– Ну що – ти задоволений? – поцікавилася у чоловіка Рита.
– Ой, дякую, Рито! Ти – супер! – Сашко цмокнув її в щоку.
Навіть не в щоку, а кудись збоку. Чоловік останнім часом став цілувати її тільки так.
– Так, ось допомогла, так допомогла! – Сашко був незвично жвавий: останнім часом він відрізнявся не лише неласковими поцілунками – чоловік майже завжди мав поганий настрій.
А тут – душевне піднесення і радість в очах: життя вдалося!
Це сталося після того, як вона допомогла колезі чоловіка, якій Сашко попросив підібрати квартиру: до цього дівчина-бухгалтер поневірялася по орендованих.
– Я розповів їй, що в мене дружина – непоганий ріелтор, – з натхненням розповідав Сашко. – І вона попросила допомогти з покупкою – в сенсі допомогти вибрати квартиру!
Тут же потрібен фахівець: аби кому таку серйозну справу не довіриш! А ти ж у мене – профі!
Звичайно ж вона допоможе дівчині: не справа це – поневірятися по орендованому житлу! А ще зробить приємне коханому чоловікові: Сашко любив усім допомагати – колегам, друзям та родичам.
І в тому, що він сьогодні попросив допомогти якійсь невідомій і, можливо, симпатичній дівчині, не було нічого дивного.
І якби це відбувалося в іншій родині, то дружина, швидше за все, на це прохання відповіла б ревнощами з усіма наслідками, що звідси випливають: сварками і танцем з бубном.
Але розумна Рита, враховуючи особливості характеру чоловіка, швидко все відфільтрувала і, отримавши сухий залишок, почала займатися виключно пошуком житла.
– Ти що нишпоришся в компʼютері? – запитала її на роботі наступного дня подруга і колега Маринка.
– Так варіанти шукаю!
– Так у тебе ж, начебто, все було на мазі – все вже йшло до супроводу угоди. Щось нове з’явилося?
– То це особисті варіанти – для чоловіка!
– А що він у тебе – квартиру купує?
– Та ні – це не йому!
– А кому?
– Так, так – колезі!
– Якому колезі? – Здивувалася дівчина. – Він, що – купує квартиру колезі?
– Марино, – відмахнулася Рита, – не плутай мене! Нічого він нікому не купує – просто Сашко попросив мене допомогти підібрати одній дівчині квартиру: вона її купує.
Марина помовчала трохи, а потім спитала:
– А він з якого переляку попросив тебе підібрати їй квартиру? Ну, вона нехай купує що хоче. А він до чого?
– Та просто, Марино! Просто! Я – ріелтор, чому б не допомогти! Тим більше, не задарма!
– Ну, з твоєю наївністю ти й задарма можеш! – додала подруга. – А ти її бачила? Може, там неймовірна краса!
– Може, й краса! – Рита не відволікалася від комп’ютера.
– Я дивлюся, подруго, ти геть нічого не помічаєш? Щоб за просто так чоловік кинувся допомагати якійсь чужій дівчині? Ти, взагалі, сама себе чуєш?
– Ну чому ж ви всі одразу думаєте про погане? – роздратовано відповіла Рита. – Мій Сашко – не такий: він просто допомагає людям!
– Просто так навіть муха не сяде. А тут якась дівчина. Так, не чекала я від тебе, подруго…
– Чого ти не чекала?
– Того, що одна з наших кращих фахівців фірми виявиться такою не розумною. І це ще, м’яко кажучи.
Ти протри свої рожеві окуляри! Або краще зніми!
– Ми з чоловіком довіряємо один одному! – спокійно сказала Рита. – А рожевих окулярів у мене ніколи не було – я реалістка!
– Ну-ну! – скептично промовила Марина, яка ні на хвилину не повірила в цю піднесену нісенітницю про допомогу-дівчині колезі: плавали – знаємо!
Бо в неї нещодавно пішов чоловік. І пішов до такої ж колеги, причому після десяти років шлюбу: покохав, бачите! І малі діти його не втримали. А у Рити і дітей ще не було.
До того ж, Марина була свідком на їхньому весіллі і була добре знайома з привабливим та брутальним Сашком.
Який, за її поняттями, міг не обмежитися лише добротою у стосунках із протилежною статтю. Дивно, що Рита цього не помічала.
Та й яка різниця: десять років, більше чи менше – хіба це колись когось зупиняло? До речі, як і кількість і вік дітей.
Вони ж що хочуть, те й роблять, ці чоловіки, маскуючи під будь-що: от і цей якусь допомогу вигадав!
А подруга повірила – ось … наївна!
Після розмови з Ритою Марина розлютилася і замовкла: як можна не помічати очевидного? І це – її найкраща подруга, яка раніше розуміла все з півслова!
А Рита, переглядаючи варіанти, намагалася не помічати легкого занепокоєння, що охопило її почуття: ні, вона не опуститься до цієї ревнощі, що роз’їдає душу! Адже у них все добре!
А Марина просто заздрить і чухає всіх чоловіків під один гребінець: її кинули!
Але з дівчиною з роботи чоловіка, якій знадобився ріелтор, Маргарита все-таки побачилася…
І зовсім не тому, щоб подивитися на неї, як радила Марина – умовляла себе Рита: а щоб зустрітися з клієнткою та обговорити можливі варіанти та подробиці угоди! Винятково для цього!
Дівчина їй несподівано сподобалася. Так, тому що вона не становила для Рити жодної небезпеки: це був не типаж чоловіка та пряма протилежність гарної Маргарити.
І їй стало зрозуміло, що добрий Сашко допомагає Аллі – так звали дівчину – справді, тільки через доброту та почуття співчуття: про кохання мови тут йти не могло.
Рита навіть її трохи пошкодувала: зовні не дуже приваблива дівчина виявилася дуже милою та приємною у спілкуванні.
Вони швидко знайшли спільну мову: Аллі сподобався один із варіантів, і вони уклали договір.
Ріелтор Маргарита навіть зробила їй знижку: нехай бідолаха порадіє…
Оформлення відбувалося швидко. Незабаром все було закінчено: Алла переїхала на нове місце проживання, Рита отримала свої відсотки та подяку від чоловіка: Рито – ти супер!
– Чуєш, подруго, – гукнула її одного ранку Марина. – Ти де колезі чоловіка квартиру підібрала? На Клепарівськів, будинок три?
– Так, – здивувалася Рита. – А ти звідки знаєш?
– Так у мене там мати живе! І сьогодні я зустрілася з твоїм Сашком біля другого під’їзду! Шарахнувся від мене!
– А ти нічого не плутаєш? – не повірила Рита. – Коли це було?
– Та о дев’ятій ранку: мені довелося там заночувати. І я виходила з під’їзду, щоб їхати в агентство, а він заходив!
– Ні, це точно не він: він у цей час має бути на роботі – на іншому кінці міста! – Переконано сказала дівчина. – Тобі здалося!
– Та гаразд – що я твого Сашка не впізнаю: куртку з тобою ми йому разом в інтернеті обирали! У мене ж поки що проблем з памʼяттю немає!
Рита остовпіла: все вказувало на те, що подруга мала рацію. Але – як? Він же щодня ходить на роботу! І сьогодні пішов. Чи все-таки не ходить?
Але так обманювати Марина не змогла б – та й навіщо їй це? Не така вже вона і заздрісна!
Рита сказала, що має зустріч із клієнтом і поїхала за знайомою адресою: сидіти в офісі вона вже не могла.
Марина співчутливо подивилася на неї – дійшло, таки! – І порадила не квапити події: мало, що там виявиться.
Може прийшов комп’ютер відремонтувати, якщо він такий чуйний і добрий. Або трубу у ванній полагодити. Тож, не квапся з висновками, подруго!
Двері відчинили одразу, ніби на них чекали: на порозі стояв її коханий Сашко – у домашньому, незнайомому їй одязі з бутербродом у руках.
Чоловік зовсім не здивувався її приходу і сказав:
– Ну, що, проходь, як прийшла!
І Рита увійшла до знайомих вже інтер’єрів: квартира продавалася з великою кількістю обстановки.
І виявилося, що мудра Марина мала рацію: просто так жоден чоловік допомагати дівчині не стане!
І її Сашка вже рік, як перебуває з Аллою у стосунках. Так, дівчини на той момент не було вдома: вона вибігла за чимось у магазин.
І це виявилося непогано: у її присутності не відомо, як пішла справа.
– А ти чому не на роботі? – тихим голосом поцікавилася Рита, сподіваючись, що чоловік пожартував і тут виявився випадково. А в чужому одязі тому, що лагодив кран і забризкався. І мила Алла дала йому старі штани свого брата: ось яке пояснення повністю влаштувало б Риту!
– Чому це не на роботі? Я вже давно працюю на віддаленні! Тому, працюю з дому – з дому Алли!
– То ти мене весь цей час обманював? – здивувалася дівчина. – Щодня йшов на роботу і їхав сюди?
– Так, обманював, – просто, як про щось звичайне, сказав чоловік і відкусив від бутерброда. – І, чесно кажучи, дуже радий, що ти нарешті про все дізналася.
Напевно, я за все маю дякувати твоїй Марині: адже у мене не вистачало сміливості у всьому зізнатися. А Аллу я дуже люблю і хочу бути з нею.
Як можна любити цю непоказну дівчину? Адже Рита набагато красивіша і взагалі…
Так, але чоловіка вона у Рити відвела, а не навпаки! Виходить, що не така вже і непоказна вона.
Дівчину охопила складна суміш почуттів: гнів, гіркота, розпач, обурення – чого там не було! І як він тільки міг? І як вона могла, ця… власниця житла?
Як там говориться: добрі справи віддячуються, і не роби добра – не отримаєш зла.
– А як же я? – Запитала Рита поки ще свого чоловіка.
– А що ти? – здивувався він. – Ти ж сильна – впораєшся! Квартира у тебе своя, робота хороша, а кохання – справа наживна!
У замку закрутився ключ: це прийшла з магазину Алла, яка з моменту їхньої останньої зустрічі дивно погарнішала.
І вона теж чомусь зовсім не здивувалася приходу суперниці.
Хоча, ні, не суперниці: всім було ясно, що гарна Рита не зможе змагатися з Аллочкою – та її здолає, як кажуть однієї лівої.
– Чай, кава? – спокійним голосом запропонувала Алла, тримаючи в руках батон і якусь слойку: добрі манери ще ніхто не скасовував.
– Це ви вже без мене, – Рита теж намагалася говорити рівним тоном і “тримати обличчя”, хоча їй це давалося важко. – Чай, кава і заразом потанцюйте. Так, на розлучення подам сама!
– Дякую, Рито! – Несподівано вимовив Сашка – чоловік, дійсно, був їй вдячний: адже тепер він міг пов’язати свою долю з тим, кого любив більше за життя.
А гарна Рита йшла і думала, де вона промахнулася? Може, була надто категоричною? Чи надто самовпевненою? Пригнічувала? Чи не надавала належної уваги?
– Ну, як сходила? – єхидно поцікавилася Марина у Рити, яка повернулася на роботу, хоча їй все й так було ясно з вигляду подруги. – Як угода?
– Провалила, – коротко відповіла та, стримуючись, щоб не заплакати. – Клієнт нечесний попався – обманув!
А – поквитатися? – Запропонувала Марина, відразу зрозумівши, про що мова.
– Нехай живуть: я – не зло пам’ятна, – видавила з себе Рита.
Ні, ну точно – наївна дівчина! А може, варто було б поквитатися?
Адже коли вдається «насолити» ближньому, це дуже підвищує життєвий тонус і настрій: Марині тоді вдалося це зробити – так, коли її чоловік пішов.
Так що, звертайся будь-коли, Рито, і не дякуй!
