Життєві історії

Аліна готувала вечерю, коли додому повернувся її наречений. – Привіт, коханий! – гукнула вона, як тільки Олег зайшов в коридор. – Привіт, – якось сумно сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Олеже, щось сталося? – захвилювалася Аліна, помітивши, що Олега, щось хвилюю. – Аліно, я маю тобі дещо сказати, – якось не рішуче почав чоловік. – Я покохав іншу! Я скасовую наше весілля! – Хто воно? – тільки й змогла запитати Аліна. Олег дістав свій телефон, відкрив на ньому фото «коханої» і повернув екран до Аліни. Аліна глянула на фото і…ахнула від побаченого

Оксана з вкрай незадоволеним обличчям перераховувала чоловікові всі помилки в його поведінці. Він і на чужих дам заглядається, і свою дружину сміє ігнорувати, і безглузді анекдоти розповідає всім охочим і навіть не охочим. А ще він неправильно одягнувся, надто вже по-домашньому!

– Та замовкнеш ти вже? – несподівано голосно промовив Олег. – Дістала вже! Теж мені, законодавець моди! Та хто ти взагалі така, щоб вказувати мені, як поводитися і у що одягатися?

– Я твоя дружина! – верескливо відповіла дівчина, схоплюючись із стільця. Вона ніби не помічала, що в їхньої розмови з’явилося дуже багато свідків, а може, така пильна увага їй навіть подобалася. – Я не хочу перебувати поряд із невихованим хамом! Що про мене подумають?

– Дружина? Проблема ти, а не дружина! Як же я зараз шкодую, що проміняв чудову милу дівчину, на тебе, – він кинув гарячий погляд у бік Аліни. – На тебе! Сварлива, жадібна, лінива… Мінусів стільки, що я серйозно замислююся про розлучення!

– Та як ти смієш! – ледве стримувалася від обурення Оксана. В Аліну полетів ще один погляд, тільки цього разу він був ненависний. – Ти кажеш так, ніби сам не чоловік, а золото! А насправді ти просто найдешевша китайська позолота! Отримуєш копійки, з роботи приходиш і одразу за комп’ютер, як же, там іграшки без тебе сумують! Жодної від тебе допомоги не дочекаєшся!

– От буду я ще жіночу роботу робити!

– Хлопці, може ви заспокоїтесь? – несміливо вклинилася в суперечку господиня дачі, в якій друзі зібралися посмажити шашлички і просто відпочити. – Ну правда, нам це навіщо слухати?

– Не лізьте не у свою справу! – хором вигукнуло подружжя.

– Ну, знаєте! Або ви заспокоюєтеся, або збирайтеся та їдьте! – сказала Люда і прикрила рота рукою, аби нічого погрубіше не вирвалося. А сказати хотілося багато чого! Як вони сміють псувати людям настрій своїми сварками? – Набридли вже!

– Та без проблем! Завжди знала, що ти не можеш мене терпіти! – Оксана надала своєму обличчю ображеного виразу. Принаймні спробувала. Чесно сказати, вийшло у неї так собі. – Ти ж із самого початку на бік Алінки встала!

– І що в цьому дивного?

Після цього питання, поставленого досить іронічним тоном, Оксана не витримала. Дівчина схопила сумку, вимогливо подивилася на чоловіка, переконуючи його підвестися з дивана, і подружжя демонстративно відійшло. Хоча Олег і поривався залишитися, підморгував Аліні і всіляко натякав на необхідність розмови. Однак вона вважала за краще чоловіка проігнорувати, сховавшись у сусідній кімнаті.

Лише коли стих шум мотору машини, Аліна ризикнула визирнути.

– Ось зараз я навіть вдячна Оксані, – щиро промовила дівчина. – Як уявлю, що могла опинитись на її місці…

– Не могла! У тебе характер не той! – категорично відповіла Люда. – Ти б ніколи не стала читати чоловікові нотації публічно, і тим більше не стала б виносити сміття з хати. А Оксанка… Вона взагалі берегів не бачить! Поводиться як баба базарна! Сказала б спасибі, що їй дозволили в компанії залишитися, це після її поведінки! Я б точно не пробачила!

– Нехай це залишається на їхній совісті. Поки що ніхто до мене не лізе, все нормально.

Люда з поглядом подруги була категорично не згодна! Її зрадили! Зрадив наречений, зрадила подруга… Пробачити таке? Та нізащо!

А Аліна ж у цей час вдавалася до спогадів.

Роки півтора тому це було. Олег тільки зробив їй пропозицію, і, коли стосунки стали настільки серйозними, дівчина вирішила познайомити його зі своїми друзями. І майже одразу пошкодувала про це.

Оксана завжди була досить безпринципною. До своєї мети вона могла йти по головах і анітрохи цього не соромилася. Підставити когось? І що у цьому такого? Розпустити неприємні чутки? Вміємо – практикуємо. Все заради світлого та безхмарного майбутнього! Аліна намагалася з нею менше спілкуватися, їй подібні життєві принципи близькі не були.

На жаль, своєю новою метою Оксана вибрала заміжжя. Чому, на жаль? Все дуже просто, роль свого нареченого вона відвела Олегу, і її не хвилювало, що він вже полягає у стосунках. Не дарма ж кажуть, дружина не стінка, можна й посунути. Адже Аліна і дружиною стати не встигла, що здорово полегшувало завдання.

Ні, якийсь час Олег стійко тримався. Честь йому й хвала, таку напругу не кожен чоловік витримає. Але невдовзі він почав здавати позиції.

Спочатку нібито несподівані зустрічі у місті, які закінчуються у кафе, а то й ресторані. Дзвінки з проханнями допомогти, підвести там чи зібрати меблі. Потім відеодзвінки, під час яких Олег прагнув піти до іншої кімнати. Оксана дівчина гарна, пробивна, впевнена в собі… Така не може не зацікавити, особливо якщо вона приділяє тобі багато уваги.

Треба сказати, Олег, перш ніж з головою поринути у нові відносини, докладно порозумівся з Аліною. Він чесно зізнався, що покохав іншу та попросив не тримати на них зла. Мовляв, почуття – це така річ… Ігнорувати не вдасться.

Аліні було боляче та прикро. Вона не чекала такої зради від близьких друзів. На пару тижнів вона просто випала з спілкування, відключивши телефон і нікому не відчиняючи двері, благо вона у відпустці була. Довше їй сумувати не дали, Люда пішла до батьків подруги і разом із ними заявилася до неї у квартиру. Ігриста, полуниця у шоколаді та розмова до душі… Цього виявилося достатньо, щоб Аліна прийняла ситуацію.

Звичайно, в компанії колишнього нареченого та колишньої (ось тут вона була впевнена, з цією дівчиною Аліна більше навіть розмовляти не збиралася) подруги вона почувала себе ніяково. Але при цьому сама наполягла, щоб ніхто не оголошував їм бойкоту. Дівчина не хотіла, щоби друзі між ними вибирали. Єдина умова – щоб ні Олег, ні Оксана до неї навіть не підходили.

Ця пара дуже швидко зіграла весілля. Ось тільки й проблеми між ними почалися одразу. Надто вже різний виявився у них характер.

Олег дуже змінився за дуже короткий час. З Аліною він був справжнім джентльменом – подарунки, компліменти, турбота… З Оксаною він перетворився на звичайного чоловіка, у якого з захоплень тільки комп’ютерні ігри. Хоча хто знає, яким би він був після весілля? Може, це і є його справжня сутність…

– Я думаю, вони скоро розбіжаться, – сказав хтось із друзів дівчини. – Я здивований, що вони протрималися стільки часу. Сваряться ж щовечора!

– Нехай сваряться, це не наша справа! – рішуче заявила Аліна і з усмішкою додала: – Давайте вже м’ясом займемося…

Вам також має сподобатись...

Христина з мамою, після бабусиних поминок, повернулися додому. – Доню, чай будеш? – запитала у Христина мама. – Не відмовлюся, – сумно відповіла донька. Мама взялася робити чай, а Христина сумно дивилася у вікно. Раптом, пролунав дзвінок у двері. Христина відкрила, і побачила на порозі незнайомого чоловіка. – Доброго дня, я нотаріус! Ваша бабуся мала заповіт, – сказав чоловік. Христина запросила гостя на кухню. Нотаріус розклав на столі папери, потів взяв якись листок і оголосив заповіт бабусі. Родичі вислухали останню волю жінки і заціпеніли від почутого

Дмитро повернувся додому. Марина з його матірʼю сиділи на кухні і про щось розмовляли. – Про що шепочетесь? – весело спитав він, знімаючи взуття. Марина та Ірина Сергіївна переглянулися. – Діма, – твердо сказала Марина. – Нам треба поговорити. Твоя мама розповіла мені щось важливе. – Ні, не треба, – запротестувала Ірина Сергіївна. – Будь-ласка, не вплутуй у це Діму! – Треба, – наполягла Марина. – Діма має знати, що відбувається у житті його матері! І Марина розповіла чоловіку «секрет», який дізналася від свекрухи. Дмитро вислухав дружину і… аж присів від почутого

Віра в кімнаті збирала валізу. – Віро, ти куди? – гукнув з дивана чоловік. – На відпочинок? – Так, – відповіла вона. – Ааа, зрозуміло! – Дмитро замовк і продовжив дивитися футбол. Через годину Віра закінчила і гукнула: – Дмитро. Допоможи сумку винести. Куртку накинь, та черевики, там дощ! – А мені дощ не заважає. Я на хвилину вискочу і назад, – сказав Дмитро. – Ти смішно виглядатимеш у таксі без куртки і в тапках, – пояснила Віра. – Я? А куди я їду? – здивувався Дмитро. – А це сюрпирз! – єхидно посміхнулася жінка. Дмитро здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Олеся приготувала вечерю і чекала на чоловіка з роботи. – Вибач, закрутився на роботі, – сказав чоловік, коли повернувся додому. – Нічого, – спокійно сказала Олеся. – Але нам треба поговорити. – Про що? – роздратовано промовив Андрій. – Я знаю, що ти маєш іншу жінку. Бачила вас у місті, – заявила дружина. – Та ти не так зрозуміла, – усміхнувся Андрій. – Не обманюй мене, Андрію. Я все розумію. І відпускаю тебе, бо люблю, – стримувала сльози Олеся. – Ха-ха-ха! — раптом засміявся чоловік. – Зараз я тобі розповім всю правду! – Ти чого смієшся? Яку правду? – Олеся здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається