Катя вважала, що їй дуже не пощастило зі свекрухою, хоч її знайомі і навіть мати з нею не погоджувалися.
– Ти все вигадуєш, – казала їй мама. – Ніна Степанівна чудова жінка. Я взагалі хочу з неї брати приклад. Ми ровесниці, а вона така енергійна! Вірші читає напам’ять, капелюшки носить. Я навіть заздрю.
Катя хотіла сказати матері – це ти все вигадуєш, яка вона енергійна, вона вперта, взагалі не хоче змінюватися і нікого не слухає. Ніна Степанівна виглядала трохи театрально, але, виявляється, комусь це могло сподобатися. Катерина могла розповідати нескінченно про дивацтва свекрухи.
Коли вона вийшла заміж за Григорія, то приблизно місяць вони жили у їхній квартирі. Квартира у старому будинку, стелі три метри. Каті відразу здалося, що штори на цих вікнах, мабуть, жодного разу не прали. Посунеш таку штору, і одразу хмара пилу стоїть. Їй це не подобалося, вона ходила по квартирі та чхала, а свекруха їй робила зауваження.
Там було дві кімнати. Одну виділили Каті та Григорію. Крім запилених фіранок ще там були серветки, подушки, плюшеві іграшки. Поки Катерина там жила, вона жодного разу не бачила, щоб свекруха взяла ганчірку до рук. Сама Катя кілька разів вимила підлогу, але на більше вона не погоджувалася і зайвий раз старатися для дивакуватої свекрухи не збиралася.
Вони збиралися переїхати на орендовану квартиру. Заробляли вони поки що небагато, і плата за оренду давалася їм нелегко. Каті так хотілося дитину! Григорій був із нею згоден. За рік народилася дівчинка. Минув ще рік і тут свекруха втішила Катерину та свого сина. Вона зібралася поїхати на тривалий час до своїх знайомих, які мали будиночок на морі.
Катерині довелося побачити збори Ніни Степанівни. У неї самої не було стільки сарафанів, суконь та капелюхів! Свекруха набрала три валізи. Катерині іноді хотілося сміятися, але вона стримувалася. Може, сама така в її роки стану, умовляла вона себе і знову тікала в кухню, щоб просміятися.
Свекруха надала свою квартиру молодій родині. Доньці було вже півтора роки. Григорій швидко приготував квартиру. Зняв усі штори, склав дивані подушки в комору, все вимив. Катерина спочатку з переживанням ходила великою квартирою, але потім трохи освоїлася і навіть стала подумки дякувати Ніні Степанівні.
Тільки до кінця так і не було зрозуміло, на який час вона поїхала. Раптом раптово заявиться, вона ж так може. Але неприємності виявилися зовсім інші, і то були сусіди. Все як на підбір. Квартиру згори здавали і там постійно мінялися люди. Постійно шуміли, голосно розмовляли на балконі до пізньої ночі всією компанією. Довелося Катерині зачиняти вікна, а так хотілося подихати свіжим повітрям!
Сусід ліворуч, самотній пенсіонер теж не злюбив Катю і навіть із Григорієм не вітався, хоча той жив тут майже все своє життя. Тепер цей сусід пред’являв претензії, мовляв, колискою йому двері подряпали, килимок біля дверей постійно зрушений, малеча голосно плаче. Катерина мовчала та посміхалася. Але, коли ще й знизу сусідка встала обурюватися, говорила, що її залили, меблі рухаються, дитина вранці бігає по підлозі, Катерина вже не витримала.
– Григорій, ти все-таки з’ясуй у своєї матері, вона повертатиметься чи ні. А якщо повернеться, то колись. І давай продамо цю квартиру.
Григорій не додзвонився до матері. У неї телефон був вимкнений, то мережі не було. І тут Ніна Степанівна сама зателефонувала. І це було вперше, про онучку вона взагалі не згадувала. Свекруха просто повідомила, що вийшла заміж. Катя смикала чоловіка в нетерпінні – спитай, там жити буде чи де.
Ніна Степанівна наче її почула і сказала, – у мого чоловіка тут гарний будинок, я до нього переїжджаю.
– Ура, – вигукнула Катя. – Спитай, чи можемо ми цю квартиру продати і купити в іншому місці? Але Григорій тільки привітав матір, запитав про її здоров’я і закінчив розмову.
– Ну, ти що, – Григорій дорікнув дружині. – Навіщо так відразу, почекаємо трохи. Я все з’ясую.
Катя вже мріяла продати цю квартиру та купити в іншому місці. Вибрати таку, яка їх влаштувала б. Адже, напевно, свекруха не повернеться вже сюди. Їй хотілося так думати, і вона не витримала, сама зателефонувала Ніні Степанівні.
Після кількох загальних слів Катя розповіла матері чоловіка про свою пропозицію. Свекруха довго мовчала, а потім якимось чужим відстороненим голосом промовила:
– Катю, а ти що, мене вже ховаєш? Цю квартиру ще мої батьки купили. Потім вона перейде до мого сина. І я хотіла б, щоб і він її ніколи не продавав, а передав у спадок. Так йому й скажи, хоч він і сам все знає.
– Але Ніно Степанівно, якщо ми продамо цю квартиру, то нову купимо обов’язково на ваше ім’я, ви не турбуйтеся, – говорила Катерина, але свекруха вже поклала слухавку.