Ніна завжди вважала, що має ідеальний шлюб. Тридцять п’ять років із Віктором пролетіли як один день. Виростили сина, дочекалися онуків, збудували дачу, відпочивали. Що ще …
Ніна повернулася додому з магазину. В коридорі її зустрів чоловік. – Привіт, – усміхнувся Віктор, забираючи з рук дружини пакети. – Проходь, я супчику зварив. Все вже на столі. Ніна пройшла на кухню. Стіл був накритий на двох. Жінка сіла за стіл. – Вітя, – сказала вона. – Нам треба поговорити. – Звичайно, – кивнув він. – Про що? – Про нашу сусідку, Аллу, – відповіла Ніна, дивлячись йому в очі. – А що з нею? – спитав Віктор. – Я все знаю, – просто сказала Ніна. – Я чула вашу розмову сьогодні. – Що ти знаєш? Яку розмову? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
