Вона розплющила очі і довго не могла зрозуміти, де це вона? Стеля була біла, ні тріщини, ні цятки, нема за що оку зачепитися. Ледь вона …
Тетяна опинилася в лікарні. Жінка розплющила очі і довго не могла зрозуміти, де це вона? – Тетяно Андріївно, ви мене чуєте?! – гукнув її лікар. – Все обійшлося. Вам пощастило – добре відбулися. Ми за вами поспостерігаємо, і скоро випишемо! Лікар підвівся і зібрався йти. Тетяна глянула на нього і його обличчя раптом здалося їй дуже знайомим… – Звідки я вас знаю? – прошепотіла вона. Той зупинився і посміхнувся. – А я вже подумав, що ви… – почав лікар. – Що ти давно мене забула і не впізнаєш ніколи. Тетяна вдивлялася в нього, але ніяк не могла згадати. Де ж вона його бачила?! І тут раптом Тетяну осяяло










