Життєві історії

Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон. Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті. Ніна посміхнулася і взяла слухавку. – Мамо, я повертаюся додому! – видала донька. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна… – З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна. – Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік. – І хто він такий? У нього в нашому місті є рідня? – Тепер є. Мамо, його рідня – це я, і ви з татом… – Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається

Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон.

Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті.

Ніна радісно посміхнулася і взяла слухавку.

– Мамо, я повертаюся додому! – одразу видала донька головну новину. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна…

– З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна.

– Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік.

– Не зрозуміла, – здивувалась Ніна.

– Чоловік, кажу.

– І хто він такий? Твій одногрупник? У нього в нашому місті є рідні?

– Тепер є.

– Ну тоді добре. Сподіваюся, він житиме не в нас?

– Ні, мамо, він якраз житиме з нами. Декілька днів. Поки ми з ним щось не вигадаємо.

– Що-о-о?! – тільки тепер Ніна трохи захвилювалася. – А чому це ви з ним маєте щось вигадувати, а не він сам? А в нього тут, ти кажеш, є рідня.

– Мама його рідня – це я, і ви з татом.

– Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається.

– Мамо, ти що! Зі мною приїде мій чоловік.

– Який ще чоловік? – у Ніни раптом затремтіла рука, в якій вона тримала телефон. – Ти що таке плетеш?

– Випадковий чоловік, мамо. Випадковий.

– Як це?

– Так. Я з ним випадково познайомилася і потім випадково вийшла за нього заміж.

– Навіщо?

– Так треба було.

– Що значить – треба було? Ти зовсім, чи що?!

– Матусю, я тебе не розумію. – голос дочки був цілком серйозним. – Коли ти виходила заміж за мого тата, ти, що, не розуміла, що робиш?

– У нас з твоїм батьком було кохання! А що у вас? У вас теж кохання?

– Яке кохання, мамо? – зітхнула засмучено дочка. – Ми з ним знайомі всього чотири дні. Я ж говорю, ми познайомилися випадково.

– І де ж ви цікаво дізнатися познайомилися?

– Де-де… На вулиці. Біля ресторану.

Ніна зовсім нічого не розуміла.

– Ти що морочиш мені голову?

– Ой, мамо! – невдоволено вигукнула дочка. – І будь ласка, не галасуй. Хоча, ні, галасуй… Адже я спеціально тобі заздалегідь і дзвоню, щоб ти зараз посварилася. І щоб за Сергія сварку не влаштовувала. Я ж все розумію.

– Що ти розумієш?! – Ніна не могла повірити, що ця розмова їй не сниться.

– Ну що це, напевно, неправильно виходити заміж випадково. Але так вийшло. Якби я заміж не вийшла, я вже б мала проблеми.

– Що? Ти ж в інституті вчилася, чи де? Які проблеми ще? Швидко розповідай мамі!

– Мамо, ну, не нервуйся, будь ласка. Позапозавчора ми з нашою групою відзначали отримання дипломів. І в ресторані я трохи перестаралася…

– Що значить – перестаралася?

– У ресторані було караоке, мамо. Ми багато співали, і я його зламала. Мабуть, бо я голосно співала. Загалом воно зламалося… Але ж я не винна. А адміністратори ресторану викликали там когось у формі… Ну я з ними і посварилася… А тут з’явився він.

– Хто з’явився?

– Сергійко. Мій випадковий чоловік. Він син великого бізнесмена до речі. Він ішов повз, і побачив, це все. Ну він і сказав, що я забагато хильнула ігристого… І заплатив за караоке… Я його раніше і ніколи не бачила. І він мене також. Ми гуляли всю ніч і дуже сподобались один одному. А наступного дня ми з ним розписалися… Ось так от…

– З ким розписалися?

– Ну, з ним, із Сергієм. Він мені сам запропонував. І ми розписалися.

– Що ти мене обманюєш? – сказала в слухавку Ніна. – Як вас могли розписати одразу? Так не буває!

– Але ж він син відомого бізнесмена. У ЗАГСі теж про це знали. А потім, коли його тату розповіли, про те, що трапилося, що його син одружився невідомо з ким, він сказав Сергію негайно зі мною розлучитися. У тому ж ЗАГСі.

– І правильно його тато велів! Правильно!

– Ні, мамо. У них нічого не вийшло.

– Чому? Ви ж розлучилися?

– Ну ні же! Я ж кажу, Сергійко сказав своєму татові, що я йому подобаюся.

– А він тобі хоч подобається?

– Ну, взагалі-то він нічогенький такий…

– Нічогенький – це як?!

– Це значить – він добрий. І ми їдемо до нас додому. Як чоловік і дружина.

– А його тато? Він вас спокійно відпустив?

– Ні. Не спокійно. Ми ж втекли. Мамо, не хвилюйся. Ти, головне, нашого тата обережно попередь, що я приїду не одна, а з чоловіком. Але те, що він випадковий, ти йому не кажи. Гаразд? А що в Сергійка тато власник підприємств – тим більше.

– Що ж. Примудрилася ти вляпатись, люба. Твій тато тільки начальник цеху на заводі, а тут сват бізнесмен виявляється. Це йому дізнатися найнеприємніше. Ну, гаразд, я щось придумаю, як усе згладити… О, Господи… Мені тепер навіть цікаво…

– Що тобі цікаво, мамо?

– Подивитися на цього твого… Сина бізнесмена… І що він у тобі знайшов?

І мама поклала слухавку.

Вам також має сподобатись...

Віктор прокинувся рано, зайшов на кухню. – Віро, яєчня пересмажилася! Ти що не чуєш запаху? – одразу вигукнув він до дружини, і вимкнув плиту. – Чую, ну і що, – байдуже відповіла жінка. Віктор уважно придивився до дружини і помітив, що вона дуже засмучена. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Ти ще смієш питати? – раптом сказала Віра. – Це ж ти у всьому винний! Це через тебе вона пішла! – Я винний? В чому? Хто пішов? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Христина готувалася до весілля. Наречена вже обрала весільну сукню, замовила ресторан, найняла фотографа. До торжества залишалися лічені тижні. Раптом дівчина помітила, що її наречений Василь почав дивно поводитися. – Василю, що сталося? Ти дуже змінився, і став якось дивно поводитися, – Христина вирішила прямо поставити питання майбутньому чоловікові. Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці. – Тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Справа у твоїй сестрі…, – несповідавно сказав чоловік, зробив паузу, щоб зібратися з думками і все розповів нареченій. Настя вислухала його і аж рота відкрила від почутого

Віра прийшла в гості до мами. – Ой, доню! Привіт! – зраділа мама, побачивши доньку. – Привіт, – сумно відповіла Віра. – Доню, що сталося? – захвилювалася жінка, помітивши, що Віра дуже сумна. – Мамо, я не знаю, як сказати, – почала вона і зупинилася, а потім зібралася і продовжила. – Я хочу розлучитися з Леонідом! – Як розлучитися? Чому? – перепитала мама. – Через суп! – коротко відповіла Віра. – Через суп? Ти що таке говориш? Поясни! – мама здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається

Оксана відсвяткувала свій ювілей у кафе, в колі друзів та рідних. Ближче вечора жінка з чоловіком Сергієм повернулися додому. – Оксано, нам треба серйозно поговорити, – невпевнено сказав Сергій, як тільки подружжя зайшло в коридор. – На роботі проблеми? — схвильованим голосом запитала Оксана. – Ні, – усміхнувся Сергій. – На роботі все гаразд, навіть підвищення пропонують. – Ну, дякувати Богу, – видихнула Оксана. – А що тоді сталося? – Оксано, ти повина дещо дізнатися. І краще від мене особисто! – несподівано почав Сергій і все розповів дружині. Оксана вислухала його і аж рота відкрила від подиву