Історії жінок

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається

Ірина не мала жодних підстав не довіряти своєму чоловікові.

Микола був ніжним, дбайливим чоловіком і чудовим батьком для п’ятирічного Олежика.

Саме тому новина, що прозвучала з його вуст про те, що він іде до іншої жінки, для Ірини була неймовірною несподіванкою.

Коли за чоловіком закрилися вхідні двері, Ірина дала волю сльозам.

Світло потьмянів у її очах. Не хотілося не тільки йти на роботу, а й не було сил ні на що.

І якби не турбота про маленького сина, то невідомо, що Ірина б і робила.

Вона працювала в офісі великої компанії. Розлучення з чоловіком відбулося напередодні корпоративу, присвяченого ювілею компанії.

Звісно, що ніякого бажання брати участь у цьому урочистому заході у неї не було.

Але з іншого боку, не прийти туди без серйозної підстави вона не могла.

І в суботу зранку Ірина відправила Олежика до своєї матері.

Взявши себе в руки, у призначену годину вона прибула на вечірку.

Будучі в колі своїх колег по роботі, Ірина нічим не видала свій настрій.

А щоб приховати його ретельніше, вона скуштувала трішки ігристого, підтримуючи проголошені тости.

І коли після закінчення корпоративу, один з її колег по роботі запросив її до себе в гості, то вона несподівано і для нього, і для себе, дала згоду.

Чи шкодувала вона наступного дня про свій вчинок?

Мабуть ні.

Чи була її зрада помстою чоловіку? Адже офіційно Ірина з Миколою ще були в законному шлюбі.

Можливо.

Ось тільки після того уроку, який підніс їй її чоловік, вона вважала, що не повинна зберігати йому вірність.

Незабаром Ірина зрозуміла, що чекає дитину. Спочатку вона з байдужістю сприйняла цю новину і не одразу визначилася, що з цим робити.

Чоловік Ірини був одним із провідних фахівців на великому підприємстві, обіймаючи там високу посаду. Після відходу з сім’ї він залишив Ірині квартиру і обіцяв підтримувати її і сина матеріально.

Ірина не могла змиритися з роллю покинутої дружини. Її образа була настільки велика, що коли Микола одного разу прийшов відвідати свого сина, то Ірина спробувала зіпсувати йому настрій, повідомивши, що вона вагітна.

У Миколи не було жодних сумнівів, що ця дитина від нього.

А ось у Ірини щодо цього не було повної впевненості…

Микола сприйняв новину спокійно.

– Якщо ти так хочеш втримати мене, то в тебе нічого не вийде! – просто заявив він.

– Ти щось не так зрозумів, – сказала Ірина. – Мені ти більше не потрібен. Дітей я й без тебе виховаю.

– Від допомоги дітям я не відмовляюся, – заявив Микола. – А ти будеш народжувати другу дитину, чи ні, це вже твоя справа.

У призначений термін Ірина народила доньку Наталочку. Микола справно платив аліменти, тепер уже на двох дітей.

Роман із колегою по роботі Ірина не відновлювала. Все обмежилося єдиною зустріччю після корпоративу.

Тепер Ірина була офіційно розлучена і про повернення колишнього чоловіка вже не мріяла…

Але одного разу, коли Наталці виповнився рік, сталося несподіване…

…В Ірини був вихідний. Вона встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама.

Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона саме мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері.

– Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. – Ніби ж гостей я не чекала…

Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері й округлила від несподіванки очі.

На порозі стояв Микола.

– О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А що це ти без попередження прийшов? Ми ж ніби не домовлялися про зустріч.

Микола чогось опустив очі.

– Іринко, у мене до тебе є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік.

– Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається.

– Я хочу вибачитися перед тобою. Моє розлучення з тобою було найбільшою помилкою в моєму житті, – заявив він. Я прошу тебе прийняти мене назад… Я рохумію, що таке мабуть не вибачають, але все ж подумай…

І він пішов.

А Ірина стояла біля дверей і не вірила в те, що тільки-но почула.

Квартира була власністю Миколи, і вона, після довгих роздумів, вирішила прийняти чоловіка.

Колишніх довірчих стосунків між ними звісно що не могло бути.

Весь свій вільний час після повернення Микола присвячував дітям. Дочку він теж любив…

…Якось Ірина потай від Миколи зробила тест.

Результат показав, що Микола батько тільки Олежику, а до народження Наталки жодного стосунку він не має!

Але ця обставина анітрохи не зіпсувала настрій Ірини, а радше втішила її.

– Так йому й треба, – міркувала Ірина. – Це ж його вина, що все сталося саме так. Нехай тепер виховує нерідну дочку. Нехай це буде відплата за його зраду…

Вам також має сподобатись...

Катя готувала на кухні вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Привіт, кохана! – весело сказав Олексій. – Привіт, – відповіла дружина, як раптом помітила, що чоловік ховає за спиною якусь коробку. – А це ще що таке? – Я підготував тобі сюрприз! – заявив Олексій. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла дружина. – Дізнаєшся пізніше, – загадково сказав чоловік. – Я зараз все підготую і покличу тебе, коли все буде готово! Олексій швидко покинув кухню, і усамітнився в кімнаті. – Катя, все готово! Можеш заходити! – гукнув він через півгодини. Жінка швидко вирушила на поклик Олексія. Катя зайшла у кімнату і ахнула від побаченого

У Раїси Федорівни не стало сина. – Матусю, давай я поїсти принесу, – сказала їй дочка Тетяна і принесла тарілку супу. Раїса Федорівна глянула на суп. Він був жирний. Раптом вона згадала обіди її нелюбої невістки Лариси. Легкі бульйончики. Смачні котлетки на пару. Салати зі свіжих овочів. А тут навіть їсти не хотілося… – Чаю хочу, – тихо сказала вона. – Мамо, давай ми до тебе поки переїдемо з сестрою, – сказала Тетяна. – Ні. Хочу побути сама, – сухо відповіла жінка… А наступного дня вона подзвонила дочкам. Ті приїхали й застигли від побаченого

Жанна любила гуляти з маленькою Софійкою. Якось жінка сиділа в парку на лавці, коли до неї підсів якийсь незнайомий чоловік… Жанна щойно заколисала Софійку і ні з ким не збиралася розмовляти. Але чоловік їй здався якимось… Знайомим! – Красива дівчинка у вас, вся в маму! – раптом посміхнувся чоловік. Від його посмішки серце Жанни чомусь стрепенулося. Ніколи ще незнайомі чоловіки не справляли на неї таке яскраве перше враження. – Я – мама?! – ахнула Жанна і дзвінко засміялася. – Та ви мені лестите! Я не мама і навіть не бабуся. – А хто ж ви тоді? – чоловік застиг від здивування, нічого не розуміючи

Оля прийшла на роботу. – Тебе директор викликає, – одразу повідомила одна із колег. – Чому? – поцікавилася жінка. – Не знаю. Просив передати, щоб ти зайшла, – відповіла колега. Оля поставила сумку на робочий стіл і вирушила до директора. – Ольга Іванівна, з завтрішнього дня, ви звільненні! – сухо відповів начальник. – За що? – мало не плачу запитала дівчина. – Що я не так робила? – Мені дорога репутація фірми, – раптом відповів начальник. – А про вас такі подробиці розповідають… – Які ще подробиці? – не зрозуміла Оля. І директор все їй розповів. Оля вислухала його, і застигла від почутого