– Наталко, подивися, це не твій Андрій? – запитала Віра і засунула в руки Наталі свій телефон.
Наталка почепила на ніс зняті окуляри і дивилася в екран.
– Мій. Точно мій. А що це за сайт? – Наталка гортала фотографії свого хлопця.
– Це сайт знайомств. Скористалася твоєю порадою та вчора зареєструвалася. І тут бац! І хтось схожий на твого Андрія ….., – почала розповідати Віра.
Наталка віддала телефон Вірі назад, зняла окуляри і потерла перенісся.
– А я його вчора питаю: з ким це ти листуєшся? А він мені сказав, що це по роботі, а виявляється, що він обманув, – з розпачем сказала вона. – Ось і вір після цього чоловікам!
Наталя важко зітхнула.
– Дякую тобі, Віро, що не стала від мене приховувати, а одразу показала мені його обліковий запис. А можеш мені посилання на нього надіслати? – запитала вона.
– Звісно! – кивнула Віра. – Я вчора сумнівалася. Думала, що хтось схожий на нього. Все-таки я бачила його всього кілька разів, – почала говорити вона. – І, чесно сказати, довго думала говорити тобі про цей обліковий запис чи ні, – додала Віра.
– Звісно говорити! Гаразд, піду я, – Наталка підвелася зі свого місця, взяла тацю з порожніми тарілками і понесла її до столу, на якому стояли такі ж підноси.
А потім Наталка пішла, а Віра єхвидно усміхнулася.
Насправді, цей обліковий запис створила вона сама і сама ж з нього написала собі і зробила вона це тому, що Андрій їй дуже подобався і вона була впевнена, що теж подобається йому – адже обидва рази, коли вони бачилися, він кидав на неї такі погляди, що Вірі було зрозуміло без слів. Але тоді вона була у відносинах, зараз її відносини закінчені і вона вирішила, що Андрій – це ідеальний для неї хлопець. А що? Він високий і гарний, у нього хороша робота, є невелика квартирка, машина, дача. Так, на додачу до всього цього йде Наталя, але вже з Наталкою вона розбереться, якщо вже не розібралася.
……………………
Кілька тижнів Наталка ходила на роботу похмуріше за хмару. Віра не чіпала її і чекала, коли вона сама їй все розповість. І одного разу це сталося! Наталка підсіла до Віри на обіді і простягла невеликий конверт.
– Це тобі, – сказала вона.
Віра відкрила та витягла запрошення на весілля. Сказати, що вона була здивована, це було не сказати нічого. Вона була приголомшена цією новиною. Запрошення на весілля? Вона що серйозно?
Віра перевела погляд із запрошення на Наталку.
– Якби не ти, то я б не поговорила з Андрієм серйозно і ми не з’ясували б усе і не зрозуміли, що кохаємо одне одного і хочемо бути разом. Отже, Віро, ти наш ангел-охоронець і ти маєш бути на нашому весіллі. Прийдеш? – запитала Наталка.
– Прийду, – кивнула Віра. А що ще вона могла на той час відповісти?
– Здорово! – Наталка зраділа. – До речі, той обліковий запис був не Андрія. Хтось намагався спілкуватися з тобою від його імені.
– А ….. Зрозуміло, – кивнула Віра.
…………………
Віра довго думала йти їй на це весілля чи ні? Взагалі, їй було прикро, що все закінчилося саме так. Адже вона все придумала ….. Принаймні їй так здавалося. Наталя кидає Андрія, Андрій у незрозумілих почуттях… і тут у справу вступає вона, Віра. Вона ж дізналася про Андрія все: де живе, працює, скільки грошей отримує, чи має хобі, що він любить, а що ні, в які кафе та ресторани зазвичай ходить. Адже їй залишилося, тільки вчасно підійти до нього в кафе, нагадати де вони зустрічалися і підіграти. І ось нещастя, все пішло не так.
“І таки треба йти,” – подумала Віра.
…………………
Віра сиділа за столиком поруч із дуже цікавим хлопцем. Так, він теж був симпатичним, а ще вона оцінила його одяг і була впевнена, що він заробляє більше, ніж Андрій. Звичайно, Віра завела з ним невимушену розмову і з’ясувала, що півроку тому він розлучився з дівчиною, бо та тягнула з нього гроші і тепер він буде зустрічатися тільки з тією, яка вкладатиметься в їхні стосунки рівно наполовину.
– Сергію, ти маєш рацію, – сказала вона. – Це просто жахливо, коли ти один тягнеш усю родину. Так не повинно бути. Ви з дівчиною маєте бути однодумцями, – Віра посміхнулася. – І ти маєш рацію, ви повинні вкладатися в побут навпіл, – додала вона.
Сергій кинув на Віру зацікавлений погляд.
Потім вони говорили на різні теми і Віра намагалася зрозуміти, що йому подобається в цьому житті. Подорожі, дайвінг, гірські лижі… На ці теми вона могла говорити нескінченно. Саме тому до кінця весілля Сергій запросив Віру на побачення і вона погодилася.
А потім вона їхала додому, посміхалася і думала, що правильно кажуть, що треба вчасно опинитися у потрібному місці.
…………………..
Ішов час. Віра спочатку почала зустрічатися з Сергієм, а потім вийшла за нього заміж.
Ось, правда, її життя не було таким, як воно собі уявляла. За всі ці роки вони так і продовжили жити, вкладаючи в загальний бюджет по половину, а Віра хотіла, щоб їхній бюджет був спільним. Якби Сергій віддавав їй усі свої гроші, то вони напевно могли б і квартиру собі більшу взяти і нарешті дім у селі добудувати ….. Ех …. Але Сергій розпоряджався своїми грошима сам і Віра бачила, що родина Сергія просто тягнуть їх у нього.
– Віра, привіт! – На обіді до неї приєдналася Наталка. Так, дівчата так і продовжили працювати разом у тій же компанії. – Що нам купити для суботи? – Запитала вона.
Віра знизала плечима.
– Я не знаю. Запитай у Сергія сама.
– О, як! Чому? Ви посварилися чи що? – Уточнила Наталка.
– Ні. Просто він запросив у суботу свою сестру із чоловіком, а я їх не хочу бачити, – пояснила Віра. – Тільки не питай чому, – додала вона.
– Та все зрозуміло. Сестра в нього – нахабна! Напевно, грошей знову позичила, – посміхнулася Наталка.
Віра похмуро подивилася на неї і зрозуміла, що не зможе стриматись.
– Наталю! Гроші вона щомісяця позичає та не віддає, але тут – інше. Вона має ключі від квартири Сергія. І вона постійно до нього приходить без попередження. І ось, місяць тому, я брала один день за свій рахунок. Стою я на кухні, п’ю каву і заходить вона з якимсь хлопцем. Я нікого не чекала…. Тому я була тільки в білизні. Загалом вона заявила, що я хлопця у неї відвести хотіла і сварилася як в не собі. Сергій мене дістав, що я не належно ходжу по квартирі. Взагалі, нормальні люди попереджають спершу, що прийдуть! – Віра надула губи, помовчала та додала. – А ця ще може прийти і з’їсти все, що я на вечерю приготувала. Або забрати з собою. А Сергій завжди дозволяє їй! Сестра ж!
– Так вже…, – поспівчувала Наталя Вірі. – А що за хлопець із сестрою був? Так вона заміжня.
Віра зітхнула.
– Друг її чоловіка. Вони їздили на будівельний ринок утрьох і по дорозі назад вирішили заїхати до нас попити чаю.
Віра знову зітхнула.
– Тому що у нас завжди є всякі смакоти! – додала вона. – Тож у суботу я нікуди не їду.
– Слухай, а із замками-то що, поміняли ви їх? Чи ключі у сестри забрали? – Запитала Наталка.
– Ні, – Віра знову похмуро подивилася на Наталю. – Сергій проти, а квартира його.
– Знаєш, – раптом сказала Наталка. – А я тоді також не поїду. Давай на вихідні разом кудись сходимо.
– Правда? – Віра здивувалася. – Давай. Я так давно не була ніде. Тож із задоволенням схожу хоч куди.
З того часу вона почала спілкуватися з Наталкою частіше.
……………..
Насправді, між Вірою та Сергієм було багато “каменів спотикання”. Це і його батьки, які теж постійно просили гроші. Це і те, що він скинув на Віру і приготування, і все, хоча спочатку вони домовлялися теж робити все 50 на 50. Це і вибір відпочинку – часто Сергій хотів зупинятися в крутих готелях або подорожувати в дорогі країни, і Вірі для цього доводилося накопичувати гроші. Вірніше вона завжди відкладала гроші, але спускала їх на “хотілки” Сергій, хоча знала, що якби вона їхала одна, то віддала б перевагу більш простому варіанту.
А головне, тепер у неї завжди не було грошей, і вона не могла зайнятися тим, чим хотіла. Наприклад, танцями. З іншого боку, тими ж танцями можна було б зайнятися і безкоштовно, але коли Віра починала тренування, Сергій сміявся з неї і вона їх швидко закінчувала. Все це дуже її засмучувало. Вона відчувала, що втрачає себе і стає залежною від свого чоловіка, бо грає за його правилами.
………………..
– Віра, а я вагітна, – сказала якось Наталка.
– Вітаю, Наталко! – Віра була по-справжньому за неї рада. Вона знала, що Наталя та Андрій довго йшли до цього.
– Слухай, адже ви теж працюєте над дитиною, – почала говорити Наталя, але Віра її зупинила.
– Ні, ні. Наталя, ну яка дитина? Хто тобі взагалі таке сказав? – запитала Віра.
– Як …., – Наталка навіть розгубилася. – Сергій твій Андрію казав. Чи це не так? – запитала вона.
– Звісно ні! Ми маємо з Сергієм домовленість… Це означає, що я, навіть у декреті, маю вносити гроші на все і дитину в тому числі. Я це не потягну …., – Віра похитала головою. – Я, чесно, намагалася змінити це все, але мені не вдалося. Взагалі, я завжди думала, що спільне життя чоловіка і жінки має робити їхнє життя легшим, а моє життя від спільного проживання стало тільки важчим, – потім Віра подивилася у вікно, потім на Наталку і випалила:
– Я думаю про розлучення.
З очей Наталки покотилися сльози.
– Вибач, вибач, – казала вона, витираючи їх. – Це через вагітність. Я зараз із будь-якого приводу плачу.
– Наталю, – Віра посміхнулася. – Все буде добре. І мені буде краще одній.
– Мабуть. Просто ви така гарна пара, – сказала Наталка. – Просто ти май на увазі, що Сергій хоче дитину. Візьми це до уваги.
…………………
Того дня Віра з Сергієм посварилися. Маму Віри забрала швидка, і вона поїхала до неї, а коли приїхала назад, то завалилася спати. А прокинулася від того, що вхідні двері відчинилися і знову зачинилися. Віра зрозуміла, що це прийшов Сергій. Вставати їй зовсім не хотілося, тому вона вдала, що спить.
Сергій зазирнув до неї до кімнати, тихенько покликав її, вона не відповіла. Тоді він підійшов до тумбочки, яка стояла поряд з її половиною ліжка, відкрив верхню шухляду і щось взяв з туди. А потім пішов на кухню. Віра застигла. Вона знала що взяв із ящика Сергій. Адже днями вона прибрала все з шухляди, залишивши лише свої протизаплідні пігулки. Через деякий час Сергій повернувся і поклав, їх назад. Що він робив з ними, Віра не знала, але зрозуміла, що швидше за все треба купити нові.
……………..
Віра нервувала. З одного боку, вона явно бачила, що Сергій учора був поруч із її тумбочкою, з іншого боку, може їй все це здалося і насправді, він нічого не робив, а просто підійшов до неї, до Віри, і поправив ковдру. ..хоча нічого він не поправляв!
“Що ж робити?” – думала вона. У її пам’яті виникала розмова з Наталкою, яка була впевнена, що вона, Віра, та Сергій хочуть дитину і роблять усе, щоб вона з’явилася.
Ні, може, це він сказав для “червоного слівця”. Та й пігулки брав, щоб дізнатися, як вони називаються. Допустимо, його спитала сестра.
Але все одно, Віра ніяк не могла заспокоїтися.
“Так, треба йти до спеціаліста за новим рецептом”, – вирішила вона і записалася на прийом. А потім подумала трохи, відпросилася з роботи та попрямувала до найближчого медичного центру на УЗД.
…………………….
Віра сиділа навпроти Наталки у кафе.
– Загалом, я теж вагітна, Наталю ….., – сумно сказала Віра. – А я ж розлучатися хотіла. Не знаю, що й робити.
Віра зітхнула.
– Мда …. ти кажеш, що він пігулки твої брав, так? – Запитала Наталка.
– Так. Я потім дивилася, думала, може, він підмінив їх. Але ні…, ,- Віра похитала головою.
– Розумію тебе … Слухай, Віро, у тебе два варіанти по суті: залишити дитину чи ні. І виходячи з цього, ти й думай… Це має бути тільки твій вибір, – сказала Наталка. – Як там твоя мама?
– Добре. Її скоро виписують, – посміхнулася Віра. – Хоч якась позитивна новина.
– Ну от! Мені здається, що тобі варто бути одній, без Сергія. Ти можеш на якийсь час переїхати до батьків. Скажи, що за мамою потрібен догляд спочатку, – запропонувала Наталка.
– Наталю! Ну, звичайно! Чому я про це не подумала? Саме так я й зроблю, – зраділа Віра.
– До речі, хочу тобі нагадати, що ти навіть перебуваючи у шлюбі, можеш подати на аліменти дитині та собі. Собі до 3 років. Щоправда, не знаю, чи потрібен тобі буде такий шлюб, – додала Наталка.
……………….
Після розмови з Наталкою Віра підбадьорилася. Що вона хотіла від життя? Хотіла, щоб поряд із нею був симпатичний, представницький чоловік із грошима. Так він є біля неї. І саме такий, якого вона й загадувала. Ось, щоправда, доступу до його грошей вона не мала, зате тепер буде і в цьому їй допоможе її майбутня дитина. Звичайно, поки що не зрозуміло, навіщо його хотів Сергій, але вона обов’язково розбереться у цьому питанні. І тепер все точно буде так, як захоче вона.
…………………..
Наталка відчинила двері своєї квартири і зайшла всередину.
– Ей, хто вдома? – Запитала вона.
– Я!
Із кімнати вийшов Андрій.
– Ну, як твоя зустріч із Вірою? – спитав він.
– Вона чекає на дитину, – сказала Наталка. – Тож скоро будемо ми з нею молодими матусями, – засміялася вона.
– Здорово. Чай тобі зробити? – запитав Андрій.
– Так. Зроби, будь ласка, – кивнула Наталка.
А потім вона довго сиділа на кухні і думала: чи правильно вона вчинила? Адже вона бачила, що Віра намагається забрати в неї Андрія і була одразу впевнена, що на сайті знайомств її Андрій ніколи не писав Вірі. Це вона посадила поруч Віру та Сергія, бо знала, що Віра вхопиться за нього і перестане класти око на Андрія. Це вона переконала Сергія, що йому і Вірі вкрай необхідна дитина і все для того, щоб її Андрій не заглядався на Віру, коли вона, Наталя, буде вагітною або коли народить. Та й зараз вона розповіла Вірі про аліменти тільки для того, щоб вона зайнялася аліментами, а не її чоловіком.
Від цих думок Наталці стало якось не по собі. Навіть трохи соромно.
А потім вона труснула волоссям і відкинула все, що думала, убік.
– Та що я переживаю? – пробурмотіла вона. – Я знаю і Віру, і Сергія. І точно знаю, що вони варті один одного.
Потім вона відставила чашку з чаєм убік і пішла до чоловіка.
