Життєві історії

Алла сиділа з мамою на кухні та пила чай. – Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула погляд на стіл. – Щось я не бачу своєї вази… – Ой, я її переставила, – сказала Олена Павлівна. – Вона на шафі, стоїть. – Ти не проти, якщо я на неї гляну. Хочу таку ж купити свекрусі, – сказала Алла і підвелася, щоб глянути на вазу. – Доню, не треба! – несподівано вигукнула мама і перегородила доньці дорогу. – Ти маєш дещо дізнатися! Олена Павлівна знову сіла на крісло, важко видихнула і все розповіла доньці. Алла вислухала матір і застигла від почутого

– Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула побіжний погляд на стіл. – Щось я не бачу своєї вази…

– Ой, я її переставила, – за голосом Олени Павлівни було чути, що вона переживає.

– Знову комусь подарувала? – насупилась дівчина і мимоволі поставила руки в боки.

– Ні, ні, – натягнуто посміхнулася жінка. – Вона на шафі, мабуть, стоїть.

– Обманюєш! – Алла примружилася і суворо подивилася на матір, що почервоніла під її поглядом.

Олена Павлівна опустила очі. Аллі без слів стало зрозуміло, що вона знову мала рацію.

– Навіщо ти даруєш мої подарунки іншим людям? Скільки можна?! Ти знаєш, скільки вони коштують? Може, мені взагалі більше не варто тобі нічого не дарувати? – обурена дочка почала жестикулювати руками у повітрі.

– Як відмовити людям, коли вони слізно просять? – Олена Павлівна з похмурим виглядом опустилася на стілець і покірно поклала руки на коліна. – Потрібно бути м’якшими та дружелюбнішими з усіма.

– Мені взагалі дивно, як ти дожила до п’ятдесяти років з таким характером і невмінням відмовляти? – процідила крізь зуби Алла. – Кому цього разу сподобалася моя ваза? Тітоньці? Дядьку? Подружка? Дай вгадаю! Двоюрідній тітці бабусі твоєї подружки?

– Ну, тебе з твоїми жартами! – відмахнулась жінка. – Тітка Марія заходила вчора ввечері на чай. Побачила на столі вазу, і їй дуже сподобалася. Не відмовлю ж рідній тітці? Ще подумає, що я жадібна, і пустить плітки серед рідні…

– Боже! Коли це закінчиться?! – Дівчина набрала носом повітря і різко видихнула. – Цікаво, а якщо хтось із твоїх родичів захоче собі таку саму квартиру? Теж подаруєш? Як же відмовити, бо раптом казна-що подумають! Краще під мостом жити, ніж осоромитися і відмовити нахабній людині?

– Ой, Алла, ну ти теж знайшла з чим порівняти, – Олена Павлівна засуджуюче похитала головою. – Квартиру і вазу на один рівень поставила…

Дочка зиркнула на матір, думаючи над тим, як переконати її перестати роздавати праворуч і ліворуч свої речі, і не тільки: дещо з гардеробу Алли жінка теж встигла віддати подружкам.

Історія повторювалася не вперше. Родичі та подружки успішно розкручували Олену Павлівну вже близько двох років.

Щоразу, приходячи в гості до безвідмовної жінки, вони знаходили, що забрати з квартири.

Спочатку це були помади, тіні, парфуми відомих брендів, які дарувала матері Алла, а потім дійшло й до побутових приладів.

Причому всі речі були дорогі, і дівчина не збиралася віддавати їх комусь із нахабних подружок чи родичів.

Буквально два тижні тому безвідмовна жінка віддала хитрій подружці новий фен, який дочка подарувала Олені Павлівні на Новий рік.

– Мамо, ти в курсі, що він вісім тисяч коштував? – Схлипнула від безсилля Алла.

– Значить, добрий, – з важливим виглядом відповіла мати, яку ніби не хвилювали переживання дочки.

На короткий термін дівчина навіть вирішила нічого не дарувати матері, сподіваючись, що до жінки нарешті дійде.

Однак, на її подив, нічого не змінилося: усі подарунки Алли знову опинялися у чужих руках.

Про те, що теща взялася роздаровувати все, що перепадало від дочки, дівчина поділилася з чоловіком.

– Не даруй матері дорогі подарунки! Більше жодних брендів! Даруй щось із дешевого, щоб точно не шкода було, якщо віддасть, – побачивши переживання дружини, запропонував Михайло.

Алла вирішила прислухатися до його слів і на 8 Березня піднесла Олені Павлівні дешевий зволожувач.

Вона не знаходила собі місця у здогадах, як швидко його виклянчить у матері рідня чи подружки.

На подив Алли, за два дні їй зателефонувала схвильована Олена Павлівна.

– Доню, а скільки цей зволожувач пропрацює? Мені Тетяна сказала, що він ледве дихає і дуже швидко зламається, – сердито сказала жінка. – Це правда? Тітка Майя взагалі закотила очі, побачивши його, а потім шепнула мені нишком, щоб я ним ні перед ким не хвалилася, нібито цей зволожувач коштує копійки.

– Якщо зламається, я тобі інший куплю, – відповіла Алла, ледве стримуючи сміх.

За словами матері, вона зрозуміла, що ніхто з родичів не зазіхнув на її подарунок.

– Алла, а зволожувач точно добрий? – Невпевнено перепитала жінка. – Чи не зламається після першого ж використання?

– Точно, користуйся і не переживай, – відповіла дочка, задоволена тим, що нарешті знайшла вирішення проблеми.

– А ось дівчатка кажуть зовсім інше! При включенні може статися біда, так і всю квартиру можна втратити, бо незрозуміло, хто і де його збирав, – невпевнено промовила Олена Павлівна.

– Не хвилюйся, він працюватиме! – Знову запевнила жінку дочку. – Із квартирою теж усе буде гаразд.

– Що за бренд хоч? – Вирішила уточнити мати. – А то люди питають, а я не знаю, що сказати.

– Я теж не знаю, але зроблено у Китаї.

– Значить, нічого хорошого! Отож я здивувалася, що ніхто його собі не попросив, – з досадою відповіла Олена Павлівна. – Я то не розбираюся так, як вони…

Дівчині навіть здалося, що мати була трохи засмучена цим фактом.

Мабуть, жінка таємно пишалася тим, що гості йдуть із її квартири не порожніми руками.

Справді, коли наступного разу Алла знову приїхала в гості до батьків, то побачила, що її зволожувач, як і раніше, знаходиться в їхній квартирі.

Саме тоді дівчина остаточно зрозуміла, що витівка чоловіка таки спрацювала.

Така сама історія сталася і з мікрохвильовою піччю, яку Алла подарувала матері замість тієї, що була в них кілька років і зламалася.

Подружки та родичі не схвалили нове придбання, сказавши, що є мікрохвильові печі набагато кращі, ніж та, яку їй подарувала дочка.

– Алла стала останнім часом на тобі економити, – прошепотіла Олені Павлівні подружка. – Купує все найдешевше.

Слова, що зачепили її за глибину душі, жінка передала дочці. Тим самим вона хотіла натякнути Аллі, що та, справді, почала робити дешеві покупки.

– Зате тепер ніхто не стане їх просити собі, – відповіла дівчина, задоволена тим, що родичі та подружки знову опинилися в прольоті. – І тобі не доведеться нікому відмовляти. Все як ти любиш. Свою функцію виконують мої подарунки? Працюють?

– Так, – розгублено погодилася Олена Павлівна.

– Тоді кому яка різниця, що я тобі дарую? І взагалі, це не їхня справа, – повчальним тоном промовила Алла.

Матері нічого не залишалося, як погодитись зі словами дочки.

З того часу Алла стала привозити Олені Павлівні лише дешеві подарунки, які подружки не поспішали отримати в свої руки.

Вам також має сподобатись...

Галина з чоловіком Миколою забрали до себе з села її стареньку матір. – Мамо, ти хоч їла? – запитала Галина в матері, коли прийшла з роботи. – Та хіба це їжа?! – почала скаржитися старенька. – Ось у селі в мене їжа була! Картопельки наварю, огірочки солоні відкрию, сальце… А Микола твій, жадібний дуже! – Матусю, ну лікар же сказав тобі, що не можна багато чого! – сказала вона. Ірина Вікторівна ще більше насупилася і пішла у свою кімнату… А вночі Галина з Миколою прокинулися від якогось гуркоту. Вони вибігли в коридор, і ахнули від побаченого

Ніна зустрілася із своєю подругою Лілею у кафе. Жінки зробили замовлення і поки чекали, зав’язалася розмова. – Ну що там у тебе з твоїм Сергієм? – запитала Ліля. – Не питай, – тихо сказала Ніна. – Як не питай, щось сталося? – захвилювалася Ліля, як раптом помітила, що Ніна змінилася на обличчі. – Ніно, давай розповідай! Ніна важко видихнула, і все розповіла подрузі. Ліля вислухала її і застигла від почутого. – Боже, як ти живеш? В голові не вкладається! Ти чому досі не розлучилася? – тільки й сказала здивована Ліля

Марія готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила свекруха. – Алло, Марія, тут таке діло. Напросилася до мене в гості троюрідна сестра, – одразу почала Лариса Іванівна. – І вам доброго дня! А я тут до чого? – не зрозуміла невістка. – Не могла б ти її у себе прийняти? – пояснила свекруха. – Ларисо Іванівно, а чому ви не хочете її прийняти? Це ж ваші родичі? – Марія оторопіла від нахабства свекрухи. – Я навіть не знаю, як тобі пояснити, – зам’ялася на хвилину Лариса Іванівна, а потім все розповіла невістці. Марія вислухала свекруху і застигла від почутого

В сина Олени було весілля. Вона не спала всю ніч. Чи все готове? Чи той посуд? Чи сподобається гостям її коровай?! Нарешті вони з чоловіком приїхали в кафе. Підійшла їхня черга вітати молодят. Олена взяла коровай, сказала побажання, подарувала гроші. А потім попросила їх взяти по шматочку короваю і погодувати один одного. – Ні! – раптом почула вона голос невістки. – Я не хочу чоловікові нічого солити! Олена не знала, що й сказати. Та раптом почувся голос тамади