Життєві історії

Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон. Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті. Ніна посміхнулася і взяла слухавку. – Мамо, я повертаюся додому! – видала донька. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна… – З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна. – Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік. – І хто він такий? У нього в нашому місті є рідня? – Тепер є. Мамо, його рідня – це я, і ви з татом… – Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається

Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон.

Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті.

Ніна радісно посміхнулася і взяла слухавку.

– Мамо, я повертаюся додому! – одразу видала донька головну новину. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна…

– З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна.

– Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік.

– Не зрозуміла, – здивувалась Ніна.

– Чоловік, кажу.

– І хто він такий? Твій одногрупник? У нього в нашому місті є рідні?

– Тепер є.

– Ну тоді добре. Сподіваюся, він житиме не в нас?

– Ні, мамо, він якраз житиме з нами. Декілька днів. Поки ми з ним щось не вигадаємо.

– Що-о-о?! – тільки тепер Ніна трохи захвилювалася. – А чому це ви з ним маєте щось вигадувати, а не він сам? А в нього тут, ти кажеш, є рідня.

– Мама його рідня – це я, і ви з татом.

– Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається.

– Мамо, ти що! Зі мною приїде мій чоловік.

– Який ще чоловік? – у Ніни раптом затремтіла рука, в якій вона тримала телефон. – Ти що таке плетеш?

– Випадковий чоловік, мамо. Випадковий.

– Як це?

– Так. Я з ним випадково познайомилася і потім випадково вийшла за нього заміж.

– Навіщо?

– Так треба було.

– Що значить – треба було? Ти зовсім, чи що?!

– Матусю, я тебе не розумію. – голос дочки був цілком серйозним. – Коли ти виходила заміж за мого тата, ти, що, не розуміла, що робиш?

– У нас з твоїм батьком було кохання! А що у вас? У вас теж кохання?

– Яке кохання, мамо? – зітхнула засмучено дочка. – Ми з ним знайомі всього чотири дні. Я ж говорю, ми познайомилися випадково.

– І де ж ви цікаво дізнатися познайомилися?

– Де-де… На вулиці. Біля ресторану.

Ніна зовсім нічого не розуміла.

– Ти що морочиш мені голову?

– Ой, мамо! – невдоволено вигукнула дочка. – І будь ласка, не галасуй. Хоча, ні, галасуй… Адже я спеціально тобі заздалегідь і дзвоню, щоб ти зараз посварилася. І щоб за Сергія сварку не влаштовувала. Я ж все розумію.

– Що ти розумієш?! – Ніна не могла повірити, що ця розмова їй не сниться.

– Ну що це, напевно, неправильно виходити заміж випадково. Але так вийшло. Якби я заміж не вийшла, я вже б мала проблеми.

– Що? Ти ж в інституті вчилася, чи де? Які проблеми ще? Швидко розповідай мамі!

– Мамо, ну, не нервуйся, будь ласка. Позапозавчора ми з нашою групою відзначали отримання дипломів. І в ресторані я трохи перестаралася…

– Що значить – перестаралася?

– У ресторані було караоке, мамо. Ми багато співали, і я його зламала. Мабуть, бо я голосно співала. Загалом воно зламалося… Але ж я не винна. А адміністратори ресторану викликали там когось у формі… Ну я з ними і посварилася… А тут з’явився він.

– Хто з’явився?

– Сергійко. Мій випадковий чоловік. Він син великого бізнесмена до речі. Він ішов повз, і побачив, це все. Ну він і сказав, що я забагато хильнула ігристого… І заплатив за караоке… Я його раніше і ніколи не бачила. І він мене також. Ми гуляли всю ніч і дуже сподобались один одному. А наступного дня ми з ним розписалися… Ось так от…

– З ким розписалися?

– Ну, з ним, із Сергієм. Він мені сам запропонував. І ми розписалися.

– Що ти мене обманюєш? – сказала в слухавку Ніна. – Як вас могли розписати одразу? Так не буває!

– Але ж він син відомого бізнесмена. У ЗАГСі теж про це знали. А потім, коли його тату розповіли, про те, що трапилося, що його син одружився невідомо з ким, він сказав Сергію негайно зі мною розлучитися. У тому ж ЗАГСі.

– І правильно його тато велів! Правильно!

– Ні, мамо. У них нічого не вийшло.

– Чому? Ви ж розлучилися?

– Ну ні же! Я ж кажу, Сергійко сказав своєму татові, що я йому подобаюся.

– А він тобі хоч подобається?

– Ну, взагалі-то він нічогенький такий…

– Нічогенький – це як?!

– Це значить – він добрий. І ми їдемо до нас додому. Як чоловік і дружина.

– А його тато? Він вас спокійно відпустив?

– Ні. Не спокійно. Ми ж втекли. Мамо, не хвилюйся. Ти, головне, нашого тата обережно попередь, що я приїду не одна, а з чоловіком. Але те, що він випадковий, ти йому не кажи. Гаразд? А що в Сергійка тато власник підприємств – тим більше.

– Що ж. Примудрилася ти вляпатись, люба. Твій тато тільки начальник цеху на заводі, а тут сват бізнесмен виявляється. Це йому дізнатися найнеприємніше. Ну, гаразд, я щось придумаю, як усе згладити… О, Господи… Мені тепер навіть цікаво…

– Що тобі цікаво, мамо?

– Подивитися на цього твого… Сина бізнесмена… І що він у тобі знайшов?

І мама поклала слухавку.

Вам також має сподобатись...

Ігор з дружиною Марійкою приїхали до тещі на новий рік. – Хоч би нову сорочку вдягнув! – бурчала Людмила Анатоліївна до зятя. – Зате Марійка в новій сукні, – сказав Ігор. – Моя сорочка майже нова, Людмило Анатоліївно. Три рази її вдягав. – Майже?! – ахнула теща. – Ти мені й онука робиш теж майже… І майже заробляєш! – Мамо, ну не на свято ж! – заступилася за чоловіка Марійка. – Все у нас добре. Справляємось! Сіли вони за стіл, послухали передачу по телевізору, а потім написали на папірцях свої таємні бажання. Молоді поїхали, а вже другого січня сталося несподіване

Віра поралася на кухні, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран телефону, дзвонив син. – Мамо, можеш мене привітати! – несподівано сказав Андрій. – Я одружився! – Як одружився? З ким? – ахнула Віра. – З Мариною! – радісно вигукнув син. – З якою ще Мариною? – не зрозуміла жінка. – З тіткою Мариною! З твоєю подругою! – пояснив Андрій. – Ти що таке говориш? Ти що загульбанив десь? – здивовано перепитала Віра, не розуміючи, що відбувається

Вероніка насмажила котлеток, зварила картоплю і сіла на кухні чекати свого чоловіка Миколу. Невдовзі в коридорі почувся шурхіт і на порозі зʼявився Микола. – О, а чого ти тут сидиш сама? – здивувався він. – Вечерю хоч приготувала? А то і так нічого не робиш цілими днями. – І тобі привіт, – сказала Вероніка. – Я зварила картоплю і котлетки посмажила… – А салат?! – запитав Микола. – Хіба ти не знаєш, що я хотів салат? – Нема салату! – відповіла Вероніка. – Ти краще скажи мені, що це таке? Вероніка поклала перед Миколою якийсь папірець. Микола очі витріщив від побаченого

Ольга прокинулася рано, швидко приготувала сніданок. – Сергій, відвезеш дітей до школи? – сказала жінка. – Я на роботу запізнююся! – Добре, – погодився чоловік. Ольга побігла на маршрутку. Жінка стояла на зупинці, коли до неї підійшла незнайомка. – Здрастуйте, – сказала вона і, не чекаючи відповіді, представилася.- Я Інна. Я живу із вашим чоловіком. Спочатку Ольга розгубилася від почутого, а потім сказала: – Чого ви хочете? – У мене до вас є одне прохання, – несподівано почала Інна і все розповіла Ользі. Ольга вислухала її і застигла від почутого. От чого-чого, а такого Оля аж ніяк не очікувала почути