Історії жінок

В Андрія був день народження. Його наречена Зоряна з його матір’ю накрили стіл. Приїхали друзі батьків Андрія зі своєю дочкою Катею. Катя одразу кинулася до Андрія в обійми. – Привіт, Андрійку! – вигукнула вона. – Бажаю тобі щастя, удачі, ну і палкого кохання. Взявши Андрія за руку, вона посадила його поруч із собою за стіл. Всі розсілися, а Зоряна стояла й не знала куди їй подітися. Довелося прилаштуватися на куті столу… Коли гості вже збиралися йти, Зоряна раптом почула, що Катя щось шепоче Андрію. Дівчина прислухалася, й очі вирячила від почутого

Всім відомо, що у житті трапляються різні неприємності. Одні ці неприємності переживають і далі живуть, інші опускають руки, і пливуть за течією.

Ганна із Зоряною дружили з дитинства, жили по-сусідству, навчалися в одній школі. Але доля у них склалася по-різному. Ганна жила з батьками та старшим братом Олегом.

У батьків Зоряни було троє дітей, окрім неї ще двоє молодших братів.

Родина Зоряни була добропорядною, батько працював водієм на вантажівці, а мати медсестрою у лікарні.

Дівчата жили в одному дворі і до школи ходили разом. З вечора домовлялися, Ганна була головною, тож казала:

– Зорянко, вранці на мене чекай на подвір’ї, не запізнюйся. А то знову бігтимемо на уроки. Ох, і любиш ти поспати. Вставай раніше. Пам’ятаєш, як до тебе стукала у двері?

– Годі тобі, Ганно, ну чого ти? Я всього двічі проспала, мама мене не розбудила, думала, що я вже прокинулася, – говорила вона.

Зоряна була спокійною, розважливою, чорноокою і густим темним волоссям, заплетеним у тугу косу.

А подруга Ганна – повна протилежність, руденька і з зеленими очима, гарненька.

Швидка і спритна. Різні за характером, але, мабуть, доповнювали одна одну, тому й дружили.

…Подорослішавши, дівчата зустрічалися з хлопцями, а після школи Ганна із Зоряною збиралися вступати у інститут в сусіднє місто.

Вступили, вчилися, і на другому курсі Зоряна закохалася в Андрія, який уже закінчував інститут.

Кохання в них було взаємне, обіцяли любити один одного завжди. Андрій уже готувався до диплому.

– Зоряно, а що у вас з Андрієм у подальших планах? – цікавилась подруга. – Він уже закінчує інститут, тут залишиться, чи як?

– Ой, Ганно, він мені сказав, що після захисту диплома поїде до себе на батьківщину. Там уже батьки на нього чекають і приготували для нього хорошу роботу. Батько постарався для сина.

– А ти? Якщо він поїде, то ти вже більше його і не побачиш ніколи. Ти ж сама розумієш? Поговори з ним, може він тут десь влаштується, поки ти закінчиш інститут, якщо ти так його любиш, а він тебе.

– Я, мабуть, поїду з ним. Він наполягає на цьому, і там ми одружимося, – казала Зоряна подрузі.

– А навчання, у тебе другий курс? Тобі не шкода кидати все?

– Ні, не шкода, зате поруч із коханим. Ганно, ти не уявляєш, як ми любимо один одного! – захоплено ділилася вона з подругою.

– Ну не знаю, не знаю, Зоряно, а раптом щось не так піде, навчання закинеш, що тоді? Поїдеш, а назад уже не відновишся в інституті, якщо що, – сумнівалася Ганна, але хіба подруга послухає її.

– Ганнусю, все буде в нас добре, Андрійко мені обіцяв, і я йому вірю.

Коли батьки довідалися, що Зоряна кидає інститут і їде з Андрієм, мати дуже плакала, умовляла її, але дочка не слухала. Ганні шкода було подругу, дружили з дитинства, але обіцяли писати одна одній.

Коли Андрій привіз Зоряну додому до батьків, вони не чекали такого. Він нічого не казав їм, що приїде з дівчиною, тільки тут і познайомив:

– Мамо, тату, знайомтеся, це Зоряно, моя кохана дівчина, ми скоро одружимося. Тож благословляйте нас, – радісно повідомив син.

Батьки перезирнулися, промовчали, але про весілля не говорили.

Молодим не дали одразу розписатися, просто майбутня свекруха сказала, дивлячись на Зоряну:

– Ну гаразд, поживіть поки що до осені, придивіться один до одного, а там може і до весілля справа дійде. Жити будете з нами, місця всім вистачить.

Зоряна зраділа, добре хоч батьки не проти їхнього весілля. До осені так до осені…

…Але в плани матері Андрія не входило одруження сина на цій чужій дівчині.

Вона вже знайшла синові майбутню дружину, доньку зі свого кола, а Зоряна їй не сподобалася, невідомо, що в неї за родичі.

Задум у неї був простий – відправити її назад, звідки син її привіз.

Тим більше зрозуміло, що Зоряна скромна і легко вона впорається.

– Зоряно, ти неправильно вариш суп, ну хто так чистить картоплю. Хто так витирає пилюку? Ти чому не попрасувала постільне? А чому каструлю не промила? Нечупара, хто тільки тебе так вчив? Куди дивилася твоя мати? Якась невміла, за що не візьметься, все не так… Синку, ну подивися яка у тебе майбутня дружина, хіба така має бути справжня дружина. Ні зварити, ні попрасувати.

А синок мовчав, не суперечив матері, навіть слова проти переживав сказати, адже жили то вони в батьків у квартирі.

А Зоряна все робила, аби сподобатися матері Андрія, намагалася не звертати уваги на образи.

Просила Андрія переїхати від батьків, винайняти квартиру.

– Зоряно, поки ми залежно від моїх батьків, доведеться потерпіти. Ось одружимося і тоді подивимося.

У день народження Андрія Зоряна з матір’ю накрили на стіл і чекали гостей.

Приїхали друзі батьків з дочкою Катею, симпатичною і спритною дівчиною.

Як тільки Андрій зайшов у квартиру, Катя кинулася до нього, цілуючи в щоку:

– Привіт, Андрійку! З днем народження, бажаю тобі щастя й удачі, ну і палкого кохання, звичайно, – і глянула багатозначно на Зоряну, яка стояла поряд.

Взявши Андрія за руку і не допустивши до нього Зоряну, вона одразу завела його в кімнату і посадила поруч із собою за стіл. Батьки і ті, й інші вітали Андрія, раділи:

– Ну, ви тільки подивіться, як Катруся і Андрій виглядають поруч, гарна пара, нічого не скажеш, – сказала мати Каті і глянула на Зоряну, яка стояла і не знала куди їй сісти.

Довелося прилаштуватися поряд із батьком Андрія на куті столу. Потім мати Андрія закомандувала:

– Зоряно, принеси з кухні тарілку, подивися чи готовий пиріг, принеси серветки, віднеси брудні тарілки.

Вийшло так, що Зоряна опинилася в ролі принеси-подай.

А за столом весело сміялися і розмовляли, Андрій майже не звертав уваги на Зоряну.

Коли гості вже збиралися йти, Зоряна раптом почула, що Катя щось шепоче Андрію.

Дівчина прислухалася до слів Каті, й очі вирячила від почутого.

– Андрійку, відправляй ти свою дівку назад, адже ти знаєш, що я тебе люблю ще зі школи! Ну навіщо вона тобі ця неосвічена?! Тим більше ми працюємо з тобою на одній роботі, тож у нас з тобою багато спільного. Думай, Андрійку, думай. Все, бувай!

Андрій мовчав, як завжди. Зоряна не почула, що він щось сказав у відповідь Каті, чи на захист Зоряни.

Але це стало останньою краплею її терпіння.

Мати Андрія попросила прибрати зі столу:

– Зоряно, щось я слаба сьогодні, прибери зі столу і посуд вимий, не можна залишати на ніч брудний посуд у мийці.

Рішення за ніч не змінилося, вранці, коли всі поїхали на роботу, Зоряна зібрала свої речі.

На роботу вона не пішла, вийшла з квартири і поїхала на вокзал, добре, що мала гроші, три дні тому отримала зарплату.

Вона не стала писати прощальну записку Андрію, адже за цей час він жодного разу не став на її захист, мовчки слухав невдоволення матері. Сльози так і текли по щоках, коли Зоряна сідала на поїзд, назавжди їдучи з цих місць.

Вона везла звідси не тільки зруйноване кохання, а й маленьке життя під серцем.

Повернулась Зоряна додому, влаштувалася працювати нянькою в дитячий садок неподалік будинку.

Про своє життя нічого не розповідала, все залишила у минулому.

Ганна, подруга Зоряни, приїхала на канікули, зустрілися, поплакали.

– Ганнусю, яка ж ти була права. Отак і вийшло, ти попереджала мене. Андрій виявився не тим, він ніби не чоловік, мати влаштовує його життя, а він мовчить. Ось так і згас мій вогник надії.

– Зорянко, а може ти наступного року спробуєш відновитися в інституті?

– Ганнусю, скажу тільки тобі по секрету, я тобі завжди довіряла. Я чекаю дитину від Андрія. Термін ще маленький, навіть мати моя не знає, скоро поїду в поліклініку стану на облік. Народжуватиму, це буде тільки мій малюк.

Як розійшлися подруги, Ганна замислилась. Несподівано їй на думку прийшла одна ідея, і вона вчепилася за неї.

Вона переживала за свого старшого брата Олега. Був він гарним і добрим хлопцем, зустрічався з дівчиною, справа вже йшла до весілля, але він випадково застав її з іншим у неї вдома.

А вона й не приховувала, Олег розчарувався у коханні.

Після розмови з Зоряною сестра вирішила поговорити з братом. Все ж таки часу вже минуло достатньо після того випадку.

– Олеже, давай я тебе познайомлю ближче з Зоряною. Ти ж її знаєш, правда ніколи не звертав на неї увагу, ми ж молодші за тебе, а на таких ти в той час і не дивився. А вона дуже змінилася, красунею стала справжньою.

– Дякую тобі сестричка, але я напевно, якось сам. Вона із батьками живе?

– Ну так. А куди їй вагітній. Ой! – закрила рукою рот Ганна. – Ось і проговорилася, а обіцяла тримати все в таємниці.

– Як це вагітна? Від кого? – здивувався Олег.

Ганна докладно розповіла всю історію Зоряни, як вона покинула інститут заради Андрія, як він її відвіз до себе на батьківщину, а батьки її не прийняли, виставили.

А вона поїхала і не сказала їм, що чекає дитину, але термін ще маленький, нічого не помітно.

– Ось така історія Олеже, так і згас вогник надії у моєї подруги. Її б підтримати, – закінчивши розповідь, сказала Ганна братові.

А він вислухавши сестру, промовчав і нічого не сказав на це.

Мабуть торкнулася історія Зоряни якоїсь струнки в душі Олега, став він часто зустрічати її з роботи. А незабаром повідомив сестру та батьків, що одружується з Зоряною.

Всі так зраділи, нарешті Олег отямився від того невдалого кохання. Олег узяв слово з сестри, що ніхто більше не дізнається про вагітність Зоряни від іншого.

– Ганно, я виховаю дитину, як свою, це буде наша із Зоряною дитина. Поки що вона ще на маленькому терміні, ніхто і не дізнається. Прошу тебе, забудь назавжди, що дитина мені не рідна. Малюк буде наш, бажаний та улюблений.

– Обіцяю, мій найулюбленіший і найдорожчий братику. У тебе дуже велике та добре серце. А ще я думаю, все-таки краса Зоряни не залишила тебе байдужим. Вона буде для тебе справжньою та найкращою дружиною у всьому Всесвіті.

– Це точно, сестричко, Зоряно найкраща, я це зрозумів майже одразу після спілкування з нею. Добра, не зарозуміла, а головне, вона навіть не розуміє, наскільки ж вона красива.

…Жили молодята після весілля у квартирі матері Зоряни, та переїхала до молодшого сина.

Незабаром народився хлопчик Миколка. Олег любив сина і таких батьків, яким був він, ще пошукати треба.

А потім через три роки народилася ще й донька Олеся. Олег із Зоряною були щасливі, жили душа в душу.

Все погане забув Олег, у нього родина, кохана дружина і діти…

…Багато років уже минуло з того часу, як виховали вони дітей.

Ганна, сестра Олега теж давно заміжня і жодне свято вони не відзначали порізно, завжди разом.

Приїжджали в гості один до одного і ніколи не згадували ту історію, яка сталася із Зоряною…

Вам також має сподобатись...

Катерина попрасувала свій робочій халат, одягла нові зручні туфлі, гарно зачесалася. Вона відвела доньку Маринку до сусідки, баби Марії й вирушила на роботу. Катерина так чепурилася, бо дуже хотіла сподобатися своєму колезі Сергію Анатолійовичу. Жінка прийшла на роботу, а тут новина – не буде Сергія Анатолійовича кілька днів! Відпустку взяв за власний кошт. – А чого він відпустку взяв? – приховуючи розчарування, запитала Катерина. – Колишня, кажуть, до нього приїхала, – відповіла колежанка Олена. – Сина привезла. Катерина розчарувалася, але вигляду не показала… Ввечері вона прийшла додому, глянула на свій город, і ахнула від побаченого

Оксана сиділа на кріслі в кімнаті і дивилася на килим. Вона не знала, що їй робити. Щойно підтвердилося те, за що вона переживала найбільше в житті! Це було несподівано і нікому не потрібно… -Що ж скаже Євген? – подумала жінка й заплакала. Та йти їй не було куди… Принаймні у цьому місті

Ніна з Павлом вирішили одружитися. Весілля було в самому розпалі. Наречений кудись вийшов, а Ніна, користуючись його відсутністю, вирішила піти підправити собі макіяж. Дівчина зайшла в туалет і зрозуміла, що вона там не одна. З однієї кабінки чулися якісь звуки… Ніна напудрила носик, підфарбувала губи і вже хотіла було виходити, як раптом з кабінки вийшла її подруга Аліна. Вона почервоніла, а її довге волосся трохи розтріпалося і сплуталося… Побачивши Ніну, Аліна чомусь застигла. Ніна глянула хто вийшов слідом за подругою й очам своїм не повірила

Катя повернулася у рідне місто. Жінка зайшла на ринок, де колись працювала. – Катя! Це ти? – не повірила очам подруга Оксана. Раптом у Каті задзвонив телефон. – Чоловік дзвонить, секундочку! – Катя взяла слухавку. – Так, рідний! Ключі забула? Ну, підвези мені їх. Через хвилину під’їхала машина, з неї вийшов чоловік і передав Каті ключі, після чого повернувся в авто. – Це твій чоловік? – Оксана аж застигла від здивування