– Мамо, що відбувається? І що цей… тут робить, га?! — Олексій, який щойно повернувся з нічної зміни, з невдоволенням дивився на батька, що сидів за столом.
– Ой, Олексію, а ми тут… Ми якраз хотіли тобі сказати… – почала говорити мати, але не встигла закінчити думку, бо син різко розвернувся і вибіг назад у коридор.
Наталя кинула сумний погляд на чоловіка, а потім побігла за сином. Через кілька секунд вона була в коридорі, де квапливо взувся Олексій.
– Синку, ну що ти так гостро реагуєш? Посиділи б, попили чаю. Я приготувала сніданок. Синку, одна ж сім’я! Ну, давайте поговоримо якось… Посидимо… — плакала Наталя.
– Поговоримо? Про що тут можна говорити, якщо мені й так усе зрозуміло! Ти сама така ж зрадниця, як і він! Навіщо ти його пустила? Забула все, га? Побачила його і все забула! — вигукнув Олексій і вийшов із квартири, голосно гримнувши дверима.
Від стуку Наталя машинально заплющила очі. Наступної секунди жінка схопила пальто, і хотіла було кинутися за сином.
– Наталю, куди ти? — чоловік підійшов ззаду і взяв у жінки пальто.
– Славко, я наздожену його! – у сльозах сказала Наталя.
– Не треба. Він уже дорослий хлопець, а не маленький хлопчик, щоби за ним мама бігала. Залиш його. Погуляє та прийде. А може, він до Марії своєї пішов… — припустив чоловік.
– Та розійшлися вони! — трохи голосніше сказала Наталя, не припиняючи при цьому плакати.
– Як розлучилися? — здивовано спитав чоловік.
– А так! — відповіла Наталя чоловікові і затулила обличчя руками.
…В’ячеслав та Наталя, як це часто буває, познайомилися ще у студентські роки. Спочатку просто товаришували, потім Славко запропонував одружитися. Дівчина щиро любила парубка, тому на пропозицію відповіла згодою без довгих вагань.
Спочатку молода сім’я жила в гуртожитку. За кілька років, не без допомоги батьків, купили невелику однокімнатну квартиру. Наталя завагітніла. А за дев’ять місяців народився Олексій.
Коли хлопчик пішов у перший клас, сім’я вже переїхала до двокімнатної квартиру. Славко та Наталя працювали, Олексій навчався у школі. Потім вступив до університету. Словом, все як у людей.
Син отримав диплом, влаштувався працювати інженером на заводі. Познайомив батьків із коханою Марією. Дівчина мала свою квартиру, і через деякий час Олексій переїхав до Марії. Наталя за сина раділа: склалося все вдало — і робота хороша, і дівчина на радість. Жінка вже подумки готувалася до весілля сина і подумувала про те, як щасливо вони заживуть великою та дружною родиною, коли з’являться онуки. Про те, що біда вже трапилася, Наталя навіть не здогадувалася.
Якось Славко повернувся додому раніше, ніж звичайно.
– Славко, ти чого так рано? У мене ще вечеря не готова. – зустріла чоловіка Наталя.
– Не треба вечерю, Наталю. — якось дивно промовив Славко і опустив очі.
– Як це не треба? Ти знову за хот-догом заходив? Славко, ну скільки разів я тобі казала! Ну, тобі ж таке не можна! Потім сам скаржитися будеш! — голосила Наталя.
– Я не купував хот-доги, Наталко. Я йду від тебе! – заявив Славко.
– У якому сенсі? Ти чого шафу відкрив, га?! — Наталя навіть не вникла у зміст слів, сказаних чоловіком.
– Я йду від тебе. Я маю іншу жінку, і я її дуже люблю! Я втомився так жити! Син уже виріс, а між нами немає нічого спільного. А з нею я по-справжньому щасливий! – вигукнув Славко. – По-справжньому!
Наталя його слів вже не сприймала. Жінка пішла на кухню, сіла на стілець, але не плакала. Сльози покотилися з очей тільки в той момент, коли чоловік гримнув дверима.
Наталя плакала і не могла повірити в те, що це відбувається саме з нею в реальному житті. Їй здавалося, що вона просто дивиться якийсь серіал із боку.
Проте, все, що відбувалося, було не фільмом з поганим сюжетом, а справжнім життям. І Наталі дісталася роль зрадженої дружини. Жінка плакала і не могла заспокоїтись. Нарешті вона витерла сльози з обличчя, подивилася на рибу, що самотньо лежала на обробній дошці.
– Вечеря справді не потрібна… – тихо пробурмотіла Наталя чи то собі, чи рибі.
Жінка вийшла з кухні і попрямувала до спальні. Вона зібрала ще кілька речей чоловіка, які він, мабуть, забув. Наталя склала речі в пакет і навіщось поставила його до вхідних дверей…
Це була перша ніч, яку Наталя провела у порожній квартирі одна. Раніше, навіть якщо чоловік їхав у відрядження, вони залишалися вдвох із сином. А тепер…
Вночі жінка не могла заплющити очей. Вона лежала одна на ліжку в їхній подружній спальні і вдивлялася в непроглядну темряву. Жінка чула якісь звуки — чи то сусіди, чи то вітер за вікном. На Наталю накотила така туга… Жінка так і пролежала всю ніч, не стулявши очей.
Як тільки розвиднілося, Наталя встала з ліжка і вирушила на кухню. Риба, як і раніше, лежала на обробній дошці. Жінка поклала її у смітник. Туди ж вирушила терта морква та ще якісь продукти, які мали стати вчорашньою вечерею. Але вечері не сталося.
«А що тепер взагалі є у моєму житті? Я ж більше нікому не потрібна! Цей зрадник пішов до молодої, Олексій зі своєю дівчиною… Точно! Адже про все це доведеться сказати Олексію!» – ці думки Наталя прокручувала в голові.
Справді, треба було сказати щось синові. Хоч він уже й не маленький хлопчик, але сказати треба. Все одно рано чи пізно все розкриється.
Жінка раптом подумала про те, що батько сам може зателефонувати до сина і розповісти про те, що сталося. Вона вирішила, що Олексій має дізнатися про все з її вуст.
«Сьогодні субота. Значить, Олексій не працює. Сама подзвоню йому і про все розповім», — подумала жінка.
Спочатку вона налаштовувала себе на те, що про все, що сталося, розповість без особливих подробиць. І дала собі настанову — ні в якому разі не плакати. Проте, всі установки звалилися, немов легкий картковий будиночок, коли вона почула голос Олексія.
– Мамо, що трапилося?! Чому ти плачеш? — у слухавці почувся стурбований синовий голос.
– Олексію… Батько… Він пішов. Він мене покинув… — у сльозах казала Наталя.
– Мамо, сиди вдома. Я зараз приїду!
За півгодини Олексій уже сидів у батьківській квартирі.
– Ніколи йому цього не пробачу! Як він узагалі міг! Я думав, що в мене найкращий батько, а він виявився просто зрадником! І боягузом – навіть не вистачило совісті зустрітися зі мною і про все розповісти! — сердито казав Олексій.
– Ой, синку! Як же я тепер тут одна… – плакала Наталя.
– Мамо, не хвилюйся. Я Марії зараз зателефоную, і до завтра в тебе залишусь.
Олексій залишився ночувати з матір’ю. Хлопець не поїхав додому і в неділю. Вранці з батьківського будинку він збирався на роботу.
– А що це таке? — Олексій помітив якийсь пакет, що стояв у коридорі.
– Це частина батьківських речей. Може, прийде…
– Ноги його тут не буде! А цей мотлох я зараз у сміттєвий контейнер викину, коли піду!
злісно сказав Олексій.
Ближче до вечора Наталя знову зателефонувала до сина.
– Олексію, ти до Марії чи додому?
– Мам, взагалі до Марії хотів. А що? — спитав юнак.
– Ні нічого… Просто в мене, схоже, тиск. Гаразд, якщо щось то сама собі швидку викличу.
– Мамо, ніяких сама! Чекай на мене, я зараз приїду. І не здумай готувати вечерю. Лягай і відпочивай.
Жодного тиску у Наталії не було. Жінка просто дуже злякалася самотності, що звалилася на неї, немов снігова куля.
Потім Наталя знайшла ще сто один привід для того, щоб залишити сина вдома. І Олексій, як люблячий син, залишався з матір’ю.
– Олексію, ти три тижні там живеш, ну скільки можна? Давай ми будемо ходити до твоєї матері в гості у вихідні, і вона нехай до нас приходить! Але ж не жити там… — обурювалася Марія.
– Марія, та як ти не розумієш?! Я єдина для неї близька людина зараз! Цей зрадник пішов, і ти хочеш, щоб я її залишив на самоті?
За місяць Марія не витримала. Дівчина поставила коханому ультимaтум – або повертаєшся, або між ними все скінчено. Олексій залишився з матір’ю, хоч і відчував у глибині душі, що чинить зі своїм власним життям не зовсім правильно.
Мати та син почали жити удвох. Наталі було не так самотньо. Вона готувала йому сніданки та вечері, як раніше. Якось уранці у двері подзвонили.
– Олексій? Забув що?
Наталя відчинила двері та побачила на порозі квартири Славка з букетом квітів. Виявилося, що його справжнє щастя закінчилося так само швидко, як і почалося. Молода жінка швидко проміняла Славка на якогось бізнесмена, з яким познайомилася у кафе.
Славко вибачався у дружини, і Наталя здалася. Синові поки що ні про що не розповідали. Зустрічалися таємно, коли Олексія не було вдома. Якось Олексія викликали на роботу в нічну зміну і. Славко залишився ночувати у Наталії, а зранку вони планували розповісти синові про возз’єднання сім’ї. Тільки розмова не вийшла…
…Минуло кілька днів. Олексій не відповідав на дзвінки. Наталя вирішила з’їздити до квартири, де Олексій жив з Марією, сподіваючись, що хлопці помирилися.
– Марія, привіт. Олексій вдома? — спитала вона невістку, що не відбулася, коли та відчинила двері.
– Ні. Він же поїхав. — незворушно відповіла дівчина.
– Куди поїхав? А робота? — здивованим голосом промовила Наталя.
– Звільнився. Куди поїхав, не знаю. Він нікому не говорив. Я від спільних знайомих знаю, що кудись далеко.
Наталя, повернувшись додому, розплакалася.
– Наталю, ну що ти сльози ллєш?! Він дорослий чоловік. Чекай, з’явиться ще! Ходімо, приготуй щось, їсти хочеться! – Заявив Славко.
– Він мені не пробачить. Адже я його зрадила і зруйнувала йому життя! – Сказала Наталя в сльозах.
– Та нісенітниці все це… – кинув Славко.
Наталя подивилася на чоловіка і в ту ж хвилину подумала про те, що вибачила його. Жінка щовечора внутрішньо сварила себе через те, що переклала весь свій біль на сина, а потім обійшлася з ним подібним чином.
…Олексій справді поїхав. Він вирішив поки що не спілкуватися з батьками. Не завжди виходить швидко пробачити близьким людям, навіть якщо дуже цього хочеться.
