Показує: 41 - 50 з 1 494 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Надія приїхала в будинок свекрухи, розібрати її речі. Нещодавно мами Ігоря не стало, і подружжя вирішило продати будинок. Поступово, шафа за шафою, Надя все розбирала. Черга дійшла до письмового столу свекрухи. Щоб було зручно, Надя почала витягувати кожну шухляду і витрушувала все на підлогу. Коли вона дістала останню, витрусила, в ній раптом відійшло дно. – Скільки цьому столу років?! – Надя нахилилася, щоб поправити дно шухляди, як раптом побачила якийсь конверт. – А це що таке? – здивувалася вона і витягнула листа. Надія обережно відкрила конверт, заглянула всередину і…остовпіла від побаченого

Життєві історії

Надія приїхала в будинок свекрухи, розібрати її речі. Нещодавно мами Ігоря не стало, і подружжя вирішило продати будинок. Поступово, шафа за шафою, Надя все розбирала. Черга дійшла до письмового столу свекрухи. Щоб було зручно, Надя почала витягувати кожну шухляду і витрушувала все на підлогу. Коли вона дістала останню, витрусила, в ній раптом відійшло дно. – Скільки цьому столу років?! – Надя нахилилася, щоб поправити дно шухляди, як раптом побачила якийсь конверт. – А це що таке? – здивувалася вона і витягнула листа. Надія обережно відкрила конверт, заглянула всередину і…остовпіла від побаченого

У Ігоря та Наді настав той час, коли вони знову можуть жити для себе. Донька їхня Оленка виросла, вступила до університету в іншому місті. Більше …

Читати
Життєві історії

До Ольги Миколаївни прийшла невістка Катя. Вона принесла продукти. – Ольго Миколаївно, відчиняйте скоріше! – гукнула Катя з-за дверей. Невістка занесла в квартиру величезні пакети. – Ну, що ви так довго? – запитала гостя. – Я ледве дотягла все це. Ось, котлеток вам наготувала. Михайло просив передати, що на вихідних заїде… – Ой, дякую, люба… Ти ж моя хороша… – Ольга Миколаївна розгублено взяла пакет. – Проходь, чаю поп’ємо. Катя зняла туфлі на шпильці і зайшла на кухню. – Слухай, Катрусю, а ти вчасно, – сказала господиня. – Я хотіла порадитися. Я продаю квартиру, а гроші ділю навпіл… Цієї миті Катя аж змінилася на обличчі

поновлено

– Отже, рідним від мене потрібні тільки гроші, – сумно прошепотіла Ольга Миколаївна. Ранок і так видався невеселим. Вона встала рано, блукала квартирою, не знаючи, …

Читати
Життєві історії

– Моєму Володі від мене вже нічого не потрібно, – тихо сказала Олена подрузі. – Я вже починаю думати, що він десь гуляє… – Та годі тобі, Оленко! – підтримала її Оля. – Просто у вас криза в стосунках! Олена тільки знизала плечима… Одного дня Олені довелося затриматись на роботі. Їй не вдавалося зробити звіт, який зранку треба було покласти на стіл начальника. Була вже майже дев’ята вечора, коли Олена врешті-решт вимкнула комп’ютер і зібралася додому. – Вас підвезти? – раптом з темряви почувся голос. Олена голосно скрикнула, бо була впевнена, що в офісі нікого більше немає. З темряви хтось вийшов

Олена прямо вискочила з офісу. Вона сама від себе не очікувала такого. Завжди вважала себе вірною і порядною жінкою. Але щойно вона була за крок …

Читати
Життєві історії

У сина Христини та Дмитра був день народження. Зібралися друзі сімʼї, родичі. Всі вітали маленького іменинника, дарували подарунки. Свято було в самому розпалі, коли слово взяла свекруха. – Хвилинку уваги! – Наталя Костянтинівна підвелася з-за столу. – Я хочу привітати свого онука з його святом! Але оскільки він ще маленький, то свій подарунок я вручу його батьку! Наталя Костянтинівна дістала зі своєї сумки якийсь конверт і передала його Дмитру. – Мамо, що це? – здивувався він. – Відкрий, думаю ти будеш задоволений! – додала жінка. Дмитро відкрив конверт, заглянув всередину і застиг від побаченого

Христина була дуже гарною. Вона була з тих дівчат, які легко можуть спокусити. Вона була молода, досить розумна і не надто переймалася моральними принципами. Вважала, …

Читати
Життєві історії

Оксана купила торт та зі своїм синочком прийшли в гості до свекрухи. Марія Андріївна зробила чай, розділила тортик, який принесла невістка. Трохи посиділи, порозмовляли. – Бабусю, йдемо пограємося, – попросив маленький Стасик. – Зараз, тільки приберу зі столу, – усміхнулася Марія Андріївна. – Та ви йдіть…Я сама тут приберу, – відповіла Оксана. Марія Андріївна з внуком пішли у іншу кімнату. Невістка помила чашки, забрала зі столу залишки торта і вирішила поставити його в холодильник. Оксана підійшла до холодильника, відкрила його, заглянула всередину і…остовпіла від побаченого

поновлено

– Привіт, Оксано, як у вас справи? – Здрастуйте, Марія Андріївно, та все добре, – відповіла Оксана, помішуючи суп. – Ось, скоро обідатимемо. Стас взагалі …

Читати
Життєві історії

Микита одружувався з Іриною. – Паспорт! – чоловік раптом торкнувся нагрудної кишені. – Я ж його нібито клав сюди… Чоловік зрозумів, що не може знайти свій паспорт. Нерви почали наростати. Без паспорта реєстрація шлюбу була неможлива. – Мамо, ти не бачила мого паспорта? – запитав він Тетяну Романівну, яка повернулася додому з магазину. – І чому ти ще не готова? – Паспорт? – перепитала та. – Ні, не бачила. – Може, ти його залишив у машині? Микита побіг до машини, але паспорта там не було. Повернувшись, він побачив, що мати кудись пішла. Це видалося Микиті дивним. А потім відкрилася несподівана таємниця

Микита й Ірина готувалися до весілля. Молоді давно мріяли про цей день, і тепер, коли все було готове, залишалося лише дочекатися події. Однак доля розпорядилася …

Читати
Життєві історії

До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… – здивовано повідкривали роти родичі. Це було несподівано, бо раніше їм просто всі продукти давали з собою. – Гаразд, обідати пора, – сказав Григорій. – Леся суп зварила, картопельки посмажила… – Щось ви цього разу не дуже нас приймаєте, – загомоніли родичі. – Так нічого й не буде! – раптом заявив Григорій. Всі оторопіли

Олександра Іванівна та Григорій Маркович усе своє життя прожили у селі. Сільське життя непросте, але все вирішується, коли ти молодий і сповнений сил. Виростили дітей, …

Читати
Життєві історії

Людмила готувала вечерю, коли на кухню зайшов чоловік. – Люда, а у мене до тебе серйозна розмова, – сказав Віктор. – Я тебе слухаю, – відповіла Людмила, продовжуючи, кришити овочі на салат. – Ти памʼятаєш, яка у нас важлива подія наступного тижня? – поцікавився чоловік. – Ти про свій день народження? – перепитала жінка. – Так, – кивнув Віктор. – Звісно я памʼятаю, – додала Людмила. – Чудово! Тоді тобі варто ознайомитися з ось цим! – усміхнувся Віктор, дістав з кишені акуратно складений листок і поклав його на стіл. – Що це? – здивувалася Люда, підійшла до столу, взяла листок, розгорнула його і…ахнула від побаченого

поновлено

Людмила зітхнула, дивлячись на календар. Червоним маркером було обведено дату – 13 березня. День народження Віктора, її чоловіка. Шістдесятирічний ювілей. Здавалося б, радісна подія, але …

Читати
Життєві історії

Сергій прокинувся пізно, підвівся з ліжка, вийшов на кухню, випив стакан води. – Ні…треба ще трохи поспати, – вирішив він і попрямував назад до дивану. Тільки-но він торкнувся головою подушки, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його сестра Аліна, яка працювала в пологовому будинку. – Привіт, – похмуро відповів він. – Привіт, Сергію, – сказала Аліна. – Тут така справа… Вчора дівчина народила дитину. – Ну, це не рідкість, – хмикнув він. – Справа не в цьому! – невдоволено додала Аліна. – Ця дитина…Твоя ! – Що?  Нема у мене дітей. І навіть не планувалося! – здивовано відповів Сергій, не розуміючи, що відбувається

Голова була дуже важка, що нічого не хотілося. – Так вже, – зітхнув Сергій. – У моєму віці вже не можна так гуляти. Не двадцять …

Читати
Життєві історії

До Ольги приїхав у гості зять Лука. Вона нагодувала його свіженькими пиріжками і ще й дала з собою. Зять поїхав, а невдовзі подзвонила її дочка Марина. – Мамо, що ти робиш у ці вихідні? – запитала вона. – До речі, дякую за пиріжки! Дуже смачно! – Добре, що сподобалися! – зраділа Ольга. – На вихідних? Та нічого. Полоти треба, але якщо треба допомогти, я приїду… – Нікуди їхати не треба! – заявила Марина. – Я сама по тебе заїду, і ми поїдемо в одне дуже цікаве місце… – В яке ще місце? Навіщо? – розгубилася Ольга. – Там все й дізнаєшся! – заінтригувала Марина і попрощалася. Ольга не розуміла, що відбувається

поновлено

– Маринко, привіт! Як ви, як справи? Не відволікаю? – Ольга завжди трохи хвилювалася, коли дзвонила дочці. – Привіт, мамо. Все гаразд. У тебе як …

Читати