Показує: 51 - 60 з 1 104 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Тридцять першого грудня Ольга з дітьми збиралася святкувати Новий рік у бабусі. Настрій був сумний – це було перше їхнє свято без батька, який залишився вдома. – Мамо, а тато так і не подзвонив? – запитала донька Аліна, допомагаючи прикрашати ялинку. – Дзвонив уранці, – відповіла Ольга. – Сказав, що телевізор буде дивитися вдома. Син Дмитро зітхнув. – А пам’ятаєш, як минулого року тато Миколаєм вдягався? – запитав він. У цей момент в двері подзвонили. На порозі стояла подруга Ольги – Марина. – Збирайтеся! – вигукнула вона. – Швидко! – Що трапилось?! – ахнула Ольга. – Сюрприз! – Марина загадково посміхнулась. Ольга не розуміла, що відбувається

Життєві історії

Тридцять першого грудня Ольга з дітьми збиралася святкувати Новий рік у бабусі. Настрій був сумний – це було перше їхнє свято без батька, який залишився вдома. – Мамо, а тато так і не подзвонив? – запитала донька Аліна, допомагаючи прикрашати ялинку. – Дзвонив уранці, – відповіла Ольга. – Сказав, що телевізор буде дивитися вдома. Син Дмитро зітхнув. – А пам’ятаєш, як минулого року тато Миколаєм вдягався? – запитав він. У цей момент в двері подзвонили. На порозі стояла подруга Ольги – Марина. – Збирайтеся! – вигукнула вона. – Швидко! – Що трапилось?! – ахнула Ольга. – Сюрприз! – Марина загадково посміхнулась. Ольга не розуміла, що відбувається

– Андрійку, дивись, що я знайшла! – Ольга дістала з шафи запорошений альбом. – Наш перший похід. Пам’ятаєш? Чоловік неохоче відволікся від телевізора: – Хм… …

Життєві історії

Ганна приїхала на вокзал. Її коханий Ігор вже чекав біля кас. Він побачив Ганну і посміхнувся. – Привіт, кохана! – сказав чоловік. – Я вже здав багаж. – Дякую, – Ганна озирнулася. – Слухай, давай підемо десь поки посидимо… Раптом вона когось побачила. – Ганно, ти чого застигла? – запитав Ігор. Він простежив за її поглядом. – Твої знайомі? Ганна повільно підійшла до того чоловіка з дівчиною на якого дивилася. – А що ти тут робиш, Павлику? – раптом запитала вона. – Хіба ти не на риболовлю збирався? – А ти хіба не з Маринкою мала їхати? – запитав у відповідь чоловік. – Павлику, хто це така? – запитала супутниця чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Марино, мені треба з тобою поговорити. Тільки пообіцяй, що це залишиться між нами. Марина уважно подивилася на подругу. За п’ятнадцять років дружби вона навчилася …

Життєві історії

Людмила весь день крутилася на кухні, готуючи новорічну вечерю. Цей Новий рік Люда з чоловіком вирішили відзначити вдвох. Постеливши яскраву скатертину, жінка почала гарно сервірувати стіл. Потім привела себе в порядок, і стала чекати на Ігоря. У двері подзвонили. Людмила посміхнулася і поспішила в коридор. – Привіт, коханий! Я вже зачекалася! – радісно вигукнула Людмила, відкривши двері. Проте радість швидко змінилася здивуванням. – Здрастуйте, – посміхнулася якась незнайома дівчина, яка стояла поряд з чоловіком Людмили. – А ви хто?! – запитала Людмила, здивовано дивлячись то на чоловіка, то на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Людмила весь день кружляла по кухні, готуючи святкову вечерю. Їй хотілося здивувати чоловіка, порадувати його, адже останні пару днів він працював без перепочинку. Навіть тридцять …

Життєві історії

Оля була у відрядженні. Вона гуляла по місту, коли натрапила на якусь крамничку. Жінка зайшла і з цікавістю розглядала різні речі, які там продавалися. – Доброго дня, чим можу допомогти?! – раптом з комірчини вийшов сивий чоловік. – Здрастуйте, – привіталася Оля. – Та не знаю… Просто гуляла от і зайшла до вас. Раптом щось сподобається. – Може, ви шукаєте оце? – сказав чоловік і зняв з полиці важку чорну коробку. Він поставив її на стіл поруч з касою. – Що це? – здивовано запитала Оля. – Річ, яка давно чекає того, кому вона дійсно потрібна, – сказав чоловік і відкрив кришку. Ольга зазирнула всередину й ахнула від побаченого

Оля неспішно йшла незнайомими вулицями і з цікавістю дивилася на всі боки. У це маленьке містечко вона приїхала вперше і була дуже рада, що має …

Життєві історії

Олена поверталася додому з роботи. Жінка підійшла до свого підʼїзду, де на лавці сиділи місцеві бабусі. Олена привіталася із сусідками і постаралася якнайшвидше пройти повз них,  щоб уникнути непотрібних розпитувань. – Доброго дня, Оленко! Яка ти красуня сьогодні, втім як завжди, – заголосила тітка Зіна. – І вам, доброго дня! Дякую, – усміхнулася Олена. – Ну як артистка! Їй-богу! – говорила інша бабуся. – Ви, вибачте, я сьогодні трохи поспішаю, – сказала Олена, щоб швидше закінчити розмову і попрямувала до дверей підʼїзду. Раптом, за спиною вона почула перешіптування бабусь. Олена прислухалася до їхньої розмови і заціпеніла від почутого

Теплого літнього вечора на лавці біля під’їзду багатоповерхового будинку сиділи дві колоритні жіночки, своєрідне «довідкове бюро» місцевого масштабу. Вони завжди виходили «подихати свіжим повітрям», коли …