Життєві історії

Алла подзвонила своїй сестрі Лізі. Та не одразу відповіла на дзвінок, але таки взяла слухавку. – Навіщо ти дзвониш? – роздратовано запитала Ліза. – Хочу допомогти тобі з чоловіком з поїздкою на відпочинок. Тисяч 50 я можу виділити, – сказала Алла. – 50 тисяч?! – не вірячи своїм вухам, перепитала родичка. – Що, правда? – Так, – відповіла жінка. Ліза відразу ж помʼякшала і розбалакалася з сестрою. Після закінчення розмови Алла переказала їй обіцяну суму. Ліза не з’являлася в її житті близько двох місяців. Потім вона таки подзвонила. – Нам дуже сподобалося! – заявила сестра. – Свекруха як дізналася, що ми їздили, то теж хоче! Алла застигла від почутого

Алла з підліткового віку захоплювалася кулінарією. Після школи вона отримала диплом кондитера та кухаря, відпрацювала кілька років на кондитерській фабриці, а потім вирішила розвивати свій блог.

У нього вона вирішила викладати фотографії своїх вишуканих страв.

Блог почав непогано приносити Аллі грошей, тож жінка вже не бачила сенсу ще й працювати на фабриці.

Цілий день вона займалася тим, що знімала фото та відео для своїх підписників.

Однак Алла працювала над блогом не одна. Їй щодня поспішав на допомогу семирічний син.

– Мамо, можна і я теж тобі допоможу? – питав маленький Ваня, підходячи до жінки.

– Звісно, ​​мій солоденький! Ти можеш помити овочі, – відповіла Алла, посміхаючись синові.

Іванко радісно кивнув і взявся до справи. На плиті закипав бульйон, і аромат трав, свіжих овочів та спецій наповнив кухню.

Алла завжди любила готувати. Це було її хобі, пристрасть, якою вона ділилася зі своїми друзями та підписниками у соціальних мережах.

Вона часто викладала фотографії своїх страв, красиво оформлених столів та старовинних сервізів, які збирала по всьому світу.

– Мамо, а де та гарна супниця, яка тобі так подобалася? – запитав Іванко, помітивши, що вона дістає нову покупку.

– Ось, моя радосте, – відповіла Алла, показуючи йому старовинну німецьку супницю з витонченими візерунками. – Уявляєш, їй понад сто років!

Іванко захоплено дивився на предмет, який здавався йому справжнім скарбом.

Увечері, коли хлопчик уже спав, Алла вирішила поділитись новими знахідками у своєму блозі.

Вона зробила кілька фотографій вінтажного посуду, акуратно розставленого на столі, і додала пару рецептів із французької кухні.

– Сподіваюся, вам також сподобається! – написала вона під постом і опублікувала його.

Наступного дня вранці, перевіряючи коментарі, Алла помітила повідомлення від своєї двоюрідної сестри Лізи, з якою вона давно не спілкувалася.

Вони віддалилися після того, як жінка завела свій блог. Спочатку Ліза сміялася з цього, а потім просто зникла…

Однак Алла знала, що сестра спостерігає за нею, бо бачила її реакцію на свої дописи.

«Алло, привіт! Дякую за рецепти, вони виглядають приголомшливо! Але знаєш, я ось думаю…»

Ці слова змусили жінку насторожитися. Вона відчула, що розмова може прийняти несподіваний поворот.

«Я бачила твої дописи про нові покупки. Всі дорогі… В тебе ж гроші водяться, так? Блог приносить тобі дохід? Може, варто подумати про те, щоб допомогти комусь із близьких?»

Алла здивовано закліпала очима. Вона знала, що у Лізи були фінансові труднощі, але ніколи не думала, що сестра вирішить порушити цю тему таким несподіваним чином.

Жінка зітхнула і почала друкувати відповідь:

«Привіт, Лізо! Я рада, що тобі сподобалися мої рецепти. Щодо фінансів… Знаєш, я намагаюся допомагати тим, хто просить про це прямо. Якщо у вас є якісь проблеми, скажи, і ми обговоримо, чим я можу бути корисною».

Через кілька хвилин прийшла відповідь від родички:

«Та добре тобі, Алло! Всі знають, що ти живеш у достатку. Ми з Миколою давно мріємо з’їздити у відпустку, але грошей шалено не вистачає. Може, ти зможеш нам допомогти?»

Алла відчула легке роздратування. Адже жінка вже подумала, що у сестри виникли проблеми зі здоров’ям чи житлом.

Насправді виявилося, що Ліза просто хоче відпочити за її рахунок. Стримуючи гнів, вона набрала нову відповідь:

«Я хочу тобі сказати, що відпустка далеко не перша необхідність. Можна і без неї прожити. Якби тобі потрібні були гроші на щось інше, то я б з радістю допомогла».

Відповідь Алли викликала в жінки гнів:

«Знаєш, я очікувала більшого розуміння від тебе. Замість того, щоб допомогти, ти просто виставила себе такою собі гарненькою. Ти така сама, як і всі інші – думаєш тільки про себе!»

Алла була вражена відповіддю сестри. Вона ніяк не очікувала від неї такої різкої реакції.

«Лізо, я не відмовляю у допомозі, але роблю її тільки тоді, коли вона справді потрібна», – відповіла жінка.

Проте родичка проігнорувала її повідомлення. З неприємним почуттям провини та здивування Алла залишилася наодинці зі своїми думками.

Пізно ввечері, сидячи на кухні за чашкою чаю, жінка думала над подією.

Вона завжди вважала себе чуйною людиною, готовою прийти на допомогу близьким.

Алла встала і підійшла до вікна. За склом мерехтіли вогні міста, і їй раптом стало сумно.

Вона згадала, як багато сил вклала у створення свого затишного будинку, як раділа кожній новій покупці для своєї колекції чи успіху у мережі.

«Може, я й справді стала занадто захоплена матеріальними речами і забула про людей навколо?»

Алла відчула свою провину і подзвонила Лізі, щоб запропонувати свою допомогу.

Сестра не одразу відповіла на дзвінок, але коли взяла слухавку, її голос звучав роздратовано.

– Навіщо ти дзвониш? – сухо запитала Ліза.

– Хочу допомогти вам з поїздкою. Тисяч 50 я можу виділити, – сказала Алла.

– 50 тисяч? – не вірячи своїм вухам, перепитала родичка. – Що, правда?

– Так, – ніяково відповіла жінка.

Після цих слів Ліза відразу ж пом’якшала і розбалакалася з сестрою. Після закінчення розмови Алла переказала їй обіцяну суму.

Жінка була впевнена, що вчинила шляхетно, вирішивши допомогти родичці.

Ліза не з’являлася в її житті близько двох місяців. Після закінчення зазначеного часу вона мовчки надіслала Аллі купу фотографій.

Наступного дня Ліза зателефонувала і поцікавилася у сестри, чи сподобався їй їхній відпочинок.

– Головне, щоб вам сподобалося, – здивовано відповіла Алла, не розуміючи, чому жінка поставила таке дивне запитання.

– Нам сподобалося. Свекруха дізналася, що ми їздили, дістала мене, теж хоче, – зітхнула Ліза.

Алла застигла, не знаючи, що відповісти сестрі на її дивну фразу. Жінці здалося, що та натякає на те, щоб вона розщедрилася і для свекрухи, яку ніколи в житті не бачила!

– Назбирайте і звозіть її теж, – бажаючи перервати паузу в розмові, відповіла Алла.

– Смієшся?! – вигукнула жінка. – Звідки у нас такі гроші? А ось у тебе вони є! Могла б і допомогти…

У слухавці запала тиша. Алла оторопіла від нахабства сестри, яке переходило будь-які межі.

– Ні, у мене не благодійна організація, я не роздаровую гроші на поїздки всім підряд! – обурилася жінка, усвідомивши, що сестра зовсім знахабніла.

– Та вже ж, чим більше грошей у людини, тим вона нахабніша! – вигукнула в слухавку Ліза, але не скинула дзвінок.

Вона була впевнена, що зараз Алла відчує свою провину і, здавшись, перерахує гроші.

Але, що цього не станеться, Ліза зрозуміла за кілька секунд, коли родичка кинула слухавку.

Бажаючи досадити Аллі, жінка розповіла всій рідні, що багата сестра стала відомою й жадібною.

– Я до неї по допомогу звернулася. Треба було процедури в лікарні терміново зробити, а вона мені відмовила! – розповідала всім Ліза.

До Алли теж долетіли ці чутки. Вона настільки була вражена поведінкою невдячної сестри, що заблокувала її скрізь, заборонивши дивитися свої фото та відео…

Вам також має сподобатись...

Сашко повільно йшов по вулиці. Проходячи повз супермаркет, він раптом помітив знайому постать. Це була вона! Марина Вікторівна, та сама жінка, яка працювала з його батьком. Висока блондинка в червоному пальто виходила з магазину з пакетами продуктів у руках. – Он вона яка, татова коханка… – подумав Сашко. Марина Вікторівна дістала телефон, і він почув: – Так, Сергію… Звісно, ​​проєкт майже готовий… Завтра в той же ж час? Сашко застиг. Значить, мама була права?! Він розвернувся і побіг геть, не розбираючи дороги. Раптом у провулку він почув якийсь звук. Сашко побачив картонну коробку. Він зазирнув у неї, і не повірив своїм очам

Володимир тільки-но встиг зайти додому після роботи, як пролунав дзвінок телефону. – Алло, – чоловік узяв слухавку. Далі він відповідав коротко й однозначно. Хтось на іншому кінці говорив довго і плутано… Коли Володимир поклав слухавку, його мати запитливо глянула на нього. – Володю, що трапилося?! – ахнула вона. – Хто дзвонив?! Володимир в задумі сів у крісло й обхопив голову руками… Його дочка Леся підійшла до нього й обійняла. – Тату, не засмучуйся, будь ласка, – сказала вона. – Я допомагатиму тобі… Опустивши руки, Володимир запитливо глянув на неї, а потім пригорнув до себе. Мати чоловіка не розуміла, що відбувається

Галина поверталася додому з магазину на таксі. Сьогодні до них у гості приїхали родичі Віктора, його сестра Віра з чоловіком та маленьким сином. Галя вийшла з таксі біля воріт будинку, дістала з багажника пакети з продуктами і увійшла у відкриту хвіртк. – Зараз ще на всіх вечерю готувати, – подумки висловила своє невдоволення жінка. Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як раптом почула голоси гостей з-за рогу. Розмовляла зовиця Віра із своїм чоловіком. Жінка прислухалася до розмови родичів і аж рота відкрила від почутого

Поліна вийшла заміж за Сергія. Вранці вони зібралися разом на роботу. – До вечора, кохана, – лагідно сказав Сергій і поцілував дружину. Поліна не встигла відповісти, як у чоловіка задзвонив телефон. Глянувши, хто дзвонить, Сергій раптом змінився на обличчі… – Говори! – різко сказав він у слухавку, прикривши телефон, щоб Поліна не чула. – Я все зрозумів, увечері заїду… Сергій поклав слухавку. – Щось трапилося? – захвилювалася Поліна. – Хто це був? – Моя колишня, – скривився чоловік. – Вона так дивно говорила… Мені здалося, що цей дзвінок – це тільки початок! – Початок чого?! – ахнула Поліна. Вона не розуміла, що відбувається