Життєві історії

Оля прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Олю, я не можу в це повірити! Сваха мені щойно розповіла. Це правда? – одразу вигукнула вона в слухавку. – Що саме? – спокійно запитала Оля. – Ви з Андрієм розлучаєтеся? – запитала мама. – Так, – коротко сказала донька. – Але ще тиждень тому все було гаразд. Що сталося? – затараторила мама. – Що сталося? Ти хочеш знати, що сталося? Ну тоді слухай, – сказала Ольга і все розповіла матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого

Протягом десяти років свого шлюбу Оля лише один раз думала про розлучення. А потім раптом виставила Андрія з дому – з речами до мами.

Ніхто не може її зрозуміти: близьким людям прощають куди неприємніші речі. Тільки Ольга більше не вважає чоловіка за близьку людину.

Першою їй зателефонувала мама:

– Олю, я в шоці. Алла Григорівна мені щойно розповіла. Це правда?

– Що саме?

– Ви розлучаєтеся?

– Так.

– Але ще тиждень тому все було гаразд. Що сталося?

– Мамо, та ще вчора, розумієш, лише добу тому, мені здавалося, що у нас з Андрієм немає жодних проблем. Лише дрібні розбіжності. А сьогодні все змінилося, я не можу його бачити.

– Послухай, ви посварилися – так буває. Потрібно заспокоїтися, все обговорити, зрозуміти мотиви.

– Ой, мамо, я знаю, які слова зараз прозвучать. Ти скажеш, що в сварках завжди винні обидві сторони і поступається той, хто мудріший. Вгадала?

– А хіба це не так?

– Це правда, мамо, справжня правда. Але не все. Тому, прошу тебе, будь ласка, не треба мене виховувати і не треба відмовляти. Обман та зраду не прощають. Андрій свій вибір зробив давно, а я вчора зробила свій.

– Який обман? Олю, схаменись! Кожен – і чоловік, і дружина – має свої секрети, а особисті гроші, заначка, взагалі обов’язкова річ. Це нормально, розумієш?

– Ось як? Ти теж збираєш гроші потай від тата?

– Ні, але заначка, недоторканний запас, з деяких пір у мене є. Ти ж пам’ятаєш історію тітки Тані? Після цього я вирішила відкладати щомісяця хоч скільки-небудь – про всяк випадок.

– Це інше, мамо.

– Чому?

– Тому. Все, вибач, не хочу більше говорити.

Ольга відключилася, натиснула в телефоні «авіарежим», налила в келих ігристе. І згадала той день, коли вона вперший і єдиний раз попередила Андрія про розлученням.

Через кілька місяців після весілля Аллу Григорівну осяяло чудовою з її погляду ідеєю: вона запропонувала молодятам переїхати жити до неї. Хоча до цього Андрій майже рік жив у Ольги, і майбутня свекруха не мала нічого проти.

Розмову вона завела у свій день народження, за вечерею:

– Ну що, молоді, коли ви плануєте переїзд?

– Який переїзд? – не зрозуміла Оля. – Куди?

– До мене. Хіба Андрій не сказав тобі? Який він нерішучий, однак. Ми з ним порадилися і вирішили, що вам треба переїхати до мене.

– Навіщо?

– Негоже, Оля, чоловікові жити у квартирі дружини. Ні до чого хорошого це зазвичай не призводить. Це дуже добре, що ти маєш свою квартиру, не всім так щастить. Поки є можливість її можна здавати, щоб накопичити на нове, вже спільне житло.

– Я нікуди не поїду, вибачте, – Ольга постаралася не видати справжніх почуттів, які вже застрягли в глибині душі.

Безапеляційність свекрухи підбурювала її з першого дня знайомства. Вона сподівалася на підтримку чоловіка, проте почула:

– Чому, Оля? Мама має три кімнати, місця всім вистачить. А коли дитина народиться, так добре мати бабусю під рукою. І потім – раптом ми розлучимося? У тебе є житло, а я залишуся ні з чим.

– Чому ні з чим? З мамою залишишся і з її квартирою, – Ольга вискочила з-за столу та пішла, не попрощавшись.

Андрій тоді побіг слідом, почав заспокоювати дружину, сказав, що переїзд – ідея його матері, він не хотів з нею сваритися. Оля ще більше образилася:

– Значить, це мама вселяє тобі думки про розлучення? Ми тільки-но одружилися, а ви вже про поділ майна думаєте? Наперед розраховуєте?

– Ні, ти неправильно все зрозуміла. Просто все в житті буває, і мама хотіла якнайкраще.

– Так, так, соломки підстелити вона хоче. Тільки знаєш що? Я тебе кидати не збиралася. А ти?

– Я теж не збирався, але…

Це був їхня перша справжня сварка.

Ольга поставила умову: якщо Алла Григорівна переступить поріг її помешкання, вона насправді подасть на розлучення. Спочатку Андрій сподівався, що дружина пом’якшиться, пропонував запросити маму хоча б на чай.

Навіть після народження онуки Оля не змінила свого рішення. Спілкуються вони рівно, але виключно на нейтральній території або в свекрухи вдома. До речі, бабуся із задоволенням проводить час зі своєю єдиною онучкою.

Живуть Андрій з Ольгою не багато – великі покупки роблять тільки в кредит, у відпустку їздити нема на що. Поки Оля була у декреті, її фірма закрилася, довелося влаштуватися до бюджетної сфери.

Андрій постійно шукає підробітки, але поки що навіть обновки в сезон вони не можуть купити з наскоку. Це трохи пригнічує, але Ольга завжди вмовляла себе, що найголовніше – це сім’я, теплий будинок, коханий чоловік та здоровʼя. А всі матеріальні труднощі переборні.

… Про те, що у чоловіка інша думка вона дізналася випадково. Побачила, коли чоловік щось оплачував через мобільний додаток, велику суму на другій карті.

– Що це? Ти взяв кредит? – одразу запитала вона.

– Ні, це депозитна картка, я відкладаю гроші на випадок розлучення.

– Ти хочеш розлучитися? І коли ти збирався мені про це сказати?

– Оля, заради всього святого, не роби з мухи слона. Ніхто не збирається розлучатися. Ми ж дорослі люди. Давай вже визнаємо – у тебе є квартира, а я нічого не маю. Раптом ми розлучимося? Мені що, до мами йти? Це неприпустимо. А якщо все буде гаразд, у старості знайдемо на що витратити.

– І давно ти їх збираєш?

– Та ось саме після тієї самої розмови.

– Тобто майже десять років ти приховуєш від мене гроші? Я все до останнього вкладаю в сім’ю, чесна як крапля дощу, а ти потай зібрав на однокімнатну квартиру? Ти нормальний взагалі?

– Олю, послухай, у житті може статися все, що завгодно і коли завгодно. Мого батька раптово не стало і він залишив нас з матір’ю не просто самих, а з кредитом, який мама платила кілька років. Ненормально – це жити без подушки безпеки.

– А нічого, що це твоя особиста подушка? Ми могли б відкладати гроші разом, але нам не вистачає зараз на найнеобхідніше, я заощаджую на всьому. А ти збираєш “на випадок розлучення”! Господи, адже ти навіть не додав мені грошей, коли потрібно було терміново відвідати стоматолога. Та ти просто обманщик і егоїст, тобі начхати на мене і на сім’ю. Як я можу з тобою після цього жити?

…Андрій живе у матері – вона не здивувалася його приїзду. Швидше зазнала задоволення.

Теща, дізнавшись про всі подробиці сварки, з донькою погодилася: жити зі зрадником – себе не поважати.

Ольга багато думала, багато плакала. Згадала, звичайно, чому свекруха не буває в її квартирі.

Намагалася Андрія зрозуміти та пробачити.

Але не змогла. Бо як йому тепер вірити? Багато років він приховував гроші, день у день обманював її, жив з думками про розлучення. Це називається обман та недовіра. Майже зрада, лише фінансова.

А може, недаремно в народі кажуть: що покладеш в основу шлюбу, те й росте?

Вам також має сподобатись...

Алла Сергіївна приїхала в село до дочки Ірини. Вони попили чаю, Ірина накинула куртку, і поспішила на роботу. Алла Сергіївна зітхнула. Вона пішла в іншу кімнату і лягла на диван. Гарячий чай і втома зробили свою справу. Жінка заснула… Прокинулася Алла через те, що на подвір’ї загриміло щось на зразок відра. Вона встала й підійшла до вікна. Нікого. Наче здалося. Дочки теж не було. Але коли десь неподалік пролунали якісь звуки, стало зрозуміло – хтось є! Алла Сергіївна накинула куртку, вийшла на ґанок і застигла від здивування

Віктор з Мариною та дітьми переїхали зі своєї квартири. Так захотіла мати Віктора, яка була власницею. Їм довелося винайняти маленьку двокімнатну квартиру на околиці міста. Діти важко переживали переїзд, особливо маленька Леся. Якось увечері, коли Віктор повернувся з роботи, він застав Марину в сльозах. – Знаєш, – повільно сказав він. – Може, нам варто поговорити з мамою? Спробувати виправити все? Марина кивнула, витираючи сльози. Наступного дня Віктор набрався сміливості та зателефонував матері. На його подив, у слухавці почувся незнайомий чоловічий голос. – Алло? Хто це? – здивовано спитав Віктор. Він не розумів, хто це такий може бути

Антоніна Вікторівна запросила своїх дітей у гості, обговорити її ювілей. До обіду всі були в зборі. – Мені скоро сімдесят років. Можливо це мій останній ювілей, – почала розмову Антоніна. – Тому я хочу шикарне свято. Я підрахувала: родичі, друзі, виходить у межах сорока людей. – Ого! – здивувався син Ігор. – Ціле весілля! – Так от, – продовжувала Антоніна. – Грошей на таке свято немає, зате є ідея, як вирішити це питання. – Яка ще ідея? – запитала донька Катя. Антоніна Вікторівна зробила глибокий подих і виклала свій план. Діти вислухали матір і аж роти повідкривали від почутого

Марія смажила котлети, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її свекруха. – Оксана Андріївна? – здивувалася Марія, помітивши, що свекруха ледве стримує сльози. – Можна я зайду? – запитала Оксана Андріївна. – Звісно, – заметушилися Марія, і запросила жінку на кухню. Тільки-но свекруха сіла за стіл, як одразу розплакалася. – Оксана Андріївна, що сталося? – запереживала невістка. – Микола… Микола Васильович… Як же так, – схлипувала свекруха. – Щось з Миколою Васильовичем? – захвилювалася за свекра Марія. – Ні…він…він, – почала було свекруха, зробила глибокий подих, трохи заспокоїлася і все виклала невістці. Марія вислухала свекруху і…ахнула від почутого