Поїзд рушив і Марія задивилася у вікно. В купе були ще три пасажири і всі жінки. Вона подумала, що хоч у цьому пощастило. А виїжджала …
Катя крутилася перед дзеркалом і милувалася своєю весільною сукнею. – Катя, до тебе Роман прийшов, – гукнула з коридору мама. – Хай зачекає! Не можна, щоб він бачив мою сукню до весілля, – гукнула Катя, швидко зняла сукню, одягнула домашній халатик і вийшла в коридор. – Привіт, коханий! – усміхнулася вона Роману. – Привіт, – сухо промовив хлопець. – Щось сталося? – захвилювалася дівчина, помітивши, що Роман дивно поводиться. – Знаєш, Катю, я передумав. Весілля не буде! – раптом сказав чоловік. – Роман, що ти таке говориш? Як не буде? Чому? – Катя здивовано дивилася на свого нареченого, не розуміючи, що відбувається
Катя крутилася перед дзеркалом і милувалася своєю весільною сукнею. І хоч вона до своєї зовнішності ставилася критично, але в цій дивовижній сукні, розшитій стразами, вона …
Ліля прийшла з роботи пізніше, ніж зазвичай. – Ти чого так пізно? – зустріла її в коридорі мама. – На вулиці дощ. В пробку потрапили, – пояснила дочка. Ліля пройшла на кухню. Мати пішла слідом. – Я склала список продуктів, які треба купити, – сказала мати, і дала дочці список. – Добре, куплю, – відповіла Ліля і взялася за приготування вечері. Мати пішла у свою кімнату. Ліля почистила картоплю і поставила її варитися. Раптом жінка почула, як мати в свої кімнаті, з кимось гучно розмовляє по телефону. Ліля прислухалася до розмови і застигла від почутого
Ліля прийшла з роботи пізніше, ніж зазвичай. Коли вона знімала плащ, в коридор заглянула мати: – Ти чого так пізно? – Запитала вона. – На …
Ліда приїхала в село до сестри Тетяни. Сама сестра саме лежала в лікарні. Жінка підійшла до хвіртки і побачила, що на ґанку її вже чекає сусід Василь Миколайович. – Привіт, Миколайовичу, – привіталася Ліда. – Ти наче мене чекаєш? – Так я щодня тут на вас чекаю після приходу автобуса, – сказав старий. – Бо ж мало що… Ось, приймай господарство. Як там Тетяна наша? Одужує? – Так, скоро повернеться, – сказала Ліда. – От тільки я її тут не залишу! Старий раптом змінився на обличчі. – Що ти таке говориш, Лідо?! – ахнув він. Ліда не зрозуміла, що відбувається
Ліда вийшла з автобуса і, накинувши на плече рюкзак, пішла обабіч дороги. У селі було безлюдно. І не тому, що люди були зайняті на роботі, …
Ольга їхала в автобусі. Вона щойно була на цвинтарі, відвідувала батьків… На душі було сумно. Автобус повернув до міста. Ольга вийшла на найближчій зупинці у передмісті. Жінка йшла по вулиці зі старими двоповерховими будинками і боязко думала, що вже й не знайде свого рідного будиночка. Не знайде місця, де пройшла найщасливіша пора її життя… – Ти когось шукаєш? – раптом пролунав поряд чийсь голос. Оля озирнулася й побачила якусь стареньку жінку. – Давно я вже спостерігаю за тобою, – сказала та. – Стоїш все, дивишся, розглядаєш… Ольга придивилася до жінки й застигла від несподіванки
На душі в Ольги було сумно, як завжди буває після відвідин цвинтаря. В автобусі разом із нею їхали ще кілька людей. Всі у своїх думках. …
Ольга Юріївна вирішила зробити сюрприз та приїхати до сина на його день народження. – Ось він зрадіє! – думала жінка. Ольга спакувала гостинці, купила білет на поїзд і вирушила в дорогу. Наступного дня вранці, жінка вийшла з вокзалу, взяла таксі і поїхала до квартири сина. Ольга Юріївна з усмішкою на обличчі натиснула кнопку дзвінка. Ось син здивується, як побачить її! Клацнув замок, відчинилися двері… і посмішка вмить почала сповзати з обличчя Ольги Юріївни. – Що тут відбувається? – тільки й сказала жінка, нічого не розуміючи
– Значить так. Я даю гроші, і ти зникаєш із життя мого сина. Їдеш у своє село і більше ми тебе ніколи тут не бачимо! …
Надія одягла хустинку, набрала в дворі осінніх квітів, і пішла сама на цвинтар. Вона завжди в цей день так робила… Жінка протерла пам’ятник. На фото її сестричка Любочка сміється. Вона, як і раніше, молода і дуже-дуже гарна… – Вибач мені, сестричко, вибач мені, Любочко! – говорила жінка, а сльози котилися по щоках. – Вибач, що так вийшло, що я така щаслива. Не заслужила я! Вибач, що все мені дісталося, а тобі лише сира земелька… Додому Надія поверталася повільно. Раптом жінка почула, що її хтось гукає. Вона обернулася і зупинилася від несподіванки
– Бабусю, ми нагулялися! – Сашко й Люда забігли в будинок і одразу сіли до столу, – Оладки! Мені зі сметаною – А мені з …
Катя посмажила картоплю, відкрила баночку квашених огірочків. – Коханий, іди вечеряти, – гукнула вона до чоловіка. Григорій швидко прийшов на кухню, і подружжя сіло за стіл. Тільки-но Григорій взяв виделку до рук, як раптом подзвонив його телефон. – О, мама дзвонить. А я все не міг до неї додзвонитися, – сказав чоловік і підняв слухавку. Григорій привітався з мамою, і не встигши нічого більше сказати, почав уважно слухати Ніну Степанівну. Катя сиділа біля чоловіка, і випадково почула, про що так активно говорить свекруха. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого
Катя вважала, що їй дуже не пощастило зі свекрухою, хоч її знайомі і навіть мати з нею не погоджувалися. – Ти все вигадуєш, – казала …
Віра з Павлом переїхали жити на дачу. Віра оглянула зарослий бурʼянами город. – Слухай, Павлику, а давай там в низині капусту посадимо і те, що любить воду, а тут картопельку, – сказала вона. Павло знизав плечима: – Давай. – Треба тепер розсаду знайти й картоплю, – сказала дружина. Щось купили, щось сусіди принесли. Віра невтомно за своїм городом доглядала. Кожному новому листочку раділа, кожній квітці посміхалася. Вже на початку липня занедбана раніше ділянка, розквітла. У вересні Павло з Вірою поїхали в гості до її батьків. Коли вони повернулися на дачу, то оторопіли від побаченого
У Людмили Петрівни було два сини – Андрій і Павло. До моменту дорослішання мати любила обох синів однаково. Не було в неї якогось поділу. І …
Віктор гордо йшов по вулиці. – Ну, Людмило, готуйся до сюрпризу! – подумав він про свою дружину… Віктор зайшов у квартиру. Людмила саме готувала щось на кухні. – Ну що, кохана, тримай! – з порога почав радісно Віктор. – Це тобі! Жінка обернулася. – Коханий, що це таке? – здивувалася вона. – Це я тобі приніс! – відповів Віктор. – Ти ніколи раніше так не робив? – ахнула Людмила. – Щось трапилося? Дивно це все… – Та нічого не трапилося, просто купив і все! – почав уже обурюватися Віктор. Людмила з підозрою дивилася на те, що приніс її чоловік, не розуміючи, що відбувається
Віктор натискав кнопки пульта від телевізора, намагаючись знайти цікавий фільм, чи передачу. Але нічого, щоб йому сподобалося, не було. Віктор вимкнув телевізор і почув, як …