– Вона ж пройдисвітка, Оля! І Андрій зібрався з нею одружитися?! — здивувалася Рита, дивлячись на екран смартфона подруги.
На фото було зображено щасливу усміхнену пару — високий симпатичний хлопець і струнка ефектна дівчина.
Ольга поки що не була особисто знайома з нареченою брата, натомість вона добре знала характер своєї подруги. Рита ніколи нічого не говорила так і відповідала за кожне своє слово.
— Ось із цього місця, Рито, будь ласка, докладніше, — попросила вона.
— Ця Аліса три роки тому привласнила гроші фірми і поїхала далеко, — пробурчала Рита.
— Ну, це серйозне звинувачення, — зауважила Ольга. — А чому вона тоді спокійно живе?
— Ми не змогли довести її провину юридично, немає неспростовних доказів. Адже вона це зробила по-хитрому одразу після переїзду до нового офісу і за два дні до встановлення камер спостереження.
— А з чого така впевненість, що гроші забрала саме вона?
— З того, що доступ до сейфа вже понад три роки був у двох, у неї і у головного бухгалтера. І то! В останньої лише на випадок відсутності першої. На відміну від головної бухгалтерши, Аліса відмовилася пройти детектор брехні та екстрено звільнилася за власним бажанням. Нібито не витримала тиску на неї! — пирхнула Рита.
Подруги пили каву в невеликому кафе, розмова про Андрія та його наречену зайшла після того, як Ольга показала Риті свіжі фото улюбленого молодшого брата. На багатьох із них він був зображений зі своєю дівчиною.
Придивившись до неї уважніше, Рита стрепенулась. Потім подруги вивчили сторінки Андрія та його нареченої в соцмережах, і сумнівів у Рити не залишилося, це була її колишня колега, яка привласнила гроші фірми.
— М-да… Нам у родині тільки такої й не вистачало… — пробурмотіла Ольга.
— Жаль Андрія, — зітхнула Рита. – Він чудовий хлопець. І треба було йому зустрітися саме з цією!
— Він тільки про неї й говорить… — задумливо промовила Ольга. — Заяву вони позавчора подали, тож незабаром Аліса стане членом нашої родини…
— Вбережи вас Бог від такої родички! — сердито сказала Рита. – Де гарантія того, що їй потрібен Андрій, а не його рухомість та нерухомість? А може, їй ще й ваше родинне гніздо сподобається?
— Коротше, Андрія, схоже, треба рятувати, — зробила висновок Ольга.
– Так, і не відкладаючи. Ось тільки як?
— Сьогодні ввечері вони приїжджають із Львова і будуть мати до кінця новорічних канікул. Думаю, там далі буде видно, як треба діяти.
Подруги тепло попрощалися, Ольга сіла за кермо і міцно замислилась. Підстав не вірити Риті, з якою вони виросли в одній пісочниці, вона не мала. Глибоко заміжня подруга вже майже десять років очолювала велику фірму. Вийшовши заміж за кохану людину, вона була щаслива у шлюбі, так звинувачувати навіть ненависну їй людину було не в її правилах.
«Виходить, ця Аліса може бути справді небезпечна, і чекати від неї можна чого завгодно…» — думала Ольга.
«Але як попередити про це Андрія?»
***
Ольга була старша за Андрія на сім років. У дитинстві вони через різницю у віці особливо не дружили, проте Ольга завжди опікувалася братом, а той був гаряче до неї прив’язаний.
Подорослішавши, вони роз’їхалися по різних містах вчитися. Вже на другому курсі Ольга вийшла заміж, але сімейне життя не склалося. Розлучившись із чоловіком, вона з головою пішла в роботу і про нові стосунки поки не замислювалася.
Занурений спочатку у навчання, а потім у роботу Андрій довгий час ні з ким не зустрічався. Близькі хвилювалися, що він все життя проживе сам, проте незабаром молодик познайомився з Алісою. Ледве зустрівши дівчину, він зрозумів, що все життя її шукав і хоче одружитися саме з нею.
Коли Ольга та Андрій були дітьми, всі свята відзначалися у родинному колі в їхньому старовинному особняку, побудованому ще прадідом. Коли пішов із життя батько, ця традиція потихеньку зійшла нанівець. Втім, Новий рік вони, як і раніше, зустрічали разом, для цього Андрій приїжджав до батьківського будинку з Львова, а Ольга — з Києва.
Мама, яка, як і Ольга, була знайома з майбутньою невісткою лише по фото, з нетерпінням чекала на зустріч з нею. Посвячувати її у все почуте і псувати їй святковий настрій Ользі не хотілося.
“Самі розберемося”, – вирішила вона.
***
Андрій та Аліса приїхали вранці тридцять першого, зустріч була дуже теплою. Спостерігаючи за тим, як Аліса, щось радісно щебече і пурхає по хаті, Ольга не здивувалася тому, що брат був такий зачарований нею.
Увечері мати попросила Ольгу допомогти їй на кухні, поки вони клопотали, готували закуски та страви до святкового столу, Андрій із нареченою вбирали ялинку та прикрашали будинок.
– Як тобі Аліса? — спитала мати.
— На перший погляд, нічого так, — обережно відповіла Ольга. – А тобі?
– Мені вона дуже сподобалася, – зізналася мати. — І хочеться сподіватися, що надалі я не розчаруюсь.
Тут на кухню зазирнула усміхнена Аліса.
— Може, я вам чимось допоможу? — спитала вона. — Я так хочу якнайшвидше сісти за стіл і почати проводжати старий рік!
— Ну якщо ти там Андрію не потрібна, очисти все це для оселедця під шубою, — попросила мати, присунувши до Аліси велику миску з овочами і тарілку з оселедцем. — Можеш усе й нашаткувати.
— Або зробити салат повністю, — додала Ольга.
– О-о-о… Ви мені таке довіряєте? Я не зовсім впевнена, що вийде … – Роздивляючись свій щойно зроблений яскравий манікюр, пролепетала Аліса.
— А от рукавички візьми й уперед, — підморгнула їй Ольга. — Тільки все, будь ласка, дуже дрібно нашаткуй. Я люблю, коли «шуба» тане у роті.
Аліса мило посміхнулася до неї і раптом прислухалася.
— Здається, Андрій мене кличе, — сказала вона і вискочила за двері.
***
Незабаром стіл був накритий, а по будинку поширився аромат малинового пирога, що готується.
До півночі залишалося ще більше трьох годин, і мати з майбутньою невісткою мило розмовляли на дивані у вітальні. Вони розглядали сімейні альбоми, хихикали і навіть шепотілися, було видно, як вони обидві щосили намагаються сподобатися один одному.
Вибравши момент, Ольга покликала брата до своєї колишньої кімнати, ще не знаючи, з чого почати, вона запитала:
— То де ви познайомилися?
— Та торік на корпоративі у ресторані. Під Новий рік, до речі! – усміхнувся брат. — На одному з конкурсів вона співала та танцювала. І все, я зник…
— Ти вважаєш, що її добре дізнався? — пильно дивлячись братові у вічі, запитала Ольга.
— Та краще за себе!
— Ну, так… — усміхнулася жінка. —
– Ти це до чого? — насторожився Андрій.
Ольга присунулася до брата ближче:
— Загалом, братику, слухай мене уважно.
І вона майже слово в слово передала Андрію свою розмову з Ритою.
— Якщо не віриш мені на слово, я зараз наберу Риту, і ти почуєш усе, як то кажуть, з перших вуст, — запропонувала Ольга. – Вона була її колегою.
Витримавши невелику паузу, Андрій важко зітхнув.
— Ні, Оля, я не маю ні причин, ні підстав не довіряти тобі. Ти не стала б очорняти людину, навіть якби вона була твоїм ворогом. Просто це все… — він стомлено провів долонею по обличчю і знову зітхнув. — Як відро холодної води на голову…
— Ну ще б пак… — Ольга поклала руку на плече брата, і він тут же вдячно стиснув її у своїй долоні.
— Гаразд, я піду до них. А ти поки поки що побуть один. Все буде гаразд! Буває й гірше.
— Але рідше, — похитав головою Андрій.
Залишивши брата одного, Ольга м’яко зачинила за собою двері. Тепер їй треба було поговорити з Алісою.
***
Мати та Аліса продовжували мило розмовляти на дивані, їхню розмову зупинила Ольга.
– Алісо, можна тепер тебе на хвилинку? — підійшовши до них, спитала вона. — Мамо, вибач, ми ненадовго.
— Тільки справді ненадовго! — жартівливо сказала їм мати. — Ідіть. А я піду подивлюсь на пиріг.
Запропонувавши Алісі пройти до колишньої кімнати брата, Ольга щільно зачинила за собою двері.
— Алісо, нам нещодавно стало відомо, що ти не та, за кого себе видаєш, — безперечно почала вона.
— Нам це кому? — заплескала довгими віями Аліса. — І що ви маєте на увазі?
— Мені та Андрію, — пояснила Ольга. — А я маю на увазі те що ти зробила у своїй колишній фірмі.
Аліса дивилася на неї, широко розплющивши очі.
— Ви що, перевтомилися, Олю? – пробелькотіла вона. — У чому ви мене звинувачуєте?
– У привласненні грошей фірми.
Коли Ольга назвала фірму та прізвище Рити, Аліса грубо засміялася.
— Та ця Маргарита… — пирхнула вона. — Та вона обманює! А ви й розвісили вуха… На слово їй повірили, правда?
— Вона має докази твоєї провини, — пішла на блеф Ольга.
— Та що ви кажете! — глузливо пирхнула Аліса. — Три роки тому вона не мала жодних доказів проти мене, а зараз раптом знайшлися? Не смішіть мої капці!
Заперечити Ользі не було чого, глузливо подивившись на неї, Аліса запитала:
— У вас ще щось є? Чи я можу йти?
– Іди.
– Дякую.
***
До Нового року залишалося менше години, Аліса поводилася трохи нервово і майже не посміхалася. Зрештою, спитавши у майбутньої свекрухи, де в будинку знаходиться санвузол, вона попрямувала туди. Помітивши, що Аліса взяла з собою телефон, Ольга під впливом «шостого чуття» прихопила свій смартфон і потихеньку попрямувала за нею.
Діставшись до санвузла, вона зупинилася перед зачиненими дверима і почула голос нареченої брата, яка з кимось розмовляла телефоном. Не втрачаючи жодної хвилини, Ольга натиснула на кнопку диктофона.
– Ти мені голову не мороч! — казала в слухавку Аліса.
— Скажи тільки так чи ні… Вітя, та яке тут свято?! Які веселощі? – Дочекавшись відповіді співрозмовника, вигукнула вона. – На нарах твій Новий рік буде, якщо ти мене не прикриєш! Борги, Вітя, треба віддавати! Думаєш, майже половину суми я тобі за гарні очі відстебнула? Зустрічаємось завтра вранці, зрозумів? Та просто підтверди моєму нареченому, що винна тоді була наша головна бухгалтерша та й усе!
Співрозмовник довго щось відповідав, зрештою, Аліса втратила терпіння і заявила:
— Май на увазі, якщо не підтвердиш, я тебе здам. Зрозумів? Даю тобі на роздум десять хвилин!
Натиснувши для конспірації кнопки зливу , вона відчинила двері так швидко, що Ольга ледве встигла відскочити. Побачивши в руці смартфон, Аліса все зрозуміла. Вона густо почервоніла і відсторонила Ольгу, схопила рюкзак і мовчки вилетіла з дому.
Ольга повідомила брата про почуту розмову і продемонструвала йому запис із диктофона. Запис був не дуже гарної якості, але головне він почув.
Якийсь час приголомшений Андрій сидів мовчки, потім дістав свій телефон і набрав наречену.
– Алісл, ти де? — спитав він.
— У мене тут форс-мажор, — почувся в слухавці її захеканий голос. — Дядьку зле стало, я до нього біжу. На мене не чекайте, я, мабуть, тільки завтра приїду. З наступаючим!
Розуміючи, що братові треба побути на самоті, Ольга тихенько вийшла. Вона трохи подумала та набрала Риту.
***
– З наступаючим, Рито! Я тебе не відволікаю? — спитала вона.
— Ну що ти! — була відповідь. – З наступаючим! Тобі я завжди доступна!
— Рито, тобі каже про щось ім’я Віктор? – Запитала Ольга.
— Так… У нас Віктор працює… А що?
— Я зараз тобі дещо скину.
За кілька хвилин Рита передзвонила подрузі.
— М-да… — сказала вона. — Адже тільки він з нею завжди їздив за готівкою до банку. А коли грошей не стало, то все казав, що підозрює Алісу.
— Ну так, він також причетний.
— Ну гаразд, тепер вже у Новому році вирішуватимемо це питання в офісі. Дякую тобі, подруго!
— Та нема за що.
— Ти скажи мені, як Андрій на все це відреагував? – Запитала Рита.
– Андрій молодець, – голос Ольги пролунав тепло. — В’їхав з ходу в ситуацію, побув трохи один і, здається, ухвалив правильне рішення.
— Ну ось і добре, — підсумувала подруга.
***
До півночі залишалося десять хвилин, і мати стривожилася:
— Алісочка, мабуть, не встигне до дванадцятої. А шкода … Вона мені так сподобалася! Та що в неї там могло статися в новорічну ніч із родичами? У дядька чи в тітки проблеми, га Андрійку?
— Та я сам до ладу не зрозумів, — сухо відповів Андрій.
Потім він продовжив:
— Зателефонували, та полетіла. Ну що, я відкриваю ігристе?
– Відкривай!
Більше питання Аліси цієї ночі не піднімалося, а на ранок вона сама подзвонила Андрію:
– З Новим роком, Андрію!
— З Новим роком, Алісо, — холодно озвався він.
— А ти… Ти знаєш, що я на вокзалі зустріла Новий рік? – поцікавилася вона.
– Ну і навіщо? Хто тебе з дому гнав?
— Хто-хто… Сестра твоя! — у слухавці почулося схлипування.
— Не плач. Краще скажи хто такий Віктор? — рішуче спитав Андрій.
Повисла пауза.
— Все зрозуміло, — уривчасто зітхнула Аліса. — Виходить, ми розлучаємося?
— Виходить так.
— А як же заява?
— Я заберу її після свят, — сухо сказав Андрій. — Дуже шкода, Алісо, що так вийшло. Я до тебе ставився з чистим серцем… Але після того, що дізнався, я сім’ю створювати не хочу.
— Ну, і подумаєш! – пирхнула Аліса. — Не зійшовся ж на тобі світ клином! Бувай, Андрію! Бажаю тобі в новому року знайти подругу з чистим серцем!
Вона поклала слухавку, і Андрій більше її не бачив. Через деякий час уже в Львові він дізнався від сестри, що Віктор розколовся, і Рита подала заяву.
– Але це вже зовсім інша історія, – невесело посміхнувся хлопець.
