Славко з Сашком із юності були не розлий вода. У них було у всьому повне порозуміння, окрім одного питання – Славко вже двічі одружувався, а …
Про кохання
Федір приїхав до Світлани по своїх дітей, які дружили з її донькою. – Бачу мої хлопці зовсім до вас перебралися! – посміхнувся Федір. – А де ж їм бути?! Заходьте на вечерю, – запросила Світлана. – У нас млинці з різними начинками. Всі разом готували! Федір з’їв кілька млинців і похвалив ті, що з сиром. – Ці готувала я, – усміхнулася Світлана. – Незручно якось, – засоромився Федір. – Ще й мене годуєте. Зате я вам пакет вареників привіз! Світлана відкрила морозилку і поклала пакет. Жінка обернулася до Федора і раптом… Побачила сльози в його очах! – Що таке?! – охнула вона. Світлана не розуміла, що відбувається
Федір жив із своєю дружиною Галиною на околиці невеликого містечка. Близьких рідних у них було небагато – тільки мати Федора, Галя ж була сиротою. Коли …
Олег з дружиною Поліною та її сестрою Тетяною приїхали на поїзд заздалегідь. Вони зібралися на відпочинок. У купе Олег прибрав під сидіння валізи. Всі переодяглися. – Добре б на четверте місце ніхто не прийшов, пам’ятаєш, як ми колись їхали в купе вдвох? – запитала Поліна чоловіка. – І не кажи, класно було! – підтримав дружину Олег. Але сам непомітно і якось тривожно подивився на годинник. А потім взагалі чогось вийшов у коридор… Таня теж вийшла і дивилася, як метушаться люди на платформі. Раптом повз вікно пробіг якийсь скуйовджений хлопець. Олег глянув на нього, загадково зітхнув і поспішив у купе
– Ти мені поясни, чого це ми знову маємо брати із собою твою Тетяну? Ми ж хотіли вдвох відпочити?! – з явним невдоволенням спитав Олег …
Люда працювала в кафе офіціанткою. От і пройшло літо. На клумбах розцвіли хризантеми. Осінь поступово вступала у свої права. Черговий день народження Люди виявився робочим днем. Але це не засмутило дівчину – робота чудово відволікала від сумних думок… Раптом задзвенів дзвіночок на вхідних дверях в кафе. – Цей гість – твій, – стомлено сказала Люда напарниці. Та пішла зустрічати і одразу повернулася. – Ні-і-і, гість – твій! – гукнула весело дівчина і побігла на кухню. Люда подивилася в дзеркало й поправила зачіску. Вона зітхнула і поспішила у залу. А там таке… Дівчина очам своїм не повірила
– Невже самостійність – це самотність? – думала Люда. Вона йшла під літнім дощем, не відкриваючи парасольки, щоб ніхто не побачив її сліз. А плакати …
Павло сів на лавку біля будинку своєї колишньої дружини Олени. Її вікна світилися. – Мабуть, з чоловіком телевізор дивляться, – сумно подумав Павло. Раптом повз нього пройшла якась жінка. Вона глянула на Павла й зупинилась. – Боже ти мій?! – ахнула жінка. – Це ти, Павло, чи що? Це була Зінаїда Петрівна – сусідка Олени. – Так, це я, – сказав Павло. – Тільки не кажіть Олені, незручно якось. – Пам’ятаю, як ви гуляли разом, – сказала сусідка. – Щаслива пара була. – Ну, зате тепер вона щаслива, – похмуро відповів Павло. – Щаслива? – перепитала сусідка. – Ну, не знаю… – Що ви маєте на увазі?! – Павло не розумів, що вона таке говорить
Олена йшла з базару із важкими пакетами продуктів в руках. Вона раз на тиждень ходила закуповувати продукти, щоб потім бути вільною від походів у магазин. …
Віра потрапила у лікарню. Жінка подзвонила своєму сину Віктору. Той прийшов її провідати. Син приніс матері речі… Наступного дня були процедури. Після них Віра довго спала і прокинулась аж через день. Вона поговорили з сином по телефону і лягла в ліжко. За хвилину до Віри зайшла медсестра. Вона запитала її про самопочуття і раптом поклала на тумбочку якийсь невеликий білий пакет. – А це вам, – сказала дівчина. – Що це таке? – здивувалася Віра. – Не знаю, от принесли, – загадково промовила та. – Дивіться самі, що там є… Віра відкрила пакет й ахнула від побаченого
Віра набрала в магазині продуктів. Не забула і борошна на пиріжки, і капусточки для улюбленої начинки. А як же ж! Завтра день народження в її …
Алла повернулася додому, і помітила, що її чоловік Іван дуже засмучений. – Щось сталося? – запитала жінка. – Нічого, все добре, – відповів Іван. – Я ж бачу, давай розповідай, – наполягла Алла. – У мене скоро ювілей, і я не знаю чи влаштовувати святкування, – пояснив чоловік. – Звичайно потрібно святкувати! П’ятдесят років не кожного дня виповнюється, – усміхнулася жінка. – Ми влаштуємо тобі шикарне свято, то ж можеш запрошувати гостей! – Це чудово! Дякую тобі! – зрадів Іван. Алла задоволено посміхнулася, але жінка навіть уявити не могла, чим закінчиться святкування ювілею чоловіка
Алла познайомилася з Іваном випадково і навіть не думала про можливе продовження спілкування, але якось усе закрутилося. У свої сорок п’ять років вона була привабливою …
Сашко з Наталкою працювали разом. Невдовзі вони зрозуміли, що кохають один одного і почали зустрічатися. Якось зимового вечора Сашко з Марією вийшли разом з роботи. Вони вже пройшли пів дороги до зупинки, як раптом помітили дещо дивне… Від стіни відійшла якась тінь і, похитуючись, попрямувала… Прямо до них! Сашко з Марійкою застигли від здивування. Тінь зайшла в жовте коло ліхтарного світла, і Сашко оторопів від побаченого
– Ну, Сашко, ти й вигадав собі! – сказав другу Сергій. – Проміняти Наталку на отаку дівку! – Її Марія звуть, між іншим, – обурено …
Вадим зайшов у кімнату до своєї бабусі. – Бабусю, а ти колись на мотоциклі каталася? – раптом запитав він. – Звичайно каталася, я ж не завжди стара була, – засміялася Надія Олексіївна. – А що? – Та дід Дмитро нам обіцяв на село поїхати, але в нього тільки мотоцикл є, – сказав хлопець. – Поїдемо завтра? Жінка здивовано глянула на онука. Вона встала, на мить задумалася, і раптом сказала: – Давай, що вже втрачати? Поїхали! На ранок біля під’їзду почувся гуркіт мотоцикла. – Бабусю, ти готова? – гукнув Вадим. Надія Олексіївна вийшла з кімнати, і хлопець аж остовпів від побаченого
Тієї ночі Вадим ніяк не міг заснути. Він випадково дещо підслухав і засмутився… Увечері він тихенько зазирнув у кімнату бабусі – хотів їй подарувати котика. …
Марічка прийшла додому з дня народження подруги Світлани. – Хто це тебе проводжав? – одразу запитала її мати. – Ти ж бачила, – Марічка з полегшенням зняла туфлі на підборах. – Я випадково визирнула у вікно, – сказала мама. – Ага, прямо випадково! – саркастично відповіла Марічка. – То хто він? – знову запитала жінка. – Залицяльник Світлани, – сказала Марічка взуваючи кросівки. – Дякую, мені пора на зміну. Вона поцілувала маму в щоку і вийшла з квартири… Пройшло пів року. За вікнами лікарні, де працювала Марічка завивав холодний вітер, коли швидка привезла хлопця. Дівчина глянула на нього й остовпіла від здивування
– Марічко, привіт. Що робиш? – пролунав у слухавці голос подруги. – Тільки прийшла з роботи. У тебе щось термінове? Вибач, я дуже втомилася, день …