліна лежала в пологовому будинку, Олег зателефонував лише кілька разів. А так йому дружина дзвонила, скидала фото та відео малюка, розповідала, який він красивий. І їй завжди здавалося, що вона втомлює Олега.
На виписці був чоловік та батьки з обох боків. Олег узяв сина на руки, трохи потримав, а згодом знову віддав дружині.
– Незвично, – сказав він. – Переживаю щось не так зробити.
Олег і справді вже трохи облаштувався у новій квартирі. І Ангеліна подумала, що її чоловік просто був весь цей час зайнятий, тож рідко дзвонив. Просто хотів, щоб вони вже повернулися до готового житла.
Але минали дні, а Ангеліна так і не помічала, щоб Олег якось тішився дитині. Підгузки він міняти відмовлявся, казав, що йому зле від запаху. Вночі до малюка він не вставав, та навіть не прокидався. Коли йшов на роботу, сина не цілував. Та й, прийшовши з роботи, теж не поспішав брати його на руки.
Натомість він займався квартирою. Щось облаштовував, докуповував. Навіть заявив, що треба покликати друзів на новосілля.
– Яке новосілля, Олег? Я два тижні тому народила, мені дуже важко. Та й дитина зовсім маленька, не потрібно чужих людей до неї. У нього ще слабке здоровʼя.
Олег навіть образився.
І чим більше минало часу, тим більше Ангеліна приходила до висновку, що дитина зовсім не цікавить Олега. Зрозуміло, що багато батьків починають виявляти все своє кохання, коли діти підростають і з ними можна грати. Але все одно вони не настільки байдужі до своїх малюків.
А Олега син зовсім не цікавив. Він не дзвонив з роботи і не питав, як дитина. Не хотів із ним гуляти, купати його. Навіть коли син плакав, а Ангеліна, наприклад, була у ванній, Олег не поспішав підходити.
На тлі цього відношення між Олегом і Ангеліною почали псуватися. Олег завжди був чимось незадоволений, йому не подобалося, що через маленьку дитину з’явилося стільки обмежень, що його дружина віддає дитині весь вільний час. А Ангеліна намагалася навчити чоловіка.
– Я казала, що буде непросто! Але тобі було начхати, тебе лише квартира хвилювала.
– Та ти й сама рада жити у своїй квартирі, – огризався він. – І я не очікував, що все так зміниться! Все наше життя тепер крутиться довкола цієї дитини!
– Цієї дитину? – перепитала дружина. – Ця дитина – твій син! І ти маєш його любити і дбати про нього! Олег, ти його хоч любиш?
– Як я можу зрозуміти? Він просто лежить у ліжечку.
Ангеліна навіть розплакалася. А Олег психанув і пішов кудись.
А в чергову сварку він заявив, що якщо Ангеліну щось не влаштовує, вона може забрати малюка і їхати. Це ж його квартира.
Ангеліна була гордою. Тому вона справді зібрала речі і поїхала з сином до батьків. А Олег навіть не намагався зупинити її. Здавалося, він був радий залишитись один у своїй квартирі.
Невідомо, як Олег пояснив своїй мамі, чому Ангеліна з дитиною поїхали. Але через день вона приїхала до своєї невістки, щоб поговорити.
– Що сталося? – запитала вона.
– Ох, складно все, – зітхнула Ангеліна.
– Ну так. Після народження дитини буває складно. Але, якщо ви любите одне одного, то ви все подолаєте.
– Саме так, якщо любите. А Олег навіть не зміг відповісти, чи він любить сина.
І Ангеліну понесло. Вона розповіла, що Олег наполягав на дитині, щоби переїхати до квартири. Що обіцяв допомагати, хоч Ангеліна й попереджала, що буде непросто. І що зараз йому начхати на сина, він його навіть на руки не бере. І він сам їй велів їхати, раз її не влаштовує такий стан речей.
– Ось як? – здивовано простягла свекруха. – Не чекала я, що квартира стане вашою власною скринькою Пандори. Ну, нічого, не хвилюйся, все налагодиться.
Ангеліна була вдячна свекрусі за підтримку. А через день та подзвонила їй, веліла збиратися та їхати додому.
– Я не повернуся до Олега, – промовила Ангеліна. – Я не зможу жити з людиною, яка не любить своєї дитини.
– А хто сказав, що я тебе до Олега відправляю? Я що казала? Що подарую квартиру за онука? І для онука. І якось неправильно, що онук у ній живе.
– А як же Олег? – Запитала Ангеліна.
– А я його вигнала. Він здоровий чоловік, зможе знайти, де жити. А дитині треба рости у своєму житлі. Не хвилюйся, квартиру я на онука і тебе перепишу, щоб мій син свої лапки до неї не тягнув.
– Наталя Іванівна, я не знаю, що й сказати…
– Це я не знаю, що сказати. Не думала, що мій син виявиться настільки ненадійним. Але я, на відміну від нього, слів на вітер не кидаю.
Звичайно, Олег сердився на маму. Потім пробував повернутися до дружини та сина, але Ангеліна все вже вирішила для себе.
І коли він зрозумів, що квартира не буде його, він зник із життя колишньої дружини та дитини. Навіть аліменти не сплачував. Але Ангеліна і стала на них подавати. Все ж таки мама колишнього чоловіка зробила їй шикарний подарунок. А решта нехай буде на його совісті.
