Життєві історії

Олена прийшла з роботи раніше. Вона підійшла до дверей у квартиру й оторопіла! Двері були привідкриті… Олена обережно прочинила їх і зайшла в коридор. На підлозі вона побачила жіночі туфлі, а на пуфику була теж жіноча сумочка… Олена насторожено прислухалась. На кухні явно хтось був. Олена поклала свою сумку і швидко попрямувала туди. Вона зайшла на кухню й оторопіла! – Що ви тут робите?! – тільки й сказала вона. Дівчина не розуміла, що відбувається

Коли Олена заявила, що вона хоче переїхати на квартиру до свого коханого чоловіка, то мати прийняла її слова погано.

– Жодного співмешкання я не потерплю! – обурилася вона. – Жити разом будете тільки після весілля!

Олена знала вдачу своєї матері, тому сперечатися з нею не стала. Але вже наступного дня цією розмовою вона поділилася з Микитою.

І він тут же без роздумів зробив їй пропозицію руки та серця.

Олена прийняла його пропозицію із захопленням.

Микита був на цілих десять років старший за Олену, але вони дивилися один на одного закоханими очима, не помічаючи цієї різниці у віці.

Відразу після весілля молодята розмістилися у квартирі, яку Микита придбав пів року тому.

Сам Микита зізнався, що він у цій квартирі ще майже не жив.

– Щоб я тут робив без тебе, заявив він. – Готувати я не вмію, та й до прибирання душа особливо не лежить.

Олена поряд із коханою людиною почувала себе найщасливішою людиною на світі, і в ту хвилину не надала цим словам жодного значення.

Спочатку вона літала по квартирі на крилах кохання. По дорозі з роботи Олена забігала в супермаркет, щоб запастися всім необхідним для приготування вечері.

Потрапивши додому, вона одразу ставала біля плити.

Тим часом чоловік сидів за екраном монітора.

Повечерявши, чоловік продовжував свій відпочинок обійнявшись з пультом від телевізора на дивані.

А Олену ще чекало миття посуду, прання білизни. Адже чоловік любив щоранку одягати чисту пропрасовану сорочку.

Все прибирання квартири теж було на плечах Олени.

Повертаючись з роботи додому майже одночасно з чоловіком, Олені теж хотілося відпочити. Ось тільки часу на відпочинок у неї не лишалося.

Спочатку вона трималася за рахунок щастя, яке охопило її після весілля. Але згодом радість зійшла нанівець.

До Олени прийшло усвідомлення того, що вона виконує роль служниці в чоловіка. Так, зовсім іншого чекала вона від сімейного життя…

І ось одного разу Олена спробувала поговорити зі своїм чоловіком про рівні обов’язки в сім’ї.

Але Микита якось здивовано глянув на неї. Адже у своєї матері він жив так само, як і зараз, не обтяжуючи себе домашніми турботами.

І при цьому рідна мати жодним словом не дорікнула йому в неробстві.

Зрозумівши, що від розмов толку немає, Олена перейшла до рішучіших дій. Ні, ні, вона ще не розлюбила свого чоловіка, для неї він був, як і раніше, дорогий. І тим більше вона не мала в думках розлучатися з ним.

Просто вона хотіла привчити свого чоловіка до спільного ведення домашнього господарства. При цьому Олена розраховувала, що вона, як і раніше, стоятиме біля плити і готуватиме їжу на двох.

А ось посуд після вечері цілком міг би помити й чоловік. Та й із прибиранням квартири він міг би надати їй допомогу. Саме так міркувала Олена.

Але як, не образивши, змусити його виконувати ці обов’язки, вона не знала. Та з чогось треба було починати…

Тепер Олена намагалася пообідати в їдальні на роботі. А на вечерю та сніданок вирішила обмежитися бутербродами.

Чоловік, не побачивши колишнього достатку на столі, почав обурюватись. Та й на роботу тепер він був змушений йти у непрасованій сорочці. В Олени нарешті з’явився час посидіти за комп’ютером.

Таку зміну у поведінці дружини Микита розцінив як нахабство. Марно намагався пробудити «совість» у своєї дружини. Тепер вона вже його не чула…

Настав той день, коли Микита, зібравши свої речі, повернувся до своєї матері.

У глибині душі Олена ще сподівалася, що чоловік повернеться до неї. Але до справи приєдналася мати Микити…

…Якось Олена прийшла з роботи раніше. Вона підійшла до дверей у квартиру й оторопіла! Двері були привідкриті…

Олена обережно прочинила двері і зайшла в коридор. На підлозі вона побачила жіночі туфлі, а на пуфику була теж жіноча сумочка.

Олена насторожено прислухалась. На кухні явно хтось був. Олена поклала свою сумку і швидко попрямувала туди.

 Вона зайшла на кухню й оторопіла!

– Що ви тут робите?! – тільки й сказала вона.

На кухні була її свекруха. Вона відкрила холодильник і щось там уважно роздивлялася…

– А-а-а, ось і наша хазяйка прийшла, – єхидно почала жінка. – Ти що це таке виробляєш?! Чого мого синочка не годуєш?!

Вона почала сваритися на Олену. За її словами, Олена виявилася поганою хазяйкою і ледаркою, яких світ не бачив.

– Як же ж не пощастило моєму синочку, треба ж було йому потрапити в руки до такої ледачої! – голосила вона.

Наприкінці свого гнівного монологу мати Микити зажадала від Олени, щоб та негайно забиралася з цієї квартири.

Коли Олена з речами повернулася додому, рідна мати почала шукати причину розбіжностей.

На що Олена відповіла:

– Мамо, а от, якби я пожила з Микитою, хоча б пару місяців до весілля, я б, напевно, не вийшла б за нього заміж!

У відповідь мати лише розвела руками.

– Значить правильно ти все зробила, доню, – сказала вона, обійнявши Олену. – Нема чого життя собі з такими мужиками, прости Господи, псувати…

Вам також має сподобатись...

Оля повернулася додому раніше за чоловіка. Поки чекала ліфт, зазирнула до поштової скриньки — прийшов лист. Покрутила дивний конверт у руках і поклала до своєї сумки. За хвилину жінка була вже у квартирі. Сіла за кухонний стіл, відкрила конверт і почала розглядати лист. – Привіт! Я вдома! – Олю відволік голос чоловік, який пролунав з коридору. Віктор зайшов на кухню. – Що там дивишся? – усміхнувся він. – Та ось, твої фото розглядаю, – намагаючись посміхнутися, сказала Оля. – Про тебе пишуть. Оля повернула аркуш та показала чоловікові фото. Віктор глянув на них і застиг на місці

Ліда з Сергієм готувалися до весілля. Святкувати вирішили по-молодіжному – погуляють самі, а потім вже з родичами. Та раптом на порозі зʼявився мати Ліди. – Привіт! – радісно привіталась жінка. – А я сюрпризом до вас приїхала! – Ну й сюрприз! – Ліда намагалася усміхнутися, але їй хотілося плакати. – Ну заходь, давай. Чому ж ти не попередила? – Так сюрприз же ж! – ахнула мати. – Гаразд, мамо, давай так – ми сходимо з тобою на розпис, а потім ви можете посидіти з сусідкою – тіткою Валентиною. Вранці вони вирушили у ЗАГС. Вже з самого початку почалися проблеми

Ольга Іванівна ліпила вареники на кухні, коли у двері подзвонили. Жінка пішла відкривати. На порозі стояв її син Юрій, він був добряче “веселий”. – Що сталося синку? – захвилювалася жінка. – Сталося, мамо, сталося, – пробурмотів Юрій. Чоловік пройшов на кухню, і кілька хвилин, стояв біля вікна з акуратною папкою в руках і розмахував нею, немов у ній було все – і погане і гарне відразу. – Що це? – не витримала мати. – А це якраз те, що сталося, – тихо промовив Юрій. – Візьми, подивись! Ольга Іванівна взяла папку, переглянула вміст і застигла від побаченого

Олег Андрійович сидів на дивані й дивився телевізор. Його дружина Лідія Михайлівна теж була у кімнаті і прасувала одяг. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Раз, другий, третій… – Господи, та кому там вже не терпиться?! – Олег Андрійович скочив з дивана і пішов у коридор. Лідія Михайлівна поставила праску й прислухалася… Чоловік відкрив двері. На порозі стояла його дочка Настя, зять і внучка… – Ви що знову до нас прийшли?! – невдоволено запитав Олег Андрійович. Він прочинив ширше двері. Олег Андрійович запитливо дивився на дочку із зятем, не знаючи, що робити далі