— Євгене, я не зрозумію, а чому твоя мама каже, що ми до неї не зможемо потрапити на ювілей? Ми все вирішили, з роботи відпросилися. Я марафет навела, сукню нову купила. Все-таки ювілей майбутньої свекрухи! — Олена крутилася перед дзеркалом, намагаючись знайти вдалий ракурс для майбутніх фото, яких вона планувала наробити не один десяток.
— Та вони там начебто скасувати все вирішили, я не вникав у подробиці… — Не відволікаючись від екрану комп’ютера, відповів Євген.
– Як скасувати? Вона мені сказала, що не буде лише нас. Через твою сесію в університеті. Я не зрозуміла, що вона говорила, але вирішила потім у тебе уточнити. Яка сесія? Ти що, десь ще вчишся?! Чи ти обманув мене?! — Олена подивилася на нареченого, і в її голову почали закрадатися підозри…
Євген ще зі шкільних років носив серед друзів прізвисько «в’юн». І не дарма — мало хто вмів так спритно викручуватися з делікатних ситуацій, завжди виходячи «сухим із води». Чим старший хлопець ставав, тим яскравіша ставала його здатність.
Вступивши в коледж, він спритно натиснув на жалість коменданту, вигадавши історію свого сирітства, отримавши таким чином кімнату в гуртожитку. Жити із сусідами виявилося досить зручно та комфортно. Кожному щось передавали із дому. Отримуючи то тут, то там, Євген примудрявся не витрачати на продукти ні копійки і навіть вчитися, вчасно сідаючи то до однієї відмінниці, то до іншої. Але, на жаль, навіть це не допомогло йому.
Протягнувши деякий час, Євген благополучно завалив сесію та був відрахований. Щоправда, хлопця це не дуже засмутило: у нього були зовсім інші цілі.
Жвавий хлопець знайшов собі роботу в невеликому кафе. Там же він познайомився з Оленою.
Олена була старша за Євгена на цілих двадцять років. Успішна, заможна, але самотня і цілком впевнена у собі. Вона вже встигла поставити хрест на своєму особистому житті, повністю присвятивши себе роботі. У те кафе її витягли подруги, вирішивши влаштувати їй дівич-вечір з нагоди дня народження. Євген досить швидко оцінив, що дамочка, що сидить перед ним, не обділена грошима, тому включив всю свою чарівність, щоб швидше наблизитися до неї.
Роман розвивався бурхливо та стрімко. Вже за два тижні знайомства Олена покликала коханого жити разом, а він скромно погодився.
Щоб підтвердити серйозність своїх намірів, він навіть по телефону познайомив кохану зі своєю матір’ю. Роль матері зіграла прибиральниця у кафе, де він працював. Але Олена оцінила цей жест коханого і майже півроку жила у щасливому очікуванні пропозиції, на яку постійно натякав молодик.
– Коханий, я так хочу побачити твоїх родичів! Думаю, нам треба запланувати візит до свят! – заявила Олена.
— Не думаю, що це гарна ідея… — промимрив Євген, вигадуючи причину відмови.
– Але ж у твоїх батьків ювілей! Новий рік! Я вже настроїлася…
Наближалися новорічні свята, а з ними – канікули. Олена вирішила, що Новий рік слід зустрічати з рідними та близькими, а тому почала активно готуватися до поїздки до батьків Євгена. Кілька разів вона розмовляла з його «мамою» і в одну з таких розмов підсадна свекруха випадково проговорилася, що в них із чоловіком скоро ювілей, на якому збереться вся родина. Як потім виявилося, ювілей у жінки справді був, але Євген до нього не мав жодного відношення, хоча саме йому довелося вигадувати виправдання необережно кинутої фрази.
– Євгене?! Я чекаю на пояснення! Чому ми не поїдемо на ювілей? – Запитала Олена.
— Розумієш, моя мати — скромна жінка, вона не може прямо сказати, що ти поки що — для нашої родини чужа. Я ще можу там з’явитися, а ось тобі запрошення не надходило.
– Але що я зробила не так? Ми з тобою живемо душа в душу, не сваримося. Та й з твоєю мамою я чудово спілкуюсь! – не витримала Олена.
— Справа в тому, що я живу на пташиних правах. Все довкола не моє. Я, як домашній улюбленець, у тебе. Хочу – погладжу, захочу – за двері виставлю. У мене ні автомобіля свого, ні прописки у твоїй квартирі. Я тут зовсім безправний! — план випросити щось, вартісне, давно був у голові у Євгена. І ось, нарешті, настав найкращий момент.
— Але ж ми з тобою ще навіть не одружені… — Олена спробувала виправдатись.
– А що зміниться після весілля? Ти як була одна господаркою тут, так і залишишся. А я? Просто співмешканець? Безправний. І штамп у цьому сенсі нічого не змінить. Ще й під час розлучення відтяпаєш у мене половину того, що наживемо разом.
— Але що ж тобі треба? — Олена постаралася пропустити повз вуха образливе зауваження про розлучення.
— Пропиши мене тут і подаруй мені частку своєї квартири. На мою думку, це буде чудовий подарунок до весілля!
— Але ж я навіть не знайома з твоїми батьками! Ти дуже багато чого хочеш! — Олена образилася на нареченого. Вона чекала на обручку, а дочекалася такої вимоги.
– Гаразд, якщо ти хочеш, то давай запросимо маму на вихідні до нас. Може, після цього ти зрозумієш, що ми люди прості, добрі… — щоб переконати кохану, Євген навіть вирішив запросити до них на вечерю свою «матір» якій було доручено наполегливо вмовляти дівчину виконувати всі прохання хлопця.
— Добре, але поки я нічого не обіцятиму тобі, — Олена попросила «відстрочку».
Можливо, вона погодилася б з проханнями співмешканця та його родички. Найімовірніше, вона потрапила б у павутиння його умовлянь, якби не випадок.
Одного дня до Євгена приїхала справжня мати.
— Синку, мені тут сорока на хвості принесла, що ти кинув навчання! До того ж, знайомі тебе бачили в цьому кафе, — заявила жінка, сідаючи на високий стілець перед баром. Вона не любила подібні заклади, але довелося пожертвувати часом і приїхати, щоб проконтролювати свого недолугого сина.
— Мамо, як ти не вчасно! У мене справ море! Так, як бачиш, я працюю.
– Барменом працюєш?! Значить, це правда…
— Кручуся дзиґою, щоб у люди вибратися. Ви мені грошей не заробили, житлом не забезпечили, от і доводиться самому досягати всього.
— Але як це? Ти ж мені казав, що сам хочеш всього досягти! — почервоніла мати.— А ще мені сказали, що частенько до тебе жінка заходить якась!
— Мені довелося знайти собі багату дамочку, яка обіцяла забезпечити житлом та квартирою! — пояснив Євген, поблажливо дивлячись на матір. – Навіщо працювати, якщо є можливість отримати все легше і швидше? Тому йди швидше! Їдь додому. Я не хочу, щоб вона тебе бачила, ти мені зруйнуєш всі плани! Вона зараз прийде, я їй зроблю коктейль, щоб вона «повеселішала»! Я її майже дотиснув. Ще трохи, і вона на мене частку квартири перепише. Потім попрошу автомобіль. А там, можливо, відіжму у неї і всю квартиру. Вона старша вже, невідомо що з нею буде за декілька років…
Мати Євгенія сама була готова впасти зі стільця від такого зізнання сина. Але відповісти вона не встигла…
— На щастя, мені не сімдесят, а лише сорок! — Олена увійшла у кафе до нареченого, щоб ще раз поговорити з хлопцем про перспективу стосунків. Вона мала все більше підозр, і вона вирішила сказати йому про те, що хоче зробити паузу в їхніх стосунках. І раптом таке одкровення… Олена почула, як її хлопець розмовляє з кимось про неї!
Виявилося, плани Євгена були настільки низинними та меркантильними, що Олена ледве стрималася, щоб дослухати цю розмову до кінця! Тепер вона була готова не лише до паузи, а й до повного розриву всіх стосунків.
– Олено, це не те, що ти думаєш! — гукав їй вслід наречений. Але Олена не обернулася.
Не минуло й двох годин, як Євген вилетів із квартири та життя Олени. Довелося знову повертатись у підсобку кафе та вигадувати план нового обману. З рідною мамою з того часу він теж не спілкувався. Вона назвала його негідником, а він звинуватив її у краху мрії та руйнуванні надійного плану.
