Історії жінок

Сашко лежав на дивані та дивився футбол, коли несподівано у двері подзвонили. Він глянув на годинник і пішов відчиняти. Повернулася Тамара – його дружина. Вона влетіла в квартиру і почала сваритися з порога: – Де вона? Де вона, кажи зараз же! Тамара бігала по кімнатах, заглядала в шафи, а Сашко лише здивовано погладив на неї, намагаючись зрозуміти, що сталося. – Де вона, Сашко? Куди ти сховав її? – голосила дружина. Побігла на кухню – пусто. Перевірила лоджію – пусто. Вона губилася у здогадах. – Тамаро, та що ж сталося? – не витримав Сашко не розуміючи, що відбувається

Сашко лежав на дивані та дивився футбол, коли несподівано у двері хтось подзвонив. Він глянув на годинник і пішов відчиняти, намагаючись зрозуміти, хто міг прийти. Заглянувши у вічко, він зрозумів, що повернулася Тамара – його дружина. Вона влетіла в квартиру і почала сваритися з порога:

– Де вона? Де вона, кажи зараз же!

Тамара бігала по кімнатах, заглядала в шафи, а Сашко лише здивовано погладив на неї, намагаючись зрозуміти, що сталося.

– Де вона, Сашко? Куди ти сховав її? – голосила дружина.

Побігла на кухню – пусто. Перевірила лоджію – пусто. У спальні нікого немає, у вітальні теж. Вона губилася у здогадах.

– Тамаро, що хоч сталося?

– Де твоя колишня дружина? Я знаю, що вона тут!

– Та з чого ти взяла? – намагався зрозуміти чоловік.

– Не обманюй мене! Я знала! Знала, що ти знову підеш до неї? Де ти її ховаєш?

Олександру дуже хотілося щось відповісти дружині, але вирішив не нагнітати ситуацію. Тамара продовжувала бігати по квартирі та голосити, а він усе стояв і намагався зрозуміти, що на неї найшло.

* * * * *

За півгодини до цього його колишня дружина Катя розмовляла телефоном зі своєю подругою Оленою.

– Привіт, ти щось хотіла чи просто побалакати? – трохи напружено спитала Катерина.

– Та ні, просто побалакати. Ти зайнята? А то я хотіла тобі прикол про твого колишнього розповісти! Чула, що його Тамара зібралася собі машину купувати?

– Олено, все це дуже цікаво, але я зараз у гостях. Я тобі пізніше передзвоню, гаразд?

– У гостях, а в кого?

– У кого ж ще – у Сашка. Все, давай, цілую, потім передзвоню! – Сказала Катя і відключилася.

Не минуло й п’яти хвилин, як Олена зателефонувала іншій своїй подрузі. Спочатку розповіла їй новину машину Тамари. Вони всі добре знали один одного. Колись Тамара була їхньою спільною подругою, доки не почала крутити шашні з чужим чоловіком.

– А Катя вже в курсі? – Зі смішкою запитала Рита.

– Я їй дзвонила, але не все встигла розповісти. Вона у Сашка в гостях! – Відповіла Олена. – Ой, мені хтось у дверях дзвонить. Я тобі передзвоню!

Рита відразу зателефонувала своїй двоюрідній сестрі.

– Лесю, а ти знала, що Катя та Сашко знову спілкуються? – з цікавістю запитала вона, адже не зрозуміла відразу, що Катя в гостях не в колишнього, а в їхнього спільного сина, якого теж звали Олександром.

– Ні, вона начебто не сильно його шанує останнім часом. З чого ти узяла? – здивувалася Леся.

– А чого б вона пішла до нього в гості? Як думаєш?

– А Тамара в курсі? Ой що вона зробить, коли дізнається!

– Хто їй скаже? – пожартувала Ріта.

Вони побалакали ще хвилин п’ять, а потім Леся прикинулася зайнятою і попрощалася. Їй прямо не терпілося зателефонувати Тамарі і трохи потішитися.

Колишня подружка відповіла не одразу. Тільки на третій дзвінок спромоглася взяти трубку.

– Привіт, Лесю, якими вітром? – гордо запитала вона.

– Та так, побалакати вирішила. Привіт. Ти не зайнята?

– Я на манікюрі! Не дуже зручно розмовляти! – сказала Тамара.

– А, ну тоді я тобі швидко скажу. Поки ти нігтики свої в порядок наводиш, Сашко твій з колишньої зустрічається! – Не без радості в голосі повідомила Леся.

– Та з чого ти взяла? – вигукнула в трубку Тамара.

– Хороші люди розповіли. Ну, гаразд, удачі тобі! – Сказала Леся і відключилася.

Тамара, не думаючи жодної секунди, взяла сумочку, вибігла з салону. І побігла додому. Салон знаходився за кілька кварталів від їхнього будинку. Вона бігла так швидко, як ніколи у житті.

У її душі вже давно оселилися переживання, що чоловік може повернутись до тієї Каті. І не дивно. Адже вона сама його відвела у кращої подруги. Хто так робить? Ось, дівчата інші і присідали час від часу їй на мізки, розповідаючи, яке велике кохання вона зруйнувала.

Тамара обшукала всю квартиру, але Катю ніде не знайшла. Не відразу навіть змогла усвідомити, що зробила велику помилку.

Дивлячись на здивоване і трохи роздратоване обличчя чоловіка, Тамара не розуміла, що відбувається. Вона вже переконалася, що у квартирі, окрім Сашка, нікого немає, але все одно не вірила.

– Каті тут нема?

– Ні звичайно! Що б вона тут робила? Ми розлучилися два роки тому, забула?

– Але ж вона в тебе в гостях?

– Та з чого раптом? Що на тебе найшло?

– Мені сказали, що ти… Що ви… Я так запереживала…

– Тамаро, тобі б перевіритися. Твої ревнощі мене вже починає напружувати. Ось правда!

– Мені потрібно нігті закінчити.

Тамара знову пішла, а чоловік пішов далі дивитися футбол, сварячись про себе, що пропустив кілька хвилин матчу через всю цю плутанину. Він усе намагався поринути у гру, але думки залишалися осторонь. Стало цікаво, чому дружина взагалі вирішила, що він запросив Катю у гості. Він вирішив їй зателефонувати.

– Привіт, є кілька хвилин? – Запитав він, коли вона відповіла.

– Привіт тільки швидко!

– Ти зайнята?

– Я в гостях у Сашка. Пам’ятаєш, у нас ще є син?

– Звичайно пам’ятаю. Привіт йому передавай. У мене просте запитання. Чому Тамара могла вирішити, що ти пішла до мене в гості?

Катя насупилась, але він цього не побачив. Просто слухав її мовчання.

– Чого мовчиш?

– Я хмурюся і намагаюся думати… Я сьогодні тільки з Оленою розмовляла. А з цією твоєю Тамарою я давно не спілкуюся. Що за маячня?

– А що ти конкретно сказала Олені?

– Що я зайнята і в гостях у Сашка.

І тут до них обох дійшло. Мабуть, не найкраща була ідея називати сина на честь батька та діда. Швидше за все, проблема полягала саме в цьому.

– Тоді зрозуміло! Знову зіпсований телефон! – тільки й сказав Олександр. – Гаразд, вибач, що потурбував. Поцілуй сина. Хорошого вам вечора.

– Добре, спасибі! – Відповіла Катя і відключилася.

Вона сиділа на дивані і тихенько посміхалася, уявивши, як Тамара вирішила, що вони з чоловіком знову зустрічаються. І хоча вона розуміла, що зловтіха їй зараз не до лиця, нічого не могла з собою вдіяти.

Вам також має сподобатись...

– Не варто мені більше виходити заміж, – зітхнувши, сказала матері Софійка. – Невдачлива я. – Працюю важко. Коли вдома, то на городі і в будинку купу справ стараюся переробити, з дітьми більше побути. А якщо в рейсі провідницею, то ти допомагаєш. – Не знаю, – відповіла мати. – Ось виростуть твої діти, і поживеш тоді вже для себе… Софійка була в рейсі, коли в її купе для провідниць зазирнув пасажир. Чоловіки йшли повз і шукали вагон-ресторан. – Не підкажете, а ще далеко до ресторану? – запитав високий блакитноокий чоловік. Не встигла Софійка відповісти йому, як сталося несподіване

Наталя Федорівна навшпиньки підійшла до кімнати доньки й прислухалася. Жінка зітхнула і вирушила на кухню. Почувши якесь шарудіння, Наталя Федорівна гукнула: – Оксаночко, доню, що трапилося?! Може, чайку попʼємо, поговоримо? – Валерій завтра одружується! – сумно сказала Оксана. – Ця Світлана, фото виклала. З дівич-вечора. То вона з обручкою, то з подарунками! А я ж так сподівалася, що вони розлучаться… – Так буває, – Наталя Федорівна з жалем подивилася на доньку. – Тут слова не допоможуть. – Я все вирішила! – раптом сказала Оксана. – Я заміж вийду! – За кого вийдеш? – ахнула Наталя Федорівна. Вона не розуміла, що відбувається

До Насті приїхала в гості її давня знайома Марійка. Вони не бачилися 15 років. Марійка сказала, що поживе трохи в гостях поки знайде квартиру. Так минуло кілька днів… Прийшовши якось з роботи, Настя несподівано застала Марійку вдома. Вона спала на дивані… У її сукні! На руці виблискував її, Насті, браслет! Настя очам своїм не повірила. – Марійко, прокидайся! – голосно покликала вона. – Чого галасуєш? – Марійка відкрила очі і знову закрила. – Ти чому мою сукню одягла?! – вигукнула Настя. – Навіщо браслет узяла? Дівчина дивилася на свою подругу й не розуміла, що й думати

Софія підійшла до куща бузку і взяла гілочку. Вдихаючи аромат квітів, вона пішла до хати. – Софіє Михайлівно, там якісь люди, кажуть, що до вас! – раптом гукнула її сусідка. Жінка підійшла до воріт і побачила незнайому пару. Побачивши Софію, вони заголосили так, ніби це були її якісь родичі! – Вибачте, та хто ви такі?! – ахнула Софія. – Що вам треба?! Чоловік і з жінкою застигли від здивування і переглянулися між собою. – Ти що, не впізнала нас, чи що?! – сказала незнайома жінка. Софія очі вирячила від несподіванки