– Сподіваюся, у вас буде хлопчик, – свекруха поставила чашку на блюдце і пильно подивилася на Ганну. Ганна посміхнулася, але відчула легке роздратування. Вона була …
Галі запропонували роботу. Вона мала бути ведучою на ювілеї у якомусь багатому будинку. Замовники натякнули, що ювіляр досить відома людина. Але він просив не розказувати, хто він. Тільки ім’я сказав, щоб Галя могла підготувати сценарій. Галя не заперечувала. Яка їй різниця?! Вона тільки уточнила смаки ювіляра у їжі та піснях і почала готувати свято… І ось настав день урочистості. Стали прибувати гості. Галя ще раз по-хазяйськи оглянула все, перевірила, як сидітимуть гості і стала чекати на ювіляра. – Хто ж він такий? – думала жінка. Раптом у залу зайшов чоловік. Галя глянула на нього й ахнула від несподіванки
З самого дитинства так усі про неї й казали: – Наша Галя – ну просто дівчинка-свято якась! Подивіться на неї, вона ж як маленька рум’яна …
Оля ішла додому з пакетами продуктів у руках. Жінка вирішила зробити своєму чоловіку сюрприз – влаштувати романтичну вечерю! Оля відкрила двері й застигла на порозі… У квартирі було світло, відчувався запах чогось смачного, а з кухні чулися голоси й сміх… Жіночий сміх! Оля поставила пакети на підлогу. На вішалці було незнайоме жіноче пальто. Оля навшпиньки пройшла по коридору. З кухні відчувався запах її фірмової печені. – Надзвичайно смачно! – пролунав жіночий голос. – Ти де навчився так готувати? – У дружини підглянув рецепт! – відповів чоловік Олі і вона побіліла. Жінка зазирнула на кухню. А там… Їй відкрилася картина, від якої земля пішла з-під ніг
Оля задумливо стояла біля вікна. Збори в дорогу завжди викликали в неї легке занепокоєння, наче вона щось забула чи не передбачила… – Ти точно взяла …
Галина солодко спала, як раптом прокинулася від якогось дивного шуму. – Романе, ти це чуєш? – запитала вона в чоловіка, який спав поряд. – Нічого я не чую, – буркнув Роман. – Спи давай, завтра рано вставати! – Мабуть здалося, – сказала сама до себе Галина. Щоб заспокоїтись, жінка вирішила піти на кухню, випити склянку води. Вона підвелася з ліжка, накинула халат і тихенько, щоб не розбудити чоловіка, попрямувала на кухню. Галина зайшла на кухню, ввімкнула світло і…ахнула від побаченої картини
– Романе, може, вистачить, га? – Галина внесла до спальні купу постільної білизни. – Що вистачить? – Досить запрошувати до нас усіх поспіль! Я втомилася …
Ольга сиділа зі своєю матірʼю на кухні, і пила чай. – Мама, я маю тобі дещо сказати, – не рішуче почала розмову донька. – Слухаю, – відповіла мама. – Я переїжджаю від вас, – несподівано сказала Оля. – Як переїжджаєш? – здивувалася мама. – Олексій зробив мені пропозицію! – радісно вигукнула Ольга. – І ми вирішили почати жити разом ще до весілля! Мама відвела погляд в сторону. – Мамо, ти що не рада? – тихо запитала донька. – Не дозволю! Я не дозволю, відбутися цьому весіллю! – несподівано вигукнула мама. – Мамо, ти що таке говориш? – Оля здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
– Який ще Олексій? – голос матері тремтів від злості. – Ти хочеш кинути нас? Ольга застигла. Вперше вона почула від матері не скарги, не …
Олена вирішила піти від чоловіка. І не просто піти – а залишити йому сина Володю! Вона більше не могла терпіти ці стосунки. Свекруха лізла зі своїми нотаціями. Вічно незадоволений чоловік весь час сварився. Все це Олена терпіла мовчки. Вона чекала той день, коли Володя піде в садок, і тоді… Тоді вона піде. І тут сталася остання сварка… Олена прийшла з роботи додому. Вона відкрила двері в квартиру, а назустріч їй раптом… Вийшла дівчина, вбрана в її ж, Олени, халат! Побачивши, господиню, вона пискнула: – Здрастуйте! І шмигнула назад у спальню… Олена оторопіла від такої ситуації
– Ну як справи? Народжувати не збираєшся? «І ця туди ж. Змовилися вони, чи що?» – Олена похмуро глянула на подругу. – Та гаразд, гаразд. …
Вероніка поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка Ігоря за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але вона нічого не помічала. Вероніка дивилася тільки на один столика в протилежному кінці зали. – Який збіг! – подумала вона, спостерігаючи, як її Ігор… Ніжно погладжує руку молодої брюнетки! – Який же ж дивовижний збіг… Офіціант підійшов до столика Вероніки. – Бажаєте ще щось? – запитав він. – Так! – Вероніка підняла очі. – Принесіть, будь ласка, рахунок он того столика. Я хочу зробити подарунок. – Вибачте, що? – офіціант не розумів, що відбувається
Вероніка повільно поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через величезне панорамне вікно ресторану відкривався …
– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна дивилася на дочку. – Тільки, я ніяк не зрозумію: коли ти все встигаєш? У вас же у самих дача, за нею теж догляд потрібен! Віра зітхнувши, відповіла: – Немає у нас ніякої дачі, мамо. Три роки вже. – Як? Невже продали? – ахнула Ганна Василівна. – Та ні, – дочка сумно посміхнулася. – А що ж тоді? – не розуміла Ганна Василівна. – Ой мамо, ти не уявляєш, що сталося? – сумно промовила Віра, зібралася з думками і все виклала матері. Ганна Василівна вислухала доньку і остовпіла від почутого
– Дякую, Віро, що так нам допомагаєш, – Ганна Василівна з любов’ю дивилася на дочку, – Тільки, знаєш, я ніяк не зрозумію: коли ти все …
Оксана з сином приїхали в гості до матері на дачу. Дача зустріла їх яскравим сонцем та співом птахів. Лідія Сергіївна вийшла назустріч, взяла онука на руки. – Як я рада вас бачити! – сказала жінка. Потім, пообідали з дороги, випили чаю. Ближче вечора, Оксана вирішила прилягти, поки є можливість. Сина вона залишила на бабусю, а сама втомлено залізла під ковдру. Тільки-но Оксана закрила очі, як раптом у будинку пролунали дитячі голоси. Чужі дитячі голоси. То був не її син Миколка. Оксана різко розплющила очі, підвелася, вийшла в коридор і…ахнула від побаченого
– Оксано, ну що ти в чотирьох стінах сидиш? – у голосі Лідії Сергіївни звучав легкий докір. – Приїжджай до нас на дачу, тут свіже …
У Тані не стало матері. Її батько залишився один у своєму будинку. Чоловік дуже сумував за дружиною. Таня ж часто відвідувала його. Так минуло два роки. Таню, яка вкотре приїхала провідати батька, біля хвіртки зустрів… Великий пес! На ґанок зразу вийшов батько. – Це що за диво, тату?! – здивувалася жінка. – Звідки?! – Красюки переїхали в місто от мені й віддали, – відповів батько. – Гарна собачка, слухняна… Таня помітила, що батько нарешті трохи підбадьорився. Два роки переживань нарешті закінчилися – йому було про кого піклуватися… Минув час. Таня знову приїхала до батька. Вона глянула на нього й ахнула від побаченого
Коли Таня закінчила навчання, батьки нарешті здійснили свою мрію й купили будиночок біля озера. Теплий, затишний, комфортний. Він був зовсім недалеко від їхнього містечка, хвилин …