Останні кілька років Єва жила як на вулкані.
Заміж вона вийшла зовсім молодою. Була наївною, закоханою дівчиною. Думала, що в них велике кохання, а не нісенітниця якась. Мріяла про хороше та вільне життя.
Так-так, ключовим словом було «вільне». Росла Єва з владною мамою, яка завжди говорила доньці, як їй жити правильно. З ким дружити, на кого вчитись, кого любити. Говорила, що вона краще розуміється на людях, адже вона вже доросла. А Єва думає не головою, а серцем. Та ось тільки серце дуже часто обманює, а потім важко на душі, коли очікування не виправдовуються.
Може, мама й хотіла якнайкраще. Але Єву переповнювала її турбота. Вона нелюбила її поради та вказівки і дуже мріяла вийти з-під її опіки.
І мрія збулася…
З Андрієм Єва познайомилася в університеті. Вона тоді навчалася на другому курсі, а він уже закінчував навчання. Гарний, веселий. Він підкорив Єву з першого погляду.
Закрутився бурхливий, стрімкий роман, який Єва старанно приховувала від матері. Але довго приховувати не вийшло, мама якось дізналася про Андрія.
Мама попросила Єву познайомити її зі своїм молодим чоловіком, а після спільної вечері вона заявила, що він не є парою для її дочки. І що їй потрібно про навчання думати, а не про гулянки.
І коли Єва розповіла все Андрію, він запропонував переїхати до нього. Його батьки були досить забезпечені, подарували йому квартиру до закінчення університету.
І Єва вирішила піти проти мами. Мама намагалася її зупинити, не давала збирати речі, казала, що не можна ось так от зв’язати життя з першим зустрічним.
Єві було дуже прикро. Мама практично не знала Андрія, але ставилася до нього погано. Втім, як завжди, переконувала робити Єву так, як вона скаже.
Єва все ж таки поїхала. А мама їй насамкінець сказала, що якщо вона зараз вийде за двері, то нехай краще не повертається.
На цьому їхнє спілкування і закінчилося. Мама не дзвонила, мабуть, була надто горда. А Єва спочатку тішилася своєю свободою, а потім просто вже відвикла від спілкування з мамою.
Але казка тривала недовго. Розписалися вони з Андрієм по-тихому: Єва не хотіла, щоб хтось дізнався про її становище. Так, вона завагітніла до весілля, але не бачила в цьому нічого страшного. Адже вони все одно вже жили разом. Але, постійно слухаючи закиди своєї мами, Єва знала, що інші можуть її засудити. Ось і не стала влаштовувати пишне весілля.
Довелося Єві брати академічну відпустку, адже незабаром мала народитися дитина. Але вона сильно через це не переживала: ще встигне доучитися, а от родина важливіша.
Вже під час вагітності були тривожні дзвіночки, на які Єва не хотіла звертати уваги. Андрій міг наговорити їй неприємностей, не особливо турбуючись про те, що вона носить під його дитину. Він міг піти гуляти з друзями та не брати слухавку. А Єва, будучи вагітною, не знала, що й думати.
Кілька разів вона лежала на збереженні, але Андрія і це не дуже хвилювало.
Поступово Єва почала розуміти, що вона закохалася зовсім в іншу людину, якою всі навколо бачили Андрія. Але вдома він був іншим. Він поводився так, ніби Єва йому зобов’язана всім, і навіть не має права голосу.
Коли народився син, не стало легше. Єва повністю залежала від свого чоловіка як фінансово, так і морально. Подруг у неї було мало, а до мами вона принципово не зверталася по допомогу. Та й думала, що та просто не стане з нею спілкуватися. Адже Єва посміла піти проти неї.
Якихось сильних почуттів Андрій і до сина не відчував. Здебільшого він його дратував. Чоловік став частіше затримуватись на роботі, міг не приїхати ночувати. До дитини він не підходив, Єві не допомагав.
Гроші давав, але дуже обмежено. І якщо Єві не вистачало, то він завжди сварився на неї. Мовляв, вона марнотратна, не вміє витрачати з розумом. Жодні аргументи його не переконували у протилежному, та й слухати свою дружину він не хотів.
Але Єві не було куди подітися. Зрозуміло, що коханням там уже й не пахло, вона розуміла, що дуже помилилася. Але куди вона піде з маленьким сином на руках?
Єва вже все вигадала. Їй треба лише дочекатися того моменту, коли маленький Михайлик піде в дитячий садок, а вона вийде на роботу. Про навчання вона вже й думати забула, воно в її графік зовсім не вписувалося.
І тоді, коли Єва зможе підзбирати грошей, вони підуть. Знімуть кімнату і житимуть удвох.
Але її плану не судилося збутися.
До нового року залишався місяць. Єва знала, що їй не варто чекати на подарунки від Андрія. Але дворічного синочка дуже хотілося порадувати.
Тому Єва всіляко намагалася заощадити, щоби купити Михайлику хоча б маленьку машинку.
Вона не знала, чи Андрій буде з ними на новий рік. Того нового року він їх покинув і пішов відзначати з друзями. Сказав, що йому з сім’єю нудно, і він не збирається сидіти з ними.
А цього разу Єва навіть не питала. Їй було байдуже. Без нього навіть, мабуть, простіше. Але, як виявилось, Андрій підготував їй особливий сюрприз.
– Я від тебе йду, – заявив він на початку грудня.
– Що? Куди ти йдеш? – розгублено спитала Єва.
– У мене інша. Ти мені не потрібна. Забирай сина, і валіть із моєї квартири.
Єва не могла повірити в те, що почула. Ні, вона не дуже здивувалася, що Андрій їй зраджує. Вона здогадувалася про це. Але вона не могла повірити, що він здатний викинути свого сина з дому.
– Куди ми підемо, Андрій?
– А мені начхати. Квартира моя. І не смій маніпулювати дитиною. Спробуєш добитися чогось від мене, я його заберу. Зрозуміло?
Єві було ясно одне: вона не знає, що робити.
– Мене не буде три дні. І коли я приїду, щоб вас тут не було. Всі дитячі речі можеш забрати, а ось мої не смій чіпати.
І Андрій просто пішов.
Єва ж опустилася на підлогу, радіючи, що синочок спить. Вона зараз в такому розпачі, що просто не зможе вдавати, що все добре. А діти, вони все відчувають.
Але робити не було чого. Можна було б спробувати поборотися, але Єва розуміла, що зараз у неї просто немає сил. Та й переживала, що Андрій її просто викине і забере сина.
Вона мала лише один варіант, куди вона могла піти. Але вона переживала, що і там її виставлять. Але час було переступити через свою гордість і визнати, що тоді мама мала рацію. І, може, вона її вибачить.
Єва зібрала всі свої речі та речі сина, а потім вирушила додому до мами.
Ніна Сергіївна прибирала, коли пролунав дзвінок у двері. Цілий рік після того, як Єва пішла, вона чекала, що вона повернеться. Нехай і не на зовсім, але просто побачитися. Але цього не сталося, і Ніна Сергіївна прийняла, що її дочці мати просто не потрібна.
Неспішно вона вийшла у коридор і глянула в вічко. І відразу на душі стало хвилююче. Їй знадобилося кілька секунд, щоб прийти в себе.
Вона відчинила двері і мовчки подивилася на свою дочку, яка тримала на руках дитину. Вона мовчала не тому, що не хотіла говорити з донькою, а тому, що в горлі стояла грудка.
– Привіт, мамо, – тихо промовила Єва. А Ніна Сергіївна зауважила, як погано виглядає її дочка. Якщо в житті все добре, так виглядати не будеш.
Єва стояла. Не поспішала заходити до хати. А ось хлопчик на її руках усміхнувся Ніні Сергіївні.
– Це мій онук? – Запитала вона.
Єва кивнула головою.
Ніна Сергіївна відсторонилася, пропускаючи доньку до квартири. Вона нічого не питала, бачила, що Єва не готова до розмови. Натомість вона допомогла роздягнути хлопчика, а потім покликала всіх до столу.
Цілий день вони нічого не обговорювали. Здавалося, що Єва була така вимотана, що просто не може розмовляти. А Ніна Сергіївна знайомилася зі своїм онуком, і вся увага була приділена йому.
І тільки коли Михайлик заснув, Єва поговорила з мамою. Розповіла їй про все, в тому числі і про те, що чоловік їх вигнав.
– Можна ми трохи у тебе поживемо? Я щось придумаю потім…
– Це і твій дім, Єво. Тобі не потрібно питати дозволу. Живіть скільки треба.
Їм було важко. Вони обидві відчували провину і обидві не могли її визнати вголос. Але, мабуть, це й не потрібне було.
Ніна Сергіївна дуже допомагала з онуком. Вона ж наполягла на тому, щоб Єва відновилася в університеті, а вона посидить із Михайликом.
А Єва намагалася у всьому допомагати своїй матері. І дослухатися до неї.
І все це було краще за всякі слова.
Новий рік Єва та Михайлик відзначали з тим, хто був їхньою справжньою родиною. Так, не найміцнішою і дружнішою, зате по-справжньому надійною.
І Єві довелося визнати, що до мами варто дослухатися. Адже вона й справді краще розуміється на людях. Ну, а Ніна Сергіївна перестала тиснути на свою дочку. Погана це тактика може зовсім інакше спрацювати.
І лише Михайлик був безмежно щасливий. Адже його оточували тільки люблячі люди, та й відчував він, що його мати тепер спокійна.
