– Марійко, ти чула?! Юля в суботу відзначає ювілей. Мама дзвонила, сказала, що чекають на нас у ресторані, – сказав Віталій.
Марія якраз годувала примхливого малюка, намагаючись переконати його з’їсти ще одну ложечку каші.
– Ну от, знову ці сімейні свята… – зітхнула жінка. – Віталію, ми ж домовлялися, що в найближчий рік-два нам краще посидіти вдома.
– Та я все розумію, але мати буде незадоволена. Вона вже кілька разів говорила, що чекає на нас. І Юлю образимо, бо ж їй 35 років виповнюється – важлива дата, – відповів трохи незадоволеним голосом чоловік.
– Ми не можемо собі дозволити гулянки такого характеру! Ти тільки-но повернувся з відпустки, та ще й кредит на квартиру платити треба. Я у декреті, доходи мінімальні. Це ж очевидно! – обурилася Марія і стала нервово витирати підборіддя дитині.
– Так. Напевно, ти маєш рацію. Спробую пояснити мамі ситуацію. Може, вона зрозуміє? – буркнув Віталій.
– Ти ж знаєш свою маму. Вона все одно наполягатиме. Минулого разу вона мало не сварку влаштувала, коли ми відмовилися їхати до них на вихідні, – нагадала чоловікові жінка.
– Думаю, цього разу все буде не так, – похитав головою Віталій. – Це ж не ювілей мами… На свій би вона точно нас потягла…
Наступного дня Тетяна Семенівна, ніби відчувши недобре, зателефонувала синові:
– Віталіку, ну як, ви з Марійкою готуєтеся? Все-таки завтра великий день для Юлії.
Віталій, зрозумівши, що настав момент істини, важко зітхнув і строго сказав:
– Мамо, у нас не вийде прийти. Розумієш, ситуація досить складна. Я щойно вийшов з відпустки, з фінансами взагалі важко. Відпускні майже закінчуються, а зарплата через два тижні, не раніше. Марійка – в декреті, у нас маленька дитина… Ти ж розумієш, зайвих грошей немає…
Тетяна Семенівна ахнула від почутого.
Не дослухавши монолог сина до кінця, рішуче зупинила його:
– Як це не вийде?! Це ж твоя сестра! Сім’я має підтримувати один одного! Ви що хочете образити Юлю?!
– Ніхто нікого ображати не хоче. Просто нам зараз справді непросто, – терпляче продовжував Віталій. – Ми пізніше з’їздимо до Юлі в гості і відзначимо…
– Пізніше? – Тетяна Семенівна підвищила голос. – А коли це буде? Юлі завтра 35, а не через тиждень! Ви повинні прийти і показати, що любите та цінуєте сім’ю! Я не хочу, щоб рідня за спиною потім шепотілася, що ви посварилися і не спілкуєтеся!
– Ніхто нічого такого не скаже, – закотив очі чоловік. – Мамо, не вигадуй, га?!
– Мені й не треба цього робити! Наша рідня і так гостра на язик! Чи ти хочеш, щоб я весь вечір усім пояснювала, що мій син не має грошей прийти на день народження сестри?!
Обурена Марія, почувши розмову між чоловіком та свекрухою, підійшла ближче:
– Віталіку, не виправдовуйся, а скажи Тетяні Семенівні прямо, що ми не прийдемо!
Чоловік невпевнено подивився на дружину, а потім знову звернувся до матері:
– Мамо, чесно кажучи, я нічого не приховуватиму і скажу, що ми не хочемо витрачати свої останні гроші на ювілей Юлі!
– Останні гроші? Ну, треба ж! Та заради рідної сестри ти маєш віддати останню сорочку! Що це взагалі за такі розмови! Сім’ю треба шанувати! Як ви можете так робити? – свекруха говорила все, що спадало їй на думку.
Марія, почувши її слова, вихопила з рук чоловіка телефон і різко сказала:
– Тетяно Семенівно, ми б раді були піти, але реально не можемо собі цього дозволити. У нас кредит, ремонт, дитина… Якщо ви так уже хочете нас бачити, то, можливо, дасте нам гроші на ювілей?
Слова невістки про гроші, здавалося, вразили Тетяну Семенівну. Вона витримала паузу і обурено вигукнула:
– Дати гроші?! Це що, жарт?! Я – пенсіонерка, звідки у мене гроші?!
– А ми молода сім’я з маленькою дитиною. Звідки вони у нас? – сказала у відповідь Марія. – Ще раз вам повторюю – якщо так важливо, давайте гроші, і ми підемо на ювілей!
Тетяна Семенівна нічого не відповіла невістці. Вона кинула слухавку, не попрощавшись.
Віталій, почувши короткі гудки і побачивши розгублене обличчя дружини, зітхнув:
– Ось тепер точно будуть проблеми. Мама, напевно, розповість Юлі, і та образиться…
– Нам нема чого соромитися. Я сказала так, як є насправді. Зайвих грошей у нас немає, і нема чого вдавати з себе багатіїв! Нехай твої родичі вчаться розуміти і приймати наші рішення! – знизала плечима Марія.
Наступного ранку телефон знову задзвонив, але вже у Марії. Жінка подивилася на екран і з подивом побачила, що дзвонила Тетяна Семенівна.
Марія глибоко зітхнула і, взявши себе в руки, спокійним голосом відповіла свекрусі.
– Доброго ранку, Тетяно Семенівно, – спокійно почала вона. – Сподіваюся, що ви телефонуєте не з приводу вчорашньої розмови? Мені здавалося, що ви зрозуміли нашу ситуацію.
Тетяна Семенівна була стримана, але її все одно голос видавав роздратування:
– Не знаю, чому ви вчора несли таку ахінею, але, незважаючи ні на що, ви маєте бути на ювілеї Юлі. Її почуття важливіші за ваші фінансові проблеми. До того ж, з ними ви повинні справлятися самі, а не втягувати родичів…
– Ми й не втягуємо. Просто говоримо, що немає грошей, тож на ювілей не прийдемо, – Марія спробувала зберігати спокій.
Тетяна Семенівна зробила паузу, наче ретельно обдумувала кожне слово невістки:
– Добре, Маріє. Я поговорю з Юлею і все поясню. Але знайте, що ваша відсутність буде сприйнята як неувага до близьких людей.
Після закінчення дзвінка Марія відчула полегшення. Незважаючи на невдоволення свекрухи, вона почувала себе впевнено.
– Може, нам варто було перепозичити в друзів? – нерішуче запитав Віталій.
– Заради ювілею залізти в борги? Ти ще кредит запропонуй взяти! – посміхнулася Марія. – Знаєш, якщо Юля захоче нас бачити в себе без подарунка, вона зателефонує і скаже про це.
Проте зовиця того дня так і не подзвонила, і Віталій з гіркотою зрозумів, що подарунок був далеко не останнім вирішальним фактором на дні народження сестри.
Ювілей пройшов без участі молодої пари. Юлія, дізнавшись про причину відсутності брата та невістки, анітрохи не засмутилася.
Жінка не збиралася годувати їх в ресторані власним коштом, не відбивши вартість вечері подарунком.
Після цього стосунки всередині сім’ї трохи охолонули. Зустрічі стали рідшими, а розмови коротшими.
Але Марія з Віталієм не звертають на це уваги. Вони знають, що вчинили правильно.
