Життєві історії

Катя готувала вечерю, коли на кухню зайшов Сашко. Жінка одразу помітила, що чоловік чимось не задоволений. – Коханий, що сталося? – запитала вона. – Як ти могла мене так обманювати! – невдоволено вигукнув чоловік. – Зрадниця! – Що? – розгублено запитала дружина. – Не прикидайся! – нервово засміявся Сашко. – Я все зрозумів! – Сашко, я втомилася. Досить говорити загадками. Що сталося? – Катя важко зітхнула. – Я знаю, що ти зраджуєш мене з моїм братом! – несподівано заявив чоловік. – Сашко, що ти таке кажеш? З твоїм братом? Звідки ти це взяв? – Катя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Сашко вийшов на балкон за своїми інструментами і  глянув у вікно. І саме в цей момент до їхнього будинку під’їхала машина брата. І відразу з неї вийшла Катя, дружина Сашка.

Олександр насупився, спостерігаючи, як його брат дістає пакети з продуктами із заднього сидіння, а потім із ними йде до під’їзду.

За кілька хвилин Катя разом із Олексієм увійшли до будинку.

– Ну і снігопад, – промовила вона, трусячи куртку. – Жах якийсь.

– Привіт, – похмуро промовив Сашко.

– Привіт, – усміхнувся брат, поставивши пакети на підлогу і простягнувши руку. Сашкові довелося її потиснути, вибору не було.

– Гаразд, я поїхав, – відразу промовив він.

– Дякую, Олексію, – усміхнулася йому Катя. – Не знаю, як я все це дотягла б.

– Так, нісенітниця.

Олексій махнув рукою на прощання та вийшов за двері.

Сашко ж мовчки дивився, як роззувається його дружина. Потім підходить до дзеркала, поправляючи зачіску. Дивився, а в самого в душі зріли ревнощі.

– Ти чому з моїм братом приїхала? – похмуро запитав він.

Катя миттю глянула на чоловіка, підхопила пакети і пішла на кухню.

– Я взагалі тебе просила приїхати за мною до торгового центру, – нарешті, відповіла вона, розбираючи пакети. – Ти сказав, що нікуди не поїдеш.

– І що? Це привід просити мого брата тебе підвезти?

– Я не просила. Зустрілася з ним на виході із торгового центру! І хоч він тільки приїхав, все ж таки поміняв свої плани і довіз мене до дому. Сказав, що це не справа – коли жінка сама тягне такі важкі пакети. Але тобі це норма, – знизала вона плечима.

– Ти ж знаєш, я був зайнятий! Ремонтував кран у ванній!

– Полагодив? – прибираючи їжу в холодильник, запитала Катя.

– Ще ні, – буркнув Сашко, вирішивши промовчати, що ще навіть не приступав. Зрештою, у нього вихідний має право відпочити.

Катя помітила на кухні інструменти, які чоловік навіть до ванни не доніс і хмикнула.

– Я дивлюся, ти ще не приступав.

– І що? Коли хочу, тоді і лагоджу! Чи можу я хоча б у вихідний розпорядитися своїм часом?!

– Я теж хотіла б розпоряджатися своїм часом. І замість походів магазинами цілий день дивитися телевізор. Ну а якщо вже потрібно сходити, щоб була їжа на вечерю, я хочу, щоб мій чоловік допоміг донести мені продукти! Пакети і справді непідйомні.

Сашко лише махнув рукою. Вічно вона викручується.

І все-таки його зачепило, що його брат підвіз його дружину. Не має він цього права! Катя, б і сама донесла ці пакети. Зрештою, хто винен, що вона стільки всього накупила? Треба розраховувати!

Про те, що Сашко попросив борщ на обід, куди потрібні важкі овочі, він не думав. Він взагалі не думав про те, як продукти з’являються на кухні, а потім з них готується їжа. Адже це не чоловіча справа.

Чоловіча справа – кран відремонтувати. Щоправда, коли через півдня Сашко все ж таки взявся за роботу, то тільки все зіпсував. Довелося сантехніка викликати, доки вони не залили сусідів.

Увечері Катя та Сашко поїхали до батьків чоловіка за своїм сином. Він гостював у бабусі з дідусем, і вже час його було забирати.

Як на зло, туди приїхав і Олексій. І настрій у Сашка одразу зіпсувався.

А ось Катя, здавалося, навпаки зраділа. Поки вони всі разом пили чай, вона весело розмовляла з братом Сашка. Вони з чогось сміялися, про щось говорили. А Сашко лише хмурився. Потрібно буде поговорити з дружиною про це, і чітко позначити, що Сашкові це не подобається. Особливо, що вони проводять час наодинці. Так, із торговельного центру їхати недалеко, але Сашко ж не знає, чи поїхали вони одразу додому.

І від цієї думки з’явилася гіркота в роті, а кулаки стиснулися самі собою.

І тут на кухню прибіг Ігор, їхній син. Він щось попросив у бабусі, а Сашко в цей момент похолов. Господи, як він не помічав того, що його син такий схожий на його брата? А може, й не його син…

Захотілося одразу розібратися! Спіймати коханців, адже докази на обличчя!

Але Сашко знав, що батькам це не сподобається. Вони чомусь дуже люблять його дружину і явно встануть на її бік. Та й брата вони начебто люблять більше.

Але жити в обмані Сашко не збирався.

Всю дорогу до будинку він їхав похмурим, не розмовляв. Вдома одразу відправив Ігоря до себе в кімнату, відчуваючи якесь роздратування щодо сина. Хоча, якщо це не його син (у чому він уже практично не сумнівався), тоді все логічно. І відразу зрозуміло, чому йому не хочеться проводити час із Ігором. Так, він не помічав очевидного, але душу не обманиш!

– Що сталося? – Запитала Катя, коли Сашко зачинив двері їхньої спальні!

– Як ти могла мене так обманювати! – тицьнув він у неї пальцем. – Зрадниця!

– Що?

Катя знала, що характер її чоловіка не найприємніший. Але таке у свій бік вона чула вперше.

– Не прикидайся! – нервово засміявся Сашко. – Я все зрозумів! Довго ти мене за ніс водила!

Катя важко зітхнула. Що цього разу спало йому на думку?

– Сашко, я втомилася. Досить говорити загадками і звинувачувати мене у всіх гріхах. Що сталося?

– Я знаю, що ти зраджуєш мене з моїм братом!

– Що?! – Тепер Катя була обурена. – Сашко, ти нормальний? Ти думаєш, що кажеш? Та як ти взагалі насмілився мене в такому звинувачувати?!

– Заперечуєш… – усміхнувся чоловік. — Та тільки ти не подумала про одне: твій син схожий на мого брата, як дві краплі води! І як я раніше не помічав?

– Досить, Сашко, – вигукнула Катя. – Твій син схожий на тебе. А ви схожі з Олексієм! Господи, ти зовсім вже?

– Значить, стверджуєш, що не зраджувала мені з братом, і Ігор – мій син?

– Саме це я й стверджую, – стомлено промовила Катя. – І мені дуже неприємно, що ти міг так подумати.

– Тоді я зроблю тест!

Катя дивилася на чоловіка і розуміла, що той не вгамується. Але Сашко її мовчання розцінив по-своєму.

– Злякалася… Так я й думав!

– Подумай ще раз! – огризнулася Катя. – А я тобі поки що скажу, що буде. Якщо ти зробиш тест, я з тобою розлучуся. І я тобі одразу скажу, що цей тест покаже, що Ігор – твій син. Або ти зараз включаєш голову і відключаєш ревнощі на рівному місці, або ми розлучаємося.

– Ні, люба, – сказав Сашко. – Це я з тобою розлучуся, коли тицьну тобі в обличчя папером, на якому чорним по білому буде написано, що я – не батько Ігора. Він взагалі на мене не схожий! Не зовні, ні за характером.

– І слава богу! – сказала Катя. – Я попередила.

Але на ранок Сашко не відмовився від своєї ідеї, навпаки, відразу вирішив усе зробити. Катя була не проти, вона вже сказала. Сподівалася, що її спокій дасть зрозуміти чоловіку, що він помиляється. Але ні, Сашко вже мріяв про той день, коли правда спливе назовні.

Весь тиждень, поки чекали на результати тесту, подружжя не розмовляло. І, на свій подив, Катя бачила, що Сашко став дуже холодним з Ігором. Постійно на нього сварився, не хотів проводити час. Відмовився возити його до садка і навіть не пішов гуляти з ним, хоч Ігор дуже його про це просив.

Зрештою, результати прийшли. Сашкові б прочитати їх одному, а потім уже вирішити, що робити далі. Але йому так хотілося побачити вираз обличчя Каті. Нехай вона понервується.

Але Катя не нервувала. Вона все ще сподівалася, що Сашко схаменеться. Що просто не дивитисяме результат, скаже, що він їй вірить. Але це була його зоряна година, і він цим насолоджувався.

– Останній шанс зізнатися у всьому чесно, – сказав він, перш ніж відкрити документ.

– І я зізнаюся: я вийшла заміж за не розумного чоловіка, який вважає, що має право так говорити зі мною та зі своїм сином. А ще, як тільки ти прочитаєш результат, я подам на розлучення.

– Я й сам подам, – заявив Сашко.

Він відкрив документ, чомусь довго не міг зрозуміти, де сам результат, а коли прочитав, то насупився.

– Та ну, не може бути.

– Що таке, Сашко? – Запитала Катя. – Виявляється, Ігор твій син?

Сашко сердито пихкав. Як так сталося? Може, щось наплутали?

– Гаразд, – нарешті сказав він. – Нехай так. Але я впевнений, що між тобою та моїм братом щось є.

– А знаєш, що між нами? Повага. Твій брат мені не раз допомагав, бо знає, що від тебе не дочекаєшся допомоги. І я його дуже поважаю. На відміну від тебе.

Катя раптом встала і почала кудись збиратися .

– Що ти робиш? – запитав Сашко.

– Йду подавати на розлучення.

– Облиш, ти ж не серйозно! Гаразд, я помилився. Буває з кожним! Просто я ревнував. Давай забудемо про все.

– Я могла б забути твої необґрунтовані претензії до мене, – тихо промовила Катя. – Але я не забуду, як весь цей тиждень ти поводився з Ігорем, бо тобі спало на думку, що це не твій син.

Катя подала на розлучення. Сашко ж намагався все зам’яти. Спочатку вибачався, потім казав, що мовляв, без нього вона не впорається. А потім знову став звинувачувати її, що вона хоче втекти до його брата.

І після розлучення він усе чекав, коли ж Олексій та Катя розкажуть про свої стосунки. І тоді він зможе сказати, що мав рацію.

Але незабаром брат познайомив сім’ю зі своєю дівчиною (і це була не Катя), і всі надії Сашка впали. Та й зрозумів він, що дружина вже не повернеться до нього. Хоч і не вважав, що заслужив на це.

Вам також має сподобатись...

Петро з дружиною Уляною жили у будинку його батьків. Сестра чоловіка Катерина розлучилася і разом з дітьми вирішила переїхати до них. Петро з Уляною із самого рання збирали речі. – А що це ви робите?! – зненацька на порозі зʼявилася мати Петра. – Речі збираємо, – відповіла Уляна. – Катерина хоче жити тут. Ось уже майже і все. Зараз Петро ще дитячі меблі розбере… – Так Катерина могла б у іншій кімнаті жити, – сказала свекруха. – Нехай займає, яку забажає. Їй же тепер треба буде всім займатися. – Чим займатися? – ахнула жінка. Вона не розуміла, що відбувається

Сергій одружився з Оксаною, як то кажуть, по-зальоту. Молоді прожили разом всього лише пів року і розлучилися. А через два тижні після цього народилася донечка Марічка… Декілька років Сергій жив сам. А він потім зустрів Поліну. Познайомилися вони на роботі. Жінка прийшла працювати у відділ Сергія з іншого підприємства. Вони почали зустрічатися. Сергію дуже подобалася Поліна. Але от його батьки дуже засмутилися. Друзі ж тільки й хитали головою! А все тому що вони дізналися про кохану Сергія одну дуже несподівану деталь

Ірина повернулася з роботи пізно. Вона роззулася, взяла важкі пакети з продуктами і зайшла на кухню. – О, Господи! – ахнула жінка. – Ти чого тут сидиш сам? Її чоловік Олег сидів на кухні сам у темряві… – А де наші дівчатка? – здивовано запитала Ірина про дочок. – Пізно ж уже! – Ірино, ти тільки не хвилюйся, – почав Олег. – Тут у нас сталося дещо. Навіть не знаю, як тобі розповісти. Я сам відійти ось ніяк не можу… – Боже, та що ж там таке, Олежику?! – здивувалась Ірина. Вона не розуміла, що відбувається

Тамара Іванівна готувала вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла донька. – Алла? Ти чому не попередила, що заїдеш? – здивувалася жінка. – Мамо, нам потрібно поговорити. Я зайду? – запитала Алла. – Звісно, – відповіла жінка і провела доньку на кухню. – Чай будеш? – Ні, не буду, – відмовилася Алла, відкрила свою сумку і дістала з неї якийсь конверт та поклала його на стіл. – Ось, мамо, це тобі! – Що це? – здивувалася Тамара Іванівна. – Це моя свобода! – якось підозріло додала Алла. – Яка ще свобода? – не зрозуміла мама, взяла конверт, відкрила його, заглянула всередину і… застигла від побаченого