Життєві історії

Наталя Дмитрівна якраз пекла пиріжки, коли пролунав дзвінок у двері. Нашвидкуруч обтрусивши від муки руки, жінка поспішила відкривати. – Христино, чого не попередила. Хоча саме вчасно, зараз чай питимемо з пиріжками. Як знала, твоїх улюблених спекла, – зраділа Наталя, коли на порозі побачила свою доньку. – Та ніколи нам чаї розпивати, – Христина, не роззуваючись, так і тупцювала на порозі. – Я взагалі у справі. – Що вже сталося? – захвилювалася Наталя Дмитрівна. – Мамо, тільки вислухай мене спокійно, – тихо сказала Христина і все розповіла матері. Наталя Дмитрівна вислухала доньку і застигла від почутого

Дзвінок у двері пролунав несподівано. Наталя Дмитрівна якраз пекла пиріжки. Нашвидкуруч обтрусивши від муки руки, поспішила відкривати.

– Христино, чого не попередила. Хоча саме вчасно, зараз чай питимемо з пиріжками. Як знала, твоїх улюблених спекла – з яйцем та цибулею!

– Та ніколи нам чаї розпивати, – Христина, не роззуваючись, так і тупцювала на порозі. – Я взагалі у справі. Ось Олю вам привезла!

– Та я бачу, що ти з онукою, а що сталося?

– Мамо, розумієш, – донька зам’ялася. – Можна Оля у вас з татом якийсь час пожила?

Христина була гордість Наталії Дмитрівни та Володимира Петровича. Донька виросла розумницею та красунею, з легкістю вступила до престижного вишу, закінчила його з червоним дипломом. Заміж не поспішала, казала, що спочатку треба в житті визначитися, влаштуватися. А потім її слова всупереч справі пішли. Заміж, до речі, так і не вийшла, а ось у подолі принесла.

Хоча свою онуку Олю бабуся з дідусем обожнювали, доки донька сиділа з нею в декреті, взяли всі витрати на себе. А потім Оля підросла, до дитячого садка пішла, мати з нею повернулася до себе у велике місто. Начебто все в них добре було. Що ж її знову до рідного дому привело?

– Ви розумієте, я виходжу заміж! – Христина вимовила цю фразу якось не дуже радісно.

– То це ж чудово!

– Ну так, ось тільки Михайло мій поки не готовий до дитини … Нехай вона у вас поживе, поки у нас все не владнається, а потім ми її обов’язково заберемо.

Наталя Дмитрівна зітхнула, не відмовиш же коханій та єдиній доньці у такому проханні.

Христина тим часом продовжувала тараторити:

– Олі скоро до школи. Поки у вас у селі в садок походить, це ж не проблема буде влаштувати, а потім у перший клас піде. Ти ж сама казала, що першокласників цього року Ніна Степанівна, твоя приятелька набирає, домовишся?

Потім Христина цмокнула дівчинку в щоку, помахала рукою батькам, відмовилася від пиріжків у дорогу і випурхнула. Внизу їй хтось нетерпляче сигналив.

– Навіть нареченого свого не показала нам, – зітхнула Наталія Дмитрівна, – Ходімо, Оля, чай пити!

До доньки Христина навідувалася приблизно раз на місяць. Забігала буквально на кілька годин. Візуально оглядала дитину, відзначаючи, що на свіжому повітрі та на пиріжках бабусі Оля росла дуже швидко, обдаровувала черговою лялькою або книгою, і йшла.

Із Михайлом вони розписалися. Щоправда, ця подія пройшла без особливої урочистості та розмаху, і зятя батьки Христини бачили один раз. Не сподобався він їм. Пройшовся, стиснувши губи, по квартирі, похмуро похитав головою. Від пропозиції залишитися переночувати відмовився, весь час квапив Христину, щоб та швидше закруглялася гостювати. На Олю ж зовсім не звертав жодної уваги.

До першого класу онука пішла у селі. Вона швидко звикла до школи та однокласників, бабуся записала її до художньої школи – дівчинка непогано малювала. Їхнє життя текло спокійно, ось тільки за мамою вона сильно сумувала.

– Ти на канікули забереш доньку? – питала Наталія Дмитрівна Христину.

– Що ти, мамо, у нас на роботі такий аврал? Чого вона на самоті в квартирі сидітиме? Краще у вас.

Питання про літній відпочинок відпало саме собою, бо Христина купила путівку до якогось дуже крутого табору, а потім дала бабусі грошей, щоб та звозила її на море.

Так пройшов перший рік життя у бабусі з дідусем, другий, третій, четвертий.

Христина була у батьків все рідше і рідше. Тепер вона замість постійних візитів скидала на доньку гроші на картку. Оля більше не просилася до матері, а коли та приїжджала, для пристойності сиділа з нею з півгодини, а потім йшла до своєї кімнати, то їй терміново виявлялося треба збігати до подружки за підручником або була якась інша причина, яка переконувала її йти з дома.

До закінчення дев’ятого класу дівчина твердо упокорилася з думкою, що матері вона не потрібна, але чомусь це її не хвилювало, вона більше переживала, що з її коханими бабусею чи дідусем щось станеться. Якось вона навіть заявила:

– Я краще в дитбудинку виховуватимуся, ніж у мами!

– Ти що, Оля, так не можна говорити!

– А чи можна мене було віддати в дитинстві? Добре, хоч не до дитбудинку, а до рідної бабусі!

– Мама мала обставини! – заступалася за доньку Наталя Дмитрівна.

– Її головна обставина у житті – це я, решта не рахується!

Літня жінка тільки зітхала, вона розуміла, що внучка має рацію.

Наближався час випускного вечора, на який Христина заявилася у всій красі. Їй дуже хотілося похвалитися своєю талановитою дитиною – Оля закінчувала школу із золотою медаллю – і продемонструвати себе, мовляв, дивіться, милуйтеся, це я народила таку талановиту дочку!

Проте сталося по-іншому. Побачивши на порозі розфуфирену матір, Оля заявила:

– Ця жінка, – заявила вона бабусі. – До мене на випускний не піде!

– У сенсі, дочко? Чому? – Христина здивувалася від несподіванки.

– Ти ще питаєш?

– Звісно, мені цікаво знати?

Наталія Дмитрівна в суперечку не вступала і на свято йти не збиралася. Оля повернувась до бабусі:

– Бабуся, я не зрозуміла, чому ти все ще не готова? У тебе година часу. Так, жінко, виділіть гроші на те, щоб моя бабуся була найкрасивішою на вечорі. Вона на це заслужила, а ви – ні!

Христина мовчки полізла в гаманець. Вона все зрозуміла, тільки було пізно.

Вам також має сподобатись...

Катя повернулася з роботи додому. Дівчина переодягнулася і відразу взялася за приготування вечері, коли на кухню зайшла її мама. – Катю, нам потрібно серйозно поговорити, – раптом почала мама. – Присядь на хвилинку! Катя сіла на крісло навпроти матері. – Я тобі забороняю зустрічатися з твоїм Андрієм! – почала розмову мама. – Як забороняєш? Чому? – не розуміла Катя. – Ти знаєш, що він робить за твоєю спиною? – несподівано сказала мама. – Ні, не знаю! Ти про що? – здивувалася Катя. І мама все їй розповіла. Катя вислухала маму і застигла від почутого

– Привіт, мамо! – сказав з порога Сашко. – Сину! – Галина Василівна розкрила руки для обіймів. – Чому не попередив? – Вирішив сюрприз зробити. Взяв на роботі відпустку і до вас приїхав, – усміхнувся син. – Ой, ти з дороги, мабуть голодний… Мий руки і за стіл! – забігала на кухні мама. Сашко кивнув, поставив сумки на диван і подався у ванну. За кілька хвилин він вийшов із ванної, і  тільки-но хотів піти на кухню, як почув стукіт у двері. – Сашко, не відчиниш? – почувся голос матері. Сашко відкрив двері і застиг на місці, як тільки побачив, несподіваних “гостей”

Микола вийшов зі спальні і побачив, що його дружина стоїть перед дзеркалом в коридорі, і кудись збирається йти. – І куди це ти з самого ранку? – звернувся Микола до дружини. – Йду подавати на розлучення…, – спокійно відповіла вона. – Що? – не зрозумів чоловік. – Бачиш, любий мій, годину тому до мене приходила вона, і дуже просила тебе відпустити! – Люда підозріло глянула на Миколу. – Хто приходив? – перпитав він. – Коханка твоя… Хто ж ще? – відповіла Людмила. – Моя хто? У мене коханки ніколи не було, – Микола здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

– Здрастуйте, ви Тамара Іванівна? – запитав жіночий голос по телефону. – Так! А що? – відповіла Тамара. – Я не можу додзвонитися до вашого сина, у нього номер змінився? – запитала співрозмовниця. – Ви спершу переставтеся і поясніть, що ви хочете від мого сина! – невдоволено сказала Тамара. – Я Надя, сестра Оксани, – пояснила жінка. – Якої Оксани? – незрозуміла Тамара. – Колишньої дружини вашого сина, – сказала співрозмовнися. – Хм. Вони давно розлучилися. І що хоче Оксана? – здивувалася Тамара. – Ви маєте дещо дізнатися, – сказала Надя і зупинилася збираючись з думками, а потім все розповіла. Тамара вислухала її і застигла від почутого