Олексій Іванович повернувся додому не в дусі. Дорогою з роботи він зайшов до матері, і в них відбулася неприємна розмова.
– Олексій, треба б мені в квартирі ремонт зробити – подивися: шпалери по кутах відстають, стеля на кухні і у ванній пожовтіла, та й фарба вже подекуди облупилася. Вікна давно настав час поміняти – напевно, у всьому будинку тільки у мене старі рами, всі давно собі пластикові поставили. Востаннє квартиру ще твій батько ремонтував, коли був живий. Вже десять років минуло.
– Треба так роби. Навіщо в мене дозволу питаєш? – Запитав Олексій.
– Через гроші. З моєї пенсії нічого не відкладеш, от я й подумала, може ви з Людою мені допоможете.
-Я, мамо, можу допомогти руками: щось побілити-пофарбувати, а тобі треба і ванну ремонтувати, і сантехніку міняти – тут багато грошей потрібно, ми допомогти не зможемо – самі в ледве справляємося, живемо від зарплати до зарплати.
– Ви ж вдвох працюєте, чому вам не вистачає? Я б Юлю попросила, але вона зараз у декреті – другого народила, зять один на чотирьох працює.
– Не вистачає, крутимося щомісяця. Людмила свариться, каже, що я мало заробляю. А я, між іншим, із дев’ятої до шостої на роботі. А іноді начальство додатково вийти просить.
– Значить, Людмила твоя не вміє грошима розпоряджатися, витрачає праворуч і ліворуч. Напевно, готові котлети і пельмені купує, ні б самій щось приготувати – адже ліньки. Потішилися зовсім – машина пере, машина посуд миє, пилосос сам по квартирі бігає, всякі мультиварки, мікрохвильові печі. А ми майже все руками робили і готували сім’ї нормальну їжу. Ти їй всю зарплату віддаєш. А хоч раз спитав, на що вона її витрачає? Якщо ти голова сім’ї, то контролюй. А то їй гроші руки жмуть – отримала і побігла по магазинах – швидше витрачати.
З такими тяжкими думками і прийшов додому Олексій Іванович. Два дні він думав, як почати розмову з дружиною, але все ж наважився:
– Людо, мені з тобою серйозно поговорити треба, – сказав він якось після вечері.
– Давай поговоримо, тільки про що? – погодилася дружина.
– Про те, чому нам грошей постійно не вистачає. Ми обидва працюємо, ніяких великих покупок не робимо, за кордон відпочивати не їздимо. Чому в нас немає грошей? – Запитав Олексій.
– А я тобі одразу скажу: просто ти мало заробляєш, тому й не вистачає.
– Знаєш, Людо, а мені здається, що ти не вмієш економно господарювати. На дві наші зарплати цілком можна нормально жити, якщо не витрачати марно гроші, а ставитися до витрат розумно, – пояснив чоловік.
– Розумно – це як? – Поцікавилася дружина.
– Наприклад, не купувати напівфабрикатів та сосисок, а купити курку чи м’ясо та приготувати ті самі котлети, пельмені чи голубці самій.
– Зрозуміло, звідки вітер дме, – сказала Людмила, – ти був у матері, і вона розповідала тобі, як вона з однієї курки три страви готувала та годувала сім’ю цілий тиждень. А я не Ісус Христос і не можу нагодувати п’ять тисяч чоловік п’ятьма хлібами та двома рибками.
– Але ж можна брати в магазині дешевші продукти чи купувати за акцією, – сказав чоловік. – Ти купуєш дітям печиво, вафлі, пряники, а у мами є чудовий рецепт домашнього печива на розсолі від помідорів. Ти його виливаєш, а мама пекла на ньому печиво.
– Слухай, Олексій, я можу варити тобі борщ з морквяного бадилля і смажити котлети з соєвого фаршу, але дозволь мені годувати дітей так, як я вважаю за потрібне, – відповіла Людмила.
– Правильно мама каже – ти не вмієш розпоряджатися фінансами.
-Я не вмію? Добре. Наступного місяця фінансами розпоряджатимешся ти. Я в магазин – ні ногою. Що принесеш – з того й приготую. Тільки потім не ображайся.
***
Аванс Олексій та Людмила отримували двадцятого, а зарплату – п’ятого. Ось напередодні авансу Олексій взяв калькулятор, склав обидві їхні зарплати та поділив на кількість днів на місяць. Потім розграфив аркуш паперу та пояснив дружині: у першій графі я запишу, скільки можна витратити цього дня, у другій – скільки витратив за фактом, а у третій – різницю зі знаками плюс чи мінус. Якщо витратив більше, скорочую на цю суму витрати наступного дня. Якщо менше, то наступного дня можна витратити більше.
Людмила усміхалася, спостерігаючи, як чоловік займається обчисленнями. А коли він гордо показав розраховану ним щоденну суму витрат, яка була цілком пристойною, Людмила поклала перед ним інший аркуш.
– А це що? – здивувався чоловік.
– Це ті суми, які ти не врахував у своїх розрахунках: перша – комунальні платежі, друга – плата за дитячий садок для Каті, третя – оплата спортивної школи для Андрія, четверта – на сніданки до школи, п’ята – цього місяця треба купити Каті осінні черевики, бо їй носити нічого.
– Дитячі черевики за тисячу? Та я собі дешевше купую! – обурився Олексій.
– Сходи в магазин, подивися, це я ще зі знижкою обрала.
Олексій пішов до коридору, відкрив шафу і витяг черевики, які донька носила навесні.
– Чудові черевики! Усього пара подряпин. Навіщо купувати нові? Катя спокійно в цих походить, – підсумував він.
– У неї нога виросла, вони їй малі, – сказала Людмила. – Тож треба нові купити.
– Але ж черевики не щомісяця купуються, цю суму можна не рахувати, – вирішив Олексій.
– А минулого місяця я взяла Андрію нову шкільну форму – хлопцю чотирнадцять, він за літо майже на десять сантиметрів виріс, – повідомила Людмила. – А у вересні йому потрібно купити новий спортивний костюм.
-Та це якесь марнотратство! – вигукнув чоловік.
Після того, як він вирахував усі обов’язкові платежі, сума щоденних витрат виявилася набагато скромнішою. Але Олексій вирішив не відступати і довести дружині, що можна цілком укластися в їхній сімейний бюджет, і навіть заощадити.
Наступного дня після роботи Олексій пішов у магазин. Він ще з ранку вирішив, що на вечерю буде картопляне пюре, салат та курка, запечена у духовці. Крім того, він купив сметану.
– Ось, – сказав він дружині, викладаючи покупки на стіл: курка – запечеш її цілу, картопля, огірки, помідори, зелень. Салат заправити олією. А сметана для млинців. Сьогодні у нас хороша вечеря, а з завтрашнього дня економитимемо: замість бутербродів із ковбасою та сиром на сніданок будуть млинці.
– Не буде млинців, – сказала Людмила, – мука закінчилася.
Олексій зітхнув, одягнувся і пішов за мукою.
Після вечері він узяв блокнот і почав записувати в нього всі продукти, які знайшов у холодильнику та кухонних шафах.
– Навіщо ти це робиш? – Запитала дружина.
– Щоб знати, чого скільки ми маємо, а що купити треба, – пояснив Олексій. – А ти хіба не записуєш?
– Ні, – відповіла Людмила, – я й так це знаю.
Вранці Людмила поставила на стіл тарілку з великою гіркою млинців, сметану, варення із власних запасів і почала наливати всім чай.
– А мені каву, – сказав Олексій.
– Кава тільки чорна, вчора все молоко на пюре витратила, – пояснила йому Людмила.
За кілька днів до зарплати вечері сім’ї були дуже скромними: макарони з сиром, гречана каша з молоком, смажена картопля з огірками, помідорами чи квашеною капустою – по ці заготівлі Олексій спеціально з’їздив до матері.
Отримавши п’ятого числа зарплату, він був вже більш обережний, але знову трапилося непередбачене – у кросівок сина лопнула впоперек підошва.
– Що робити? – Запитав Олексій дружину.
– Нові купувати, причому прямо сьогодні: у Андрія завтра фізкультура та тренування.
Коротше за чотири дні до авансу гроші в Олексія на карті закінчилися. Точніше там залишилося сімнадцять гривень. Він ішов додому з роботи і думав про те, що він зараз скаже дружині і чим сьогодні ввечері годувати дітей.
Коли Олексій увійшов до квартири, то відчув, що з кухні пахне чимось смачним. Зазирнувши туди, він побачив, що Людмила ліпить пиріжки, а на столі стоїть повна миска з готовими пирогами.
– З чим пиріжки? – Запитав він.
– Ось ці з капустою, у духовці з рисом та яйцями, а ці – з яблуками, – відповіла вона.
Наступного дня, прийшовши з роботи, Олексій повідомив дружину, що знайшов собі підробіток:
— Туди ходити можна ввечері години на дві-три та у вихідні, — сказав він. – Зарплата невелика, але саме покриє всі обов’язкові платежі.
P.S. З того часу Олексій Іванович не дорікав дружині, а за півроку влаштувався на роботу з гарною зарплатою.
А Людмила ще довго згадувала свою «відпустку» – їй цілий місяць не треба було ходити до магазину та вигадувати, що готувати на сніданок, обід та вечерю. Жінки її зрозуміють: вигадати, що приготувати, набагато складніше, ніж приготувати.
