Життєві історії

Леонід з Лілею купили своє житло. То була скромна квартирка. Сума виявилася величезною для молодят, тож їм довелося взяти кредит. Леонід з Лілією економили кожну копійку і багато в чому собі відмовляли, поки нарешті не змогли закрити борг. Однак через місяць після цього життя Леоніда перевернулося з ніг на голову. Якось увечері, коли чоловік повернувся додому з роботи, він побачив свою Лілю на дивані з незадоволеним обличчям. Чоловік одразу відчув, що щось не так… – Що трапилося? – запитав він, намагаючись обійняти дружину. – Я тебе більше не люблю, – раптом сказала та. – Завтра подам на розлучення. Леонід оторопів від почутого

Сім років тому Леонід з Лілею купили своє перше житло – скромну однокімнатну квартиру. Щоправда в центрі міста.

Тоді купівля коштувала подружжю дорого.

Сума виявилася величезною для молодят, тож їм довелося взяти кредит.

Всі ці сім років Леонід з Лілією економили кожну копійку і багато в чому собі відмовляли, поки нарешті не змогли закрити борг.

Однак через місяць після закриття життя чоловіка перевернулося з ніг на голову.

Якось увечері, коли Леонід повернувся з роботи додому, то побачив Лілію на дивані з незадоволеним обличчям.

Чоловік одразу відчув, що щось не так…

– Що трапилося? – запитав він, намагаючись обійняти дружину.

– Я тебе більше не люблю, – раптом сказала та. – Завтра подам на розлучення.

Лілія відсунула чоловіка від себе.

Леонід оторопів від почутого. Вони ж навіть майже ніколи не сварилися!

Щоправда останнім часом у них поменшало спілкування і вони все більше часу присвячували роботі.

– Але чому?! – здивовано запитав він. – Ми стільки пережили разом… Хіба це нічого не означає?

Лілія встала з дивана і почала нервово ходити по кімнаті.

– Це не має значення, – холодно відповіла вона. – Я втомилася. Втомилася від постійної економії, бо ми не можемо дозволити собі навіть елементарні речі. Ти працюєш не покладаючи рук, а я сиджу вдома сама і не отримую жодної уваги!

Леонід подивився на дружину, намагаючись зрозуміти, де він припустився помилки. Адже все, що вони робили, було заради спільного майбутнього.

Вони мріяли про велику родину, про подорожі, про будинок, радість і любов, але зараз все це здавалося безглуздим.

– Давай поговоримо, – благаюче запропонував Леонід. – Можливо, є спосіб вирішити цю проблему?

– Ні, любий. Все вже давно вирішено. Я йду, – рішуче відповіла дружина. – Але спочатку ми маємо продати квартиру і поділити гроші.

Леонід розумів, що половини вартості квартири буде достатньо тільки для покупки кімнати в гуртожитку, а цього він хотів найменше.

Після довгих переговорів вони дійшли компромісу: чоловік візьме новий кредит і виплатить Лілії половину вартості квартири.

Протягом місяця Леонід взяв кредит і віддав частку дружині. Після цього вони розлучилися без зайвих сварок та взаємних претензій.

Незабаром фінансові труднощі почали впливати на здоров’я чоловіка. Одного ранку він прокинувся від того, що турбував живіт і викликав швидку.

Лікарі знайшли апендицит і терміново відправили на процедури.

Повернувшись додому після виписки, Леонід з подивом побачив, що його колишня дружина… Хазяйнувала в квартирі за його відсутності!

Лілія забрала його улюблений рюкзак, телевізор і всі столові прилади!

Така її поведінка стала останньою краплею…

Чоловік зрозумів, що більше не хоче мати нічого спільного з колишньою дружиною. Наступного дня він змінив замки у своїй квартирі.

Тепер це був тільки його притулок, куди ніхто не міг зайти без його дозволу.

Пізніше стало відомо, що колишня дружина Леоніда почала зустрічатися з одруженим чоловіком.

Цей факт тільки зміцнив його впевненість у правильності ухваленого рішення про розлучення.

…Минули роки, і чоловік знову почав будувати стосунки.

Якось на корпоративі на роботі він познайомився з Катею – молодою, енергійною жінкою.

Їхня зустріч була випадковою, але незабаром переросла в дещо більше. Катерина виявилася саме тією жінкою, яку Леонід шукав усе своє життя.

Вона завжди була поруч, підтримувала його у всіх починаннях, допомагала долати труднощі й дарувала йому свою турботу і тепло.

Через рік після знайомства вони одружилися. Незабаром у їхній родині з’явилася довгоочікувана дитина.

Леонід почував себе щасливим батьком і чоловіком. З народженням сина чоловік зрозумів, що тепер у нього нарешті є справжня сім’я, якій він готовий присвятити своє життя.

Через деякий час вони вирішили придбати ще одну квартиру.

Вони купили трикімнатну квартиру, щоб забезпечити більш просторе житло.

Покупка була зроблена в кредит. Стару однокімнатну, яку Леонід колись ділив із Лілією, вони відремонтували та почали здавати в оренду.

Це рішення виявилося правильним: дохід від оренди давав їм суттєву надбавку до сімейного бюджету.

Якось увечері Леонід сидів у старій однокімнатній квартирі, чекаючи на приїзд нових потенційних орендарів.

Він уже підготував усі необхідні документи і навіть встиг заварити собі чаю.

У голові у Леоніда з’являлися думки про майбутнє і про те, як він витратить гроші, які отримає за оренду.

Дзвінок у двері зупинив його роздуми. Відкривши, він побачив чоловіка, який дзвонив вдень з приводу квартири, і жінку, яка стояла поряд із ним.

Проте, коли він побачив її, серце Леоніда стрепенулося.

Перед ним стояла Лілія – його колишня дружина!

– Привіт, Льоню, – сказала вона з натягнутою усмішкою, дивлячись на чоловіка з викликом.

Чоловік застиг на місці, не вірячи своїм очам. У голові промайнула думка: «Невже це збіг?»

Однак інтуїція підказувала, що тут точно криється якась каверза.

– Ліля? – сказав він, намагаючись зберігати спокій. – Що ти тут робиш?

– Я тут з Андрієм, – незворушно відповіла та, кивнувши у бік чоловіка. – Ми хочемо подивитись квартиру.

Леонід відчув, як всередині все закипає. Він згадав, як Ліля забрала його улюблені речі, залишивши самого і без копійки в кишені, а зараз вона стояла перед ним, наче нічого й не сталося.

– Що ви хотіли б побачити?! Які ще речі можна було забрати звідси?! – хитро поцікавився власник.

– Ти серйозно? – обурено вигукнула Лілія, її обличчя почервоніло. – Як ти можеш говорити таке? Я прийшла сюди у справі!

– У якій справі? – хмикнув чоловік, схрестивши руки на грудях. – Чи ти думаєш, що я настільки нерозумний, щоб здати тобі квартиру, яку ми купували разом, а потім ти мене покинула і пішла з іншим?!

– Агов, давайте заспокоїмося. Ми просто прийшли подивитися квартиру. Якщо у вас якісь особисті проблеми, то може краще обговорити їх пізніше? – Андрій спробував втрутитися.

Однак Леонід у відповідь посміхнувся:

– Та які там особисті проблеми! Вона вже вирішила все за нас обох! Навіщо мені з тобою розмовляти, Ліліє? Ти все одно підеш, як тоді, та ще й прихопиш щось із собою!

– Ну і що, що я пішла? Життя продовжується! Андрій запропонував винайняти квартиру, і я подумала, що ти можеш зробити нам знижку, – нахабно сказала колишня дружина.

– Подумала, що зможеш взяти в мене знижку? Після того, що було? – здивувався Леонід. – Кумедно! А хто тобі сказав, що я збираюся здавати цю квартиру аби-кому? Тим паче таким, як ти!

– Ти справді такий злий? – тихо спитала Лілія, у її голосі чулися нотки розчарування. – Я думала, що ти вже пробачив мені…

– Пробачив! – впевнено відповів Леонід. – Тільки забувати не поспішаю. Ти ж сама знаєш, скільки нам довелося пережити заради цієї квартири. А ти не просто пішла, ти ще й примудрилася обікрасти мене!

– Але ж я намагалася пояснити… – роздратовано пробурмотіла жінка.

– Пояснити?! – різко зупинив її колишній чоловік. – Ти нічого не пояснювала! Просто сказала, що йдеш, і все! Без розмов, без спроб знайти вихід. Ти залишила мене одного з боргами та розбитим серцем!

– Послухайте, може, годі сваритися? Давайте подивимося на квартиру, а потім уже вирішимо, що робити далі, – втрутився в розмову Андрій.

– Знаєте що? Я передумав. Квартира більше не здається. Можете йти, – посміхнувся Леонід.

Лілія зітхнула і попрямувала до дверей, але раптом різко зупинилася і обернулася:

– Ти маєш рацію, Льоню. Я вчинила неправильно. Але, будь ласка, не будь таким. Дай нам шанс подивитися квартиру і зроби знижку хоча б на половину суми?

Леонід помовчав кілька секунд, перетравлюючи її слова. Нахабство жінки вразило його до глибини душі.

– Ідіть, – сказав він жорстко, дивлячись їй у вічі. – Я не хочу, щоб ви знищили мою квартиру, і я знову робив тут ремонт.

Андрій почав обурюватись, але Лілія поклала руку йому на плече, намагаючись заспокоїти.

– Ходімо, – тихо сказала вона. – Тут нам явно не раді…

Той сердито подивився на колишнього чоловіка своєї пасії, але мовчки пішов за Лілією.

Коли двері зачинилися, Леонід відчув полегшення. Через кілька днів він зустрів нових орендарів – молоду пару, яка з радістю винайняла квартиру.

Вони підписали договір, і чоловік відчув, що все повертається до того, як було.

Життя тривало, й попереду Леоніда чекали нові можливості та звершення…

Вам також має сподобатись...

У Софії задзвенів телефон. Дзвонила її сестра Олександра. – Треба, щоб ти приїхала, – сказала вона. – На твого батька подають заяву. – Яку заяву? – не зрозуміла Софія. – Приїдь, – тільки й сказала сестра. Довелося їхати. З вокзалу Софія одразу попрямувала до сестри. – Що з батьком? – запитала вона. – Ти можеш нормально пояснити? – Знаєш же ж, який він має характер, – сказала Олександра. – Поїхали, сама побачиш… Вони поїхали до батька. До батька Софії батька, бо ж батька Олександри давно не стало… – Дочко! – зрадів батько, і Софія здивувалася. Він вітав не її, а Олександру! Вони увімкнули світло й ахнули від побаченого

Тетяна зі своїм коханим Миколою пішли в ювелірну крамницю. – Ну, Тетянко, вибирай, що тобі до вподоби! – діловито сказав хлопець. На вітрині виблискували каблучки, сережки… Тетяна аж розгубилася, не знаючи куди дивитися, і що вибирати. – А можна нам оцю? – сказав Микола продавчині, і показав на симпатичну каблучку з камінчиком. – Тільки я розмір не знаю… Тетяно, давай, поміряємо! – Молодята, а у вас гроші є? – продавчиня дістала каблучку, дивлячись на Миколу. – Звісно! – Микола дістав з кишені гроші. Вони чомусь були загорнуті в аркуш паперу. Тетяна глянула на згорток і застигла від несподіваної здогадки

Микола поїхав у село до своєї бабусі Олі. Цілий день він порався по-господарству і дуже втомився. Наступного дня Микола прокинувся від смачного запаху пиріжків. Він швидко встав з ліжка, але на кухню не пішов, а вийшов на подвір’я. Микола набрав води з колодязя, вмився, розімʼявся і поспішив на кухню до баби Олі. Чоловік підійшов до дверей кухні, і раптом зрозумів, що баба Оля там явно не одна… – Мабуть сусіди зайшли в гості, – подумав Микола й відкрив двері. Він глянув хто сидів за столом і очам своїм не повірив

Віра з матірʼю поверталися додому. Коли вони вже підходили до будинку, мама згадала, що у них закінчилося молоко. – Я зараз швидко в магазин заскочу, а ти йди, а то раптом Андрій вже прийшов і на тебе чекає, – сказала Надія Борисівна, розвернулася і попрямувала в сторону магазину. А Віра вирушила додому. Коли Віра увійшла до квартири, вона швидко зняла пальто, роззулася, і вирушила у свою кімнату. Але тільки-но Віра відкрила двері у власну спальню, то одразу застигла від побаченої картини