– Ти точно впораєшся сама? – голос матері у телефоні звучав стурбовано. – Може, дочекаєшся Сергія? – Мамо, це просто дача, – Ганна притиснула телефон …
Ганна поїхала в село без чоловіка. Вона зайшла в хату і раптом відчула, що щось не так. Запах… Ледь вловимий, але точно чужий. Суміш парфумів і диму. Ганна застигла на порозі, намагаючись переконати себе, що їй здалося. – Може, протягом занесло від сусідів? – подумала вона. Ганна дістала телефон і набрала номер чоловіка. Той передзвонив. – Привіт, люба, – голос Сергія звучав якось дивно. – Що трапилося? – У будинку хтось був! – сказала Ганна. – Тут… Тут пахне чужими парфумами! У слухавці запала тиша. – Послухай… – Сергій тяжко зітхнув. – Нам треба поговорити. – Про що? – Ганна аж сіла на стілець, передчуваючи найгірше
