Життєві історії

Оля прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Олю, я не можу в це повірити! Сваха мені щойно розповіла. Це правда? – одразу вигукнула вона в слухавку. – Що саме? – спокійно запитала Оля. – Ви з Андрієм розлучаєтеся? – запитала мама. – Так, – коротко сказала донька. – Але ще тиждень тому все було гаразд. Що сталося? – затараторила мама. – Що сталося? Ти хочеш знати, що сталося? Ну тоді слухай, – сказала Ольга і все розповіла матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого

Протягом десяти років свого шлюбу Оля лише один раз думала про розлучення. А потім раптом виставила Андрія з дому – з речами до мами.

Ніхто не може її зрозуміти: близьким людям прощають куди неприємніші речі. Тільки Ольга більше не вважає чоловіка за близьку людину.

Першою їй зателефонувала мама:

– Олю, я в шоці. Алла Григорівна мені щойно розповіла. Це правда?

– Що саме?

– Ви розлучаєтеся?

– Так.

– Але ще тиждень тому все було гаразд. Що сталося?

– Мамо, та ще вчора, розумієш, лише добу тому, мені здавалося, що у нас з Андрієм немає жодних проблем. Лише дрібні розбіжності. А сьогодні все змінилося, я не можу його бачити.

– Послухай, ви посварилися – так буває. Потрібно заспокоїтися, все обговорити, зрозуміти мотиви.

– Ой, мамо, я знаю, які слова зараз прозвучать. Ти скажеш, що в сварках завжди винні обидві сторони і поступається той, хто мудріший. Вгадала?

– А хіба це не так?

– Це правда, мамо, справжня правда. Але не все. Тому, прошу тебе, будь ласка, не треба мене виховувати і не треба відмовляти. Обман та зраду не прощають. Андрій свій вибір зробив давно, а я вчора зробила свій.

– Який обман? Олю, схаменись! Кожен – і чоловік, і дружина – має свої секрети, а особисті гроші, заначка, взагалі обов’язкова річ. Це нормально, розумієш?

– Ось як? Ти теж збираєш гроші потай від тата?

– Ні, але заначка, недоторканний запас, з деяких пір у мене є. Ти ж пам’ятаєш історію тітки Тані? Після цього я вирішила відкладати щомісяця хоч скільки-небудь – про всяк випадок.

– Це інше, мамо.

– Чому?

– Тому. Все, вибач, не хочу більше говорити.

Ольга відключилася, натиснула в телефоні «авіарежим», налила в келих ігристе. І згадала той день, коли вона вперший і єдиний раз попередила Андрія про розлученням.

Через кілька місяців після весілля Аллу Григорівну осяяло чудовою з її погляду ідеєю: вона запропонувала молодятам переїхати жити до неї. Хоча до цього Андрій майже рік жив у Ольги, і майбутня свекруха не мала нічого проти.

Розмову вона завела у свій день народження, за вечерею:

– Ну що, молоді, коли ви плануєте переїзд?

– Який переїзд? – не зрозуміла Оля. – Куди?

– До мене. Хіба Андрій не сказав тобі? Який він нерішучий, однак. Ми з ним порадилися і вирішили, що вам треба переїхати до мене.

– Навіщо?

– Негоже, Оля, чоловікові жити у квартирі дружини. Ні до чого хорошого це зазвичай не призводить. Це дуже добре, що ти маєш свою квартиру, не всім так щастить. Поки є можливість її можна здавати, щоб накопичити на нове, вже спільне житло.

– Я нікуди не поїду, вибачте, – Ольга постаралася не видати справжніх почуттів, які вже застрягли в глибині душі.

Безапеляційність свекрухи підбурювала її з першого дня знайомства. Вона сподівалася на підтримку чоловіка, проте почула:

– Чому, Оля? Мама має три кімнати, місця всім вистачить. А коли дитина народиться, так добре мати бабусю під рукою. І потім – раптом ми розлучимося? У тебе є житло, а я залишуся ні з чим.

– Чому ні з чим? З мамою залишишся і з її квартирою, – Ольга вискочила з-за столу та пішла, не попрощавшись.

Андрій тоді побіг слідом, почав заспокоювати дружину, сказав, що переїзд – ідея його матері, він не хотів з нею сваритися. Оля ще більше образилася:

– Значить, це мама вселяє тобі думки про розлучення? Ми тільки-но одружилися, а ви вже про поділ майна думаєте? Наперед розраховуєте?

– Ні, ти неправильно все зрозуміла. Просто все в житті буває, і мама хотіла якнайкраще.

– Так, так, соломки підстелити вона хоче. Тільки знаєш що? Я тебе кидати не збиралася. А ти?

– Я теж не збирався, але…

Це був їхня перша справжня сварка.

Ольга поставила умову: якщо Алла Григорівна переступить поріг її помешкання, вона насправді подасть на розлучення. Спочатку Андрій сподівався, що дружина пом’якшиться, пропонував запросити маму хоча б на чай.

Навіть після народження онуки Оля не змінила свого рішення. Спілкуються вони рівно, але виключно на нейтральній території або в свекрухи вдома. До речі, бабуся із задоволенням проводить час зі своєю єдиною онучкою.

Живуть Андрій з Ольгою не багато – великі покупки роблять тільки в кредит, у відпустку їздити нема на що. Поки Оля була у декреті, її фірма закрилася, довелося влаштуватися до бюджетної сфери.

Андрій постійно шукає підробітки, але поки що навіть обновки в сезон вони не можуть купити з наскоку. Це трохи пригнічує, але Ольга завжди вмовляла себе, що найголовніше – це сім’я, теплий будинок, коханий чоловік та здоровʼя. А всі матеріальні труднощі переборні.

… Про те, що у чоловіка інша думка вона дізналася випадково. Побачила, коли чоловік щось оплачував через мобільний додаток, велику суму на другій карті.

– Що це? Ти взяв кредит? – одразу запитала вона.

– Ні, це депозитна картка, я відкладаю гроші на випадок розлучення.

– Ти хочеш розлучитися? І коли ти збирався мені про це сказати?

– Оля, заради всього святого, не роби з мухи слона. Ніхто не збирається розлучатися. Ми ж дорослі люди. Давай вже визнаємо – у тебе є квартира, а я нічого не маю. Раптом ми розлучимося? Мені що, до мами йти? Це неприпустимо. А якщо все буде гаразд, у старості знайдемо на що витратити.

– І давно ти їх збираєш?

– Та ось саме після тієї самої розмови.

– Тобто майже десять років ти приховуєш від мене гроші? Я все до останнього вкладаю в сім’ю, чесна як крапля дощу, а ти потай зібрав на однокімнатну квартиру? Ти нормальний взагалі?

– Олю, послухай, у житті може статися все, що завгодно і коли завгодно. Мого батька раптово не стало і він залишив нас з матір’ю не просто самих, а з кредитом, який мама платила кілька років. Ненормально – це жити без подушки безпеки.

– А нічого, що це твоя особиста подушка? Ми могли б відкладати гроші разом, але нам не вистачає зараз на найнеобхідніше, я заощаджую на всьому. А ти збираєш “на випадок розлучення”! Господи, адже ти навіть не додав мені грошей, коли потрібно було терміново відвідати стоматолога. Та ти просто обманщик і егоїст, тобі начхати на мене і на сім’ю. Як я можу з тобою після цього жити?

…Андрій живе у матері – вона не здивувалася його приїзду. Швидше зазнала задоволення.

Теща, дізнавшись про всі подробиці сварки, з донькою погодилася: жити зі зрадником – себе не поважати.

Ольга багато думала, багато плакала. Згадала, звичайно, чому свекруха не буває в її квартирі.

Намагалася Андрія зрозуміти та пробачити.

Але не змогла. Бо як йому тепер вірити? Багато років він приховував гроші, день у день обманював її, жив з думками про розлучення. Це називається обман та недовіра. Майже зрада, лише фінансова.

А може, недаремно в народі кажуть: що покладеш в основу шлюбу, те й росте?

Вам також має сподобатись...

– Наталю, у тебе солі немає? – гукнула сусідка Віра, зайшовши у квартиру. Потім побачивши, що Наталка сидить на дивані і плаче, насторожилася. – У вас щось сталося? – Сталося… – ще голосніше заплакала Наталя. – Ох, сталося… – А де твій чоловік? Де Василь? – запитала Віра. – Немає його вже, – схлипнула Наталка. – Господи! Невже? – Віра сплеснула руками, потім схаменулась. – Раз Василя не стало, у мене для тебе дещо є. Віра вибігла з квартири, і повернулася, із конвертом у руці. – Ось, – простягла вона конверт Наталі. Натяля взяла конверт, відкрила його, прочитала лист і застигла від прочитаного

– Яно, завтра у мами день народження. Ми запрошені, – сказав за вечерею Сашко. – Ну, тоді треба зʼїздити купити подарунок, – відповіла дружина. Після вечері Яна з Сашком зʼїздили у торговий центр та вибрали для Уляни Станіславівни подарунок. Наступного дня за святковим столом зібралася вся родина чоловіка Яни. Гості вручили подарунки, сіли за стіл. – Сашко, дякую тобі за подарунок, – несподівано звернулася до сина Уляна Станіславівна. – Будь ласка, – відповів чоловік. – У мене тобі теж є подарунок, – підозріло сказала свекруха і простягла Сашку конверт. – Що це?! – Сашко відкрив конверт, заглянув всередину і застиг від побаченого

Ганна сиділа на дивані і дивилася серіал. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла її мама Ірина Дмитрівна. – Привіт, – привіталася мама і одразу пройшла на кухню. – Чим матір пригостиш? Ганна дістала з холодильника курочку, поставила на плиту чайник. – Ти чого прийшла? – прямо спитала Ганна. – Викладай, що треба. – Давай все оформимо завтра вранці, – несподівано сказала Ірина Дмитрівна. – Що оформимо? – не зрозуміла Ганна. – Як що, твою квартиру на мене, – пояснила мама. – Мамо, ти про що? Чому я маю переписувати квартиру на тебе? – Ганна здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

У Василя мав бути день народження. Були запрошені гості. – Господи, що ж робити? – подумала його дружина Софія. – У нас після переїзду тут нічого немає ще! Навіть посуду хорошого. Довелося позичати посуд у подруги Наталі… На день народження до зятя приїхала й мати Софії – Ганна Іванівна. – Гуляйте, молоді, а мені в ніч на роботу, – сказала вона. – Я довго не затримаюся. Ось тільки подаруночок привезла… Васильку, ти не будеш проти, якщо я тобі подарую ось таке? Жінка поставила перед зятем якусь велику коробку. Софія придивилася до неї і застигла від несподіванки