Життєві історії

Показує: 171 - 180 з 1 186 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Ліза з чоловіком Борисом поїхали в гості до її дядька Миколи. Чоловік гостям зрадів, але чомусь якось дивно подивився на машину Лізи й Бориса. І взагалі він дивився на родичів, наче їх оцінюючи… У дядька був шикарний будинок, дорогий автомобіль, бізнес. – А мама про вас нічого не розповідала, – сказала Ліза. – А що розповідати? – сказав Микола. – Мені ніколи по гостям їздити, а матері твоїй проблеми до мене зʼїздити не дають… Ми більше десяти років не бачилися. А ти як там вивчилася, чи даремно мої гроші витратила? – Які ще гроші? – Ліза оторопіла від почутого

поновлено
Життєві історії

Ліза з чоловіком Борисом поїхали в гості до її дядька Миколи. Чоловік гостям зрадів, але чомусь якось дивно подивився на машину Лізи й Бориса. І взагалі він дивився на родичів, наче їх оцінюючи… У дядька був шикарний будинок, дорогий автомобіль, бізнес. – А мама про вас нічого не розповідала, – сказала Ліза. – А що розповідати? – сказав Микола. – Мені ніколи по гостям їздити, а матері твоїй проблеми до мене зʼїздити не дають… Ми більше десяти років не бачилися. А ти як там вивчилася, чи даремно мої гроші витратила? – Які ще гроші? – Ліза оторопіла від почутого

поновлено

– Мамо. У мене до тебе є серйозна розмова. – Лізо, що трапилося, тобі потрібна допомога? Ти ж доросла дівчинка. – Доросла, і давно не …

Читати
Життєві історії

В Марина та Сергія була річниця весілля. Двадцять пʼять років разом. За святковим столом зібралися рідні, друзі, колеги. Всі вітали закохану пару, дарували подарунки. Під закінчення вечора, Сергій підвівся і оголосив: – Хвилинку уваги! Марино, я дуже радий, що ми пройшли стільки часу разом. Це тобі від мене, як нагадування моєї любові та поваги. Сергій простяг Марині невелику коробку. – Ручна робота. Я сам її зробив, – похвалився Сергій. – Ну, відкривай! Вона із секретом! Гості з нетерпінням чекали побачити, що там усередині. Марина, відкрила коробку і…ахнула від побаченого

-Та куди ж він подівся? – всоте пробурмотіла Марина, опускаючись на карачки і заглядаючи під диван. Її руки тремтіли. Вона методично обшукала кожну кімнату, перевірила …

Читати
Життєві історії

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках. Почула скрип хвіртки і підвела голову. Зять прийшов. Один. Пішла зустрічати. – Микола! А чому один? Іринка де? – привітно спитала вона. – Та я тут… Розмова є…, – сказав Микола, і раптом теща помітила, що на ньому обличчя нема. – Миколо, ти мене хвилюєш! Що у тебе сталося? Чому ти прийшов? – поставила питання Антоніна Іванівна. – Ви мені, як друга мати. Потрапив я в неприємну ситуацію, значить…, – почав було Микола, на хвилину зупинився, зібрався з думками і все розповів тещі. Антоніна Іванівна вислухала зятя і… ахнула від почутого

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках, ретельно висмикуючи бур’яни. Почула скрип хвіртки і підвела голову. Зять прийшов. Один. Цікаво, що його привело… Пішла зустрічати. …

Читати
Життєві історії

Софія повернулася з роботи і раптом застала свого чоловіка за незрозумілим заняттям… Михайло зроду не читав склад продуктів! А тут він сидів за столом і тримав у руках гарну бляшану коробку з печивом, уважно вивчаючи склад. – Мишко, ти чого це? – посміхнулася вона, знімаючи туфлі. – За здоровʼя взявся, чи що? Що це за печиво таке? – Та ні, Софійко, це просто… – Мишко чомусь застиг. – Це не для мене, це для Оксани Миколаївни. Софія примружилася і підійшла до чоловіка. – Для кого? – запитала вона. – Та у нас на роботі новенька… – сказав Михайло. У Софії ледь земля не пішла з-під ніг від почутого

поновлено

Десь наприкінці березня Софія раптом виявила, що не може влізти в улюблені джинси, а ще за два тижні помітила, що блузка, яка служила їй вірою …

Читати
Життєві історії

Від Надії пішов чоловік Володимир. Пішов до молодої коханки. Надія важко переживала розлуку, але потім заспокоїлася… Якось вона вирішила сходити в кафе з подругою Вірою. Вони сиділи і згадували минуле. – А пам’ятаєш, як Володимир забув свій портфель на даху машини? – Віра сміялася, розмішуючи цукор у капучино. – Проїхав так пів міста, всі сигналили! Надія посміхнулася, згадуючи той день. Наразі, через три місяці після відходу Володимира, спогади вже не викликали таких переживань. У цей момент вхідні двері кафе відчинилися, впускаючи морозне повітря… Надія глянула хто зайшов і застигла від несподіванки

Надія повільно провела пальцями по старій фотографії у різьбленій рамці. Тридцять років тому вони з Володимиром були такими щасливими та молодими. Хто б міг подумати, …

Читати
Життєві історії

Влентина готувала на кухні вечерю, коли у двері постукали. – Оля? Щось сталося? Ти чому так пізно? – здивувалася жінка, побачивши на порозі свою племінницю. – Тітко Валя, мені потрібно з тобою поговорити, – сказала Оля. – Можна я зайду? – Звісно, проходь, – Валентина запросила племінницю на кухню, налила чаю. – Ну, про що ти хотіла говорити? – Я хочу щоб ви пояснили мені що це таке! – несподівано сказала Ольга, дістала з кишені якийсь листок і поклала його на стіл. Валентина взяла цей листок, розгорнула його і… ахнула від побаченого

поновлено

– Де ти це ти взяла? – Тітка Валентина схвильовано дивилася на Ольгу, погляд був розгубленим. – Татові речі розбирала і знайшла. Його вже рік …

Читати
Життєві історії

Алла забігла в гості до матері, привітати її з днем народження. – Мамо, привіт! – весело сказала вона, зайшовши на кухню. – Я на хвилинку, хочу привітати тебе з днем народження!  Алла вручила матері пакет, у якому був подарунок. – Ой, дякую, доню! – зраділа Галина Іванівна. – Ну навіщо ти витрачалася! Достатньо було просто зайти, і посидіти зі мною за чашкою чаю! – Мамо, я хотіла, зробити тобі приємно, – додала Алла. – Ну, будеш дивитися подарунок? – Звісно! – радісно сказала мама. Галина Іванівна поставила пакет на стіл, заглянула всередину і…ахнула від побаченого

поновлено

Алла сиділа навпроти матері та стискала в руках черговий дивний подарунок — комплект рушників із символом минулого Нового року. Очевидно, що це був знижений у …

Читати
Життєві історії

Зоряна Львівна поїхала в санаторій. Вона була жінка строга, викладала в інституті. Зоряна Львівна так звикла носити костюми і строгі зачіски, що навіть у сарафані виглядала строго! Але її сусідки за столиком в санаторії були такі жваві, що незабаром завели її з ними у перукарню. Вмовили перефарбувати волосся і модно постригтися. – Зоряно, а ти виявляється молодша, аніж спочатку здавалася! – здивувалися її нові подруги. На ранок Зоряна Львівна пішла приймати ванни. Після ванн у неї був масаж. Її збентежило, що його робить чоловік, але хороший настрій переміг… А ввечері жінка пішла на дискотеку й оторопіла від того, кого там зустріла

поновлено

Остап прийшов з роботи додому. – Остапе, в чому справа, ти вчора хіба не зустрічався з Настею?! – одразу строго запитала Зоряна Львівна у сина. …

Читати
Життєві історії

Ірина готувала вечерю, коли у двері подзвонили. Жінка відкрила і побачила на порозі племінницю чоловіка. – О, Яно, привіт! – усміхнулася Ірина. – Доброго вечора! А дядько Андрій вдома? – запитала дівчинка. – Так, він у вітальні, телевізор дивиться. Проходь, – запросила племінницю Ірина. Дівчинка пройшла у вітальню, а Ірина вирушила на кухню. – Треба, Яну чимось пригостити, – вирішила Ірина, поклала на тарілку пару пиріжків, і попрямувала у вітальню. Тільки-но жінка вийшла в коридор, як раптом почула що Яна з Андрієм про щось розмовляє. Ірина мимоволі прислухалася до розмови чоловіка та його племінниці і застигла від почутого

Невже почулося? Чи вона обмовилася? Це просто не може бути правдою! Але, швидше за все, це – правда: адже те, що відбувається, вказувало саме на …

Читати
Життєві історії

У Софії задзвенів телефон. Дзвонила її сестра Олександра. – Треба, щоб ти приїхала, – сказала вона. – На твого батька подають заяву. – Яку заяву? – не зрозуміла Софія. – Приїдь, – тільки й сказала сестра. Довелося їхати. З вокзалу Софія одразу попрямувала до сестри. – Що з батьком? – запитала вона. – Ти можеш нормально пояснити? – Знаєш же ж, який він має характер, – сказала Олександра. – Поїхали, сама побачиш… Вони поїхали до батька. До батька Софії батька, бо ж батька Олександри давно не стало… – Дочко! – зрадів батько, і Софія здивувалася. Він вітав не її, а Олександру! Вони увімкнули світло й ахнули від побаченого

Сестра зателефонувала у вівторок, після обіду. – Треба, щоб ти приїхала. На твого батька подають у суд. Востаннє з сестрою вона спілкувалася на поминках матері. …

Читати