– Вітя, а ти не бачив мій телефон? Запізнююсь вже, але ніде не можу знайти його! – схвильовано запитала Вероніка у чоловіка.
– Ні. Не бачив. Невже вечірка з подругами настільки важлива подія, що не можна запізнитись на півгодини? Якби трохи почекала, я б тебе відвіз! – відволікши погляд від екрану монітора, відповів чоловік, подивившись на дружину.
– Ось ще! Мені не можна спізнюватися. Тим більше, я сказала, що за всіма приїде таксі. Таня сплачує навіть послуги водія. О! Ось! Знайшла! Все я побігла. Якщо захочеш їсти, приготуй щось нашвидкуруч. Я зовсім нічого сьогодні не встигла.
Вероніка швидко пішла, навіть звично не поцілувавши чоловіка. Лише шлейф її солодкого парфуму з тонкими нотками гіркоти нагадав про те, що ще недавно вона була поряд. Віктор повернувся до робочого проєкту, який потрібно було завершити та здати якнайшвидше. Він працював над ним тривалий час, тож хотів зробити все ідеально, адже від цього проєкту залежало не лише його підвищення, а й майбутнє! На новій посаді він, нарешті, зможе перейти на новий рівень життя, роблячи дружину щасливішою. Посмішка торкнулася куточків губ чоловіка.
Попрацювавши ще якийсь час, Віктор вирішив прогулятися до торгового центру неподалік. Найважливіше – те, що трималося в голові і боязко було прогаяти, – він все одно вже зробив. Розминка йому точно не завадила б. До того ж слід було купити щось поїсти, бо від швидких перекусів можна і здоров’я зіпсувати.
Останнім часом дружина часто скаржилася, що не встигла приготувати вечерю: то погано почувалася, то зустрічалася з подругами, то ще щось… Віктор не звинувачував її. Зрештою, він одружився зовсім не для того, щоб перетворювати свою дружину на хатню робітницю. Йому хотілося, щоб Вероніка почувалася комфортно. Сам готувати теж не встигав через високу завантаженість, але в торговому центрі була точка, де готували так само смачно, як і вдома. Саме там найчастіше й закуповувалося подружжя, коли Вероніка не могла чи не хотіла готувати.
Піднявшись на другий поверх, Віктор одразу ж попрямував до фуд-корту, що став майже рідним. Навіть працівники частенько впізнавали його і робили приємні знижки або додавали щось до замовлення. Оформивши та оплативши сьогоднішню вечерю, Віктор сів за столик і став чекати, коли все приготують. Він думав пройтися, але щось втомився. Хоч і просидів цілий день за комп’ютером. Хотілося повечеряти і лягти спати, проте бажати чогось зовсім не означає робити це. Роботу ніхто не виконає за тебе, тож сьогодні Віктор планував просидіти за проєктом до пізньої ночі. Водночас і повернення дружини дочекається.
– Привіт! Ось вже не чекала, що зустрінемося тут! – підсіла до чоловіка подруга дружини, Тетяна.
Та сама Таня, яка сплатила та організувала вечірку… Але що вона робила тут? У торговому центрі? Чи не повинна вона веселитися разом з рештою?
– Привіт! Зустріч справді несподівана, – здивовано кивнув Віктор.
– А де Вероніка? Ви є разом вибираєтеся кудись, але останнім часом тільки тебе одного і видно.
– Вероніка? Хіба вона не мала приїхати на твою вечірку? – Віктор насупився.
– Вечірку? Сьогодні немає жодних вечірки, тим більше в мене, – знизала плечима Таня. – Дівчата теж не збиралися нікуди. А вона сказала, що поїде на вечірку? На мою вечірку?
– Мабуть, я щось сплутав.
Так як замовлення його було готове, Віктор поспішив вибачитися перед Тетяною і залишити її якнайшвидше, щоб незручність, що з’явилася, не переросла в щось більше. Незрозуміло було, як так вийшло. Адже Вероніка чітко сказала, що вечірку організує Таня. Більше вона не мала жодних подруг з таким ім’ям. Може, він просто не почув щось через те, що всі думки перебували в роботі?
Віктор повернувся до квартири, повечеряв без особливого апетиту і сів працювати, але з голови ніяк не виходила думка – чи могла дружина обманути його. Навіщо це їй? Проте факт залишався фактом – подруги не влаштовували вечірку. А може, вони просто не покликали Тетяну?
Вероніка повернулася пізно увечері. Прийнявши душ, вона відмовилася від їжі, яку для неї купив чоловік, і одразу впала в ліжко.
– Як відпочила? Всі залишилися задоволені? – спитав Віктор, вимикаючи світло в кімнаті і лягаючи поряд з дружиною.
– Впевнена, що ті, хто потрібний, залишилися задоволеними… А ти як? Встиг роботу свою закінчити?
Віктор укнув собі під ніс, продовжуючи думати, як йому пом’якше з’ясувати, що там за вечірка така була, і хто саме мав залишитися задоволеним.
– Вас Таня запросила? Та маленька і руда, так?
– Ага, вона… У неї ж тато багатенький, ось вона і змогла все сплатити. Було весело. Жаль Таню… і тато у неї багатий, і все є, але зовнішність у неї не дуже, от і не може собі чоловіка нормального знайти. Все у дівках ходить.
Слова дружини пролітали повз вуха, тому що тепер Віктор переконався, що все це нахабний обман, не інакше. Та й Тетяну він не вважав негарною. Вона володіла начебто занадто простою і пересічною зовнішністю, але все-таки була присутня якась особлива чарівність, яку складно було описати словами.
Навіщо Вероніка обманювала його та з ким проводила час? Мама частенько дорікала Віктора, говорячи, що він вибрав собі не ту наречену і неодмінно пошкодує про це одного разу. Вона не хотіла руйнувати його стосунки, але твердила, що не помічає кохання з боку Вероніки. Віктор помічав, а може, просто був обманутий?
Він і зараз не дізнався би правди, не зустрінь випадково Тетяну. Тепер хотілося простежити за дружиною та з’ясувати, з ким вона проводить час. Було важко від думки, що вона могла знайти собі іншого чоловіка, обманюючи Віктора, але якщо все так… слід було покінчити стосунки відразу. Зрада була тим, що чоловік ніколи не зміг би пробачити. Незважаючи на всю свою любов до дружини, він не зміг би забути таку підлу зраду.
Розвернувшись у бік вікна, укутавшись у ковдру під розмірене сопіння Вероніки, Віктор глибоко замислився. Не хотілося вірити в найгірше. Адже вона його дружина!.. І вона любить його! Хіба може бути інакше? Якщо вирішила завести нових друзів, але поки що не встигла про це розповісти – нічого страшного. Все обов’язково прийде, коли настане час. Віктор був готовий чекати.
Прокинувшись рано-вранці, чоловік завершив роботу над проєктом і відправив його начальнику на перевірку. Завтра слід було поїхати до офісу та захистити свої напрацювання. Ось тільки про роботу було надто важко думати, коли в голові крутилося стільки запитань та сумнівів. Дивлячись на струмок пари, що піднімається з поверхні гарячої кави, Віктор спостерігав, як швидко вона розсіювалася. Чи могли почуття покинути серце його дружини так само швидко? Пара розчинялася в повітрі, і від неї не залишалося й сліду. Чи могло таке ж статися з любов’ю?
– Ти кудись сьогодні збираєшся? – Запитав Віктор, дивлячись, як дружина красується перед дзеркалом.
– Так, хочу поїхати в торговий центр і купити собі щось новеньке. А що?
– Я поїду з тобою. Сьогодні я ще вдома, а оскільки роботу закінчив, непогано буде провітритися і провести час із коханою дружиною, – посміхнувся Віктор.
Вероніка змінилася на обличчі. По її обличчі поповзли червоні плями.
– Немає потреби їхати зі мною. Я вже з дівчатками домовилася. Ми маємо жіночий шопінг. Якщо хочеш провести час разом, то ввечері подивимося щось. Замов смачну їжу і вибери будь-який фільм, – Вероніка посміхнулася.
Говорила так, наче намагалася підмаслити. Адже Віктор чудово знав, що його дружина не стала б дивитися «будь-який» фільм. Раніше вона віддавала перевагу комедіям або романтичним історіям із густим ванільним сиропом. А тепер згодна подивитися будь-що? Аби тільки задобрити чоловіка?
– Знову я телефон загубила! Та що робити з ним! – вигукнула в серцях Вероніка. – Ти не бачив, так? Мабуть, залишила у вітальні.
Віктор промовчав, хоч телефон дружини лежав на видному місці. Як тільки вона пішла у вітальню, чоловік кинувся до телефону, розблокував екран і почав швидко переглядати історію переписок Вероніки. Раніше він ніколи не дозволяв собі такого, не було приводу перевіряти дружину, але тепер з’явився. Складно жити у недовірі людині, з якою планував провести все своє життя.
«Купи мені ту шубку, і я все для тебе зроблю!», – прочитав Віктор у телефоні дружини, відкривши архівні листування, які його приятелі використовували, щоб приховати щось від своїх других половинок.
На душі стало погано. Та як це? Невже вона насправді завела іншого чоловіка і зраджувала йому, Віктору? Прогорнувши далі, чоловік був шокований ще сильніше, бо співрозмовник анітрохи не соромився писати ганебні слова та просити фотографії Вероніки, а дружина відправляла…
Відправляла та дякувала за гроші, які отримувала від свого коханця. Стиснувши руку, Віктор подумав, що далі так продовжуватися не може. Він міг би простежити за дружиною до коханця, дізнатися, з ким вона зустрічається, але хіба все це мало значення? Вона зрадила його… Це вона зрадила його. Інший чоловік якщо і спокусив, то грішно звинувачувати його…. Вона добровільно називала його коханим і відправляла закохані смайли.
– Вітя, може, ти таки бачив мій?..
Вероніка зупинилася в дверях, дивлячись у розчаровані очі чоловіка, почервонілі від сліз, що підступили.
– Як ти посмів копатися у моєму телефоні? – вигукнула жінка, вихопивши телефон і побачивши, що саме він прочитав.
– Іди до нього. Нема чого продовжувати жити в обмані. Я знав, що вчора не було жодної вечірки, але не вірив до останнього, що ти могла зрадити мене. Тепер просто йди. Не треба влаштовувати сцени і вдавати, що тобі не все одно. Якщо наважилася піти на зраду, значить, наші стосунки не мали для тебе жодного значення.
Вероніка розлютилася. Вона притупнула ногою, але відразу всі емоції зійшли з її обличчя, змінюючись холодною байдужістю.
– Ти маєш рацію! Тепер вже немає. Я вийшла заміж за перспективного хлопця, сподіваючись, що він зможе забезпечити мені нормальне майбутнє, щоб я нічого не потребувала. Однак жити на твою мізерну зарплатню просто не можливо. Мені хотілося виглядати гарно, одягатися нормально, а не в дешеві ганчірки, які вічно тягає твоя матуся!
Я хочу дорогі прикраси… Хочу їсти у дорогих закладах, а не простих забігайлівках. Ти не зумів мені все це дати, а він може. І просить за це небагато. Нехай він одружений, але мене все влаштовує. Він уже давно пропонував мені купити квартиру, але я все переживала залишити тебе, але якщо вже знаєш тепер правду, то піду! А ти гірко шкодуватимеш про це!
Єдине, про що гірко шкодував цієї миті Віктор – що не дізнався всієї правди раніше. Він дозволяв обманювати себе, довіряючи дружині. Сумувати чоловік не став і поспішив допомогти дружині зібрати речі. Від шлюбу в них залишилося лише одне слово, та й не дружиною вона тепер була лише на документах. Це питання хотілося вирішити якнайшвидше. Віктор переконався, що його мама мала рацію, коли говорила, що Вероніка шукає лише вигоду у стосунках, але не вміє любити. Жаль було, що не прислухався раніше.
Вероніка звільнила квартиру та підписала свою згоду на розлучення. Вона не пропустила можливості сказати чоловікові, як жалюгідно він виглядає в її очах, і яким поганим стане його життя без неї. Однак у гірший бік нічого не змінювалося. Тяжко було, звичайно, впоратися з такою зрадою і пережити розставання, але глибоко в душі Віктор розумів, що життя на цьому не закінчилося. Він навіть радів, бо звільнився від фальші, і більше ніхто не гратиме перед ним закоханість.
Вероніка повернулася зі сльозами за півроку. Дізнавшись, що її колишній чоловік отримав бажане підвищення і тепер заробляв добрі гроші, вона пошкодувала, що втратила його. До того ж її коханець втомився від одноманітності і вирішив завести собі іншу красуню, готову виконувати його забаганки за дорогі подарунки. З квартири, яку купував для Вероніки, він її виставив і велів більше не з’являтися йому на очі.
– Вітя, я була не розумна… Я не розуміла, що насправді кохала тебе! Будь ласка, пробач мені, Вітя! Повернися до мене! Я не зможу жити без тебе! – Затягла Вероніка до банальну пісню, та тільки її слова колишнього чоловіка нітрохи не зачепили.
Віктор просто зачинив двері перед носом Вероніки, даючи зрозуміти, що жодних шансів у неї не залишилося, і це остаточна точка, яка ніколи вже не стане крапкою.
