Настав вечір. Погода на вулиці була «не зрозуміло яка», як казав колись чоловік Ольги Федорівни. Хороший чоловік був. Занедужав, не стало його… Вона сама залишилася. …
В Ольги Федорівни не стало чоловіка. Її донька Іра поїхала працювати у невелике селище. Заміж там вийшла. Вони їздили один до одного в гості. Але зараз не час. Весна настане, тоді й поїде. А поки Ольга Федорівна похмуро дивилася у вікно. І тут її погляд зупинився на якійсь фігурці. Цю дівчину вона вже не раз бачила у дворі. Сидить бувало до пізньої ночі, а потім зникає. Тільки хотіла в кватирку покликати її і запитати, на кого чекає, як незнайомка встала і попрямувала до їхнього під’їзду! – Ось тобі й на! – Ольга Федорівна вийшла на майданчик і застигла від здивування










