– Дівчата, а я заміж вийшла!
– А я кар’єру вирішила робити, не хочу своє життя на інших витрачати…
– Не повірите, мені сказали, що двійнята будуть!
На п’ять років закінчення школи прийшли майже всі з їх класу. Але в їхньому випуску було п’ять паралельних класів і багато людей зібралося. Школа гула, як розтривожений вулик, а вчителі здавалися простішими і людянішими, аніж раніше.
Перша красуня Алла була при повному параді. У червоній сукні і з келихом ігристого вона почувала себе королевою цього вечора. Поки не побачила його, Сергія. Того самого двієчника і ледаря, який колись намагався до неї залицятися. Ходив хвостом за нею у старших класах і в рот заглядав, ніби чекав на щось, якийсь недолугий.
– Очі б мої тебе не бачили! – сказала вона, коли він, усміхаючись, підійшов. – Та з таких, як ти, найгірші чоловіки виходять, одна морока! Такі, як ти, ніколи нічого не можуть досягти!
Говорила вона так нервово, Алла багатьом хлопцям подобалася і заміж вона хотіла, як кожна дівчина.
І дітей також.
Але хотіла вона заміж за правильного хлопця, а подобалася їй… Сергійко, і це Аллу дуже дратувало.
– Відійди від мене, ти мені не потрібний!
Але Сергія, здається, анітрохи не збентежили її слова. Навпаки, в його очах промайнув якийсь зухвалий вогник.
– Помиляєшся, я тобі доведу, що це не так. Виходь за мене, і будеш щаслива, – сказав він, і, ніби побоюючись від Алли негайної реакції, відступив на крок.
Алла аж пирхнула від почутого.
– За тебе заміж?! Багато ти про себе понавигадував!
Але в глибині душі вона раптом відчула дивне хвилювання. Сергій їй і справді завжди подобався. Це її і дратувало всі роки. Було в ньому щось… Рідне, Сергій схожий на її батька. Такий же ж однолюб, добродушний і трохи незграбний.
І все ходить, і ходить за нею, душу бентежить, а їй не такий чоловік потрібний, а успішний і самостійний!
А Сергію дуже подобалася Алла.
Подобалася її різкість, її вимогливість. Вона дуже нагадувала йому його матір. Його мати, яка вічно бурчала на батька, називала його найгіршим із чоловіків і дорікала в невмінні полагодити кран або телевізор.
А батько тільки сміявся у відповідь.
– Помиляєшся, Надю, я зможу що хочеш відремонтувати! І ремонтував, і все робив, щоб довести їй свою спроможність. А без неї йому нікому нічого не хотілося доводити. Амбіцій просто стати багатим у нього не було, а тільки для коханої…
Вони прожили разом уже тридцять років і досі то сваряться, то цілуються. Тому що підходять один одному. Тому що розуміють щастя однаково…
Після ювілейної зустрічі у школі Сергій не відступив. Він дзвонив, писав, запрошував на побачення. Алла відмовлялася, але потайки вже чекала на його дзвінки.
Їй подобалося, який він наполегливий і як намагається довести, що вони підходять один одному.
– То може, спробуєш, найгірший я чоловік чи ні? – запитав він її одного разу.
– А давай, я згодна! – відповіла Алла, намагаючись здаватися байдужою. – А то всі мої подруги заміжні, нехай і в мене буде хоч якийсь варіант.
Сергій не став зволікати. Він працював важко, щоб довести їй, що він не ледар. Заробив і на весілля, і на сукні, і на обручки. Алла, дивлячись на його старання, не могла стримати посмішки.
Після весілля вона продовжувала його випробовувати.
– Ну гаразд, але тільки ти мене поки не переконав, що ти хороший чоловік, – говорила вона. – У нас дитина буде, а квартира зовсім маленька.
Сергій був щасливим. Йому тільки така й потрібна була дружина, різка жінка, яка як вчителька відчитує і спрямовує.
Саме такі роблять із найгірших чоловіків – чудових.
Сергій завжди вважав, що щастя, коли хтось знає, як краще вчинити.
У його сім’ї це була мати. Вона вирішувала, куди поїхати у відпустку, що приготувати на вечерю, яку сорочку вдягнути батькові.
І батько, здавалося, був цілком задоволений таким станом речей. Він усміхався, погоджувався і, здавалося, навіть розквітав під опікою мами.
Сергій, спостерігаючи за ними, засвоїв, що сильна жінка – це добре. Це правильно й затишно.
Тому, коли він знову зустрів Аллу, його серце пішло з шаленою швидкістю. Алла закінчила педагогічний, вчила дітей і мала такий натиск, що могла зрушити гори.
Вона говорила голосно, активно жестикулювала і завжди знала, чого хоче. І, чесно кажучи, Сергій гадки не мав, чого хоче він, окрім як бути поряд з нею!
Ось і сімейне життя їх було таким самим, Алла була різкою, могла відчитати його за невчасно сказане слово, за неправильно обраний фільм, за те, що він не передзвонив відразу, як обіцяв.
Інші хлопці, напевно, образилися б, але Сергій… Сергій почував себе у своїй тарілці. Йому подобалося, коли Алла брала на себе ініціативу. Подобалося, коли вона вирішувала, куди вони підуть, що робитимуть. Подобалося, коли вона критикувала його, бо за цією критикою він відчував турботу.
Якось, коли Алла вже була вагітна, вони гуляли в парку, Алла зупинилася, подивилася на нього.
– Сергію, ти якийсь… Безхребетний, чи що? – запитала вона прямо. – Ти взагалі сам що-небудь вирішуєш?
Сергій навіть почервонів. Він знав, що Алла бачить його наскрізь.
– Я… Я просто хочу, щоб тобі було добре, – сказав він.
Алла зітхнула.
– Мені буде добре, якщо ти будеш самим собою. Якщо в тебе буде своя думка. Якщо ти будеш… Чоловіком, зрештою!
Сергій розумів, що Алла має рацію. Він не хотів бути тінню, але, як це зробити, він не знав.
– Гаразд, я спробую, – сказав він тихо.
Алла усміхнулася.
– Оце вже краще.
Із цього дня Сергій почав змінюватися.
Він почав висловлювати свою думку, навіть якщо вона відрізнялася від думки Алли. Він став пропонувати свої варіанти, куди піти й на що подивитись. Спочатку це було важко, але Алла підтримувала його. Вона хвалила його за сміливість, навіть якщо не погоджувалась з його пропозиціями.
І поступово Сергій почав розуміти, що командувати – це не означає щось погане.
Алла не хотіла, щоб він був безхребетним. Вона хотіла, щоб він був сильний, щоб він був її опорою. Вона хотіла, щоб вони були разом, а не щоб вона тягла його за собою.
Щастя це не коли хтось знає, як краще, а коли двоє знають, як краще разом. І нехай Алла, як і раніше, була різкою і наполегливою, Сергій більше не боявся її. Він любив її за її силу, за її чесність, за її вміння побачити в ньому те, чого він сам не роздивився.
Ось так він і перестав бути гіршим чоловіком, бо кохання здатне творити чудеса…
