Життєві історії

Юлія Олексіївна чекала невістку у гості. Кілька годин тому Наталя подзвонила жінці і попросила зустрітися. У двері подзвонили. – Щось сталося? – захвилювалася Юлія Олексіївна, побачивши невістку на порозі. – Поговорити хочу з вами щодо Олега, – рішуче заявила невістка. Юлія Олексіївна запросила Наталю на кухню, пригостила чаєм. – Ну, розповідай! – поквапила вона Наталю. – Олег чекає, коли вас не стане! – зібравшись з духом, сказала жінка. – Як це? Навіщо? – тремтячими губами спитала свекруха. – Планує дещо, – відповіла невістка і розповіла про задум чоловіка. Юлія Олексіївна вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Наталя завжди мріяла про велику родину та затишний будинок, тому коли вийшла заміж за Олега, тут же поділилася з ним своїми планами.

– Ой, ні, поки ми такого собі дозволити точно не можемо, – похитав головою чоловік. – Грошей у нас немає, а брати кредити – згубна справа. Потім платити втомимося.

– Мої батьки обіцяють допомогти. Давай хоча б поки що під будівництво купимо землю, – охоче запропонувала Наталя.

– Якщо тестю з тещею нема куди подіти гроші, то нехай допомагають, – задоволено усміхнувся Олег.

За допомогою батьків жінка змогла придбати у власність земельну ділянку з старенькою хатиною, непридатною для житла.

– От би тут свій будинок поставити, – мрійливо промовила Наталя. – Ділянка чудова. Стільки плодово-ягідних чагарників. Я б тут усе літо жила. Коли ми зможемо свій будинок поставити?

– Не знаю, – розвів руками Олег. – Або збирати кілька років на нього, так собі варіант, звичайно, або покірно чекати.

– Чекати на що? – здивовано примружилася жінка. – Коли він сам збудується?

– Спадщини.

– Якої спадщини? – Наталя здивовано підняла брови, вирішивши, що чоловік каже про її батьків.

– Поки моєї мами не стане, – хитро посміхнувшись, чоловік знизав плечима.

Наталя схвильовано подивилася на Олега. Їй навіть здалося, що вона не дочула.

Наталя добре ладнала з матір’ю чоловіка. Свекруха нікуди не лізла і не вчила невістки життя.

Близько двох років тому вона вийшла на пенсію, проте все одно продовжувала працювати і в міру можливості допомагати сім’ї сина.

Однак, незважаючи на це, чоловік залишався незадоволений матір’ю. Зрідка в них відбувалися сварки, які згодом закінчувалися примиренням.

Саме з цієї причини Наталі було дивно чути слова чоловіка про те, що йому взагалі могло спасти подібне на думку.

– Чому вона має це зробити? – прийшовши в себе від неприємної теми розмови, запитала Наталя.

– У неї там недугу важку якусь знайшли начебто. Не пам’ятаю, що саме, тож чекаємо! – промовив Олег і награно потер від нетерпіння долоні.

– Ти жартуєш? – Відчувши до чоловіка легку неприязнь, спитала жінка.

– Ні. Дивись, матері не стане, я отримаю у спадок її двокімнатну квартиру, старий будинок у селі та машину. Все продамо і на ці гроші збудуємо будинок. Як тобі мій задум? – із захопленням поцікавився чоловік.

– Я б не хотіла чекати, поки Юлії Олексіївна не стане, – мимоволі зіщулилася Наталя.

– А доведеться! – засміявся Олег. – Тільки так ми зможемо здійснити твою мрію.

– Не хотілося б такою ціною отримати будинок, – відповіла жінка, яка раптом себе зловила на думці, що чоловікові зовсім начхати на свою матір.

– Ой, гроші не пахнуть! – заперечив Олег. – Я ще планую за рахунок спадщини поміняти машину. Їжджу на цій розвалюсі Бог знає скільки. Їй тридцять років, у неї незабаром дно відпаде.

– Ну не в такий же спосіб отримувати будинок та машину, – скривилася Наталя, зрозумівши, що чоловік говорить на повному серйозі. – Та й Юлія Олексіївна дай Боже до дев’яноста років доживе.

– Сподіваюсь, що ні. Доглядати ні за ким я не збираюся, – чоловік був категоричним у своєму рішенні. – Пропоную просто чекати!

– Мама в курсі щодо твоїх планів? – з осудом спитала Наталя, мимоволі зіщулившись.

– Ні, я нічого не казав їй. Навіщо? – здивовано відповів Олег. – Ще образиться і позбавить мене спадщини.

Дружина у відповідь задумливо кивнула. Їй чомусь розхотілося брати участь у цьому очікуванні і вдавати, ніби нічого не сталося.

Кілька днів Наталю хвилювали сумнівами, а потім вона наважилася поговорити зі свекрухою.

Попередньо вона зателефонувала матері чоловіка та попросила її про зустріч, не сказавши заздалегідь про тему розмови.

Юлія Олексіївна з радістю погодилася і після роботи Наталя заїхала до свекрухи на чай.

– Щось сталося? – стривоженим голосом спитала жінка.

– Поговорити хочу з вами щодо Олега, – рішуче заявила невістка.

– Занедужав? – не даючи Наталі сказати, почала сипати питаннями Юлія Олексіївна.

– Ні. Давайте спочатку пройду, і ми про все поговоримо, – стоячи у дверях, промовила жінка.

– Так, звичайно, – свекруха, збентежилася, відстрибнулася вбік, давши Наталі пройти. – Проходь на кухню.

Жінка роззулася і пройшла слідом за Юлією Олексіївною. Свекруха мовчки налила чай і поставила перед невісткою тарілку із печивом.

– Як ваше самопочуття? – Зробивши ковток чаю, запитала Наталя.

– Та нічого. Нормально все, – розгублено відповіла свекруха, не розуміючи, до чого хилить дружина сина.

– Олег казав, що у вас важка недуга?

– Ай, ні, ні! – замахала руками Юлія Олексіївна. – Не дай Бог! Помилка просто вийшла. Все добре!

Наталя похмуро опустила голову і спідлоба подивилася на свекруху. Вона не знала, як перейти до суті розмови.

– Олег чекає, коли вас не стане! – Зібравшись з духом, сказала жінка.

Із здивованого обличчя Юлії Олексіївни вона зрозуміла, що її слова стали для неї повною несподіванкою.

– Як це? Навіщо? – тремтячими губами спитала свекруха.

– Планує дещо, – Наталя відчула сильну незручність. – Будинок та машину змінити.

Юлія Олексіївна стала нервово смикати край халата. Вона ніяк не очікувала, що будинок і машина означають для Олега більше, ніж вона.

– Ви вибачте, я не знаю, навіщо прийшла. Просто хотіла з вами поділитися, – Наталя схопилася з місця. – Я піду, – додала вона і швидким кроком попрямувала до виходу.

Юлія Олексіївна ще кілька хвилин сиділа з розгубленим виглядом та переварювала все, що почула від невістки.

Добре все обміркувавши, жінка вирішила поки що нічого не говорити Олегу. Цілий тиждень жінка вдавала, ніби нічого не сталося.

Найближчими вихідними вона зателефонувала Наталії та повідомила про те, що прийде до них у гості.

– Тільки ти зроби так, щоб син був удома, – коротко зазначила Юлія Олексіївна.

У вихідний день свекруха з тортиком у руках з’явилася на порозі квартири сина та невістки. Пройшовши до зали, вона дістала з сумочки товстий конверт.

– У ньому – гроші. Я продала будинок у селі. Це для того, щоб ти не чекав, поки мене не стане! – холодно промовила жінка.

За почервонілим обличчям сина Юлія Олексіївна зрозуміла, що застала Олега зненацька.

– Не думала я, звичайно, що рідний син спатиме і бачитиме, коли мене не стане, – докірливо промовила мати. – Заповіт я перероблю, – сухо додала вона і, важко зітхнувши, вийшла із зали.

Жінка чула, як Олег почав сваритися з балакучою дружиною.

Своє слово вона дотримала та переробила заповіт. Для чоловіка стала несподіваною звістка про те, що все майно після того, як не стане його матері перейде на Наталю.

Вам також має сподобатись...

Олексій та Оля одружилися. Весілля було в самому розпалі. Молодята, щасливі, сиділи за столом. Зінаїда Семенівна, мати Олексія, дивлячись на наречену, закотила очі і важко зітхнула: – Знайшов собі незрозуміло кого. Молодий ще, йому б гуляти і гуляти! – Та годі тобі, Зіно, не чіпляйся до Олі, – заспокоювала її подруга Світлана, яка була ще й хрещеною мамою Олексія. – Гарна дівчинка! – Нічого вона не гарна, – пирхнула Зіна. – І довго вони разом не проживуть! Є у мене одна ідея! Але тоді Зіна навіть уявити не могла, до чого призведе її задум

Олег купив квартиру і вирішив зробити в ній ремонт. Робота була майже закінчена – залишалися деякі недоробки. Вже були куплені всі необхідні меблі, і квартира вже набула житлового вигляду. Одного ранку Олег вийшов на роботу і на сходовому майданчику побачив якусь дуже гарну дівчину, яка… Мила підлогу! – Несподівано! – Олег сказав перше, що спало на думку. Така краса зовсім не поєднувалася з відром і ганчіркою… – Чому ж це несподівано? – перепитала красуня і додала: – Після ремонту завжди дуже багато пилу лишається. – Боже мій, – подумав Олег. І тут він застиг від несподіваної здогадки

Михайло повертався додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – одразу гукнув він. – Я такий голодний! Є щось перекусити? У відповідь була тиша. – Дивно, невже пішла кудись? – подумав чоловік, роззувся і пройшовся по квартирі. Олени ніде не було. Михайло набрав номер дружини – телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – захвилювався він. Чоловік зайшов на кухню, щоб випити води, як раптом на кухонному столі він помітив якусь записку. Михайло прочитав її, і застиг від прочитаного

-Микола, ми правильно йдемо? – запитала Ольга. – Так, це саме та вулиця, – кивнув чоловік. – Тільки номер будинку не знаю. Бабуся виїхала звідси давно. Вона казала, що в них брама дуже помітна була – залізна й на цегляних стовпах. – Глянь! Ось ці ворота? – зупинила його дружина. Раптом з хвіртки виглянула молода жінка. – У мого чоловіка тут бабуся жила, – сказала їй Ольга. Жінка застигла від здивування