Історії жінок

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається

Ірина не мала жодних підстав не довіряти своєму чоловікові.

Микола був ніжним, дбайливим чоловіком і чудовим батьком для п’ятирічного Олежика.

Саме тому новина, що прозвучала з його вуст про те, що він іде до іншої жінки, для Ірини була неймовірною несподіванкою.

Коли за чоловіком закрилися вхідні двері, Ірина дала волю сльозам.

Світло потьмянів у її очах. Не хотілося не тільки йти на роботу, а й не було сил ні на що.

І якби не турбота про маленького сина, то невідомо, що Ірина б і робила.

Вона працювала в офісі великої компанії. Розлучення з чоловіком відбулося напередодні корпоративу, присвяченого ювілею компанії.

Звісно, що ніякого бажання брати участь у цьому урочистому заході у неї не було.

Але з іншого боку, не прийти туди без серйозної підстави вона не могла.

І в суботу зранку Ірина відправила Олежика до своєї матері.

Взявши себе в руки, у призначену годину вона прибула на вечірку.

Будучі в колі своїх колег по роботі, Ірина нічим не видала свій настрій.

А щоб приховати його ретельніше, вона скуштувала трішки ігристого, підтримуючи проголошені тости.

І коли після закінчення корпоративу, один з її колег по роботі запросив її до себе в гості, то вона несподівано і для нього, і для себе, дала згоду.

Чи шкодувала вона наступного дня про свій вчинок?

Мабуть ні.

Чи була її зрада помстою чоловіку? Адже офіційно Ірина з Миколою ще були в законному шлюбі.

Можливо.

Ось тільки після того уроку, який підніс їй її чоловік, вона вважала, що не повинна зберігати йому вірність.

Незабаром Ірина зрозуміла, що чекає дитину. Спочатку вона з байдужістю сприйняла цю новину і не одразу визначилася, що з цим робити.

Чоловік Ірини був одним із провідних фахівців на великому підприємстві, обіймаючи там високу посаду. Після відходу з сім’ї він залишив Ірині квартиру і обіцяв підтримувати її і сина матеріально.

Ірина не могла змиритися з роллю покинутої дружини. Її образа була настільки велика, що коли Микола одного разу прийшов відвідати свого сина, то Ірина спробувала зіпсувати йому настрій, повідомивши, що вона вагітна.

У Миколи не було жодних сумнівів, що ця дитина від нього.

А ось у Ірини щодо цього не було повної впевненості…

Микола сприйняв новину спокійно.

– Якщо ти так хочеш втримати мене, то в тебе нічого не вийде! – просто заявив він.

– Ти щось не так зрозумів, – сказала Ірина. – Мені ти більше не потрібен. Дітей я й без тебе виховаю.

– Від допомоги дітям я не відмовляюся, – заявив Микола. – А ти будеш народжувати другу дитину, чи ні, це вже твоя справа.

У призначений термін Ірина народила доньку Наталочку. Микола справно платив аліменти, тепер уже на двох дітей.

Роман із колегою по роботі Ірина не відновлювала. Все обмежилося єдиною зустріччю після корпоративу.

Тепер Ірина була офіційно розлучена і про повернення колишнього чоловіка вже не мріяла…

Але одного разу, коли Наталці виповнився рік, сталося несподіване…

…В Ірини був вихідний. Вона встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама.

Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона саме мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері.

– Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. – Ніби ж гостей я не чекала…

Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері й округлила від несподіванки очі.

На порозі стояв Микола.

– О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А що це ти без попередження прийшов? Ми ж ніби не домовлялися про зустріч.

Микола чогось опустив очі.

– Іринко, у мене до тебе є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік.

– Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається.

– Я хочу вибачитися перед тобою. Моє розлучення з тобою було найбільшою помилкою в моєму житті, – заявив він. Я прошу тебе прийняти мене назад… Я рохумію, що таке мабуть не вибачають, але все ж подумай…

І він пішов.

А Ірина стояла біля дверей і не вірила в те, що тільки-но почула.

Квартира була власністю Миколи, і вона, після довгих роздумів, вирішила прийняти чоловіка.

Колишніх довірчих стосунків між ними звісно що не могло бути.

Весь свій вільний час після повернення Микола присвячував дітям. Дочку він теж любив…

…Якось Ірина потай від Миколи зробила тест.

Результат показав, що Микола батько тільки Олежику, а до народження Наталки жодного стосунку він не має!

Але ця обставина анітрохи не зіпсувала настрій Ірини, а радше втішила її.

– Так йому й треба, – міркувала Ірина. – Це ж його вина, що все сталося саме так. Нехай тепер виховує нерідну дочку. Нехай це буде відплата за його зраду…

Вам також має сподобатись...

Олена повернулася жити у своє рідне село. Роботу правда знайшла аж у райцентрі. Якось дівчина поверталася додому з роботи. Автобуса не було і вона довго стояла на зупинці. Раптом прямо біля неї зупинився якийсь великий чорний джип. Олена не дуже розбиралася в марках авто, але було видно, що машина гарна і дуже крута. Спереду сиділо двоє чоловіків. Скло біля місця водія повільно опустилося і з машини пролунав голос: – Ну привіт, Олено! Сідай, проїдемося з вітерцем, зовсім мабуть змерзла? Олена придивилася, хто там такий за кермом і остовпіла від несподіванки

Олена чистила картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий. – Я бачила твого чоловіка з іншою, – почула Олена у слухавці, після чого пролунали гудки. – Цього просто не може бути! Це не правда! – миготіли думки в її голові. Олена не знала, що їй тепер робити, але рішення прийшло звідки не чекали

Софія дізналася, що в неї буде дитина. – Мій Андрійко буде у захваті! – подумала жінка. Весь день вона готувалася до особливої ​​вечері. Софія приготувала улюблені страви чоловіка, поставила свічки – все мало бути ідеально… І ось гримнули вхідні двері. Андрій повернувся з роботи раніше. – Андрійку, у мене для тебе є приголомшлива новина! – вигукнула Софія. Вона вискочила в коридор і раптом застигла. Щось було не так. Андрій стояв, опустивши очі, його плечі були напружені… – Нам треба поговорити, – тихо сказав він. – Я… – він зробив паузу. – Я йду, Софійко. – Що-о-о? Це якийсь жарт? – тільки й промовила вона

Таксі приїхало швидко. Оксана сіла в автомобіль. – Вам, потрібно встигнути на літак? Вилітаєте? – усміхнувся водій. – Зустрічаю, – Оксана нервово зітхнула. – А кого зустрічаєте? – запитав водій. – Та так… – Знайомого? Чи хлопця? – Чоловіка. – Чоловіка? Треба ж. Ви що, довго не бачились? – Хлопець здивовано озирнувся. – Угу. – І скільки, як не секрет? – Довго. Він від мене пішов рівно рік тому, – раптом відповіла Оксана