Коли Ольга подала на розлучення, прийшла свекруха.
Зі свекрухою якось одразу стосунки не склалися. Любила вона повчати, виховувати та контролювати всіх. Дочка її, мабуть, тому й поїхала подалі від неї. А син любив, розумів та слухався маму.
Свекруха щодня приходила в гості і «тикала носом» невістку: то неправильна вечеря, то посуд не так складений, то онук занедужає, якщо спати буде з відкритим вікном. Щодня знаходила привід для моралі.
Ольга мовчала, свекрусі не суперечила, а чоловіка просила поговорити з матір’ю, щоб вона не приходила так часто в гості. Але він не міг сказати таке мамі, та й виявляється, до мами треба прислухатися.
На розлучення Ольга подала не через свекруху, причіпки свекрухи вона винесли б, а от поведінку Віктора – ні.
У чоловіка раптом почали з’являтися якісь справи після роботи: то одному треба допомогти з ремонтом у квартирі, то іншого треба терміново звозити в село. Ніколи Віктор не мав стільки друзів, це й було підозріло. Коли відлучки чоловіка вже стали стабільними, Ольга прямо запитала:
– У тебе коханка? – прямо запитала вона.
Віктор почервонів, руки свої не знав, куди сховати. А потім з шумом видихнув, безглуздо посміхнувся і сказав:
– Ну що ти таке кажеш? Яка коханка? – почав відмовлятися Віктор.
– Зрозуміло, – махнула рукою Ольга. – Я завтра винайму квартиру і подам на розлучення. Не хочу жити із зрадником.
Віктор вибачався, умовляв Ольгу не приймати необдуманих рішень, казав, що не знає що на нього найшло, що покине коханку. Ольга тільки єхидно посміхалася, розмовляти з чоловіком не хотілося. Тоді він вирішив залучити до цього свою маму.
– Оля, не приймай необдуманих рішень, – почала свекруха. – Ну всяке в житті буває. С
Оступився мій син, з кожним буває. Я сама за ним стежитиму, щоб навіть не дивився на сторону. Одумайся, у вас же син. Як він без батька ростиме? Та й йти тобі нема куди. З твоєї зарплати квартиру не купити. По орендованих будете блукати. Подумай! Як буде твоєму синові? Ну, хочеш, я до вас зовсім не приходитиму? Тільки не розлучайся.
Ольга наступного дня переїхала до орендованої квартири. Чоловік після розлучення одружився з тією самою коханкою. А нова невістка виявилася владною жінкою, взяла в обіг і чоловіка, і його маму. Колишня свекруха дзвонила до Ольги, нібито для того, щоб спитати про онука, а насправді скаржилася на невістку. Ольга тільки сміялася.
Колишня свекруха дзвонила все рідше. Років через три. Ольга із сином повернулися з відпустки, зателефонував колишній чоловік:
– Мама тяжко занедужала, просить тебе прийти. Сходиш? Ключ у сусідки.
– Вона навіть не підводиться? – здивувалася Ольга. – Як вона сама живе?
– Сама все побачиш, – сказав колишній чоловік і вимкнув телефон.
Колишня свекруха була у поганому стані. Ользі навіть стало шкода жінку. Виявляється, син приходить лише увечері. А вдень з нею сидить старенька сусідка, якій і самій важко за собою доглядати.
До півночі Ольга прибирала квартиру, залишилися із сином ночувати. А вранці свекруха попросила переїхати до неї. Яка б колишня свекруха не була, але вона бабуся сина Ольги. Залишити її Ольга не могла, переїхала. Дізнавшись про це, дружина колишнього чоловіка заборонила йому їздити до матері. За весь час він так жодного разу не приїхав до матері.
Бабусі не стало вночі, уві сні. Цього ж дня прибігла її невістка і сварилася, намагаючись вигнати Ольгу з помешкання:
– Зараз же збирай речі та провалюй. Ключі віддай, сподіваюся, дублікати не зробила? При мені збирай речі, бо знаю я таких, і чуже прихопиш.
Поки Ольга збирала свої речі, чула, як ця дамочка, розмовляючи телефоном, планувала, як розпорядиться квартирою свекрухи. Радилася, як вчинити, якщо сестра чоловіка претендуватиме на спадщину.
Ольга поморщила носа від почутого, взяла сумки, і вони з сином пішли, думаючи, що більше ніколи не повернуться до цієї квартири.
А за півроку виявилося, що бабуся заповіла квартиру онукові. І сталося це відразу після того, як син її знову одружився.
Дружина колишнього чоловіка та донька бабусі намагалися оскаржити заповіт у суді, але в них нічого не вийшло.
