Життєві історії

Показує: 51 - 60 з 742 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

поновлено
Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

поновлено

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув …

Читати
Життєві історії

Петро і Катя одружувалися. Свято було в самому розпалі. Гості веселилися, танцювали. -А тепер, дорогі молодята, слово для привітання надається мамі нареченого, – оголосив тамада. – Дорогі Петро і Катя, – почала Алла Вікторівна. – Дозвольте мені, в цей знаменний день, привітати вас з одруженням… Говорила вона дуже довго, так що навіть гості втомилися і зайнялися своїми справами. І, нарешті: – А ще я хочу вручити вам цей шикарний подарунок! Алла Вікторівна дістала зі своєї сумочки красиву коробочку і вручила її молодятам. – Дякую вам! – усміхнулася Катя, швиденько відкрила подарунок і… всі гості ахнули від побаченого

поновлено

-А тепер, дорогі молодята, слово для привітання надається мамі нареченого, – оголосив тамада. -Дорогі Петро і Катя, – почала Алла Вікторівна. – Дозвольте мені, в …

Читати
Життєві історії

До свого дня народження Іра готувалася заздалегідь. Вона хвилювалася. Людей запросила багато. – Мамо! Ми гулятимемо в кафе, що біля нашого парку. Там і місця багато, і можна свіжим повітрям подихати, і потанцювати, – раділа Іра. – Ой, доню, надто велику компанію ти збираєш, – говорила мати. – Ні, навпаки, все чудово! – сперечалася Іра. – Не переживай. Настрибаємось, навеселимося, і додому прийду… На святі в кафе зібралося понад двадцять людей. Було шумно, всі сміялися, жартували, вітали Іру. Вона сиділа на чолі столу і бачила всіх. Було багато частування. Особливо всім подобалися салати, фрукти й тістечка. І тут Іра раптом помітила дещо дивне

поновлено

До свого повноліття Іра готувалася заздалегідь. Вона хвилювалася: людей запросила багато, майже всю свою групу з навчання, а ще прийдуть і кілька сусідів, і дві …

Читати
Життєві історії

Лариса вже майже тиждень гостювала у своєї бабусі. Допомогла їй із городом, зробила генеральне прибирання в будинку. І, нарешті, вирушила назад у місто. Важка валіза на коліщатках підстрибувала на кожній нерівності. Вимотана дорогою, Лариса нарешті дісталася додому. Жінка, намагаючись не шуміти, пройшла до спальні. Там вона переодяглася і вже хотіла йти на кухню, як раптом почула приглушені голоси. Заглянувши у прочинені двері, Лариса побачила батьків чоловіка. Свекор та свекруха про щось тихо розмовляли. Лариса прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого

поновлено

Лариса акуратно розправила мереживну скатертину. У повітрі лунав аромат кориці та ванілі — бабусин яблучний пиріг остигав на підвіконні. Та, як завжди, проводила вечір за …

Читати
Життєві історії

В Аліни не стало матері. Після прощання, до жінки підійшла її сестра Марина і передала невелику коробку з-під цукерок, обмотану скотчем. На коробці, фломастером великими літерами було написано «Аліні». – Це тобі! Я в маминих речах знайшла. Твоя спадщина. Відкривати не стала. Думаю, нічого цікавого, – хитро посміхнулася Марина. Ця дивна усмішка важко зачепила Аліну. Вона забрала коробку та пішла додому. Відкрити коробку Аліна зважилася пізно увечері. У коробці лежав якийсь зошит. Аліна взяла цей зошит, прочитала його і… остовпіла від прочитаного

Після прощання з матірʼю, сестра Марина передала коробку Аліні. Коробка невелика, з-під цукерок «Київ вечірній», обмотана скотчем, де чорним фломастером великими літерами було написано «Аліна» …

Читати
Життєві історії

Настя вже не першу годину намагалася вкласти доньку спати, але маленька Наталка вередувала і все ніяк не хотіла засинати. Раптом, з кухні долинув дзвін скла, що розлетілося по підлозі. – А це ще що таке? – здивувалася Настя і поспішила до джерела шуму. Підійшовши до дверей кухні Настя почула, що за дверима її чоловік Андрій розмовляє зі своєю матірʼю. – А це вже цікаво, – подумала жінка, зрозумівши, що розмовляють вони про неї. Анастасія прислухаючись до розмови чоловіка та свекрухи і застигла від почутого

поновлено

Дзвін скла, що розлетілося по підлозі, порушив тишу вечора. Анастасія застигла, прислухаючись до того, що відбувається за стіною кухні, де ще секунду тому чулися приглушені …

Читати
Життєві історії

Катя вже збиралася йти спати. Раптом задзвонив її телефон. – Хто це так пізно? – жінка здивовано глянула на екран. – Юрко? Чого це раптом? Юрко з Катею працювали разом. – Алло, – відповіла Катя. – Катрусю, не спиш? – запитав Юрко. – Та ні поки що… – відповіла вона. – Ти вже вибач, – продовжив той. – Просто згадав тебе… Ти теж розлучена, одна живеш? – З донькою, – сказала Катя. – Так, я знаю, – пробурмотів Юрко. – Та я не про це. Я в сенсі, ти без чоловіка? – Юрко, ти погуляв, чи що? – запитала жінка. – Ні, – сказав Юрій. – Може, тобі треба щось? – Що саме? – Катя не розуміла, що він хоче

Катя вже збиралася йти спати. Була одинадцятій вечора, п’ятниця. Втома за тиждень накопичилася, хилило на сон. Але тут раптом задзвонив її телефон. – Хто це так …

Читати
Життєві історії

Марина повернулася з роботи раніше, оскільки уроки у школі були скорочені. Жінка зайшла в магазин, купила продуктів на вечерю. – Ех, швидше б ще цей ремонт закінчився, – думала жінка дорогою додому. За роздумами Марина не помітила, як дісталася до своєї квартири. Відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Скрізь був безлад, видно було що бригада сьогодні добре попрацювала. Раптом вона почула, що її чоловік Петро розмовляє на кухні з бригадиром ремонтників. Марина прислухалася до розмови і ахнула від почутого

поновлено

47-річна Марина та її чоловік 50-річний Петро були середньостатистичною сімейною парою. Вони були одружені 25 років. Марина працювала вчителем української мови у школі, а чоловік …

Читати
Життєві історії

Галина допомагала Вероніці мити посуд після сороковин її бабусі. – Ну от і помʼянули ми твою бабу Раю, – з сумом сказала Галина. – Хороша була старенька… А що племінничок її, Грицько, давно не з’являвся? Навіть в останню путь тітку не провів? – Та з’являвся, – сказала Вероніка. – Як тільки дізнався, що родички не стало, то таку сварку влаштував, що ого-го! Сказав, що до юристів піде через спадщину. Баба Рая ж іще за життя нам з чоловіком цю хату подарувала. А не мала б такого робити… – Чого це не мала? – здивувалась сусідка. Вона не розуміла, про що говорить Вероніка

– Ну от і помʼянули твою бабу Раю, – з сумом сказала сусідка Галина Вероніці. – Хороша була старенька, світла… Вона допомагала Вероніці мити посуд …

Читати
Життєві історії

Віра повернулася додому, зайшла на кухню, де мама якраз готувала вечерю. – Доню, щось сталося? – захвилювалася Софія Андріївна, помітивши, що доньку щось хвилює. Віра не відповіла. – Віро, що з тобою! – повторила мама. – Мамо, я вагітна, – раптом сказала Віра. – Як вагітна? – Софія Андріївна на хвилину замовкла, переварюючи інформацію, а потім вигукнула. – Це ж чудово! А хто батько дитини? – А ось це мамо, найцікавіше, – єхидно сказала донька. – Батько моєї дитини Руслан! Твій, Руслан! – Віро, що ти таке говориш?! Цього не може бути! – Софія Андріївна здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається

— Ну, це ж смішно, мамо! Скільки років тобі і скільки цьому… Як його звати? — Його звуть Руслан. І не потрібно вдавати, що його …

Читати