Нещодавно з Анатолієм стався дивовижний випадок. Молода дружина Вікторія, з якою він жив вже цілий рік, вирішивши урізноманітнити їх вихідні дні, купила квитки на теплохід. Він курсував уздовж міста з оглядовою екскурсією, показуючи його околиці з зовсім іншого, незнайомого боку. Чоловік був приємно вражений. Київ він любив, а ось часу на те, щоб познайомитися з його історією саме в такому ключі, він ніколи не мав.
Стояла чудова літня погода, на теплоході грала музика. Анатолій з Вікою вже випили по келиху ігристого в невеликому затишному барі на нижній палубі і тепер із задоволенням милувалися краєвидами, що пропливали повз.
Раптом у групі інших екскурсантів чоловік помітив жінку дуже схожу на Олену. Вона була з подругами, сміялася і виглядала так, начебто безмірно щаслива.
“Та ні, не вона. Просто схожа. Ця надто радіє. З чого б Олені радіти?” – подумав він.
А сам раз у раз вдивлявся в цю компанію, намагаючись зрозуміти, Олена це чи ні. Так, тепер Анатолій це чітко побачив і помилки бути не могло. Там була його колишня дружина.
– Коханий, куди ти весь час дивишся? – примхливо спитала Віка, яка в цей час щось жваво розповідала. – Ти хоч слово почув із того, про що я тобі вже десять хвилин говорю?
– Га? Що? – не одразу переключився він.
– Ну, зрозуміло. Знову повторювати доведеться. Зберися вже. Нам треба обговорити, куди ми поїдемо у відпустку – на Мальдіви чи Шрі-Ланку. Я ж тобі говорю, що Дарина не радить нам цього року на Мальдіви. Ти хоч чув, чому?
Але Анатолій був настільки вражений цією несподіваною зустріччю і тим відкриттям, яке для себе зараз зробив, що зібратися і щось почути поки що не міг.
Із цього дня щось пішло не так. Всі його думки тепер були про Олену. Чомусь вигляд щасливої колишньої дружини не давав йому спокою. Захотілося дізнатися про те, як вона тепер живе, що її хвилює, що тішить. А раптом у неї хтось з’явився? І хоч це було з розряду фантастики, але думка розбурхувала, раз у раз спливаючи у свідомості Анатолія.
– Наталю, привіт. Як справи? – зателефонував він дочці. – Заміж ще не зібралася?
– Ні, мені й так непогано. Зі зрадниками зв’язуватися немає бажання. Трапиться такий, як ти, і буду потім все життя переживати, – грубувато відповіла вона батькові.
– Припини ти … ну що ти заладила – зрадник, зрадник. Нормальний я, такий самий, як і багато хто. Ти краще скажи, як там мати? Здорова? Як живе взагалі? – Обережно перейшов він на важку тему, намагаючись хоч щось дізнатися у дочки про колишню дружину.
– Мама? Чудово! Цвіте і пахне, насолоджується життям за повною програмою, – не бажаючи вдаватися до подробиць, відповіла Наталя.
– Серйозно? – здивувався Анатолій. – Прямо ось так і насолоджується?
– А що їй сумувати? Ну сам подумай. Молода, гарна, здорова! І зрадників поряд більше немає. Гаразд, бувай. Гроші мені кинь, про які я тобі писала, не забудь! – закінчила дочка розмову.
Чомусь думки про те, що його колишня радіє життю, хвилювали свідомість чоловіка. І хоч Анатолій сам був ініціатором їхнього розлучення і поряд зараз була молода дружина, він ніяк не міг позбутися думки, що йому прикро.
Після розлучення та поділу майна багато тепер було не так, як він звик. І грошей не вистачало, і квартира була тісною, а про нову поки що не могло бути й мови з тими запитами, що мали Вікторія. Все частіше з якоюсь ностальгією чоловік згадував про те, як було затишно в їхній трикімнатній великій квартирі, як мило вони вечеряли втрьох, про щось сперечаючись чи обговорюючи плани на найближчий час.
Ні, молода дружина теж була гарна, і його теперішнє сімейне життя принесло нові фарби в рутину і похмурість сірих буднів. Але іноді все ж таки приходило розуміння того, що йому прикро. Від того, що колишня дружина так швидко все забула і змогла жити яскравим, насиченим життям без нього! І насолоджуючись своїм новим статусом.
А потім Анатолій вирішив, що йому самому треба з’їздити до колишньої дружини та переконатись у тому, що в тієї нікого немає. І вона живе звичайним життям літньої жінки. І тоді він заспокоїться і продовжить насолоджуватися життям із молодою дружиною. І, що вже гріха таїти, – плекати надію на те, що в разі чого йому є куди повернутися. І місце його не зайняте.
Треба було вигадати привід. Важкий, такий, щоб сміливо можна було приїхати до Олени до її нової квартири.
Анатолій думав недовго. І привід обрав банальний – обговорити з колишньою майбутнє їхньої доньки у присутності самої Наталії. Донька три роки тому закінчила економічний факультет, але за фахом не працювала. Ще у студентські роки Наталка почала підробляти, нарощуючи клієнткам нігті в одному із салонів своєї знайомої. Дівчині так сподобалася ця робота, що вона не стала шукати місце економіста, коли диплом був уже на руках.
Батько час від часу цікавився, чи знайшла доньку нормальну роботу, на що отримував завжди одну й ту саму відповідь – у мене нормальна робота.
– Наталю, сьогодні ввечері приїжджай до матері. Я теж під’їду. Є серйозна розмова, – зателефонував доньці Анатолій.
– Так? Ось здивував! А що, цікаво, ти зібрався з мамою обговорювати? Та й чи захоче вона з тобою говорити – велике питання!
– Розмова буде про тебе, тож захоче, – суворо вів далі Анатолій.
– Знову про роботу, чи що? Заспокойся вже й забудь. Може, ви про мене без мене поговорите? У мене так справ повно!
“Ну і добре. Я, власне, і очікував такої відповіді”, – подумав Анатолій, у якого мета була зовсім іншою.
Він підготувався до зустрічі. Заїхав у салон, де зробив освіжаючу стрижку. Вдягнув свій найкрасивіший костюм і краватку, яка дуже личила до його очей. Так казала Віка. Напарфумився дорогим парфумом.
Анатолій подзвонив у двері нової квартири його колишньої дружини Олени, де до цього не був жодного разу. Він приготувався побачити свою колишню, якою пам’ятав її під час їхнього розставання.
Але те, що постало погляду чоловіка, дуже його здивувало. Та так, що він не витримав і зморозив не подумавши.
– А куди це ти так вирядилася? – В емоціях сказав він.
Жінка дійсно виглядала приголомшливо. Як, власне, і завжди тепер. Просто Анатолій про це ще не знав.
Сьогодні Олена йшла на прем’єру в театр, і з цієї нагоди одягла одну зі своїх улюблених вечірніх суконь, нанесла яскравий макіяж і навіть про дорогі прикраси не забула. Жінка поспішала, вже збиралася виходити, бо таксі чекало на неї біля під’їзду. Олена швиденько ковзнула в туфлі на високих підборах, востаннє із задоволенням оглянула себе у дзеркалі. І тут у двері подзвонили.
На порозі стояв колишній чоловік, з яким вона розлучилася рік тому.
– Ого! Яка зустріч! І головне – несподівана, – здивувалася жінка. – А що це ти? Адресу переплутав чи ностальгія дістала?
– Я прийшов до тебе у справі, – намагаючись бути суворим, промовив колишній, заходячи до квартири.
Насправді йому дуже непросто давалася зараз ця показна байдужість. Колишня виглядала не просто блискуче. Вона була чудова. Спочатку він навіть подумав, що перед ним не Олена, а якась інша, невідома йому жінка. Це насторожувало і руйнувало той настрій, з яким Анатолій прийшов сюди.
Чоловік очікував побачити пригнічену і розгублену жінку. Саме такою він її й пам’ятав після останньої зустрічі в суді, де ділив із Оленою їхнє майно.
Коли Анатолій йшов до іншої, Олені було непросто. Вона тоді дуже тяжко пережила їхнє розлучення. Для дружини це було справжнім потрясінням.
Олена завжди вважала свій шлюб вдалим. І чоловіка любила, і їхню спільну дочку Наталю, якій нещодавно виповнилося двадцять п’ять. Ні зради, вона не чекала. І коли одного разу Анатолій сказав, що вже два роки любить іншу і більше не має наміру приховувати свої почуття, Олена була майже на межі.
– Цього не може бути! Ні, це неправда! – не вірила вона і твердила як заведена те саме.
Її звичний і такий затишний світ руйнувався, а свідомість відмовлявся визнавати цей факт. Олена навіть спершу подумала, що Анатолій так жартує. Що він вирішив розіграти дружину, щоб перевірити її почуття.
А потім побачила їх удвох. Анатолій навмисно зробив так, щоб Олена їх помітила і не мала більше ілюзій. Приїхав із новою обраницею до її роботи наприкінці дня.
А потім дочка якось струснула її, налаштувала на нове життя, пояснивши, що вона не перша, кого зраджують чоловіки.
– Мамо, вистачить робити з цього горе. Живи далі. Твоє життя не закінчилося від того, що якийсь старіючий чоловік вирішив поскакати перед молодою дівицею, сподіваючись продовжити свою молодість.
– Це не якийсь чоловік, Наталко! Це мій чоловік, з яким прожито чверть століття. І, зрештою, це твій батько.
– І що? Молитись тепер на нього? Так, він батько, але, як тепер з’ясувалося, поганий. Відмовлятися я від нього, звісно, не збираюся. Навпаки, постараюся потягнути з нього грошей побільше, щоб тій дівиці поменше дісталося. Але в плані кохання та поваги – нехай на мене більше не розраховує.
І поступово щось переключилося у свідомості Олени, і вона почала жити. І не просто жити, а так, що всі оточуючі їй заздрили. Не шкодували її, а заздрили по-справжньому!
По-перше, вона змінила імідж, як радили багато хто у численних прочитаних нею статтях. Та вона й сама вже давно цього хотіла. То чому ж не зараз?
Завжди коротку до цього стрижку Олена відростила в стильне каре, а майстер у салоні краси пофарбувала її темно-русяве волосся у насичений каштановий колір, який так вигідно підкреслював карі очі жінки. Вони ніби навіть стали більшими і тому виразнішими.
Від усіх переживань, пов’язаних із розлученням та переїздом на нове місце проживання, жінка пристойно скинула. І тепер була струнка і підтягнута, як у молодості.
Олена відшукала всіх своїх подруг, з якими дружила в молодості і яких розгубила у процесі сімейного життя. І організувала такий своєрідний клуб за інтересами.
Тепер жінки збиралися разом не лише у свята. Але й для того, щоб допомогти один одному у різних справах та життєвих ситуаціях. Вони швидко та весело клеїли нові шпалери у квартирі у Тетяни. Або всі разом виїжджали на дачу до Марини, де дружно висаджували розсаду та сіяли моркву та буряки. А потім стомлені і зголоднілі смажили шашлик. Валентині подруги допомогли провести весілля старшого сина, взявши на себе більшу частину турбот щодо організації заходу. Всі справи та проблеми тепер були спільною справою їхньої дружної компанії.
І відпочивати подруги також вирішили разом. Вони вже встигли з’їздити на лижну базу,, де провели незабутні дні. На літо запланували подорож на море.
А сьогодні всі разом йшли на прем’єру до театру. З цієї нагоди Олена виглядала сьогодні як голлівудська зірка. Принаймні так здалося здивованому Анатолію.
– Що за справа у тебе? Тільки швидко! – Невдоволено промовила Олена, стоячи біля дверей.
– Я повторю питання – куди ти намилилася? Та ще в такому вигляді? Чоловіка завела собі? І не соромно тобі у твоєму віці? – Анатолія заносило. Він говорив зараз не те, що планував.
– А! Так ось у тебе яка справа! Вирішив перевірити, як я тут і що? Чи не сумую без тебе від туги та горя. От ти радий був би, мабуть, так? Принаймні пишався б собою, таким незамінним!
– Що ти несеш? Спочатку дай відповідь, є у тебе хтось чи ні!
– Є. І що далі? Що? Ти справді думаєш, що маєш право мені ставити подібні запитання? – З усмішкою запитала Олена. – Чи ти, наївний, вирішив, що твій відхід – це кінець мого життя?
– Ти поводишся вульгарно, Олено! Який приклад ти подаєш нашій дочці, яка ще незаміжня! – несподівано голосно навіть для себе самого видав Анатолій.
Він взагалі не розумів, що з ним. Невже він ревнує колишню дружину? Як таке можливе? Це ж абсурд!
– Повір, я подаю дуже добрий приклад своїй дочці. Принаймні вона тепер знатиме, що зі зрадою близької людини життя не закінчується. Я навчу її, як правильно жити після такої підлості. Якщо в тебе все, що ти хотів сказати, то тобі час. Як і мені – внизу чекає таксі.
– Давай, я тебе підвезу, куди треба, – раптом пом’якшав колишній чоловік, сподіваючись дізнатися, куди все-таки зібралася в такому вигляді його колишня і така гарна дружина.
– Ні. Дякую. Я досить добре заробляю, щоб дозволити собі таксі. А тебе більше не хочеться бачити. Все, ліміт твого часу вичерпано. І постарайся більше у моєму житті не з’являтися. Неприємно, знаєш, бачити поряд непорядних людей. Повітря псується від цього якось.
Анатолій змушений був залишити квартиру Олени. Він раптом вирішив простежити за таксі, яке везло його колишню у невідомому напрямку. Але на одному з перехресть таксист вирвався вперед, і Анатолій не зміг наздогнати їхню машину в бурхливому потоці автомобілів.
Саме зараз він виразно зрозумів, що втратив свою колишню дружину назавжди. І ніколи вже не зможе до неї повернутися, навіть якщо з Вікою не складеться все, як треба. Колишній дружині він більше не потрібен.
Олена чудово провела вечір. Вона із задоволенням подивилася прем’єру, а потім разом із подругами посиділа у кафе.
А на завтра у неї запланована зустріч із Дмитром Андрійовичем, її новим знайомим, який просто у захваті від цієї жінки. І мріє зробити її щасливою.
