Алла дістала кілька варених яєць із холодильника. Останнім часом їсти не хотілося, але слід якось підтримувати організм, щоб не нашкодити дитині. Наливши склянку яблучного соку, вона присіла за стіл, але не встигла зробити ковток або почати чистити яйце, як увійшла свекруха.
– Чому ти розсілася тут? – запитала Інна Володимирівна у невістки, дивлячись на неї з зневагою.
– Вибачте. Ви щось хотіли зробити? Я думала тут поїсти, а не нести все в кімнату. Якщо я заважаю вам, то, звичайно, можу піти.
– Поїсти вона надумала! – посміхнулася Інна Володимирівна, забираючи тарілку, де лежали два яйця. – Хто не працює, той не їсть. Невже не знайома з таким простим правилом? Все тобі пояснювати треба!
Алла відчула, як червоніють щоки.
– Вибачте, я образила вас чимось?
Молода жінка так погано почувалася через слабкість, що кілька днів взагалі практично не виходила з кімнати. Сил не було навіть на те, щоб просто підвестися з ліжка. Начебто б вони зі свекрухою не перетиналися, але хто його знав? Може, Інна Володимирівна образилася на «косий» погляд у свій бік? Алла навряд чи пам’ятала, що було цими днями. Вона і з чоловіком до ладу не спілкувалася, бо засинала ще до того, як він повертався з роботи.
– Ти мене? Я сама кого хочеш, ображу, а ти переставай на шиї мого сина сидіти! Іди на співбесіду! Коли ви одружувалися, ти обіцяла, що знайдеш роботу. Минуло два тижні, і що я бачу? Сидиш вдома, навіть на жодну співбесіду не сходила.
– Інно Володимирівно, я погано почуваюся. Як тільки мені стане трохи легше, я відразу ж піду шукати роботу.
– Яка мені справа до твого самопочуття? Не прикидайся безневинною овечкою і не роби вигляду, що нічого не розумієш. Я все чудово знаю. Юра вже розповів мені, що це не його дитина. Ти радіти повинна, що чоловік тебе з причепом прийняв і погодився взяти на себе дитину. Молитися на нього треба і ноги цілувати, а ти поводишся нахабно. Працюй і принось хоч якусь користь, якщо хочеш, щоб залишався поряд з тобою.
Алла опустила голову. Юрко просив її нічого не говорити його батькам. Він сказав, що не хоче, щоб комусь стало відомо, що дитина ця не його, тому що планував ростити малюка, як свого. І ось тепер сам все розповів матері? Проте приховувати правду Алла не планувала. Вона не соромилася свого становища. Її обманули, використали і покинули, але вона чекала дитину і вже покохала її. І Віктора любила, незважаючи на його зраду.
Юрко з самого початку знав, що Алла вагітна від іншого чоловіка. Він доглядав дівчину з першого курсу університету, але вона завжди сприймала його як друга і не могла відповісти взаємністю. Коли коханий зрадив її і втік, Алла довго не могла прийти в себе, але Юра був поруч і підтримував її. Він заявив, що хоче взяти відповідальність за дівчину та її дитину на себе, попросив дати йому шанс і пообіцяв, що не дозволить пошкодувати про свій вибір. Алла була чесна з другом, вона відверто зізналася, що не знає, коли зможе відкрити свою душу для почуттів, чи дасть ту любов, яку заслуговує Юрій. Не стала обманювати і про те, що зовсім не впевнена, чи зможе вона покохати, але здавалося, що Юрка це анітрохи не турбувало.
– А ти виходь за мене, Алло… Виходь і ні про що не переживай. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Мого кохання вистачить на нас трьох. Ти полюбиш обов’язково, адже будеш щаслива разом зі мною. Я все чудово розумію і не збираюся тиснути на тебе, але й лишити в біді не можу.
Оскільки батьки Алли мали суворі характери, вони не прийняли б вагітність дочки. Іншого виходу не залишалося. Жінка погодилася прийняти допомогу Юрія та спробувати покохати його. Вони лише два тижні як були одружені, але вже почалися проблеми, і свекруха відверто виявляла свою ворожість до невістки.
– Гаразд… Не дуже мені їсти хотілося, – відповіла Алла і пішла в кімнату.
Коли Юрій повернувся з роботи, жінка спитала, чому він так вчинив і сам все розповів матері.
– Ну… так вийшло. Не ображайся. Я не вмію зберігати секрети. Вирішив, що обманювати маму не можу. Ось… поїж, – чоловік поставив перед дружиною тарілку з бутербродами. – Я поговорю з мамою, попрошу більше не поводитися так.
Юрій пішов, а Алла якось на автопілоті, до ладу не усвідомлюючи, що робить, пройшла за ним і зупинилася в коридорі, слухаючи розмову свекрухи з сином.
– Якщо ти сам пошкодував, що одружився з вагітною, то чому мене просиш бути з нею пом’якше? Тобі все життя потім бачити цю дитину перед собою! І піднімати його на ноги. Впевнений, що воно тобі потрібне? Ти молодий, перспективний хлопець! Подивися на себе, Юро! Ти заслуговуєш набагато більшого, ніж може дати тобі це дівчисько. У неї, крім гарненької зовнішності, нічого немає. А коли народить дитину, нічого не залишиться. Жіноча краса після пологів швидко в’яне. Чи потрібне воно тобі? Буде в декреті сидіти, а ти працюватимеш, щоб забезпечити чужий приплід. Скажи мені – навіщо тобі таке щастя здалося? Чи не міг знайти нормальну дівчину без цих складнощів?
Як же важко було чути кожне слово? З одного боку, Алла не засуджувала свекруху: Інна Володимирівна права, і ця дитина буде чужою Юрію, а з іншого – адже вона сама наполягала і просила Аллу прийняти його допомогу і вийти за неї заміж.
– Мамо, ну ти не думай, що в тебе син зовсім не розумний… Я, може, щось і не розумію, але я люблю Аллу. Дитина її не довго докучатиме нам. Як тільки до пологового будинку підійде, я докладу всіх сил, щоб переконати її відмовитися від непотрібної нам дитини. Ця дитина не ростиме в нашій родині. Я і не планував від початку ставати його батьком. Мені потрібна лише Алла, а дітей вона обов’язково народить, але вже наших із нею.
– Ох, не знаю я, синку, що вийде з цієї твоєї витівки. Даремно ти так розраховуєш, що вона відмовиться. А якщо ні?
– Мамо, я зроблю за цей час все, щоб вона покохала мене. Стану для неї цілим світом і переконаю не любити дитину від зрадника, який поїхав, навіть не дізнавшись, що стане батьком.
На душі стало хвилююче. Навіть не дізнавшись? Але ж Юрій переконував Аллу, що передав її повідомлення Віктору… І той відмовився від відповідальності, навіть дав грошей, щоб вона зробила процедуру. Невже все було не так? І ці гроші дав сам Юрій?
Почувши більше, ніж слід було, Алла повернулася до кімнати. Вона вирішила, що залишатися довше з Юрою після правди, що розкрилася, не зможе, а це означало тільки одне – потрібно знайти тимчасовий притулок і стати на ноги. Усього два тижні у шлюбі. Тепер Алла сварила себе і не розуміла, чому вона пішла на це взагалі! Краще б відверто побалакала з батьками. Наступного дня жінка зібрала речі, поки Юрко був на роботі, а свекруха поїхала до подруги. Вона вирішила, що спочатку поговорить з батьками і розповість їм правду, і якщо вони не приймуть, думатиме, як вчинити далі.
Мати відразу заявила, що дочка має дякувати Юрієві за те, що простяг руку допомоги в її ситуації.
– Ти нас з батьком осоромила! Як ти могла до весілля завагітніти? Чоловік втік, а ти тепер маєш віддуватися? Слухай свого чоловіка та роби все, як він скаже. З Юрою ти будеш як у Боженьки за пазухою. Він дійсно тебе любить, тому якщо скаже відмовитись від дитини – роби це. Допомогти ми з батьком не зможемо. Повертайся до чоловіка та роби все, щоб він не відмовився від тебе. Не треба ставати соромом для шановної родини! Не присоромлюй нас з батьком під старість років, не проси ходити з опущеними головами.
Алла розуміла глибоко в душі, що відповідь матері буде саме такою, але зараз стало надто важко: чужа думка хвилювала її більше за безпеку та спокій рідної дочки. Жінка не знала, куди їй податися, але й у кохання Юри вона більше не вірила. Якби він насправді любив її, то не поводився б так, не став би виношувати підступні плани за спиною дружини, а відверто поговорив би з нею. Він знав, що вона не любить його, але все одно наполягав на шлюбі. І ось тепер все пішло шкереберть. Навіщо погодилася? Як же сильно Алла сварила себе цієї миті.
Повільно блукаючи засніженою дорогою, Алла думала, як перебитися спочатку. Грошей у неї було зовсім небагато. На оренду квартири не вистачить… а якщо і знайде, у кого позичити, то доведеться віддавати. Повертатися до чоловіка і закривати очі на зневагу його матері теж не хотілося. Стисаючи зуби, Алла відчула, як по щоках покотилися сльози.
– Алло? Ось це так зустріч!
Жінка підвела голову та побачила свою викладачку з університету. Наталя Семенівна завжди подобалася їй, здавалася рідною людиною, хоч такою не була. Її лекції були найкращими, і Алла з величезним задоволенням відвідувала їх.
– Що сталося з тобою? Чому з валізою йдеш і плачеш?
Сил стримувати бурю емоцій у собі не було, тому Алла зізналася, що залишилася без даху над головою і не знає, як їй бути, як влаштуватися в цьому жорстокому світі, сповненому несправедливості.
– Нічого страшного, дитинко! – узяла Аллу за руку Наталя Семенівна та добродушно посміхнулася. – Поживеш поки що в мене. Син зараз працює в іншому місті. Кімната одна в мене пустує. Тож не хвилюйся. Все буде гаразд. Я допоможу тобі знайти підробіток. І з дитиною допоможу. Не пропадемо. Ти обов’язково встанеш на ноги і з усім упораєшся. Повірити не можу, що Юрко так вчинив із тобою… а твоя мати. Як вона могла прогнати рідну дочку? Нічого! Сама доля нас звела. Я ось вийшла на зупинку раніше, сама не розуміла, чому. Вирішила пройтися пішки, а тепер розумію – хтось згори дав цій зустрічі статися.
Наталя Семенівна прихистила Аллу у себе та допомогла з підробітком. Потрібно було переробити чимало списків для університету, заповнити багато бланків. Хоч і доводилося сидіти за письмовим столом довгий час, але незважаючи на це, робота була комфортною, і Алла дякувала викладачці, що така добра до неї.
Юра намагався повернути дружину і навіть казав їй, що так просто не відпустить і добиватиметься її повернення за всяку ціну, але вона не слухала його і подала на розлучення. Спільного майна нажити не встигли, дітей теж не було, тож ділити їм за фактом нічого. Можна було легко обійтися без суду, але Юрій твердив, що спочатку вимагатиме місяць на примирення, а потім неодмінно знайде ще одну причину, але волі дружині не дасть.
– Дуже багато мені довелося зробити, щоб ти належала мені! – говорив Юра страшним голосом.
Минуло два з половиною тижні. Якось Наталя Семенівна повернулася додому схвильована. Вона попросила Аллу не нервувати і просто поговорити з людиною, яку вона привела. Яким же було здивування молодої жінки, коли вона побачила Віктора.
– Я повірити не могла, щоб Вітя втік від відповідальності та кинув тебе, тому взяла на себе сміливість знайти його та з’ясувати, що ж трапилося між вами.
Віктор розповів, що того злощасного дня, коли все пішло навперейми, він не зміг прийти на зустріч з Аллою. Він дзвонив їй, але відповіла мати жінки та пообіцяла передати, що зустріч відкладається. А потім усе закрутилося, і Юрко передав послання, що вони з Аллою відтепер разом, і вона більше бачити не хоче свого колишнього нареченого.
– Я намагався приходити до тебе, але твоя мама щоразу казала, що тебе немає вдома… Дзвонив, але вона знову відповіла. А потім ти зовсім змінила номер. Знаю, що все це не звучить як виправдання, але я не хотів тебе втратити. Дізнавшись про ваше весілля з Юрою, я відступив і перестав шукати зустрічі. Якби знав, що нас обманом розлучили… я знайшов би спосіб. Чи даси мені шанс довести, що я люблю тільки тебе одну і ніколи не дивився на інших жінок?
Алла розплакалася, дозволяючи Віктору притиснути себе до себе. Вона перебралася до Віктора і щойно отримала розлучення з Юрою, одразу ж розписалася з коханим. Батьки Віктора виявилися розуміючими і дбайливими людьми, які одразу прийняли невістку з розкритими обіймами. Алла не забувала і Наталю Семенівну, адже та була до неї добрішою за рідну матір. Вона дякувала небесам за ту випадкову зустріч недалеко від зупинки, адже якби не викладачка, Алла могла б і не впоратися. Ніколи не знаєш, яка саме зустріч стане доленосною.
